Інститут масової інформації (ІМІ) зафіксував 35 випадків, які свідчать про системне використання Росією кримінального переслідування, заочних вироків, арештів, розшуку та незаконного ув’язнення як інструментів тиску на журналістів.

За даними ІМІ, Росія використовує псевдоправові механізми не лише проти українських журналістів, а й проти іноземних кореспондентів, які висвітлювали війну. Такі дії мають ознаки політично мотивованого переслідування та спрямовані на залякування журналістів, криміналізацію професійної діяльності й обмеження поширення інформації про війну та воєнні злочини РФ.

Найпоширеніший спосіб тиску – кримінальне переслідування журналістів у контексті збройного конфлікту (12 випадків). Йдеться переважно про відкриття Росією кримінальних справ проти журналістів і операторів за репортажі з територій, де тривали бойові дії або які перебували під контролем українських сил. Серед таких випадків – переслідування журналістів RAI, CNN, DW, ABC News, France 24, hromadske, Кордон.Медіа та інших медіа.

На другому місці заочні вироки, ІМІ зафіксував дев’ять таких випадків. Російські суди заочно засуджували українських журналістів, телеведучих і медійників до тривалих строків ув’язнення – від п’яти до чотирнадцяти років колонії. Такі вироки ухвалювалися серед іншого за звинуваченнями у “фейках” про російську армію, “розпалюванні ненависті”, “закликах до тероризму” або “екстремізму”. Зокрема, РФ засудила заочно медіаекспертку ІМІ, журналістку Ірину Земляну до 13 років ув’язнення за сфабрикованими звинуваченнями.  

“Російські заочні вироки – це не правосуддя, а спроба залякати та обмежити свободу українських медійників. 13 років ув’язнення, які присудили мені, як і аналогічні строки колегам, – це помста за професійну діяльність та правду про війну. Використання кримінального кодексу РФ – це також інструмент міжнародного тероризму росіян”, – заявляє Ірина Земляна. 

Ще п’ять випадків стосуються заочних арештів. У цих справах російські суди заочно обирали журналістам запобіжні заходи у вигляді взяття під варту, переважно через репортажі з Курської області. Такі рішення створюють для журналістів постійну загрозу затримання в разі спроб Росії використати міжнародні механізми у своїх інтересах.

ІМІ також зафіксував чотири випадки оголошення журналістів у розшук. У цій категорії йдеться, зокрема, про переслідування Наталії Мосейчук, Яніни Соколової, Дмитра Гордона та Владислава Балінського. Частина таких випадків містить ризики зловживання механізмами міжнародного розшуку, зокрема через Інтерпол.

Окрему категорію становить незаконне ув’язнення журналістів на окупованих територіях, що супроводжується незаконним вироком, – чотири випадки. Йдеться про Георгія Левченка, Владислава Гершона, Яну Суворову та громадянського журналіста Вілена Темер’янова. У цих випадках Росія або окупаційні структури фактично карають людей за адміністрування інформаційних ресурсів, громадянську журналістику чи документування подій на окупованих територіях.

Ще один випадок стосується затримання журналістки ATR Гульсум Халілової в аеропорту Стамбула за запитом Росії через Інтерпол. Пізніше її звільнили.

Директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк наголошує, що такі дії Росії є не окремими випадками, а частиною системної політики тиску на журналістів.

“Росія використовує право як зброю проти журналістів. Вона намагається надати політичному переслідуванню вигляду судових процедур, відкриває кримінальні справи, ухвалює заочні вироки, оголошує журналістів у розшук, використовує окупаційні суди та намагається залучати міжнародні механізми. Журналісти, які документують війну, не є злочинцями. Навпаки, вони виконують суспільно необхідну функцію. Росія хоче, щоб там, де вона чинить злочини, не було свідків. Саме тому переслідування журналістів потрібно розглядати не лише як порушення свободи слова, а як елемент ширшої політики приховування воєнних злочинів і придушення правди”, – зазначила Оксана Романюк.

ІМІ вважає, що кожен такий випадок має бути задокументований, щоб отримати належну правову оцінку на національному та міжнародному рівнях. Особливу увагу необхідно надавати спробам Росії використовувати Інтерпол або інші міжнародні правові механізми для переслідування журналістів.