Судова заборона оприлюднювати ще не опубліковане журналістське розслідування про активи брата директора Державного бюро розслідувань (ДБР) Олексія Сухачова має ознаки SLAPP (Strategic Lawsuits Against Public Participation – стратегічного позову проти участі громадськості). Такий висновок міститься в аналізі юриста Інституту масової інформації Володимира Зеленчука.

Юрист звертає увагу, що заборона щодо розслідування “Слідства.Інфо”, Центру протидії корупції (ЦПК) та журналістки Аліни Стрижак була застосована як захід забезпечення позову ще до подання самого позову. Отже, суд ухвалив рішення, не маючи перед собою ні тексту розслідування, ні доказів, ні матеріалів справи.

Крім того, в ухвалі зазначено, що позивач має намір вимагати через суд заборони журналістам збирати інформацію про заявника та директора ДБР Олексія Сухачова.

На думку Зеленчука, йдеться про класичний приклад prior restraint – попередньої судової заборони поширення ще не опублікованого журналістського матеріалу.

Юрист також указує на низку ознак, які можуть свідчити про використання механізму SLAPP. Серед них – можливий дисбаланс між сторонами, застосування непропорційних заходів захисту та спроба заблокувати публікацію ще до її виходу у відповідь на журналістський запит про коментар.

Окремо Зеленчук звертає увагу на швидкість розгляду заяви: вона надійшла до суду 3 липня, а вже 6 липня суддя задовольнив клопотання. На його думку, також потребують перевірки можливі ознаки недобросовісного вибору підсудності або маніпуляцій автоматизованим розподілом справ через подання багатьох однорідних клопотань.

Юрист зазначає, що справа становить загрозу не лише для конкретного журналістського розслідування, а й демонструє ризики використання механізму попередньої судової заборони як інструменту цензури.

За його словами, хоча стаття 10 Європейської конвенції з прав людини не виключає можливості попередніх обмежень, такі рішення щодо журналістських матеріалів мають проходити найсуворішу перевірку на законність і пропорційність, особливо якщо йдеться про інформацію, що становить значний суспільний інтерес.

Детальніше матеріал можна прочитати за посиланням.

Як повідомляв ІМІ, 6 липня Печерський районний суд міста Києва заборонив “Слідству.Інфо”, Центру протидії корупції та журналістці Аліні Стрижак оприлюднювати й поширювати розслідування про 143 обʼєкти нерухомості, які, за даними журналістів, належали брату директора ДБР Олексія Сухачова.

В обох організаціях заявили, що розцінюють це як тиск на журналістів і наступ на свободу слова. Журналісти оскаржуватимуть ухвалу суду та домагатимуться публікації розслідування.

Передісторія про SLAPP-позови

Раніше ІМІ пояснював, що таке SLAPP-позови, які їхні основні ознаки та як вони впливають на свободу слова. 

Українські медіа стикаються з такими позовами вже багато років. Зокрема, серед відомих кейсів – судові процеси проти Bihus.Info, журналіста Радіо Свобода та програми “Схеми”, а також низка інших справ, які супроводжувалися тиском і тривалими судовими розглядами. 

ІМІ фіксує судові позови проти медіа як окрему категорію порушень свободи слова в щомісячному Барометрі свободи слова.  

У квітні 2026 року Інститут масової інформації закликав журналістів, власників медіа та медіаюристів долучитися до публічних консультацій щодо законопроєкту, який має захистити медіа від SLAPP-позовів.

25 червня 2025 року з ініціативи Комітету ВР з питань свободи слова була створена спеціальна робоча група з напрацювання ефективних механізмів протидії SLAPP-позовам. До її складу ввійшли понад 25 учасниць та учасників – народні депутати, юристи, медіаексперти, представники державних органів. 

Інститут масової інформації також долучився до робочої групи та розроблення пакета законодавства щодо протидії SLAPP-позовам.