Чи легко медійникам захистити свої права? Залежить від ентузіазму їх самих. Адже треба подати заяву в поліцію, простежити, щоб її зареєстрували, почали провадження саме за “журналістською” статтею, а не загальнокримінальною, а потім не забули про нього і справді розслідували. Звучить як ще одна робота.

Чому так відбувається і як це можна виправити – обговорили учасники дискусії від Інституту масової інформації (ІМІ) “Чому справи про перешкоджання журналістам не доходять до вироку” на Конференції журналістів-розслідувачів – 2026 Інституту розвитку регіональної преси.

Головне з дискусії:

  • Кількість порушень свободи слова, які вчиняють громадяни України, за вісім місяців 2026 року перевищила показник за весь 2025 рік – такі дані Барометра свободи слова ІМІ. 
  • Офіційна статистика реєстрації, навпаки, знижується: журналісти дедалі частіше не подають заяв, бо не вірять у результат.
  • Юридичний тиск на журналістів і позови з ознаками SLAPP почастішали. Законопроєкт, який дозволить судам відхиляти такі позови, перебуває на етапі реєстрації.
  • Розслідування гальмує “пінг-понг” між органами: у справі “Бабеля” Нацполіція та ДБР два місяці не могли визначити, хто має розслідувати погрози.
  • Зростає кількість відмов у доступі до публічної інформації, коли воєнний стан використовують як привід не оприлюднювати бюджетні дані.
  • ІМІ розраховує відновити системну взаємодію з Офісом генерального прокурора після призначення нового керівництва відомства.

Перешкоджання без наслідків: дві історії з Хмельницького

У листопаді 2021 року журналістка-розслідувачка, засновниця онлайн-медіа ЖАР.INFO і представниця ІМІ в Хмельницькому Альона Береза виходила зі спортклубу. До неї підбіг невідомий, облив рідиною з пакета і втік. Альона впізнала в ньому одного з двох чоловіків, які напередодні приходили в її будинок і дзвонили у квартири. Незадовго до того журналістка опублікувала розслідування про майно чотирьох депутатів Хмельницької міської ради, тож ці події вона пов’язала.

Отже, справа мала б розслідуватися за спеціальною статтею про напад на журналістку – ст. 354-1 Кримінального кодексу. За стільки часу її кілька разів перекваліфіковували зі спецстатті на звичайну “хуліганську” – і назад. Але майже через п’ять років результату немає і винних не знайшли. Альона вважає, що причина – небажання правоохоронців, тому вже й не сподівається когось покарати.

Друга історія Альони – недопуск на засідання Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ) у Хмельницькому в березні 2026-го. Тоді журналістка звернулася до поліції із заявою про перешкоджання. Попри реєстрацію звернення в журналі єдиного обліку, кримінальне провадження не відкрили – журналістка пізніше домоглася цього через суд.

“Але на цьому не завершилося: мене в ньому [провадженні] зафіксували як свідка. Я кажу: як я можу бути свідком, якщо мені перешкоджають? Тобто далі ми ще подавали клопотання в поліцію, щоб вони перекваліфікували. Зараз справа перекваліфікована – 171-ша стаття”, – розповіла Альона Береза.

Лише після цього в неї взяли свідчення вже як у потерпілої. 

“Я не вірю, що буде дуже хороший результат, але для мене було принципово напрацювати практику і показати, що ця стаття не просто зафіксована в Кримінальному кодексі, а що вона має працювати”, – говорить журналістка.

Вона додала, що, крім усього, слідчі не інформували її про зміну статусу справ.

“Мені здається, коли йде, до прикладу, закриття кримінального провадження, поліцейський, слідчий мав би повідомити людину, про яку йдеться. Ну, мене жодного разу не повідомляли. Тобто якби ми не робили моніторинги – я дізналася після моніторингу, що моя справа вже декілька місяців закрита. Тобто немає практики повідомляти. Поліція максимально цього не хоче робити”, – зазначила Альона.

Кількість порушень за вісім місяців 2026-го перевищила показник за весь 2025 рік

До початку повномасштабного вторгнення Росії Інститут масової інформації фіксував за рік приблизно 200–300 порушень у сфері свободи слова: перешкоджання, погрози, побиття тощо.

У 2022 році в Барометрі свободи слова з’явилася рубрика російських злочинів проти медіа, а кількість порушень з українського боку пішла на спад. Але ненадовго.

“З кожним роком ми бачимо, як зростають порушення, які вчиняють саме громадяни України, тобто не пов’язані з війною. Кількість порушень за вісім місяців 2026-го перевищила показник за весь 2025 рік”, – розповіла керівниця відділу моніторингу свободи слова ІМІ Катерина Дячук.

Новий динамічний тип тиску – юридичний. 

“У нас збільшилася кількість випадків юридичного тиску, зокрема позовів, які мають ознаки SLAPP. Це коли журналістам хочуть заткнути рота, щоб вони нічого не могли сказати, або залякати їх наперед. Наприклад, розслідування “Слідства.Інфо” щодо ДБР, коли розслідування ще не вийшло, а Печерський суд уже заборонив публікацію. Але я вдячна нашим журналістам, які об’єдналися, масово вийшли в публічний простір і солідарно опублікували це розслідування”, – пояснила медіаекспертка.

Ще один проблемний напрям – доступ до інформації, коли у відповідь на запити про бюджетні кошти влада ховається за воєнним станом, щоб не розкривати дані.

Директорка ІМІ Оксана Романюк нагадала, що раніше в Офісі генпрокурора існувала робоча група, яка контролювала розслідування перешкоджань медійникам, 

“На жаль, від попереднього керівництва ми не домоглися якихось публічних заяв чи будь-якої комунікації на підтримку журналістів. І в нас є все ж таки сподівання, що нова людина, яка очолить Офіс генпрокурора, буде більш відкритою до такої комунікації, і ми зможемо активніше працювати в цьому напрямку”, – зазначила Оксана Романюк.

Потерпілих менше, тиску більше

Представник Офісу генерального прокурора Олег Пелепюк запевнив, що відомство опрацьовує щомісячні звіти ІМІ про порушення прав журналістів, скеровує їх у різні підрозділи й регіональні офіси для перевірок кожної справи.

“Вся ця робота була започаткована сім років тому – разом з Інститутом масової інформації та багатьма іншими учасниками. Не те щоб розпочали, бо робота і до цього велася, але якимось чином, напевне, ми доклали зусиль, щоб вона активізувалась і її ефективність стала кращою”, – зазначив прокурор.

За його словами, з роками зменшується кількість потерпілих за спецстаттями 171 і 345-1 – від 156 потерпілих у 2021 році до 24 за вісім місяців 2025-го. Але це не означає, що стало менше порушень – просто журналісти не звертаються до правоохоронців. Так, за січень-серпень було зареєстровано 42 провадження, повідомив Пелепюк.

“У нас активізувалися два напрямки. Один – це кібератаки. Вони просто не доходять до реєстрації, і тут навіть незрозуміло, з якого боку підійти, щоб їх зафіксувати. І другий момент – у нас зросла кількість саме юридичного, судового тиску. Це також трансформується, і це відображається, я думаю, в реєстрації. І так само не всі звертаються”, – зазначив прокурор.

Він також погодився з претензією журналістів щодо неповідомлення про закриття справ: “Навіть якщо людина не потерпіла, а просто заявник, вона має право бути повідомленою про результат”.

Найважливіші журналістські розслідування – в Україні

Парадоксально, але після початку повномасштабного вторгнення Росії ситуація зі свободою преси в Україні стала кращою. Зараз Україна перебуває на 55-му місці в Індексі свободи преси, який складають “Репортери без кордонів” (RSF), порівняно з 97-м місцем у 2021-му.

Представниця “Репортерів без кордонів” Полін Мофре наголосила, що на позицію України, з одного боку, позитивно вплинуло оновлене законодавство про медіа, а з негативного – відсутність конкретних результатів розслідувань порушень проти журналістів.

“Коли немає конкретних результатів після одного, двох, трьох років, тоді виникає питання безкарності”, – зазначила Полін Мофре.

Водночас вона відзначила роботу українських журналістів.

“В Україні журналісти можуть працювати – і під час війни, і це дуже сильно. Є обмеження, але вони можуть працювати. І є багато людей за кордоном, які про це взагалі не знають і не думають, що це можливо – працювати в Україні. І що найважливіші розслідування, які були опубліковані після 2022 року, були зроблені в Україні”, – наголосила представниця RSF.

Що має змінити законодавство

Голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослав Юрчишин описав ключову проблему розслідувань.

“Ми фіксуємо, вносимо до ЄРДР – і потім починається пінг-понг. Хто буде розслідувати, чи буде розслідувати, як буде розслідувати”. Приклад – справа “Бабеля”, де Нацполіція та ДБР два місяці не могли поділити підслідність. “Справа стає висяком”, – констатував він.

Зменшення кількості відкритих справ він пояснює зневірою журналістів:

“Переважна більшість журналістів, особливо в регіонах, думають: “Це monkey business. Я подам ще одну заяву, і вона не буде розслідуватися”, – зазначив Ярослав Юрчишин.

Окремий пріоритет – захист від зловживання судовими позовами. 

“У Європі на основі дуже болючого досвіду вбивств, перешкоджань сформовано практику анти-SLAPP, яка дозволяє суддям на початковому етапі чи впродовж судового процесу відхиляти такий позов. У нас є хороша історія, бо “Бігуси” домоглись у Верховному Суді рішення: позов відхиляється у зв’язку з тим, що він має ознаки SLAPP. Але це касаційний рівень, а в законодавстві в нас досі немає норми.

Ми з Оксаною [Романюк] і багатьма колегами створили робочу групу, пропрацювали досить добре це питання. Я дуже сподіваюся, що наступного тижня ми зареєструємо законопроєкт, який дозволяв би судам відхиляти за певними ознаками справи проти журналістів, проти громадських активістів. І це суттєво змінює навантаження, зокрема й для наших колег-правоохоронців”, – пояснив Юрчишин.

Контакти юридичної підтримки для журналістів

Юристи Інституту масової інформації надають медійникам безоплатні юридичні консультації. Щоб звернутися до них, заповніть цю онлайн-форму. Там само можна повідомити про порушення прав журналістів – юристи ІМІ допоможуть оформити заяву до правоохоронних органів. 

Якщо ж медіа потребують супроводу адвокатів у судовому процесі, з цим допоможуть адвокати Інституту розвитку регіональної преси, контакти за посиланням.

Інститут масової інформації (ІМІ) – медійна громадська організація, яка працює з 1996 року. ІМІ відстоює права журналістів, аналізує медіасферу та висвітлює пов’язані з медіа події, протидіє пропаганді та дезінформації, забезпечує медіа засобами захисту для відряджень до зони бойових дій під час російсько-української війни починаючи з 2014 року. 

ІМІ робить єдиний в Україні моніторинг свободи слова та список прозорих і відповідальних онлайн-медіа, документує медійні злочини Росії у війні проти України. ІМІ має представників у 20 регіонах України й мережу хабів “Медіабаза” для безперебійної підтримки журналістів. Серед партнерів ІМІ – “Репортери без кордонів”, також організація входить до мережі Міжнародної організації із захисту свободи слова (IFEX).