У січні 2026 року експерти Інституту масової інформації зафіксували 26 випадків порушення свободи слова в Україні. З них 18 вчинила Росія.
Такими є дані щомісячного моніторингу ІМІ “Барометр свободи слова”.
Російські злочини проти медіа та журналістів: погрози й залякування журналістів, постраждалі офіси медіа, закриття медіа та юридичний тиск.
У січні стало відомо про загибель трьох медійників, які захищали Україну від російського вторгнення:
- Лана Чорногорська – журналістка, яка у війську служила і пілотесою, і штурманкою різних БпЛА. Загинула на південному напрямку 1 січня 2026 року внаслідок влучання російського безпілотника. До служби була журналісткою харківського медіа “Люк”, активісткою та мисткинею.
- Володимир Сінійчук – військовий, фотокореспондент газети “Рідний край” (селище Велика Багачка, Полтавщина). Загинув на Донеччині в бою 4 січня 2026 року. Після повномасштабного вторгнення призваний на військову службу 20 грудня 2022 року.
- Юрій Мігашко – військовий, постановник Нового каналу. Загинув у боях на сумському напрямку. Долучився до Сил оборони в березні 2022 року.
Постраждалі офіси медіа
У Києві через наслідки російських обстрілів енергетичної інфраструктури постраждали офіси трьох медійних організацій:
- релокованої з Луганська “Реальної газети”;
- Інституту масової інформації;
- Телебачення Торонто.
Через тривалу відсутність опалення та різкі перепади температур після його відновлення в будівлях прорвало труби, що призвело до затоплення приміщень. Було пошкоджено техніку та робоче обладнання, офіси тимчасово стали непридатними для повноцінної роботи.
Погрози журналістам (масові повідомлення про “мінування”)
30 січня низка українських медіа та журналістів отримала масові електронні листи з погрозами про нібито замінування редакцій і державних установ. Автори називалися “військовими” або “екссаперами”, заявляли про сотні закладених вибухівок і погрожували вибухами протягом кількох днів. Листи були однотипними, містили переліки випадкових адрес в Україні та за кордоном і мали ознаки інформаційної атаки. Повідомлення отримали представниці ІМІ Катерина Середа, Ірина Небесна та Валентина Троян, а також медіа: “Вільне радіо” (Анастасія Шибіко, Олена Русінова), Фарватер.Схід (Анна Ніколаєнко), МедіаДоказ, “Детектор медіа”, 18000, Перший Криворізький, “Кременчуцький телеграф”, “Полтавська хвиля” та “Полтавська думка”.
Закриті медіа
Через економічну кризу та наслідки повномасштабної війни в регіонах України продовжують закриватися друковані медіа:
- на Вінниччині припинила вихід одна з найстаріших місцевих газет – “Наше Придністров’я”, яка працювала 95 років;
- на Волині призупинила діяльність газета “Наш край” у Рожищі.
Серед причин – падіння тиражів, зростання вартості доставлення, втрата рекламних доходів, кадрові проблеми та труднощі роботи під час блекаутів. Редакції не відкидають можливості відновлення роботи в майбутньому.
Юридичний тиск
Росія оголосила в міжнародний розшук одеського журналіста-розслідувача й еколога Владислава Балінського, який документує воєнні злочини й екологічні наслідки агресії РФ. У РФ проти нього відкрили заочні кримінальні провадження за статтями про “поширення фейків про ЗС РФ” та “пошкодження військових меморіалів”, а справу передали до суду в Москві.
Водночас ІМІ зафіксував випадки порушення свободи слова, що не пов’язані з російською війною проти України. Це випадки перешкоджання, обмеження доступу до інформації, кібератак.
- У Харкові журналістів медіа “Накипіло” та “Думка” не пускали знімати наслідки обстрілу термінала Нової пошти. Доступ дозволили лише після втручання керівництва охорони. Проблема полягала у вибірковому допуску журналістів за однакових умов.
- В Одесі суд усунув журналістку Оксану Піднебесну з відкритого засідання в справі проросійського угруповання нібито через її статус свідка. Журналістка оскаржила дії та звернулася до поліції, вважаючи це перешкоджанням професійній діяльності.
- У Дніпрі депутат міської ради Артем Хмельников штовхнув камеру журналіста Олександра Славного під час спроби взяти коментар, за що відкрито кримінальне провадження за ст. 171 КК України. Журналіст написав заяву, правоохоронці внесли дані до ЄРДР та з’ясовують обставини.
Доступ до публічної інформації
- Одеська ОВА відмовила журналістам у наданні даних про витрати на відрядження, посилаючись на воєнний стан та нібито непублічність інформації.
- У Чернівцях на презентацію нового очільника Чернівецької ОВА запросили лише місцеві телеканали.
- У Полтаві журналісти не можуть отримати коментарі від в.о. міського голови Полтави Катерини Ямщикової та першого заступника голови міськради Валерія Пархоменка щодо проведення зустрічі з Пархоменком для отримання відповідей про його діяльність.
- У Запоріжжі після публікації матеріалу журналістки 061.ua Ельміри Шагабудтдинової про декларацію керівника Запорізької прокуратури їй відмовляють у коментарях щодо справ про воєнні злочини. Прокуратура пояснює це “недоцільністю” та стадіями судового розгляду, що обмежує можливість об’єктивного висвітлення процесів.
Кібератаки
- Сайт ЖАР.INFO три доби зазнавав цілеспрямованої DDoS-атаки після публікацій про забудови міста. Атака була націлена на адміністративну частину сайту, і редакція пов’язує її з критичними матеріалами щодо місцевої влади.
Повний перелік порушень свободи слова дивіться нижче.
ЗЛОЧИНИ РФ
Постраждалі офіси медіа – 3
1. У Києві затопило офіс “Телебачення Торонто”: редакція врятувала техніку та архів
20.01.2026 У Києві у ніч на 20 січня затопило офіс редакції Телебачення Торонто. Про це медіа повідомило в коментарі Інституту масової інформації.
Причиною став прорив труби водопостачання, яка проходить зовні офісної будівлі. Сигнал про затоплення надійшов від системи безпеки вночі. Попри комендантську годину та обстріли, через охоронну компанію до офісу терміново прибув член команди — на той момент вода вже поширювалася приміщенням.
Близько другої ночі редакція подала офіційну заявку до аварійної служби. Однак на ранок стало зрозуміло, що затоплення посилюється і чекати допомоги більше не можна. Тоді керівництво медіа вирішило самостійно евакуювати майно.
“Вода стояла в офісі близько трьох днів. Комунальні служби не справлялися, двічі ми викачували її власними силами”, — розповіли в редакції.
У результаті вдалося врятувати всю техніку, обладнання, документацію та особисті речі співробітників.
“Нам вдалося евакуювати й зберегти все, що було в офісі: усе обладнання, всю документацію та звітні матеріали за всю історію організації, а також особисті речі членів команди. Жодної одиниці техніки, жодного документа, жодної речі не було втрачено – попри потоп і нічний ракетний обстріл”, — розповіло Телебачення Торонто.
Офіс зазнав пошкоджень і зараз непридатний для роботи. Суму збитків поки не визначено: оцінкою шкоди та питанням ремонту займаються орендодавець і страхова компанія
Водночас редакція планує залишитися в цьому офісі після відновлення. Наразі команда працює дистанційно, а для запису відео користується приміщенням дружньої організації.
29.01.2026 Релоковане з окупованого Луганська онлайн-видання “Реальна газета” шукає нове приміщення на деякий час, адже квартиру, де розміщувалася редакція, затопило, а будинок не опалюється. Про це повідомив головний редактор “Реальної газети” Андрій Дихтяренко на Facebook-сторінці.
За його словами, в офісі під час морозів неможливо було перебувати понад пів години. Водночас редакція продовжувала працювати звідти – зі студії записували відео, експлейнери для переселенців, розповідали про ситуацію на окупованих територіях. “Абсурд: я записував в студії відео про комунальну аварію в Алчевську, а в мене з рота йшов пар, бо я в цей момент знаходився в центрі вже київської комунальної аварії”, – іронічно зауважив головред.
Він пояснив, що, як і в окупованому Алчевську, воду із системи в будинку, де розміщувалася редакція, ніхто не злив і весь місяць команда чергувала в офісі.
“Гріли батареї, вискакували серед ночі і їхали туди з власних холодних і темних домівок, бо в будинковому чаті писали, що у чергового сусіда полопалися батареї, і, напевно, вся наша техніка зараз плаває в крижаній воді”, – розповів Андрій Дихтяренко.
За його словами, в такому режимі редакція пропрацювала певний час, сподіваючись, що систему полагодять.
“От сьогодні врешті-решт дочекалися – тепер залили і нас. І знову пощастило, кімната, де студія, поки що не постраждала. Але тепер вже будемо вивозити наше обладнання, бо попереду морози, будинок так і стоїть без опалення, і всі ці потеклі труби і батареї замерзнуть, а потім їх знову може порозривати”, – зазначив головред.
Він наголосив, що попри комунальні проблеми редакція не припинить роботи. Найближчим часом буде трохи менше відеоконтенту, буде складніше розвивати редакцію в умовах хронічної катастрофи.
“Але ми вижили в 2014-му в окупації, в 2022-му, і ми не можемо дозволити вбити нас цьому випробуванню холодом 2026-го. Як там кажуть, пройшли вогонь, воду, а тепер мідні труби (які розриваються від морозу). Передаю привіт росіянам, які намагаються нас вбити. Не дочекаєтесь!” – додав редактор.
Щодо роботи комунальних служб Києва, то він зауважив, що проблеми їхнього будинку довго ігнорували.
“І мені дуже шкода людей, які в цій будівлі живуть весь час. І цей кошмар продовжується. Принагідно перепрошую у наших партнерів і грантодавців, яким ми в ці дні невчасно відповідали і звітували. Нам зараз і правда важко”, – додав Дихтяренко.
Він також залишив реквізити, за якими небайдужі можуть підтримати редакцію.
3. У Києві затопило офіс Інституту масової інформації
30.01.2026 У ніч на 30 січня затопило офіс Інституту масової інформації (ІМІ) у Києві. Внаслідок затоплення постраждало приміщення, а також захисне спорядження та енергетичне обладнання, яке громадська організація надає журналістам. Офіс наразі непридатний для роботи, а видавання обладнання призупинено.
За словами директорки ІМІ Оксани Романюк, аварія трапилася після ввімкнення в будинку опалення, яке тривалий час було відсутнім через російські обстріли енергетичної системи України. Тож будинкові труби не витримали перепаду температур, і їх прорвало. В офісі ІМІ вода почала текти зі стелі, а на підлозі утворився шар води приблизно в один сантиметр.
Кімнату, де зберігалися захисне спорядження та енергетичне обладнання, які ІМІ надає в користування медійникам, — бронежилети, шоломи, аптечки, зарядні станції — залило. Вода потрапила, зокрема, на офісну техніку та обладнання.
“Затоплення пошкодило електропроводку, офіс наразі непридатний для роботи й потребує щонайменше ремонту електромережі. Ми уточнюємо масштаб збитків і наслідки для обладнання та безпеки приміщення, – заявила директорка ІМІ Оксана Романюк. – Цей інцидент – ще один практичний вимір війни, який б’є по інфраструктурі та робочих умовах медіа”.
Попри це ІМІ продовжує підтримувати українську журналістику. Найімовірніше, найближчим часом громадська медійна організація шукатиме новий офіс, а поки закликає всіх, хто має змогу, підтримати їх донатом за посиланням.
В офісі Інституту масової інформації також розташований Центр свободи преси “Репортерів без кордонів”. Кімната, де розміщувалися співробітники міжнародної організації, також постраждала через затоплення.
“Енергетична ситуація в Києві досягла катастрофічного рівня. Медіа змушені давати раду з повторюваними відключеннями електроенергії, протіканнями води, спричиненими пошкодженням інфраструктури, а також з екстремальним полярним холодом, – заявила Полін Мофре, регіональна менеджерка RSF з питань України. – Центр свободи преси RSF, який працює за підтримки українського партнера RSF – Інституту масової інформації (ІМІ), – теж постраждав. Через пошкодження сталося протікання води, і приміщення тимчасово непридатне для роботи. RSF підтримує ІМІ, який продовжує працювати попри ці складні умови, та віддає належне стійкості українських журналістів, які, незважаючи на особливо складний контекст, рішуче виконують свою місію – інформувати суспільство”.
ПОГРОЗИ – 12
1. Представниця ІМІ у Миколаєві отримала лист із погрозами про вибухівку
30.01.2026 Регіональна представниця Інституту масової інформації в Миколаївській області Катерина Середа 30 січня отримала лист із погрозами про закладену вибухівку.
За її словами, повідомлення надійшло на особисту електронну адресу вранці. До листа було прикріплене фото нібито вибухового пристрою. Водночас у тексті не зазначалося жодної адреси в Миколаївській області.
Як повідомляв ІМІ, 30 січня до підрозділів Національної поліції надійшло понад дві тисячі повідомлень про замінування у 22 областях України. Серед адресатів таких листів були й українські медіа.
2. Представниця ІМІ в Тернопільській області отримала два листи з погрозами про вибухівку
30.01.2026 Регіональна представниця Інституту масової інформації в Тернопільській області Ірина Небесна 30 січня отримала листи з погрозами про закладену вибухівку.
За її словами, на особисту електронну адресу надійшло два листи з майже ідентичними текстами. У них ішлося про нібито замінування та містився перелік адрес. Однак жодна з указаних адрес не стосувалася об’єктів у Тернопільській області — здебільшого йшлося про столичні локації.
Також у листах згадували нібито замінування двох посольств України за кордоном і медіа в сусідній області, проте адресу останнього було вказано неправильно.
3. Представниця ІМІ в Луганській області отримала листи з погрозами мінування
30.01.2026 Представниця Інститут масової інформації в Луганській області Валентина Троян 30 січня отримала два електронні листи з погрозами про нібито замінування. Про це вона повідомила ІМІ.
За словами Троян, у повідомленнях ішлося про мінування низки будівель. До одного з листів було прикріплене фото нібито вибухового пристрою.
“Особливість цієї хвилі розсилки у тому, що автори додали до переліку об’єктів нібито об’єкти регіональних медіа”, – зауважила вона.
Валентина Троян повідомила про отримані листи до Служба безпеки України.
Нагадаємо, 30 січня до підрозділів Національної поліції надійшло понад дві тисячі повідомлень про замінування у 22 областях України. Серед адресатів таких листів були й українські медіа.
4. Виконавча директорка “Вільного радіо” отримала листи з погрозами про мінування
30.01.2026 Виконавча директорка релокованого з Бахмута (Донецька область) “Вільного радіо” Анастасія Шибіко 30 січня отримала листи з погрозами про нібито мінування приміщень редакції та особистих адрес співробітників.
Про це вона повідомила представниці Інституту масової інформації в Луганській області Валентині Троян.
Анастасія Шибіко розповіла, що останній лист про “замінування” редакція отримала 1 лютого. Всі вони надійшли в проміжку 30 січня – 1 лютого.
“Ми знайшли ці листи на нашому основному корпоративному мейлі та на особистих неробочих поштах. Цього разу на особисті мейли таке отримала я та журналістка Олена Русінова”, – зазначила виконавча директорка “Вільного радіо”.
Анастасія зазначила, що редакція не сприймає серйозно такі листи.
“По-перше, наша команда працює повністю віддалено. Після релокації з Бахмута в нас немає офісу, який уже стільки разів погрожували “підірвати”. По-друге, ці листи написано під кліше, вони всі однакові за своєю суттю і структурою. По-третє, це масова розсилка, і адреси отримувачів навіть не приховані”, – зазначила медійниця.
Тож, додала вона, редакція не зверталася до правоохоронців з цього приводу, оскільки не бачить у цьому сенсу.
“Це звичайна непрофесійна та дуже дешева “акція” зі спробою залякати чи з якоюсь іншою метою. Але поки це тільки веселить”, – зауважила журналістка.
5. Журналістка “Фарватер.Схід” отримала листи з погрозами про мінування
30.01.2026 Журналістка онлайн-медіа “Фарватер.Схід” Анна Ніколаєнко 30 січня отримала листи з погрозами про замінування на свою корпоративну та особисту електронну пошту.
Про це вона повідомила представниці Інституту масової інформації Валентині Троян. За словами Анни, раніше вона отримувала подібні листи ще на Луганщині, але після повномасштабного вторгнення такі погрози надійшли вперше.
За її словами, “окрім посмішки, такі листи не викликають емоцій”, оскільки не зрозуміло, на кого вони були розраховані.
“Медійники – це ті люди, які вміють працювати з інформацією, в курсі, що таке інформаційна гігієна, та знають, як відрізнити фейк від правди. З іншого боку, це може бути й частиною інформаційної війни. Ігнорувати та замовчувати такі факти просто не можна”, – розповіла журналістка.
Вона зауважила, що це може бути й недолугий жарт когось зі своїх, а може бути й реальна спроба росіян дестабілізувати і без того нестабільне суспільство в Україні. “Адже в листі містилась інформація про такі самі “заміновані” будівлі установ та організацій, і, ймовірно, розрахунок був на те, що ми як журналісти вживатимемо певних заходів та повідомимо про це правоохоронців, що, у свою чергу, потягне інформаційну хвилю, паніку, інші супутні аспекти”, – зауважила Анна Ніколаєнко.
Вона додала, що має з цього приводу комунікацію з компетентними правоохоронними органами. Редакція ж іще узгоджує це питання та формат подальших дій.
6. Кременчуцьке видання “МедіаДоказ” отримало листи про замінування низки об’єктів
30.01.2026 Видання “МедіаДоказ” (Кременчук, Полтавська область) 30 січня отримало два листи з погрозами мінування низки об’єктів. Про це представниці Інституту масової інформації в Полтавській області Надії Кучер повідомила головна редакторка “МедіаДоказу” Альона Маліченко.
За її словами, листи потрапили до папки “Спам”, тому редакція помітила їх із запізненням.
У повідомленнях автор представлявся ветераном Збройних сил України та фахівцем із вибухівки й заявляв про нібито закладені вибухові пристрої в адміністративних будівлях, закладах освіти та місцях масового скупчення людей близько 500 вибухових пристроїв. У листах також містилися погрози приведення вибухівки в дію протягом 30–31 січня.
“І у Вас залишиться 15 хвилин, щоб покинути свою будівлю, інакше ви помрете і будуть жертви серед мирного населення”, – писав у листі адресат, розповіла Альона Маліченко.
За словами медійниці, автор листа залишив список, де нібито “встановлені бомби з таймером”: Koza Dereza, Львів; Київська міська державна адміністрація; ГУР МО; Міністерство оборони України, СБУ у Києві; Посольство України в Чорногорії, Чорногорія, Подгориця; Київський коледж міського господарства ТНУ; видання “Фіртка”, Івано-Франківськ; Посольство США в Україні.
7. “Детектор медіа” отримав листи з погрозами про мінування
30.01.2026 “Детектор медіа” повідомив, що отримав сьогодні, 30 січня, листи з погрозами про мінування. Про це медіа повідомило на своєму сайті.
Як зазначає редакція, загалом протягом сьогоднішнього дня вони отримали шість схожих листів з погрозами з різних адрес.
Автор одного з листів представився підривником, який буцімто під час “служби в “Азові” зазнав поранення”, та стверджує, що спільно з “однодумцями” з 10 січня заклав в адміністративних будівлях, школах, дитячих садках і місцях масового скупчення людей “близько 500 вибухових пристроїв”. У листі погрожують упродовж двох днів у різний час привести в дію таймер на бомбах.
Також у листі звично вказана низка адрес різних установ та редакцій медіа, які нібито теж заміновані. Це, зокрема, Міноборони та ГУР, СБУ, Посольство США в Україні, онлайн-медіа “Гордон» та інші.
8. Черкаське медіа “18000” отримало погрози підірвати редакцію
30.01.2026 Черкаське онлайн-медіа “18000” отримало вранці 30 січня два повідомлення з погрозами підірвати редакцію, а також низку інших приватних і державних установ.
Про це повідомляє представниця Інституту масової інформації у Черкаській області Єлєна Щепак.
За даними медіа, перший лист вони отримали о 09:46. Його автор – нібито ветеран “Кракена”, “колишній мінер та інвалід”. У листі йдеться про те, що він нібито заклав 500 вибухових пристроїв.
“За Вашою адресою я сьогодні підірву бомбу після обіду”, – зазначає автор. Окрім того, вибухові пристрої нібито були закладені у посольства, Київську міську державну адміністрацію, Міністерства оборони та інші споруди.
Наступний лист на редакційну пошту надійшов о 10:21. Цього разу його автор – нібито “підривник з інвалідністю”. У листі так само зазначено, що за адресою редакції закладена вибухівка. Вона нібито розміщена “у спеціальному контейнері”, тож її не зможуть виявити службові собаки. Цього разу “замінували”, зокрема, редакцію тернопільського медіа “20 хвилин”.
Однак, як прокоментувала для ІМІ редакторка тернопільських “20 хвилин” Наталія Бурлаку, вони не отримували листів із погрозою про мінування, та й адреса там зазначена не їхня.
9. “Перший Криворізький” отримав погрози про замінування будівлі редакції
30.01.2026 Редакція онлайн-медіа “Перший Криворізький” отримала 30 січня на електронну пошту листа із погрозами про мінування. В переліку замінованих будівель була їхня адреса, але був припис “ваш навчальний заклад заміновано”. Саме через цю фразу вони не стали звертатися в поліцію, повідомляється на сайті видання.
У листі невідомий, який називає себе екссапером ЗСУ, повідомляє про замінування адміністративних будівель, навчальних закладів та місць масового перебування людей. Також стверджує про мінування різних установ у Києві та Львові.
Автор листа використовує емоційні та маніпулятивні формулювання, представляється колишнім військовослужбовцем і висуває звинувачення на адресу державної влади. Окремо в повідомленні містяться погрози та заклики до негайної евакуації, а також твердження про неможливість виявлення вибухових пристроїв.
Редакторка видання Олена Смоліна розповіла в коментарі представниці Інституту масової інформації Катерині Лисюк, що в листі містився перелік будівель, які нібито розташовані поруч із редакцією, хоча насправді вони знаходяться в інших містах — зокрема у Львові, Києві та навіть у Римі.
За її словами, цього разу редакція не викликала поліцію, адже подібні погрози надходили й раніше, і в таких випадках правоохоронці виїжджали на перевірку, однак жодних вибухонебезпечних предметів не виявляли.
“Оскільки ми не вперше отримуємо такі погрози, ми завжди викликали поліцію. Поліцейські виїжджали із перевіркою, але все було добре – вибухонебезпечних предметів не виявляли. Цього разу в листі було написано “Ваш навчальний заклад заміновано”, тобто не редакція, а навчальний заклад. Тобто це якась розсилка. Тому цього разу ми навіть не повідомляли правоохоронців про лист, щоб не відволікати поліцію від нагальних справ”, – говорить Олена Смоліна.
10. “Кременчуцький телеграф” отримав листа із погрозою замінування
30.01.2026 Редакція онлайн-медіа “Кременчуцький телеграф” (Полтавська область) 30 січня отримала електронний лист із погрозами про нібито замінування будівлі редакції.
Про це представниці Інституту масової інформації в Полтавській області Надії Кучер повідомила головна редакторка видання Леся Лазаренко.
За словами Лазоренко, на редакційну пошту надійшов лист нібито від колишнього бійця підрозділу “Кракен” і містив фото вибухового пристрою, який, за твердженням автора, нібито закладено в редакції. У тексті листа також були погрози масових вибухів та перелік інших об’єктів — адміністративних будівель, закладів освіти, місць масового скупчення людей, державних установ в Україні та за кордоном.
Леся Лазаренко зазначила, що повідомлення про замінування редакція отримує систематично, проте цього разу лист конкретно вказував на їхню будівлю.
11. “Полтавська хвиля” отримала кілька листів із погрозами замінування
30.01.2026 Редакція онлайн-медіа “Полтавська хвиля” отримала 30 січня кілька електронних листів із погрозами про замінування.
Про це представниці Інституту масової інформації в Полтавській області Надії Кучер повідомив засновник і СЕО видання Віталій Улибін.
За його словами, листи стверджували, що заміновано будівлю, де працює редакція, після чого наводився перелік інших адрес, не пов’язаних із медіа.
“Нам прийшло 5 листів, здається, з різних адрес. В усіх було написано, що замінована наша будівля. Але потім ішов перелік геть лівих адрес”, – зазначив він.
12. “Полтавська думка” отримала листи з погрозами замінування
30.01.2026 Редакція онлайн-медіа “Полтавська думка” 30 січня отримала три електронні листи з погрозами про замінування. Про це повідомила головна редакторка видання Діана Страшко представниці ІМІ Надії Кучер.
За її словами, автор листів не зазначав назву видання, але попереджав, що якщо адресат отримав повідомлення, його будівля нібито замінована.
У листах також наводився перелік інших об’єктів із нібито закладеними вибухівками. Автор стверджував, що служив мінером в “Азові” і має 10-річний досвід, що робить пошук бомб безглуздим.
Головредка додала, що редакція “Полтавської думки” не згадується.
“У листі було лише вказано, що, якщо ви отримали це повідомлення, значить вашу будівлю заміновано, якщо не хочете загинути, терміново йдіть звідти, також ми замінували низку інших адрес, бомби містяться в спеціальному контейнері й не можуть бути виявлені службовими собаками, пошук бомби безглуздий, я підривник з 10-річним стажем, я дуже добре знаю свою справу”, – сказала Діана Страшко.
ЗАКРИТІ МЕДІА – 2
1. На Вінниччині зупинила вихід газета з 95-річною історією
07.01.2026 У Мурованих Курилівцях (Вінницька область) припинила вихід одна з найстаріших друкованих газет області – “Наше Придністров’я”. Про це повідомляє видання “Могилів-Подільський.онлайн”.
Останній номер (№ 48) вийшов 10 грудня 2025 року. Колектив редакції був змушений піти на цей крок через економічні труднощі та війну.
Видання заснували у квітні 1931 року. Далі – пауза під час Другої світової війни, і до відновлення виходу в 1944 році під назвою “Наша Перемога”. Останні 22 роки головною редакторкою газети була Світлана Кубляк. Щодо призупинення виходу газети вона зазначає: “Ми пішли, але повернемося…”
“Ми довго відтягували печальну мить закриття газети з надією, що щось зміниться на краще. Але не так сталося, як хотілося. Прискорили й дуже ускладнили критичну ситуацію постійне зростання цін на друк, енергоносії, поштові витрати, закриття поштових відділень, скорочення листонош, зменшення передплати – фінансовий крах став неминучим. А ще війна внесла свої страшні корективи”, – каже Світлана Кубляк.
До лютого 2022 року газету друкували на восьми сторінках у кольорі. З початком повномасштабної війни РФ перейшли на чотири сторінки чорно-білого друку, проте редакція не пропустила жодного номера.
“Через нестачу коштів перший рік війни працювали на одному ентузіазмі – без заробітної плати. Останні три роки отримували по 0,25 відсотка мінімальної оплати”, – зазначає Світлана Кубляк.
Нагадаємо, Вінниччина межує з невизнаним проросійським анклавом “ПМР” (“Придністровська Молдавська Республіка”), а росіяни на окупованих територіях випускають безкоштовні пропагандистські газети, створюють телерадіокомпанії та використовують пересувні екрани. Зникнення “Нашого Придністров’я”, зауважує регіональний представник Інституту масової інформації, може залишити в інформаційному вакуумі частину населення, особливо літніх людей у віддалених селах Вінниччини.
2. На Волині призупинила діяльність друкована газета “Наш край”
20.01.2026 Із січня 2026 року призупинила свою діяльність друкована газета “Наш край” з міста Рожище Волинської області. Про це редакторка видання Раїса Мацюк повідомила регіональній представниці Інституту масової інформації Маї Голуб.
За словами Мацюк, редакція наразі вирішує, чи відновлювати роботу газети, чи остаточно припиняти діяльність.
Основною причиною призупинення стало суттєве скорочення тиражу та зростання вартості доставлення. Зокрема, наклад через Укрпошту зменшився з 2500 до 600 примірників, а з 1 січня вартість доставлення перевищила половину ціни газети.
Редакторка також зазначила, що Укрпошта припинила адресне доставлення друкованих видань, а серед передплатників переважно залишилися пенсіонери. Подальше підвищення ціни, за її словами, могло б призвести до ще більшого падіння тиражу.
Крім цього, газета втратила рекламні надходження. “Ми жили не лише за кошт передплати, була ще реклама. З 2022 року реклами в редакції немає, ми перестали заробляти. З початку повномасштабної війни зникли вітання, пам‘ять та реклама загалом”, – розповіла редакторка.
Видання також зіткнулося з кадровими труднощами. У штаті залишилася лише Раїса Мацюк, яка поєднує обов’язки головної редакторки та бухгалтерки. “Працювали за мінімальну зарплату. Знайти когось, хто погодиться працювати ще на мінімальну зарплату, поки що не вдалося”, – зазначила вона.
Серед інших проблем – робота в умовах блекаутів. У редакції немає генератора, доводиться працювати в холодному приміщенні.
Газета “Наш край” виходить із 7 січня 1945 року. Останній номер видання було надруковано 25 грудня 2025 року.
У 2024 році Національна рада з питань телебачення і радіомовлення зареєструвала приватне підприємство редакції “Наш край” як суб’єкт у сфері друкованих медіа. Бенефіціаркою видання є Раїса Мацюк. Газета є громадсько-політичним тижневиком і, зокрема, висвітлювала діяльність органів місцевої влади на підставі укладених угод.
За даними Youcontrol, 2024 року загалом доходи редакції становили 409 400 грн, а у 2025 році був дохід від тендерів – 233 951 грн. Водночас газета продовжує інформаційну діяльність у соцмережах – на сторінках в Instagram та двох сторінках у Facebook, де матеріали публікує Раїса Мацюк.
ЮРИДИЧНИЙ ТИСК – 1
1. РФ оголосила в міжнародний розшук одеського журналіста Владислава Балінського
29.01.2026 Російська Федерація оголосила в міжнародний розшук одеського журналіста-розслідувача й еколога Владислава Балінського. Про це йдеться в заяві Національного екологічного центру України (НЕЦУ), оприлюдненій 29 січня 2026 року на сайті центру.
У НЕЦУ зазначили, що переслідування Балінського розпочалося ще у 2014 році, після його участі в журналістсько-аналітичній спільноті “Група 2 травня”, яка займалася незалежним розслідуванням подій 2 травня 2014 року в Одесі та спростуванням російської пропаганди. Після 2022 року його переслідування різко посилилося через документування фактів воєнних злочинів та екоциду Росії.
За даними організації, російські державні та пропагандистські ресурси протягом тривалого часу ведуть кампанію дезінформації, представляючи журналістську й наукову діяльність Балінського як “шпигунство”, “диверсію” або “наукове кілерство”.
У 2025 році проти нього в РФ відкрили заочні кримінальні провадження. У жовтні 2025 року прокуратура Москви передала справу до суду для заочного розгляду. Балінському, зокрема, інкримінують дві статті кримінального кодексу РФ:
- Статтю 207.3 (“поширення фейків про ЗС РФ”) за публікації про воєнні злочини в Бучі та Ірпені, обстріли узбережжя Одеси, а також ракетно-дронові атаки на цивільну інфраструктуру. Матеріали публікувались у Facebook та на сайті медіа “Зелений лист”.
- Статтю 243.4 (“пошкодження військових меморіалів”) у зв’язку з демонтажем радянської символіки з меморіалу “Крила Перемоги” в Одесі у вересні 2024 року.
29 січня 2026 року Басманний районний суд Москви провів засідання в справі Владислава Балінського. Після цього РФ оголосила його в міжнародний розшук.
Організація звертає увагу на публічні прямі погрози щодо фізичної ліквідації Балінського, що поширюються через російські телеграм-канали, де його відкрито називають “наступною ціллю”.
Національний екологічний центр України підкреслює, що Балінський є ключовим свідком у справах щодо воєнних злочинів та екоциду, зокрема підриву Каховської ГЕС, масової загибелі морських гідробіонтів та забруднення Чорного моря внаслідок дій Росії. Його наукові та журналістські матеріали використовуються для міжнародного правосуддя.
“Його участь у цих справах робить його критично важливим свідком для майбутніх процесів у Міжнародному кримінальному суді”, – зазначає організація і додає, що переслідування Балінського є частиною системної політики РФ щодо усунення свідків воєнних злочинів та екоциду.
Організація закликає СБУ та Офіс генерального прокурора України вжити невідкладних заходів для гарантування безпеки Балінського, а міжнародні правозахисні організації, ООН, Міжнародний кримінальний суд та органи ЄС – документувати випадок та надати правову, безпекову й адвокаційну підтримку.
У коментарі представнику Інституту масової інформації в Одеській області Владислав Балінський зазначив, що така реакція з боку РФ не є неочікуваною. За його словами, експертна діяльність у сфері екології та протидії пропаганді традиційно викликає різко негативне сприйняття з боку РФ і ще раз підтверджує, що війна триває не лише на лінії фронту, а має чітко виражений гібридний характер.
Балінський зазначає, що саме екологічна тематика особливо турбує Росію, оскільки у світі вона має високу увагу та довіру: про екологічні наслідки війни пишуть міжнародні медіа, працюють наукові інституції, формується дискусія про відповідальність і можливі репарації за екоцид. Саме тому, за його словами, ця тема стає об’єктом системних атак.
Балінський підкреслює, що проти нього залучено не лише пропагандистські ресурси, а й державні органи РФ, “які імітують судочинство, порушуючи базові принципи екстериторіальності та правової держави”. Мета цих дій – дискредитувати його як фахівця та сформувати образ “легітимної цілі”.
Окремо він звертає увагу на те, що в російських наративах його намагаються представити як “шпигуна”, який нібито прикривається екологічною діяльністю через використання супутникових даних, дронів і роботу в Чорноморському регіоні. За його словами, особливий фокус робиться на Одесі та російськомовній аудиторії, оскільки думка мешканців півдня України для РФ залишається важливою. Саме для цієї аудиторії цілеспрямовано конструюються пропагандистські наративи, які, на думку російської сторони, мають працювати на досягнення їхніх політичних цілей.
Владислав Балінський – одеський журналіст, головний редактор медіа “Зелений лист”, а також гідробіолог Національного природного парку “Тузлівські лимани” й керівник напряму міжнародного наукового проєкту SUNDANSE (Horizon Europe) у складі Національного екологічного центру України.
КРИМ – 1
1. Окупаційна влада Криму оштрафувала журналістку Ленору Дюльбер
12.01.2026 Окупаційна влада Криму оштрафувала на 33 тисячі рублів (майже 17 тис. грн) ведучу кримськотатарського токшоу “Меркез” Ленору Дюльбер, яку 4 грудня 2025 року, після обшуку в її будинку, вивозили до Сімферополя. Її оштрафовано за “дискредитацію російської армії” та “створення екстремістських матеріалів”.
Про це повідомила 12 січня громадська ініціатива “Трибунал. Кримський епізод” у своєму телеграм-каналі.
Правозахисники вважають, що саме наявність матеріалів про адміністративні правопорушення стала причиною обшуку в будинку Дюльбер та її доставлення до Сімферополя в грудні минулого року.
Аналітики звернули увагу на рішення Київського районного суду Сімферополя щодо Ленори Дюльбер, які датовані днем її затримання. Згідно з текстом одного з рішень, у Кримській науковій бібліотеці імені Франка було виявлено її книгу “Кримські татари в умовах трансформації політичного простору”, де деякі експерти встановили “ознаки виправдання” діяльності заборонених в РФ політико-релігійного об’єднання “Хізб ут-Тахрір” та Меджлісу кримськотатарського народу.
Оскільки книга є науковою працею, зазначають правозахисники, дії окупаційної влади щодо Ленори Дюльбер мають ознаки переслідування групи осіб за ідеологічними переконаннями.
“Це, своєю чергою, утворює склад злочину проти людяності в юрисдикції Міжнародного кримінального суду та Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Суддя Валентина Каминіна, слідом за національним кримінальним переслідуванням за статтею “Державна зрада”, додає у свою справу до вже наявних чотирьох епізодів ще два міжнародні злочини”, – зазначила громадська ініціатива.
Сама Дюльбер надалі про судове переслідування нічого не повідомляла
Як повідомляв ІМІ, 4 грудня 2025 року в окупованому Криму російські силовики провели обшук у будинку журналістки та політологині Ленори Дюльбер, у неї вилучили комп’ютер. Її забирали до Сімферополя, але після розмови відпустили.
Комітет Верховної Ради з питань свободи слова засудив дії окупаційної влади в Криму щодо кримськотатарської журналістки Ленори Дюльбер.
Ленора Дюльбер – політологиня, соціологиня, журналістка та кримськотатарська активістка. Веде популярне токшоу “Меркез”, виступила співавторкою монографії – соціологічного дослідження “Кримські татари в умовах трансформації політичного простору”.
СИТУАЦІЯ ЗІ СВОБОДОЮ СЛОВА В УКРАЇНІ, ЩО НЕ ПОВ’ЯЗАНА З РОСІЙСЬКОЮ ВІЙНОЮ ПРОТИ УКРАЇНИ
ФІЗИЧНА АГРЕСІЯ
Перешкоджання законній журналістській діяльності – 3
1. Журналістів двох медіа не пускали знімати наслідки удару РФ під Харковом
13.01.2026 Охоронці термінала Нової пошти під Харковом, по якому російські війська завдали удару вночі 13 січня, не пускали журналістів медіа “Накипіло” та “Думка” на місце події знімати наслідки обстрілу.
Про це повідомляє представниця Інституту масової інформації в Харківській області Юлія Напольська.
Внаслідок обстрілу термінала загинуло чотири людини й шестеро отримали поранення.
Вранці журналісти прибули на місце удару для фільмування наслідків, але не всім дали доступ. Колеги із “Суспільне Харків” без проблем потрапили на територію, а журналісти “Думки” й “Накипіло” змушені були залишатися за межами об’єкта.
Головний редактор “Думки” Юрій Ларін розповів представниці ІМІ, що вранці разом з колегою прибув до головної прохідної термінала Нової пошти, де їм відмовили в доступі без пояснень, посилаючись на позицію керівництва.
Оскільки це приватна територія, зазначив Ларін, і бізнес має право обмежувати доступ, він почав працювати з дозволеної позиції – за умовною лінією, де раніше був паркан, знищений вибухом. Заборонену територію він не перетинав, конфлікту не провокував і спокійно виконав увімкнення для телеканалу.
Помітивши на території термінала знімальну групу “Суспільне Харків”, Ларін спитав в охорони щодо вибірковості допуску журналістів на об’єкт. У відповідь отримав, що це “внутрішня преса”, що не відповідало дійсності. Журналіст відкрито зазначив, що знає колег і що вибірковий доступ шкодить репутації компанії.
Доступ усім представникам медіа надали лише після втручання керівництва служби охорони. За словами Ларіна, проблема полягала не в самій відмові, а в нерівному ставленні до журналістів за однакових умов.
Журналіст “Накипіло” Павло Пахоменко повідомив представниці ІМІ, що його попросили залишити територію термінала і не проводити знімання.
Своєю чергою пресслужба Нової пошти пояснила представниці ІМІ, що обмеження доступу виникли через спробу проходу на територію об’єкта поза контрольно-пропускним пунктом.
За її словами, охорона не може допускати на зруйнований об’єкт людей без ідентифікації, адже це небезпечно і суперечить правилам безпеки.
“Після звернень медіа ми оперативно скоординували роботу з охороною та службами на місці. Наразі журналістів пропускають через КПП після перевірки документів. Проте доступ усередину самої будівлі заборонено через безпекову ситуацію. Перепрошуємо за прикру ситуацію, яка виникла через непорозуміння. Для нас дуже важливо, щоб трагедія була належно висвітлена в медіа”, – зазначила представниця пресслужби Нової пошти.
Шеф-редактор “Суспільне. Харків” В’ячеслав Мавричев уточнив представниці ІМІ, що знімальна група прибула до пошкодженого терміналу “Нової пошти” за годину після влучання й спочатку також зіткнулася з обмеженнями доступу. Після пояснення, що це місце надзвичайної ситуації та що журналісти мають право працювати відповідно до меморандуму “Медіаруху” та Міноборони, їх допустили до зйомок.
Він зазначив, що після завершення роботи рятувальних служб, це вже не місце надзвичайної ситуації, а виключно приватна територія, і доступ можливий лише після погодження.
За словами Мавричева, журналісти “Суспільне. Харків” повторно приїхали на місце, пройшли верифікацію через пресслужбу та поліцію й лише після цього були пропущені охороною.
Також він наголосив на важливості розмежування роботи медіа під час надзвичайної ситуації та після її завершення: у першому випадку журналісти можуть наполягати на доступі для фіксації наслідків воєнних злочинів, у другому — мають поважати право приватної власності та діяти за дозволами.
15.01.2026 15 січня 2026 року в Приморському районному суді Одеси журналістку, головну редакторку видання “Сила громад” Оксану Піднебесну усунули з відкритого судового засідання в справі проросійського угруповання. Підставою стало клопотання сторони захисту, яка заявила, що журналістка нібито є свідком в цій справі.
Про це Оксана Піднебесна повідомила в коментарі регіональному представнику Інституту масової інформації в Одеській області.
За словами журналістки, на початку засідання адвокатка підозрюваного Олега Мальцева заявила клопотання про те, що в залі суду перебуває особа, записана стороною захисту як свідок, і назвала її прізвище. Піднебесна заперечила це, пояснивши, що не має жодного стосунку до матеріалів кримінального провадження і дізналася про справу виключно з офіційних повідомлень прокуратури та СБУ, а тому перебуває в суді як журналістка.
“Я намагалася заперечити це клопотання, адже щодо цієї справи взагалі нічого не знаю. Суддю це не зацікавило – він відмовився мене слухати й запропонував залишити залу суду”, – розповіла журналістка.
Піднебесна заявила в суді, що вважає такі дії перешкоджанням журналістській діяльності, та повідомила про намір звернутися до поліції. Після виходу із зали суду вона викликала правоохоронців. За її словами, поліцейські прийняли пояснення та особисті дані й пообіцяли зареєструвати заяву в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (ЄРДР).
Журналістка переконана, що усунення із судового засідання є свідомою спробою перешкодити незалежному медіависвітленню резонансної справи.
“Я вважаю, що проросійська організація з дев’яти осіб, яких минулого року затримали правоохоронці, зокрема під час спроби втечі з України, намагається боротися з незалежними ЗМІ. Вони знайшли технічний спосіб за будь-яку ціну видалити мене із зали суду”, – наголосила вона.
Як повідомляв ІМІ, у вересні 2024 року правоохоронці затримали в Одесі керівників одеського об’єднання, що іменували себе “тамплієрами”, за підозрою у створенні незаконних збройних формувань і діях, спрямованих на захоплення влади. У межах розслідування цієї справи було затримано Олега Мальцева та його соратника Костянтина Слободянюка. Суд відправив їх під варту без права на заставу.
У 2015 році Олег Мальцев публічно погрожував і оголосив “полювання” на журналістів 7 каналу та Третього цифрового, що опублікували журналістське розслідування зі згадкою про нього.
3. У Дніпрі депутат штовхнув камеру журналіста: правоохоронці відкрили справу
21.01.2026 У Дніпрі депутат міської ради Артем Хмельников штовхнув камеру журналіста-фрилансера Олександра Славного, який хотів узяти в політика коментар. Дніпровська обласна прокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом перешкоджання журналістській діяльності.
Інцидент стався 21 січня в приміщенні міськради перед пленарним засіданням, повідомив Олександр Славний на своїй фейсбук-сторінці та уточнив у коментарі деталі представниці ІМІ в Дніпропетровській області Катерині Лисюк.
“Перед початком сесії міської ради Дніпра хотів поставити запитання депутату Артему Хмельникову. Замість відповіді на запитання Артем Хмельников поводився агресивно, зірвав камеру зі штатива та кинув її на підлогу”, – написав медійник.
На відео, розміщеному на сторінці медійника, депутат міськради Хмельников спочатку говорить журналістові: “Я не відповідаю на питання”, а потім штовхає камеру.
У коментарі представниці ІМІ Олександр Славний розповів, що депутат навіть не дав можливості поставити запитання. Журналіст розповів, що хотів спитати щодо його можливих дій з контролю за посадовцями, підозрюваними в привласненні понад 14 млн грн на утепленні шкіл.
“Я хотів з’ясувати в Артема Хмельникова, чи планує він ініціювати вжиття заходів щодо виключення з очолюваної ним групи (координаційна група для реалізації інвестиційних проєктів у межах програми “RLF – Проєкт підвищення енергоефективності громадських будівель м. Дніпро III”) заступника голови координаційної групи Черевченка Олексія Борисовича, директора комунального підприємства “Дніпровська муніципальна енергосервісна компанія” Дніпровської міської ради, та Сухорабської Оксани Володимирівни, заступниці директора комунального підприємства “Дніпровська муніципальна енергосервісна компанія” Дніпровської міської ради, після того, як стало відомо, що цим особам було оголошено підозру в привласненні понад 14 млн гривень на утепленні шкіл та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. З’ясувати в Артема Хмельникова, яких дій він планує вживати, щоб не допустити привласнення бюджетних коштів під час дій щодо підвищення енергоефективності громадських будівель м. Дніпра, не вдалося”, – розповів Олександр Славний.
Після інциденту медійник одразу зателефонував до поліції та написав заяву. Згодом дізнався, що дані внесли до ЄРДР.
Правоохоронці розпочали кримінальне провадження за фактом перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ч. 1 ст. 171 КК України), повідомила Дніпропетровська обласна прокуратура. Там зазначили, що депутат Дніпровської міськради у відповідь на запитання відмовився надати журналісту інформацію та штовхнув телефон, на який велося відеознімання.
Правоохоронці зараз з’ясовують усі обставини, опитують учасників та свідків, а також перевіряють відеозаписи події.
Також Олександр Славний розповів представниці ІМІ, що після інциденту в коридорі міськради депутат Хмельников сказав йому, що готовий до суду, та звинуватив журналіста, нібито той сам на нього напав.
ЦЕНЗУРА, ТЕМНИКИ, ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ
Доступ до інформації – 4
1. Одеська ОВА відмовилася розкрити Nikcenter витрати на закордонні відрядження
12.01.2026 Одеська обласна військова адміністрація відмовилася надати редакції Nikcenter інформацію про витрати на закордонні відрядження керівництва та працівників ОВА під час воєнного стану. В ОВА заявили, що підготовка відповіді на запит “вимагає значних інтелектуальних зусиль”, а запитувані дані не належать до публічної інформації, повідомив Nikcenter.
Із запитом до ОВА щодо вартості закордонних поїздок посадовців та витрат бюджету на них редакція звернулась у грудні 2025 року, готуючи відповідний матеріал.
Втім, 12 січня 2026 року Одеська ОВА у своїй відповіді відмовилася надавати будь-яку інформацію, обґрунтовуючи відмову тим, що на запит надається лише “відображена та задокументована” інформація, а її надання не вимагає “додаткової аналітичної діяльності”.
“Запитуваної Вами інформації у вигляді готового, зафіксованого продукту діяльності в апараті Одеської обласної державної (військової) адміністрації немає”, – зазначили в ОВА.
До того ж в адміністрації додали, що відповідь на запит в умовах воєнного стану може мати негативні наслідки, бо в складі керівництва Одеської обласної адміністрації “перебувають військовослужбовці Служби безпеки України, а у період 2022–2023 років перебував військовослужбовець Збройних Сил України”.
“Будь-яка інформація в умовах воєнного стану може бути використана як для задоволення законного інтересу громадян, так і для підриву авторитету органу влади, її посадових осіб, здійснення диверсійної діяльності тощо, тобто на шкоду інтересам національної безпеки в цілому”, – йдеться у відповіді ОВА.
Водночас, якої саме шкоди може завдати оприлюднення інформації про закордонні відрядження керівництва Одеської ОВА, у відповіді не пояснюється.
Nikcenter також повідомив, що звертався з аналогічними запитами до Миколаївської ОВА та міськради, де надали всю запитувану інформацію.
Юрист Інституту масової інформації Володимир Зеленчук, який ознайомився із запитом і відповіддю, вважає, що Одеська ОВА неправомірно відмовила журналістам у публічній інформації.
“Запитувана журналістами інформація не передбачає створення чогось нового, адже вона відображена в наказах про відрядження, які є обов’язковими кадровими документами. Нехай журналісти не запитують самі накази (ідеальний варіант), однак перенесення запитуваних відомостей з наказів у відповідь на запит не потребує “аналізу, додаткової аналітичної діяльності, додаткових обґрунтувань” чи навіть “значних інтелектуальних зусиль”. Аргументи ОВА в частині заперечення належності відомостей про відрядження до публічної інформації прямо суперечать усталеній судовій практиці”, – вважає юрист.
Разом з тим, коментуючи твердження обласної адміністрації про те, що грошові кошти з держбюджету на відрядження працівників ОВА не витрачалися, Володимир Зеленчук зазначив, що виплата компенсацій за відрядження є прямим обов’язком роботодавця згідно зі статтею 121 Кодексу законів про працю.
“Водночас ОВА не бажає надавати відомості про відрядження працівників-військовослужбовців і, попри відсутність належної аргументації та надання цій інформації якогось нового статусу “закрита”, а не “інформації з обмеженим доступом”, відмову ОВА можна зрозуміти. Однак ця відмова стосується лише деяких осіб, а не всіх перелічених у запиті. Відповідь ОВА має потенціал для оскарження, оскільки вона є, по суті, відмовою в наданні інформації без належних для того правових підстав”, – зазначив юрист ІМІ.
2. У Чернівцях на представлення нового очільника ОВА допустили лише телеканали
14.01.2026 У Чернівцях на представлення нового начальника Чернівецької обласної військової адміністрації Руслана Осипенка запросили не всіх представників медіа. Серед запрошених були лише місцеві телеканали. Онлайн-медіа та друковані видання запрошень не отримали, повідомляє “Молодий буковинець”.
Головна редакторка медіаплатформи “Шпальта” Ольга Максимюк у коментарі представниці Інституту масової інформації Альоні Чорній розповіла, що в департаменті комунікацій ОВА пояснили таку вибірковість тим, що запрошені були телеканали, які мають можливість вести пряму трансляцію та записати пряму мову.
“Щоправда, прямої трансляції з події так і не було. А ще пояснили, що головним завданням було знайомство голови з представниками громад і що для медіа планується окрема пресконференція. “Шпальта” сподівається на якісну комунікацію з новим керівником ОВА та можливістю й надалі вільно висвітлювати роботу керівного органу краю”, – каже журналістка.
Редакторка “Молодого буковинця” Людмила Осадчук зауважила, що редакція дізналася з власних джерел, що очікується представлення і будуть присутні лише представники телебачення. Журналістка каже, що намагались уточнити це в пресслужби ОВА, але не було жодної реакції.
Юрист Інституту масової інформації Володимир Зеленчук зазначає, що, згідно із Законом України “Про медіа”, всі суб’єкти у сфері медіа, незалежно від їхнього виду (аудіовізуальні, друковані, онлайн), мають рівні права на отримання інформації.
За його словами, вибірковість без належного обґрунтування є порушенням цього принципу.
“На жаль, українське законодавство майже не містить механізмів, які б ефективно дозволили захистити цю рівність, особливо коли йдеться про юридично слабко врегульовані способи надання інформації (запрошення на заходи, надання коментарів посадовими особами тощо). Однак порушення принципу рівності медіа в будь-якому разі має спричиняти наслідки для винних осіб, і органи державної влади повинні реагувати на ці факти”, – зазначив юрист.
Володимир Зеленчук додав, що в цій ситуації журналісти можуть подати запит до ОВА з проханням повідомити, до повноважень якої посадової особи належить ухвалення рішень щодо запрошення медіа на заходи. Також можливе звернення до ОВА з вимогою пояснити причини запрошення виключно представників телебачення.
Наступним кроком може стати скарга до нового голови ОВА щодо ситуації, яка склалася. Крім того, журналісти мають право подати колективну скаргу до президента України та Кабінету Міністрів як органів, відповідальних за призначення голови ОВА, з проханням налагодити діалог між новим керівником області та представниками медіа.
3. Журналісти Полтави скаржаться на ігнорування міської ради
20.01.2026 Полтавські журналісти майже пів року не можуть отримати від в.о. міського голови Полтави Катерини Ямщикової та першого заступника голови міськради Валерія Пархоменка відповіді щодо проведення зустрічі з Пархоменком для отримання відповідей про його діяльність.
Про це повідомляє представниця Інституту масової інформації в Полтавській області Надія Кучер.
З вересня 2025 року журналісти спільно з хабом ІМІ “Медіабаза Полтава” намагаються організувати зустріч із Валерієм Пархоменком. Вони хочуть дізнатися, як він використовує робочий час і працівників міської ради, проводить заходи для дітей під час повітряних тривог та фінансує власний піар у соцмережах. Також журналістів цікавить, звідки беруться гроші на його рекламу. Раніше він публічно заявив про те, що планує балотуватися на посаду міського голови.
Головна редакторка онлайн-медіа “Коло” Тетяна Цирульник розповіла, що востаннє спілкування з Пархоменком відбулося в жовтні 2024 року, під час пресконференції, на якій він оголосив про старт своєї передвиборчої кампанії на міського голову Полтави.
“Після цього він усіляко уникав коментарів: телефоном, відповідей на запити. Ми намагалися взяти особисто в нього коментар після апаратної наради з приводу походження коштів, які він витрачає на рекламу у фейсбуці, розмова тривала 15 секунд, протягом яких він буквально біг до себе в кабінет, де після замкнувся”, – розповіла Цирульник.
Редакція онлайн‑медіа “Полтавщина” також скаржиться на відсутність комунікації з Пархоменком. Журналістка видання Анастасія Недогорська розповіла, що наприкінці серпня 2025 року на пресконференції медійникам радили всі запитання щодо Пархоменка адресувати йому безпосередньо. Видання неодноразово зверталося до пресслужби міськради з проханням організувати зустріч, але відповіді не отримало.
“Наше видання одразу ж звернулося до пресслужби міськради з відповідним проханням – організувати такий захід, щоб поставити запитання Пархоменку, декілька разів перепитували, на якому етапі підготовка цього заходу, але все безрезультатно”, – розповіла Недогорська.
Недогорська також додала, що, коли її колега поставив питання на сторінці Пархоменка у фейсбуці щодо заряджання його електромобіля у дворі міськради, “його взагалі заблокували”.
Представниця ІМІ Надія Кучер повідомила, що офіційні запити з проханням про зустріч до Пархоменка та керівництва міста залишилися без відповіді.
“Ми зверталися з офіційним листом до Валерія Пархоменка, але отримали повне ігнорування з його боку, на лист не було жодної відповіді. Також він не відповідає на телефонні дзвінки, а в приймальні рекомендують вирішувати все через пресслужбу Полтавської міськради. Неофіційно з міської ради нам повідомляли усно, що Пархоменко зустрінеться з нами, “коли буде готовий”, – розповіла Надія Кучер.
Так само офіційний лист із проханням посприяти зустрічі посадовця з журналістами проігнорувала в.о. міського голови Полтави, секретарка Полтавської міськради Катерина Ямщикова.
29.01.2026 Запорізька журналістка 061.ua Ельміра Шагабудтдинова втратила можливість отримувати від обласної прокуратури коментарі щодо судових процесів у воєнних злочинах після публікації на сайті матеріалу про декларацію прокурора Запорізької області Ярослава Михальчука.
Про це вона повідомила регіональній представниці Інституту масової інформації в Запорізькій області Наталії Виговській.
Журналістці вже тричі безпідставно відмовили в наданні коментарів, тоді як раніше вона мала ефективну комунікацію з прокуратурою.
За її словами, саме з моменту публікації матеріалу 9 січня прокуратура почала відмовлятися надавати коментарі виданню 061.ua щодо воєнних злочинів росіян і фактично перешкоджає висвітленню суспільно значущої інформації.
“Наше видання та я як авторка із серпня 2025 року працюємо в проєкті створення судових репортажів про воєнні злочини росіян. До 9 січня 2025 року ми абсолютно нормально контактували з пресслужбою Запорізької обласної прокуратури в частині отримання коментарів прокурорів, надання роз’яснення тощо. Втім 9 січня на сайті вийшла публікація про декларацію керівника обласної прокуратури. Ми завжди аналізували декларації посадових осіб публічного права, використовуючи інформацію виключно з відкритих джерел. Втім, саме після виходу цього матеріалу пресслужба обласної прокуратури фактично припинила надавати нам коментарі та, найголовніше, не дає нам можливості записати коментарі прокурорів, які безпосередньо беруть участь у судових процесах за статтею 438 “Воєнні злочини”, – розповіла Ельміра Шагабудтдинова.
За словами журналістки, у пресслужбі пояснюють відмови “недоцільністю”, хоча раніше на цих же умовах і стадіях розглядів справ усе коментувалося.
“На чергове прохання щодо коментаря ми отримали відповідь, що “коментар не на часі”. На друге наше прохання дати нам можливість записати дуже короткий коментар з уточненням, на якій стадії процес із прокурором у справі, нам знову сказали, що “вбачають недоцільним давати коментарі” з приводу цього. Достеменних причин, чому це відбувається, ми не знаємо, але пов’язуємо цей блок на коментарі саме з виходом матеріалу про декларацію керівника Запорізької обласної прокуратури. Мені особисто дуже шкода, що нам відмовляють у праві забезпечити повне й збалансоване висвітлення правової позиції прокуратури в справах щодо російських воєнних злочинів, які мають принципове значення для суспільства й держави в умовах війни”, – розповіла журналістка.
За словами медійниці, до моменту фактичного блокування ефективної комунікації з прокуратурою вона зробила не менш ніж 10 публікацій з коментарями відповідних прокурорів. “До цього я могла підійти після засідання, попросити про коментар, і частина прокурорів його давала на місці. Як мінімум у чотирьох текстах так було точно. Деякі прокурори казали, що готові все прокоментувати, але потрібно попереднє погодження – “добро” з пресслужби прокуратури, й після цього я умовно могла їх записати на наступному засіданні. Кілька коментарів я записувала постфактум після оголошення вироку в телефонному чи письмовому вигляді, також за попереднім погодженням через обласну прокуратуру”, – уточнила Ельміра Шагабудтдинова.
Представниця ІМІ звернулася по коментар щодо ситуації, що склалася, до начальниці відділу інформаційної політики Запорізької обласної прокуратури Дарини Куліченко. У тривалій телефонній бесіді посадовиця заперечила будь-які упередження щодо видання, пояснюючи відмови в коментарях “процесуальними обмеженнями” та “стадіями судового розгляду справ про воєнні злочини”. Водночас вона наголосила, що алгоритм взаємодії журналістів із прокурорами через пресслужбу “залишається незмінним”, а паузи у відповідях, за її словами, зумовлені “необхідністю збереження таємниці слідства”.
Вже після розмови з роз’ясненням позиції прокуратури Дарина Куліченко не дозволила ІМІ використовувати інформацію з бесіди як прямий коментар.
За її словами, вона вважала, що це була “просто розмова людини з людиною, жінки з жінкою”, хоча представниця ІМІ на початку розмови їй чітко повідомила про прохання надати коментар.
Пізніше регіональна представниця Інституту масової інформації отримала від начальниці відділу інформаційної політики Запорізької обласної прокуратури офіційний коментар через телеграм.
У ньому, зокрема, йдеться, що пресслужба Запорізької обласної прокуратури послідовно дотримується принципів відкритості та прозорості у взаємодії із засобами масової інформації й завжди налаштована на професійну співпрацю з метою об’єктивного інформування суспільства.
“Разом із тим закон покладає на органи прокуратури обов’язок забезпечувати повноту, об’єктивність і неупередженість кримінального провадження. У зв’язку з цим на окремих етапах досудового розслідування або судового розгляду публічне коментування процесуальних питань може завдати шкоди слідству, вплинути на оцінку доказів судом або перешкодити викриттю інших кримінальних правопорушень. Тимчасове обмеження коментарів у таких випадках є виключно вимушеним процесуальним рішенням, спрямованим на забезпечення законності, ефективності слідчих дій та дотримання прав усіх учасників кримінального провадження”, – йдеться в офіційному коментарі Дарини Куліченко.
Вже 27 січня журналістка Ельміра Шагабудтдинова повідомила регіональній представниці ІМІ, що 22 січня вона знову отримала відмову в коментарі від прокуратури.
“Я запитувала навіть не про воєнні злочини, а просила уточнити суму застави для підозрюваного, зазначену в новині, яку оприлюднила прокуратура. Мені повідомили, що надати коментар прокуратура не може, не пояснивши причину. Так само з незрозумілих причин мені відмовили в коментарі щодо відкритого судового засідання, під час якого я просила пояснити, чому цю справу розглядають саме як воєнний злочин, адже в цьому полягає сутність державного обвинувачення. Після цього без пояснень прокуратура не змогла уточнити дату оголошення обвинувального акта у відкритому судовому процесі, а також порядок розгляду доказів – базові речі, які озвучуються прокурором і затверджуються судом. Я не можу зрозуміти, чому прокуратура не може це прокоментувати або надати можливість записати коментар представника прокуратури. У відповідь я щоразу чую посилання на якусь “недоцільність”. Мені загалом цікаво, за якою методикою визначається доцільність чи недоцільність надання коментарів і чи обізнаний Офіс генерального прокурора з тим, як на практиці комунікує з медіа Запорізька обласна прокуратура”, – розповіла журналістка.
ІНТЕРНЕТ-ТИСК
Кібератаки – 1
1. ЖАР.INFO повідомило про DDoS-атаку після виходу матеріалів про забудови в Хмельницькому
07.01.2026 Сайт онлайн-медіа “ЖАР.INFO” впродовж 4–6 січня зазнав безперервної DDoS-атаки після поширення у своїх соцмережах декількох матеріалів про резонансні забудови в місті Хмельницькому, зокрема рекреаційної зони в середмісті, які могли зачепити інтереси місцевих посадовців та забудовників.
Про це регіональній представниці Інституту масової інформації Альоні Березі повідомила засновниця та редакторка ЖАР.INFO Марія Турчина.
DDoS-атака була спрямована на отримання доступу до адміністративної частини ресурсу.
“Рік почався зі спроб зламати наш сайт. Це тривало три доби. Спочатку це виглядало як звичайний парсинг пошуковиків. Але при детальному аналізі логінів доступу стало зрозуміло, що 88% запитів спрямовані на доступ до сторінки доступу в адмінку сайту”, – розповідає Марія Турчина.
За її словами, хтось цілеспрямовано три доби намагався дібрати пароль до адмінки сайту. Редакція пов’язує цю атаку зі своєю професійною діяльністю.
“Нещодавно ми оприлюднили ряд розслідувань, де викрили фактичне сприяння Хмельницької міської ради “своїм” забудовникам. У соцмережах ці матеріали викликали жваві обговорення. Що ж, видно теза “вас ніхто не читає”, яку так затято повторювали нам в стінах Хмельницької міськради під час надання коментарів останнім часом, не відповідає дійсності”, – додала Марія Турчина.
Атаку підтвердили ІТ-фахівці, які надають допомогу редакції та в Лабораторії цифрової безпеки. Фахівці Цифролаби також надали низку рекомендацій, щоб онлайн-медіа ще більше убезпечило свій сайт.
ЗАХИСТ СВОБОДИ СЛОВА
Реакція влади на порушення свободи слова – 1
1. За фактом незаконного стеження за Юрієм Бутусовим відкрили справу
21.01.2026 Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за фактом незаконного стеження за журналістом Юрієм Бутусовим. Про це повідомляє “Детектор медіа” з посиланням на Юрія Бутусова.
Провадження відкрито за двома статтями:
- незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди (ч. 1 ст. 182 ККУ);
- вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов’язків, вчинений за попередньою змовою осіб (ч. 3 ст. 171 ККУ).
Як пише медіа, ще 18 грудня 2025 року, після того як стало відомо, що фігуранти справи про корупцію в енергетиці збирали досьє, зокрема, на Юрія Бутусова, його адвокат подав заяву до Офісу генпрокурора про вчинення кримінальних правопорушень. У заяві просили невідкладно внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), розпочати розслідування та притягнути винних до відповідальності.
Після запиту адвоката, 29 грудня, Офіс генпрокурора повідомив, що заяву скерували до НАБУ в межах компетенції перевірки фактів і відомості до ЄРДР все ще не були внесені.
Відповідно до ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше ніж через 24 години після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення зобов’язані внести відомості до ЄРДР.
Адвокат Юрія Бутусова звернувся до Солом’янського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність слідчого, і ухвалою суду від 9 січня НАБУ зобов’язали внести відомості, розпочати досудове розслідування та надати заявнику витяг з реєстру. Вже 13 січня бюро виконало ці вимоги.
Як повідомляв ІМІ, фігуранти корупційної справи “Мідас” збирали сотні “довідок” на журналістів, політиків, посадовців та детективів НАБУ. У списку, зокрема, 10 журналістів, що розслідують корупцію. Серед них – Юрій Ніколов, Олекса Шалайський.
10 листопада 2025 року НАБУ заявило про спецоперацію з викриття корупції у сфері енергетики. Слідство встановило, що учасники злочинної організації вибудували масштабну схему впливу на стратегічні підприємства державного сектору, зокрема на “Енергоатом”.
15 грудня 2025 року голова Комітету Верховної Ради зі свободи слова Ярослав Юрчишин оприлюднив список журналістів, на яких фігуранти корупційної справи “Мідас” збирали досьє. Список він отримав від НАБУ й з його дозволу опублікував.
У списку: Марина Ансіфорова (COSA Intelligence Solutions, LIGA.net), Юрій Бутусов (військовий та головний редактор Цензор.net), Станіслав Речинський (головний редактор ОРД), Володимир Федорин (головний редактор головний редактор Forbes Ukraine), Ольга Чайка (редакторка “Forbes Україна”), Юрій Ніколов (співзасновник проєкту NashiGroshi), Андрій Куликов (голова Комісії з журналістської етики). Також у списку були два медійники, які померли: засновник “Дзеркала тижня” Володимир Мостовий та журналіст-розслідувач Олекса Шалайський.
