Від дефіциту кадрів до дефіциту фінансів: як почався рік у медійників Кіровоградщини

Початок 2025 року видався доволі непростим для медіасфери. До повномасштабної війни, професійного вигорання і кадрового голоду додалася ще одна проблема – фінансова. Втрата грантової підтримки стала викликом, який поставив чимало видань перед вибором: закриватися чи ні. Ми проаналізувати, наскільки актуальна ця загроза для медіасередовища Кіровоградщини та як виходять із кризи топові видання регіону.

Кадри важливі

Восени 2024 року, зважаючи на запит місцевих ЗМІ в нових кадрах, медійний хаб “Медіабаза Кропивницький” реалізував проєкт “Медіашкола 2.0”. У проєкту була амбітна мета – показати студентам реальну роботу в полі й дати можливість місцевим редакціям придивитися до потенційних співробітників.

На десяти лекціях-зустрічах і практиці зі збору інформації, роботи з базами даних, мобільною фотографією і репортажною журналістикою спікерами були місцеві журналісти й запрошені столичні експерти. З 20 учасників, які прийшли на першу зустріч у жовтні, до кінця навчання наприкінці січня залишилася половина. Сімох відібрали для оплачуваного стажування. На момент початку стажування три видання – “Гречка”, “Точка доступу” і “Кіровоградська правда” – заявляли про намір розширити власний штат. Тож у стипендіатів був цілком реальний шанс не просто повчитись, а й отримати роботу. 

Однак усе змінило рішення адміністрації президента США Дональда Трампа спочатку поставити на паузу, а в підсумку й узагалі припинити надання фінансової допомоги іншим державам. Йдеться про гранти від різноманітних організацій та інституцій, які становили левову частку бюджету величезної кількості українських медіа. В один момент сотні редакцій, зокрема й на території Кіровоградщини, опинилися частково чи повністю без фінансування. У таких обставинах кадри й розширення штату автоматично відійшли на задній план. 

“Близько 70% нашого бюджету були грантами. Рішення Трампа заморозило виплати навіть щодо проєктів, що діють, а не майбутніх, застало нас зненацька, – розповідає редакторка “Гречки” Анастасія Дзюбак. – Насамперед ми скоротили необовʼязкові втрати. Потім оперативно запустили збір грошей від читачів (і вдячні кожному, хто під'єднався). Також плануємо збільшити кількість контекстної реклами на сайті, більше контактувати з бізнесом. Працюємо й над заявками до потенційних європейських донорів”.

Дещо краща ситуація на той момент була в “Точки доступу”. Близько 20% редакційного бюджету покривали американські грантові програми. Та все ж в обох випадках про працевлаштування для випускників “Медіашколи 2.0” не йшлося.

Втім, дещиця позитиву в цій історії все ж є. Стипендіатка проєкту Лія Іванінська після проходження стажування в “Кіровоградській правді” отримала пропозицію про постійну роботу. Ба більше, вже є велика публікація нової журналістки. 

Головна редакторка і власниця “Кіровоградської правди” Олена Сідорова співпрацею з новою журналісткою задоволена. Розповідає, що поява нової людини в команді дала поштовх до змін – нової назви видання, нового формату роботи й підходів до вибору тем матеріалів.

“Оскільки наш невеликий штат був постійно зайнятий текстовим наповненням газети й телеграм-каналу, у нас не було банально фізичного ресурсу шукати нових співробітників. Тож колаборація з медіабазою та сам проєкт “Медіашкола 2.0” нам тут вельми допомогли. Лія прийшла до нас не просто мотивованою. Вона прийшла підготовленою та з бажанням працювати саме в нас, а це надзвичайно цінно”, – резюмує медійниця.

Пошук нових можливостей

Насправді на Кіровоградщині, у порівнянні з іншими регіонами, втрата американського грантового фінансування була не настільки відчутною. З одного боку, область розташована в самому центрі України, тож ніколи не була пріоритетною для різноманітних донорських програм. З іншого – переважну більшість місцевих медіа важко назвати аж надто активними в пошуку такого фінансування. 

Сталу грантову історію на Кіровоградщині мали переважно топові видання, які тепер зосередилися на пошуках нових можливостей оплати власної роботи. А оскільки пересічний читач усе ще не готовий платити за контент, медійний хаб “Медіабаза Кропивницький” наприкінці лютого організував зустріч редакторів, щоб обговорювали плани, стратегії та ідеї.

Зокрема, медійники за підтримки медіабази та кропивницького Центру підтримки підприємництва планують налагодити діалоговий майданчик з місцевим бізнесом. Як виявилось, першочерговою проблемою в цьому, на перший погляд, елементарному завданні є відсутність визначених послуг, які медіа готові реалізовувати платно. Крім того, не сформульовані й “червоні прапорці”, маркери, що відділяють рекламні матеріали від звичайної джинси. Звучали на зустрічі й різні думки щодо можливостей виставити прайс за репортажі, новини, медійний супровід судових засідань тощо. 

“Наразі ми говоримо радше про концепцію – організацію зустрічей медіа та бізнесу. Щойно зрозуміємо поняття “оплатні медійні послуги” однаково, тоді можна буде організовувати цю зустріч. Адже бізнесу, а зараз ми говоримо про малий та середній бізнес, потрібно пояснити, яка йому користь від співпраці із засобами масової інформації”, – описує алгоритм дій помічниця координатора хабу “Медіабаза Кропивницький” Світлана Литвиненко.

Медійники спробували сформулювати ще одну концепцію можливої межредакційної співпраці. Основна ідея доволі проста – інформаційна підтримка супутніх проєктів, дружніх ЗМІ. Наприклад, безкоштовна реклама закладу “Кафе-редакція”, яке є домом “Кіровоградської правди”, чи просування подкаст-студії “Гречки” через популярний телеграм-канал “Кіровоградки”. 

Чи є життя після американських грантів

Редактори та власники видань на зміни реагують новими творчими ідеями й пошуком нових форматів роботи.

“На цей рік ми мали амбітні плани. Ми навчилися ставити реалістичні цілі, прописувати чіткі завдання і поступово досягати успіхів. Але через втрату частини фінансування у зв’язку зі згортанням донорської підтримки від США довелося змінювати стратегію й переходити до антикризового плану. Зараз для нас це великий виклик, бо маємо дуже обмежені запаси. Тож план від “розвитку” скотився до “вижити”, – розповідає редакторка “Точки доступу” Ольга Зима. – По-перше, про розширення команди тепер зовсім не йдеться, бо немає грошей. Хоча ми цього дуже потребуємо. Однак ми більше почали комунікувати й співпрацювати з місцевими бізнесами, які відгукуються на співпрацю та підтримку регіональної журналістики, замовляючи рекламу. Це вже приносить перші позитивні результати”

У лютому “Точка доступу” запустила проєкт “Закохані в Кропивницький”, щоб показати Кропивницький як місто, де є чим пишатися, і зробити його привабливішим для туристів.

“Також ми нарешті наважилися запустити ТikTok. Зараз до нашої команди долучився відеограф, тож з’явилося більше відеоматеріалів, які тепер будемо перепаковувати саме під цю платформу. Хоча зараз ми переживаємо складний період, але впевнені, що криза – це не тільки виклики, а й можливості. Ми адаптуємося, шукаємо нові шляхи й, головне, не здаємося”, – резюмує редакторка “Точки доступу”.

Має свою формулу виживання й редакція “Кіровоградської правди”. Видання загалом не надто покладалося на грантову допомогу, тож зосередилося на розвитку власного телеграм-каналу, ставши першою в області “газетою з мемами”. 

Власниця та головна редакторка видання Олена Сідорова розповідає:

“Ми завжди намагалися поєднати газетний та телеграмний контент. Знайти баланс, який був би не просто цікавий читачам, а залучав нових підписників. А де стала, зацікавлена аудиторія, там і хороші рекламодавці, зокрема й національного рівня, АТБ, “Аврора”, інші”.

Цьогоріч ми ще не раз почуємо про закриття дрібних видань, що не встигли адаптуватися до нових умов. Утім, принаймні на Кіровоградщині тенденції доволі втішні. Медійники налаштовані працювати та продовжувати виконувати свою інформаційну місію. І це додає оптимізму.

Павло Лісниченко, регіональний представник Інституту масової інформації в Кіровроградській області