Стерти незручне: як забудовник, блогер і бізнесмен судяться з рівненськими журналістами

Позов відомого журналіста і блогера проти Інституту масової інформації і його представниці у Рівненській області, багаторічні процеси бізнесмена проти “Четвертої влади” та спроби скандально відомого рівненського забудовника Василя Немеша покарати “Рівне вечірнє” – що об’єднує ці справи? У цих кейсах заявники намагаються довести, що журналісти порушили їхнє право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, опублікувавши матеріали про різні конфліктні ситуації, де вони фігурували.

У матеріалі Інституту масової інформації ми спробуємо з’ясувати, як фігуранти журналістських матеріалів намагаються через суд стерти незручну інформацію – і на чиєму боці опиняються судді.

Автор каналу “ЗупиниЛося” проти ІМІ

У березні 2026 року журналіст і автор YouTube-каналу “ЗупиниЛося” Костянтин Андріюк звернувся до суду з позовом проти Інституту масової інформації та представниці ІМІ в Рівненській області Ганни Калаур. Медійник через суд хоче спростувати інформацію, опубліковану на сайті ІМІ, адже вважає, що вона порушує його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації. Позов стосується новини “Журналіст Андріюк використав фото загиблої військової Саті для збору коштів без згоди її близьких” від 5 січня 2026 року. У публікації йдеться про те, що Андріюк на YouTube-каналі “ЗупиниЛося” запустив збір коштів на потреби армії, використавши фото загиблої на війні військової Служби безпілотної авіації Української добровольчої армії, журналістки Лани Чорногорської (Саті). Фото було оприлюднене без дозволу її близьких, а у самому зборі не було зазначено, що Лана Чорногорська загинула.

Скриншот допису YouTube-каналу “ЗупиниЛося” від 4 січня 2026 року з фото загиблої на війні Лани “Саті” Чорногорської. Скриншот: YouTube-канал “ЗупиниЛося”

Як повідомляв ІМІ, Лана Чорногорська загинула 1 січня на південному напрямку від влучання ворожого дрона. У підрозділі її згадують як віддану й ідейну людину та подругу, яка поєднувала бойову службу з громадською діяльністю. Вона займалася різною роботою: від підготовки дронів до їхнього бойового застосування, пілотувала і здійснювала навігаційне забезпечення різних типів БПЛА. Церемонія прощання з Ланою Чорногорською  відбулася у Києві 6 січня 2026 року.

Публікація фотографії загиблої військовослужбовиці у дописі про збір коштів викликала обурення її близьких. Посестра Саті Світлана Коваль розповіла ІМІ, що впродовж двох днів Костянтин Андріюк збирав кошти, використовуючи фото і не вказуючи, що Лана Чорногорська загинула. Протягом цього часу, за словами Світлани, користувачі залишали під дописом коментарі з побажаннями здоров’я та підтримки, а Андріюк не реагував на звернення близьких військової з вимогою видалити публікацію.

Журналіст видалив пост зі збором лише через два дні.

“Він прибрав фотографію, але два дні він збирав на неї гроші, які невідомо, куди пішли. Нахамив нашій подрузі, коли вона запитала, на якій підставі він її опублікував, не вказавши навіть, що вона загинула. І люди бажали їй щастя і здоров’я. Нам (друзям Саті, – ред.) узагалі невідписав на жодне повідомлення. Просто якийсь треш. Дуже шкода, що є люди, які ловлять хайп на таких темах”, – розповіла Світлана Коваль.

На думку медіаекспертки, членкині Комісії з журналістської етики та директорки ІМІ Оксани Романюк, дії Андріюка є порушенням етичних норм.

“З погляду закону тут немає порушення, фото доволі публічне, вчора (4 січня, – ред.) воно було всюди – і в соцмережах, і в медіа. Тобто це не приватне фото. Я також припускаю, що збір реальний і це не шахрайство. Але з погляду етики тут є порушення. Я б говорила не тільки про журналістську етику, а навіть про загальнолюдську. Він експлуатує чуже горе і перетворює його на інструмент. І навіть після звернення близьких відмовлявся реагувати, що підтверджує усвідомлену інструменталізацію чужого горя. Він свідомо ще й поглиблює горе людей”, – зазначила Романюк.

Крім того, Оксана Романюк звернула увагу на системну проблему відсутності етичного контролю в нових типах медіа, зокрема в YouTube-блогах, які офіційно реєструються в Нацраді як онлайн-медіа.

Коли 5 березня представниця ІМІ у Рівненській області Ганна Калаур звернулася до Костянтина Андріюка по коментар, він відмовився пояснювати мотиви використання фотографії загиблої військової під збором коштів. На запитання щодо причин публікації фото та відсутності реакції на звернення близьких він відповів, що “нічого не може пояснити”, і заявив, що не вбачає у своїх діях порушення етики. Також Андріюк зазначив, що не має наміру коментувати звернення третіх осіб і не надав додаткових пояснень щодо ситуації.

Ведучий проєкту “ЗупиниЛося” Костянтин Андріюк судитиметься з ІМІ. Фото: “Суспільне Одеса”

Нині справа за позовом Андріюка проти ІМІ та його представниці у Рівненській області Ганни Калаур перебуває у Шевченківському районному суді міста Києва. У позові, який отримала Ганна Калаур, Андріюк акцентує увагу не стільки на етичності використання фото, скільки на тому, що в матеріалі нібито не була розкрита суть збору коштів.

На сайті Судова влада у пункті “Стадія розгляду” вказано, що 17 березня 2026 року Шевченківський райсуд залишив справу без руху. Однак, жодних судових документів з аргументацією такого рішення суддів у Єдиному державному реєстрі судових рішень наразі немає. Костянтин Андріюк 4 березня подав позов проти ІМІ та Ганни Калаур до Шевченківського райсуду Києва. Скриншот: “Судова влада” (станом на 24 березня 2026 року)

Рівнянин роками судиться з журналістами “Четвертої влади”

Рівненський бізнесмен Іван Степанюк роками веде судові баталії з Агенцією журналістських розслідувань “Четверта влада”. Він прагне через суд змусити видання видалити інформацію про себе. Іронія в тому, що обидва матеріали про Степанюка, опубліковані агенцією, насправді захищали його інтереси.

Вперше “Четверта влада” написала про підприємця у 2019 році. Тоді йшлося про зловживання Обарівської сільської влади, яка перешкоджала бізнесу Степанюка.

У 2019 році “Четверта влада” дослідила історію Івана Степанюка і виявила порушення в діях влади щодо нього. Скриншот: сайт “Четверта влада”

Після виходу цього матеріалу бізнесмен почав судитися з виданням. “Коли вийшов матеріал, то трапилося щось дивне. Іван Степанюк спочатку попросив нас видалити статтю, бо його дружині вона не сподобалася. Ми відмовилися. Тоді він просив прибрати його фото. Ми відмовилися. Тоді він написав на нас скаргу уповноваженому з прав людини. Ми аргументовано відповіли. Тоді він подав на нас до суду, щоб ми прибрали публікацію. Ми перемогли у суді. Він подав апеляцію. Ми перемогли. Він подав касацію. Ми перемогли. Далі він знову писав якісь листи, але ми вже не реагували”, – розповів Володимир Торбіч матеріалі “Четвертої влади” у травні 2024 року.

У 2024 році Іван Степанюк вдруге став героєм публікації “Четвертої влади”. Тоді рівненські пабліки, користувачі соцмереж і медіа поширювали звернення начебто Івана Степанюка до управління культури та туризму Рівненської міськради. У зверненні він начебто скаржився на перекриття дорожнього руху через місію “На щиті” й стверджував, що щоденна хвилина мовчання принижує гідність та перешкоджає йому діставатися до його комерційних приміщень. Після того, як багато медіа та пабліків поширили звернення без належної верифікації, підприємець почав отримувати численні погрози.

“Четверта влада” вирішила розібратися у ситуації і звернулася до підприємця за коментарем. Іван Степанюк, заявив журналістці “Четвертої влади”, що не писав звернення і не знає, хто є автором. Більше того, він розповів, що вже пів року невідомі надсилають листи від його імені до різних органів – через це він звернувся в поліцію. Там підтвердили: Степанюк скаржився на одне з таких звернень задовго до історії зі зверненням щодо місії “На щиті”.

Публікація про фейкове звернення спонукала Івана Степанюка вкотре судитися з  “Четвертою владою”. Скриншот з сайту “Четверта влада”

Попри те, що матеріал мав би прояснити ситуацію та зняти зі Степанюка підозри у причетності до звернення, саме ця публікація спонукала його вкотре судитися з “Четвертою владою”. У травні 2025 року підприємець звернувся до Рівненського міського суду із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації проти Агенції журналістських розслідувань “Четверта влада”. У позові чоловік стверджує, що матеріал про фейкове звернення містить недостовірні відомості про його психічний стан. На думку Степанюка, журналісти сформували його образ як безвідповідальної людини, яка скаржиться в державні органи, а публікація начебто спровокувала погрози від користувачів соцмереж.

У позові Степанюк згадує обидві публікації “Четвертої влади” 2019 та 2024 років про нього і стверджує, через них він постраждав морально, став предметом ненависті, втратив свій бізнес та сім`ю, постійно знаходиться в стані депресії, від нього відвернулися друзі, а його персональні дані публікують невідомі на фейкових сторінках. Він просив суд змусити журналістів видалити та знищити його персональні дані та особисті фотографії у публікаціях, а також стягнути з видання судовий збір.

У липні 2025 року Рівненський міський суд відмовив Івану Степанюку в задоволенні позову. Про це стало відомо з постанови апеляційного суду, оскільки рішення суду першої інстанції закрите для публічного перегляду. Не погодившись з рішенням міського суду, Степанюк спробував оскаржити його у Рівненському апеляції.

У апеляційному суді авторка першої публікацій про Степанюка, заступниця головного редактора “Четвертої влади” Антоніна Торбіч розповіла, що чоловік сам звернувся до редакції з проханням висвітлення його конфлікту з Обарівською сільською радою, надав свої документи і не відмовлявся, щоб його фотографували.

Досліджуючи справу, апеляційний суд зауважив, що Степанюк почав отримувати дзвінки з погрозами ще до публікації “Четвертої влади” про фейкове звернення. Відтак, на думку суду, не доведеним є причинно-наслідковий зв’язок між негативними наслідками в його особистому житті та публікаціями видання. Зрештою Рівненський апеляційний суд також залишив скаргу Івана Степанюка без задоволення. На думку суду, у позові не доведено факту поширення “Четвертою владою” недостовірної інформації та незаконного поширення персональних даних.

Не погодившись з постановою апеляційного суду Іван Степанюк звернувся до Касаційного цивільного суду. На сайті Судова влада вказано, що станом на 23 березня 2026 року позов Степанюка було передано судді.

Разом з цим у листопаді 2025 року Іван Степанюк вкотре звернувся з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації проти “Четвертої влади” до Рівненського міського суду. Деталей цієї справи у публічному доступі поки немає.

Забудовник проти “Рівне вечірнє”

У серпні 2024 року рівненський забудовник, ексдепутат Рівненської міської ради Василь Немеш звернувся до суду із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації проти видання “Рівне вечірнє”. У центрі позову – публікація на сайті “Дружину та дитину військового тероризує і виставляє за двері скандальний рівненський забудовник”. У матеріалі йдеться про конфлікт між Василем Немешем та родиною військовослужбовця Романа Кричфалушія, яку забудовник начебто намагається виселити з квартири, доки чоловік воює на фронті.

Публікація про те, як Василь Немеш начебто намагається виселити родину з ЖК, де він є забудовником. Скриншот: сайт “Рівне вечірнє”

За словами дружини Романа, Марії Кричфалушій, яка також є відповідачкою за позовом забудовника проти журналістів, спочатку Немеш надсилав їй повідомлення з погрозами і водночас почав оскаржувати право власності на помешкання у суді. Згодом Немеш, за словами жінки, організував вирізання вхідних дверей болгаркою у присутності дитини та дільничного.

Водночас військовий Роман Кричфалушій розповів журналістам, що раніше працював на Немеша і пов’язав такі дії з помстою за його рішення піти на службу та відмовою брати участь у махінаціях із документами.

У матеріалі також згадуються попередні скандали за участю забудовника, зокрема стрілянина по поліцейських та самовільне будівництво. Сам забудовник Василь Немеш ситуацію журналістам не прокоментував. У матеріалі вказано, що журналісти намагалися почути позицію забудовника щодо цієї ситуації, однак він не відповівдав ні на дзвінки, ні на повідомлення у месенджерах. “Якщо ж у пана Немеша таки з’явиться бажання прокоментувати цю ситуацію – ми готові надати йому слово”, – йдеться у матеріалі “Рівне вечірнє”.

Василь Немеш був депутатом Рівненської міської ради 7 скликання від партії Олега Ляшка. Фото: “Четверта влада”

Публікація з’явилася на сайті “Рівне вечірнє” у червні 2023 року. Її автором є рівненський медійник Владислав Ісаєв, якому, як повідомляв ІМІ, у липні 2023 року спалили автівку, а згодом під двері квартири принесли похоронний вінок із написом “Вічна пам’ять” та “Ісаєву від вдячних читачів”.

У позові проти редакції “Рівне вечірнє” та Марії Кричфалушій Василь Немеш навів ряд цитат із матеріалу, які, на його думку, є недостовірними та такими, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію. Зокрема, він стверджував, що нікому не погрожував, не організував вирізання вхідних дверей квартири, а власником житла начебто є інша людина, тож він начебто взагалі не причетний до цієї історії. Забудовник просив суд спростувати інформацію, опублікувавши спростування на сайті “Рівне вечірнє”.

Водночас представник “Рівне вечірнє”, медіаюрист Євген Воробйов доводив суду, що забудовник був депутатом міської ради, тому межа критики щодо нього значно ширша, ніж для звичайної людини. А фрази на кшталт “скандальний” або “тероризує” є суб’єктивною думкою та оцінкою подій, а не твердженням про доведений злочин. Крім того, представник “Рівне вечірнє” доводив в суді, що між сторонами конфлікту щодо квартири існують тривалі суди, а фактичним власником житлового комплексу, де знаходиться квартира, є саме Василь Немеш.

Зрештою журналісти здобули повну перемогу в Рівненському міському суді. Суддя визнав, що інформація про Василя Немеша була оціночними судженнями героїні матеріалу, а сам позивач так і не зміг довести, що публікація завдала йому реальних збитків. Не погодившись із таким рішенням, Немеш звернувся до апеляції, проте й тут зазнав поразки – у червні 2025 року Рівненський апеляційний суд залишив його скаргу без розгляду.

Ганна Калаур, представниця Інституту масової інформації у Рівненській області