ГАРЯЧА ЛІНІЯ(050) 447-70-63
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

[email protected]

(050) 447-70-63

Подай скаргу

“Шакали, навідники, диверсанти”: як у пабліку Стахановської окупаційної адміністрації реагують на примусово депортованих попаснян

Після того, як росіяни зруйнували місто Попасна Луганська області, вони примусово почали вивозити попаснян на території, які захопили у 2014-му. Найближче із таких міст Кадіївка (Стаханов до декомунізації). На той момент у цьому місті було відносно спокійно. Це був квітень 2022-го. У пабліку Стахановської окупаційної адміністрації є пости про біженців (переселенців), про зустрічі з ними й із закликами допомогти цим людям.

На початку, у середині квітня ці пости не містили коментарів. Та наприкінці місяця і далі під цими постами багато негативних коментарів. Примусово депортованих людей обзивають навідниками, диверсантами та радять окупаційній владі “прибрати біженців з міста”

Чи це спланована ІПСО проти депортованих людей, чи кадіївчани (стахановчани) дійсно настільки нетерпимо ставляться до жителів сусідніх населених пунктів і, якщо так, то що спричинило таке ставлення, - про це Інститут масової інформації поспілкувався із журналісткою Мариною Терещенко, автором Телеграм-каналу “Позивний “Східний”, та правозахисницею Іриною Седовою.

Редакторка, авторка онлайн-журналу Свої.City Марина Терещенко постійно на зв'язку із жителями окупованих територій. Від них знає і про примусову депортацію попаснян до Кадіївки (Стаханов до декомунізації). Окупанти позбавили людей можливості виїхати на підконтрольну Україні територію.

“Дійсно, були закиди і вони продовжуються тривалий час, що ці люди, які у більшості говорять суржиком, для тих, хто живе у Кадіївці - нацисти, націоналісти. Їх сприймають саме так. Їх звинувачували, першою чергою, у диверсіях та колабораціонізмі, якщо говорити про окупаційну владу, саме тому, що вони говорили не так, як місцеві”, - говорить журналістка.

Ще один фактор, який налаштовує місцевих проти примусово депортованих - дефіцит робочих місць. Їх у Кадіївці обмаль ще з 90-х минулого сторіччя. З початком окупації безробіття посилилось. Але новоприбулим робота була вкрай необхідна, щоб мати гроші, хоча б, на їжу. Враховуючи те, як росіяни знищували Попасну, більшість людей приїхала до Кадіївки без будь-яких речей.

“Чи влаштувались, чи ні - інше питання. Але вони дійсно не хотіли сидіти, склавши лапки. І тому, через різницю у менталітеті, сприйнятті війни, через те, що їх евакуювали насильно (а серед них були дуже проукраїнські родини), їх так сприймали”, - говорить Марина Терещенко.

Вона каже: знає лише один випадок, коли попасняни, люди поважного віку, поїхали у Луганськ, а звідти за кілька місяців до Росії, з Росії - до Польщі, а зараз міркують, як поїхати в Україну.

Щодо негативних коментарів, Марина впевнена, що їх пишуть реальні люди. Принаймні, вона знає людей, які б так написали, які саме так і говорять про примусово депортованих попаснян.

“Проблема у тому, що люди, які там мешкають, виховувалися у напрямку Москви. Тобто, для них усе нове сприймається інакше. І ці вісім років окупації дали своє. Люди ж більше нічого не бачать. Вони їздять до Росії на заробітки, відпочити і вони сприймають інших людей інакше”, - говорить Марина.

Вона вважає нелогічним обурення з приводу робочих місць, адже із лютого у Кадіївці триває примусова мобілізація. Там уже дефіцит працівників, а не роботи.

“І, до речі, є випадки, коли “евакуйованих” людей забирали, мобілізували, коли вони хотіли влаштуватися на роботу. Я знаю, що є двоє людей. Вони були насильно «евакуйовані» з родинами. Один з Попасної, інший – з села під Попасною. Вони літні, тобто їм обом за 50. Один загинув, інший здався у полон українським військовим”, - розповіла журналістка.

Певною мірою її думки підтримує блогер, автор телеграм-каналу “Позивний “Східний”. 

У коментарі представниці ІМІ він висловив думку, що дискредитація людей, яких росіяни примусово депортували із новоокупованих міст до староокупованих – наслідок багаторічної пропаганди, яку Росія проводила на території, яку вісім років називають ОРДЛО.

“Східний” багато років висвітлює події, які відбуваються на територіях, які Росія окупувала у 2014-му. На його прохання ми не називаємо його ім'я.

За словами блогера, у Алчевську-Кадіївці (Луганської області) інформаційна політика дещо різниться від решти. 

“Почнемо з того, що Стаханов (Кадіївка - після декомунізації) – це своєрідний двигун у механізмі колабораціонізму в Луганській області. Не останню роль в окупації росіянами Луганщини відіграли якісь персони та їхні "банди" з нашого міста. Болотов, Карякін, Дремов – це наша чорна мітка. Відповідно, це не могло не вплинути на суспільну ситуацію в місті. Скажімо так, у 2014-му році у нас "російська весна" була дещо активнішою та підігрівалася сильніше, ніж у багатьох інших містах. Далі поява "всевеликого війська донського", "козаки Дремова" (вони ж 6-й окремий мотострілецький полк ім. Платова). Усе це й досі залишає відбиток на громадському порядку міста. Щодо гуманітарної обстановки, то Стаханов тут далеко не в кращому світлі навіть щодо менших міст окупованої Луганщини. У місті немає повноцінно працюючих підприємств, та й загалом виживати можна лише гастролюючи по заробітках”, - зазначає блогер.

Він твердить (і про це свідчать дописи у пабліку окупаційної адміністрації Стаханова (Кадіївки), що з Попасної був великий потік депортованих жителів саме до Стаханова, також привозили жителів Рубіжного. 

“Здебільшого цих людей просто завантажили автобусами і відвезли, навіть до ладу не продумавши їх розміщення, не кажучи вже про якусь організовану допомогу. Нерідко до Стахановської лікарні привозили поранених мирних із Попасної – це взагалі виглядає максимально цинічно. Спочатку зі Стаханова стріляють “Урагани” по Попасній, а потім постраждалих від цих “Ураганів” місцевих жителів привозять до того ж Стаханова "рятувати". Навіть приблизну кількість цих людей важко назвати”, - додає “Східний”.

Людей розміщували у гуртожитках, які давно не придатні для нормального проживання. Водночас стаханівчан закликали допомогти біженцям шкарпетками та буханцем хліба. 

“Знімали показушні сюжети з приїздом різних патріотичних організацій, влаштовуючи для діток біженців якісь розважальні сценки, нібито привозили допомогу. Усе це виглядало жахливо”, - додає чоловік.

За його словами, спочатку місцеві не звертали уваги на даний факт, хоча вже тоді знаходилися деякі персонажі з висловлюваннями у стилі "вони ж зрадили ЛНР, навіщо їх рятують - вони обрали життя в Україні, ну ось нехай і страждають".

“Дискримінація почалася не лише у пабліках Вконтакті, бо у пабліки це все перейшло з вулиць. Усе починалося із розмов у магазинах, на зупинках, просто на кухнях: "до нас нациків привезли". Тоді ж з'явилися легенди, мовляв містом з'явилися прапори України, вивішують їх біженці з Попасної та Рубіжного. Рівно тоді ж містом почала гуляти найвідоміша байка: "біженці зі своїми дітьми ходили магазином, а діти кричать Слава Україні". Причому, подібна розповідь гуляла абсолютно всіма містами окупованої Луганщини”, - зауважує блогер.

За його словами, якщо у середині весни почалося цькування біженців лише через вигадані "вигуки та прапори України у вікнах гуртожитків", то, починаючи з червня, у Кадіївці почалася конкретна ворожнеча до примусово евакуйованих громадян.

“Починаючи з червня, у Стаханові почали знищувати одну за одною бази окупантів, горіли склади боєприпасів, казарми. Чомусь місцеві вирішили, що у цьому винні саме біженці із сусідніх раніше підконтрольних Україні міст - "вони наводять на наших хлопців!" Червень-липень біженців цькували цим постійно, бо "поки їх сюди не привезли, наших хлопців не знищували у місті". Вони не розуміли, що це пов'язано з постачанням Україні високоточного західного озброєння, а не через коригування вогню якимись бабусями із Попасної. Але, кому це можна було б пояснити? Адже місцевим проросійським було легше звинуватити біженців з маячками для коригування артилерії, ніж визнати повну вразливість місць дислокації російських окупантів, а отже, слабину російської армії”, - говорить блогер.

Він упевнений, що така дискредитація місцевих - не окрема ІСПО, а наслідок ворожої пропаганди за роки окупації.

“Я думаю, що це цілком собі природний процес, але виник на ґрунті багаторічної російської пропаганди. Адже по місцевому "козачому радіо" усі 8 років крутили страшилки з тієї ж Попасної, як там за російську вбивають, нацисти бешкетують і інше марення. Таким чином, під впливом пропагандистської машини, багато людей зненавиділи мешканців практично сусіднього містечка. Я не думаю, що росіяни спеціально запускали будь-яке ІПСО на цю тему. Але однозначно відіграли у цьому велику роль, бо такого роду маразм – це багаторічна інформаційна обробка людей в окупованих росією містах. Її наслідки”, - резюмував блогер.

Правозахисниця Ірина Седова у коментарі ІМІ підкреслює: ми говоримо про громадян однієї країни, але частині з них пропаганда настільки “роз’їла мозок”, що вони готові вбивати людей, із якими живуть в одній області.

“Наслідки ми бачимо на прикладі цих жахливих коментарів. Це наслідки руйнівної російської пропаганди, яка спрямована на розпалювання ненависті до всіх українців, до всіх тих, хто самоідентифікується і каже, що він - українець”, - говорить правозахисниця Ірина Седова, яка моніторить медіа окупованих територій на наявність мови ворожнечі і наводить одну з цитат, які ми запропонували їй проаналізувати:

“Без суда и следствия - сразу под топор!” - Це жорстка мова ворожнечі. Можна сказати, заклик до геноциду, якщо розглядати ці висловлювання у ширшому контексті.

Чому в ширшому? Тому що зараз риторика багатьох російських лідерів думок, які мовлять, у тому числі на державних медіа, спрямована на те, що “всіх українців потрібно знищувати і всі вони фашисти/нацисти, навідники ЗСУ”, пояснює Ірина Седова.

“Таким чином вони ототожнюють з армією всю країну. І, якщо, до прикладу, під час війни діє міжнародне кримінальне право, то воно забороняє пропагувати, закликати до геноциду. Але російські медіа все це і роблять”, - додає правозахисниця.

Ці заклики, за її словами, у рази посилилися з початком повномасштабного вторгнення. І люди, які живуть на окупованих територіях, і які вірять російським пропагандистам, наслухались і начитались їхніх думок і тепер ретранслюють їхні заклики.

“Нещодавно я моніторила висловлювання Соловйова - відомого російського пропагандиста - у його Телеграм-каналі, де він каже, що “пощады им не будет”, усіх ідейних “укрів потрібно знищувати”. І це просто повторення цієї жахливої риторики. Це - окремий злочин. У міжнародному кримінальному праві заклики до геноциду вважаються окремим злочином”, - говорить Ірина Седова.

Чи реальні люди пишуть коментарі? Правозахисниця зауважує - по кожному окремому акаунту потрібно проводити розслідування. І не варто забувати, що інформаційні спецоперації проводять прокремлівські тролі - заводять фейкові акаунти або ж викупляють за невеличкі гроші акаунти реальних людей, а потім із цих акаунтів пишуть те, що їм треба.

“Нині у Фейсбуці проводиться спецоперація кремлівських ботів - вони намагаються посварити людей, які залишились в Україні і біженців, які поїхали до Європи. Від імені якоїсь дівчини написали, що вона ображена на біженців, що “вони відпочивають, а ми - страждаємо”. І там теж є мова ненависті, у цьому дописі. Потім я знайшла щонайменше 20 різних акаунтів, які писали слово у слово те саме, але видавали цей пост за свій. І це акаунти якихось дівчат: одна - письменниця, яка у це повірила і теж перепостила це все. Тож, може бути, що це - реальні люди накачані цією ненавистю, а хтось, додаткові боти, це роздмухують”, - зауважує правозахисниця.

Навіщо таке роздмухування Росії, яка, принаймні з екранів телевізорів, розповідає про захист “людей Донбасу”? На це питання Ірина відповідає миттєво:

“У своїх медіа вона захищає народ, а, по факту, їм потрібно годувати всіх, хто залишився на окупованих територіях, і навала біженців їм точно не потрібна. Це - гуманітарна катастрофа. Вони зараз не знають, чим годувати свою армію, бо у них кінчаються ці запаси. Тому, чим більше біженців вони відлякають,тим більше біженців поїде до неокупованої частини України і “проїдатиме”, скажімо так, український бюджет. По факту, Росії ці люди, ці переселенці, там не потрібні. І вони їх виганятимуть, створюватимуть бюрократичні перепони. А оскільки вони не мають свободи слова і про це ніхто не дізнається, то в офіційних медіа все буде прекрасно. Вони зроблять картинку, як вони трьох біженців обняли-нагодували, а решту шпинятимуть, щоб вони якомога швидше залишили ці території”, - зазначила Ірина Седова.

Liked the article?
Help us be even more cool!
Хочете дізнаватися першими про нові дослідження інституту масової інформації? Підпишіться на розсилку!
Дякуємо за підписку!