ГАРЯЧА ЛІНІЯ(050) 447-70-63
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

[email protected]ua

(050) 447-70-63

Подай скаргу

Форпост півдня України: особливості роботи журналістів у Миколаєві

За 250 днів війни Миколаїв в цілому не обстрілювали трохи більше 40 днів. З портового міста на берегах Південного Буга та Інгулу Миколаїв став справжнім форпостом південного регіону України. Тож не дивно, що сьогодні до Миколаєва прикута підвищена увага національної та іноземної преси.

Зважаючи на наближеність міста до фронту за 8 місяців повномасштабної війни у Миколаєві склалися певні правила щодо роботи журналістів.

Зокрема, як вже повідомлялось, окрім акредитації, яку проводить Міноборони, Миколаївська ОВА запровадила додаткову акредитацію для журналістів, які працюють в регіоні. До розробки і затвердження правил роботи під час війни долучались також і представники Інституту Масової Інформації.

З початку війни заявку на акредитацію для роботи в Миколаївський області подали майже 2500 представників як іноземних та й українських ЗМІ. За жовтень — майже 300. Про це в коментарі ІМІ розповіла прессекретарка начальника Миколаївської ОВА, радниця із роботи зі ЗМІ Вікторія Олійник.

За її словами, головні проблемні питання, які виникають під час акредитацій – відсутність прескарти ЗСУ, втрата чинності посвідчення журналіста або взагалі його відсутність (це стосується насамперед не штатних працівників ЗМІ та обслуговуючого персоналу). У разі відсутності посвідчення журналіста пропонується надати редакційний лист на підтвердження того, що наразі дана особа виконує редакційне завдання).

Миколаївські журналісти фіксують наслідки обстрілів РФ (фото Сергій Овчаришин)

Пресслужба ОВА контактує з акредитованими журналістами, надає допомогу в вигляді організацій інтерв’ю з представниками влади, надає адреси локацій які цікавлять журналістів тощо. 

Вікторія Олійник пояснила, чим була викликана необхідність створення окремої акредитації в Миколаївській області. З перших днів війни до області почали масово прибувати представники ЗМІ, які зверталися до пресслужби, радника начальника ОВА з питань ЗМІ та в особистому порядку надсилали свої документи в месенджери на підтвердження того що вони є журналістами та представляють певні видання.  

«Це призвело до певного хаосу та нерозуміння, у тому числі військовими, хто та яка кількість журналістів працює в області. Саме задля наведення ладу у цьому питанні, можливості планування роботи, систематизації роботи з представниками ЗМІ було запроваджено механізм акредитації з єдиними для усіх умовами», - розповіла Вікторія Олійник.

Під час розгляду заявки на акредитацію переглядається насамперед наявність та  чинність документів, переглядається інформація з відкритих джерел на предмет дотримання вимог Наказу МОУ №73, рекомендації Генштабу тощо.

Дозвіл на зйомку на лінії фронту надають виключно представники ЗСУ. Після отримання акредитації представникам ЗМІ надаються необхідні контакти для подальшого розв'язання даного питання.

«Були випадки, коли підроблювали міноборонівську акредитацію. Тож ми ще на старті перевіряли, що це дійсно ця акредитація, що вона не фейкова, і в принципі всі там блокпости, всі військові, всі правоохоронці, їм не потрібно було телефонувати в пресслужбу Міноборони і ще раз це підтверджувати, оскільки ми вже це один раз зробили і один раз ми підтвердили це. Тобто все це дійсно плюс, ми перевіряли чи дійсно редакційне посвідчення було не прострочене, бо були такі випадки, наприклад коли загинув журналіст, сказав, що чи з The New York Times, чи з BBC, а виявилось, що він вже пів року не працюєте з виданням. Тобто ми з'ясовуємо чи дійсно вони працюють на цю редакцію і які вони виконують свої функції», - розповідає Вікторія Олійник.

Запровадження акредитації в Миколаївській області полегшило роботу пресслужбам усіх відомств, правоохоронцям та безпосередньо журналістам, констатує Вікторія.

«Ну скільки б вони кожного разу отримували перепони, звертаючись до того чи іншого відомства, ті б їх перевіряли, розуміли б чи ні. Тобто, витративши 10 хвилин на заповнення, вони отримують набагато більше бонусів від нас, коли отримують нашу акредитацію тут на місці, це вже пришвидшує», - каже радниця голови Миколаївської ОВА.

Також був створений чат з місцевими журналістами, де ми швидко та одночасно надаємо інформацію. Та є фіксерський чат, де понад 200 людей, які працюють з іноземцями. 

«Там так само відповідаємо на їх питання, даємо контакти та інформацію. Загалом робимо, що можемо», - додала Вікторія Олійник.

Станом на час публікації цього матеріалу в Миколаївській області не зафіксовано жодного порушення прав журналістів. Про це представниці ІМІ повідомили в поліції Миколаївської області. До прикладу, у вересні в Україні було зафіксовано 19 злочинів проти свободи слова. За вісім місяців повномасштабної війни Росія скоїла 457 злочинів проти журналістів та медіа в Україні.

Журналісти Ігор Арчібісов (Свідок.Інфо) та Сергій Овчаришин (НикВести) фіксують наслідки обстрілів у Миколаєві (фото Сергій Овчаришин)

Про особливості роботи журналістів у Миколаєві представниці ІМІ розповів Сергій Овчаришин. До війни він був оператором у виданні НикВести та знімав, зокрема, роботу органів місцевого самоврядування. З початку війни він також став незмінним автором фоторепортажів з місць обстрілів у Миколаєві. 

Він зізнається, що найбільшою складністю в його роботі тепер є емоційне виснаження від побаченого на власні очі, що читачі та глядачі зазвичай бачать на фото та відео. 

«Я неоднократно бачу загиблих, поранених, їхню кров, сльози, очі, які в буквальному сенсі просякнуті горем, чую жахливі крики. Людина все життя до чогось йшла, будувала будинок, вирощувала дітей, і в одну мить це знищується. У Миколаєві це відбувається практично щодня протягом 8 місяців. І коли ти сам живеш у місті, пошкодження якого щодня документуєш, не знаючи, чи доживеш до завтра, це, природно, відкладає відбиток на роботі», - розповів Сергій.

Ще складнощі виникають у спілкуванні з людьми на місцях обстрілів, які не відрізняють роботу журналістів від блогерів, і причиною обстрілів вважають не навідників та коригувальників з проросійської меншини, а саме пресу. Неодноразово доводилося пояснювати людям про важливість та значення роботи журналістів.

«Я думаю, що немає сенсу говорити про вибухонебезпечні об'єкти, які можуть бути на місцях прильотів ракет і снарядів, по яких ти ходиш, також про те, що завжди може прилетіти повторний снаряд або щось обвалиться. Але завдяки таким організаціям як ІМІ, ми маємо і шоломи, і бронежилети з маркуванням PRESS. Правоохоронці, які прибувають на місце обстрілу найчастіше раніше журналістів, перевіряють наше посвідчення та сприяють фіксації наслідків та руйнувань. Іноді займаюся тим, що консультую людей на місці, нагадую, куди їм звернутися і що робити далі. Насправді дуже часто люди самі йдуть назустріч та охоче дають коментарі, оскільки у Миколаєві кожен розуміє, що таке «російський світ». Рідко можна зустріти агресію чи негативну реакцію на журналістів. Якоюсь мірою ми психологи, і нам потрібно шукати можливість уникнути конфлікту та виконати свою роботу», - розповів Сергій Овчаришин.

Катерина Середа, регіональна представниця ІМІ в Миколаївській області

Liked the article?
Help us be even more cool!