1000 днів під сиренами: як житомирські медійники змінювалися з повномасштабною війною

Рішучість і відданість справі, напруга та стрес, гнів та оптимізм, втома і страх, співчуття та незмінна віра в ЗСУ – такими емоціями та станами ділилися житомирські журналісти та журналістки після прожитих тисячі днів широкомасштабної війни. Як медійники пристосовувалися до нових умов життя й роботи під час повномасштабної війни і як змінювалася житомирська журналістика, згадаємо тут.

Перші тижні повномасштабної війни

Найчастіше в перші тижні після широкомасштабного вторгнення росіян медійники описували свою роботу словом "шок".

Навіть ті, хто активно працював з воєнною тематикою починаючи з 2014 року, зіткнулися з небаченими для себе викликами. В режимі нон-стоп вони опрацьовували великі масиви інформації й годинами очікували на підтвердження або коментарі від представників влади. Медіаклімат у Житомирі був надзвичайно напруженим через регулярні ракетні удари, потужні DDoS-атаки на місцеві медіа, поширення фейків і маніпуляцій.

Так, на початку березня хакери атакували сайт "Житомир.info", змінивши новину про обстріли населених пунктів. За деякий час зламали сайт Житомирської облради та розмістили фейк про екстрену евакуацію. На сайті Житомирської РДА кіберзлочинці розмістили звернення російських окупантів. Ці приклади кібератак були досить помітними, розміщені повідомлення містили помилки, а їхній зміст одразу викликав підозри, після цього журналісти прискіпливіше перевіряли інформацію, навіть якщо вона розміщена на офіційних сайтах. Частина редакцій змінила формат: переважали текстові новини, адже знімання в небезпечних районах стали неможливими. За словами головної редакторки "Житомир.info" Тамари Коваль, навесні 2022 року редакція майже не знімала відеосюжетів і не створювала фоторепортажів, хоча до того на сайті щоденно виходило по декілька сюжетів і популярними були фоторепортажі. Від виробництва цього виду контенту відмовилися, щоб не наражати журналістів на небезпеку. Натомість команда зосередилася на підготовці текстових новин, використовуючи офіційні джерела інформації, та поширювала їх на своїх сторінках у соціальних мережах.

Інформаційний вакуум, спричинений затримуванням офіційних повідомлень, змушував журналістів діяти обережно, фільтруючи дані та витрачаючи багато часу на перевірку фактів. Натомість соцмережі часто випереджали офіційні джерела, додаючи хаосу.

"Ми працюємо в новій реальності, нових умовах, за новими принципами, які радикально відрізняються від того, що ми робили в мирному житті. Щодо доступу до інформації. Всі чудово розуміють, наскільки зараз треба фільтрувати інформацію. І іноді ти просто в розпачі, коли офіційні джерела інформацію не дають, не підтверджують, взагалі не відповідають на запит і водночас соцмережі вже це постять, викладають і обговорюють", – розповідала головна редакторка інтернет-видання Tіmes.zt Діана Мінаєва на початку березня 2022 року.

Перші місяці: робота наосліп

У березні-квітні 2022 року медіаполе в Житомирі поступово долало початковий шок від повномасштабного вторгнення, але залишалося складним і напруженим через низку викликів. Журналісти стикалися з величезним потоком дезінформації, що вимагало більше часу для перевірки фактів.
У соцмережах поширювали фейки про нібито навчальні сирени, на які не варто звертати увагу, висадку десанту в Попільнянському районі, нібито переслідування євреїв українцями на Житомирщині. Крім того, росЗМІ використали фото житомирської школи для ілюстрації в статті про руйнування в Маріуполі тощо.

Соцмережі та офіційні джерела часто суперечили одне одному. Воєнний стан ускладнив знімання і висвітлення подій, зокрема через заборону демонструвати локації або деталі, а також через ретельний контроль з боку військових. Місцеві журналісти відзначали переваги іноземних колег у доступі до посадовців і можливостях роботи. Медійники пристосовувалися до нових умов, прагнучи підтримувати баланс між своєю професійною діяльністю, потребами аудиторії та питаннями безпеки.

"Всі навкруги інформацію обговорюють, всі про все знають, а ми не можемо зробити новину, бо не отримали офіційного підтвердження. До нас постійно надходять повідомлення від глядачів із претензією: чому ви замовчуєте інформацію? Ми умовно розповідаємо про гуманітарний штаб, але не розповідаємо про те, що десь відбулося бомбардування, бо влада не повідомляє про це, а посилатися лише на свої джерела ми не ризикуємо", – розповідала  в травні 2022 року про реалії роботи тодішня редакторка новин на каналі "С-ТВ" Тетяна Хмель.

На умовах анонімності журналісти ділилися з регіональною представницею ІМІ, що їх обурює замовчування суспільно важливої інформації з боку влади. Наприклад, влада не повідомляла про перебування російських військ у північних районах Житомирщини чи про захоплення й окупацію населених пунктів. Лише після звільнення територій офіційні особи згадували про ці факти, що викликало здивування в журналістів, які дізнавалися про це постфактум.

"Ніяких повідомлень про те, що в березні в північних районах Житомирщини вже перебували російські війська, які бомбили мирні населені пункти, не було. У звітах влади не було інформації про захоплені території, окуповані села. Тільки про авіаудари й ракети. А потім Бунечко виходить і розповідає: "Народицька громада вже зачищена від окупантів". І тут ми прозріваємо: а вона була захоплена?!" – ділився емоціями журналіст на умовах анонімності.

Показати реальність

Після деокупації п’яти сіл на півночі Житомирської області, на початку квітня 2022-го, туди поїхали журналісти. Вони збирали свідчення людей і розповідали, що п'ять сіл Народицької громади на Житомирщині російські війська зайняли ще в перший день вторгнення. Жителі сіл Грезля, Давидки, Радча, Нова Радча та Стара Радча, які пережили окупацію, розповідали про наступ, регулярні обстріли й про те, як рятувалися від окупантів.

У той час журналісти Назарій Томчук та Костянтин Кас’ян створили проєкт "Війна. Житомирщина". Вони знімали відеоісторії про постраждалих від обстрілів, волонтерів, військових і свідків злочинів росіян. Упродовж кількох місяців вони працювали в небезпечних умовах, відвідували села після деокупації, документували знищені будівлі, особисті трагедії людей і злочини окупантів.

Назарій Томчук показує руйнування житлових будинків у деокупованому селі Грезля у квітні 2022 року. Скриншот з YouTube-каналу "Війна Житомирщина"

У квітні 2022 року журналісти проєкту "Війна Житомирщина" показують наслідки влучань по житлових будинках Овруцької громади. Скриншот з YouTube-каналу проєкту

Пізніше Назарій Томчук поповнив лави ЗСУ, а Костянтин Кас’ян очолив сайт "Перший Житомирський".

"Я думала, що найважче було в перші дні вторгнення. Я не спала мінімум три доби й постійно працювала. Але найважче було потім, коли ми почали знімати наслідки вторгнення – обстрілів – та історії людей, які все втратили. Я бачила стільки болю і жахіття. Це дуже важко", – пригадувала той період журналістка Ірина Кирилович.

Прямі збитки від ворожої агресії

Під прицілом ворога на початку широкомасштабного вторгнення опинились і деякі медіа Житомирщини. У коментарі представниці ІМІ представник Нацради України з питань телебачення і радіомовлення Іван Натикач розповів про події перших місяців повномасштабного вторгнення.

"Тисячу днів тому ворог зайшов на Житомирщину. Сорок днів під російською окупацією перебувала частина території Житомирської області. Близькість до зони бойових дій позначилася на діяльності місцевих медіа. У березні 2022 року ракетним ударом поблизу Коростеня було пошкоджено комунікаційну лінію, що унеможливило мовлення телеканалу "Коростень ТБ". Власними силами працівники медіа відновили мовлення через місяць. Внаслідок атаки ворожої ракети по центру міста Малин було вщент зруйновано передавач радіо NewDay. А під час бомбардування Коростеня сталося влучання в будівлю, де зберігалася документація мовника. Влітку 2022 року компанія ввела в дію новий передавач, відбувся "перезапуск" медіа – радіо запрацювало повноцінно, виготовляючи стовідсотково власний продукт. Низка провайдерів аудіовізуальних сервісів потерпала від пошкодження мереж унаслідок бойових дій: відновлювати їх часто доводилося з ризиком для працівників та природно з матеріальними збитками", – зазначив Іван Натикач.

Житомирські медійники в ЗСУ

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну деякі житомирські медійники залишили свою роботу та приєдналися до лав Збройних сил України. Серед них відеооператор Суспільного Сергій Базилюк, який з перших днів повномасштабного вторгнення обороняв північні рубежі країни в складі ТрО. Леонід Мацієвський, фахівець з диджиталу Суспільного, служив у 80 окремій десантно-штурмовій бригаді та брав участь у звільненні Харківщини. У січні 2023 року в Леоніда поцілив снайпер. Куля пробила бронежилет і зачепила легеню. Під час реабілітації Леонід вів патріотичний блог у TikTok, набираючи до кількох мільйонів переглядів, а після одужання продовжив службу в одному з центрів Міністерства оборони, працюючи над створенням і розвитком телеканалу Армія TV та його цифрових платформ. До війська також доєдналася ведуча Суспільного Ольга Топольницька, редактор сайту "Репортер Житомира" Сергій Фещенко, ексжурналіст телеканалу СК1 та Суспільного Назарій Томчук, а ще співзасновник телеканалу С-ТВ Олег Бабкін (до цивільного життя він повернувся на початку 2024 року, коли відзначив 60-річчя). Цей перелік не є вичерпним, оскільки деякі медійники з різних причин не афішують свого нового статусу.

Один рік по тому

Підбиваючи підсумки першого року повномасштабної війни, житомирські журналісти усвідомлювали, з якими викликами їм доведеться стикатися. Але, усвідомивши реальну загрозу, вони починали освоювали навички, необхідні у воєнний час, такі як надання домедичної допомоги. Також вони пристосовувалися до роботи в умовах відключень електроенергії, мобільного зв’язку та інтернету. Війна загартувала багатьох з них, надавши нового сенсу їхній роботі, яка стала важливим джерелом правдивої інформації для суспільства.

"Рік від 24.02.22 був дуже тяжкий, проте не тяжчий, ніж для наших військових і для жителів окупованих територій та тих, які вороги піддавали масованим обстрілам. Ми це чітко усвідомлювали й не дозволяли собі розкисати", – розповідала ІМІ редакторка газети "Прапор" Галина Мінялук.

Допомога від Інституту масової інформації

Від початку широкомасштабної війни Інститут масової інформації підтримував журналістів Житомирського регіону. Ще навесні 2022 року три редакції отримали старлінки, понад 30 медійників отримали бронежилети, каски та павербанки для роботи в небезпечних умовах. Деякі редакції отримували грантову підтримку і техніку.

Редакторка "Коростень Медіа" Світлана Барановська встановлює Starlink для безперервної роботи редакції. Фото: "Коростень Медіа"

Редакторка газети "Лесин Край" отримала ноутбук від ІМІ в липні 2022 року. Фото надане Інною Поповою

Журналісти телеканалу "Рада" працюють на півночі Житомирської області в бронежилетах, наданих Інститутом масової інформації. Фото надане Іриною Кирилович

"Перший рік повномасштабного вторгнення я працювала в марафоні "Єдині новини" й знімала наслідки обстрілів. Це був пекельний досвід. Пам’ятаю, як після виходу росіян з території нашої області ми поїхали знімати наслідки їхнього перебування і ходили полем, всіяним використаними боєприпасами, без бронежилетів і касок, бо в нас їх просто не було, але було шалене бажання показати людям правду. Коли ми отримали бронежилети, каски й протигаз від ІМІ, ми возили їх із собою на кожне знімання, навіть коли знімали історію про тварин", – розповідає про важливість такої допомоги журналістка Ірина Кирилович.

У листопаді 2022 року в Житомирі відкрився журналістський хаб Інституту масової інформації "Медіабаза Житомир", який став важливим осередком підтримки для місцевих журналістів. За два роки діяльності хаб провів понад 30 тренінгів та медійних заходів, спрямованих на професійний розвиток журналістів. Особливо важливою стала його функція під час блекаутів, коли журналісти могли скористатися коворкінгом, забезпеченим усіма необхідними умовами для безперебійної роботи. Найбільший попит коворкінг мав після масованої ракетної атаки Росії 26 серпня 2024 року. Упродовж тижня після обстрілу журналісти скористалися хабом щонайменше 16 разів. Причиною такої кількості звернень стали тривалі перебої з електропостачанням і проблеми з мобільним та інтернет-зв'язком у місті внаслідок атаки.

Журналісти працюють у хабі "Медіабаза Житомир" після ракетного обстрілу 26 серпня. Фото: Медіабаза Житомир

Два роки війни по тому

2023 рік для журналістів Житомирщини став менш напруженим у порівнянні з 2022-м. Медійники адаптувалися, підтримували одне одного і намагалися висвітлювати події якісно та оперативно.

У 2023 році журналісти продовжували висвітлювати наслідки воєнних дій, руйнування та історії потерпілих. Вони навчалися OSINT, домедичної допомоги та психології, щоб краще виконувати свої завдання в умовах війни. Журналісти, які працюють з воєнною тематикою, розповідали, що правила стали зрозумілішими та чіткішими.

"У 2023 році було декілька змін, які частково вплинули на нашу роботу. Зокрема, військова тематика стала стабільнішою. Коли є вже напрацьовані контакти з відповідними пресслужбами, оперативними командуваннями та пресофіцерами, складнощів немає, є певні документальні формальності які треба виконувати. Це вимога часу, і це вже добре", – розповідав головний редактор Першого Житомирського Костянтин Кас’ян.

Але моніторинг популярних медіа показав, що обсяг воєнної тематики в місцевих ЗМІ знизився з 23% у 2022 до 12% у 2023 році. Основний фокус змістився на локальні новини про кримінал, надзвичайні ситуації та соціалку

А ще 2023 року після річної паузи свою роботу відновила телерадіокомпанія "Вік". Навпаки, найстаріша газета області "Житомирщина" припинила діяльність через фінансові труднощі та скорочення накладу. Основними причинами стали падіння рекламних доходів, зменшення кількості передплатників та проблеми з доставленням преси. Видання не змогло адаптуватися до змін медійного ринку та викликів воєнного часу.

Озираючись через тисячу днів

19 листопада 2024 року виповнюється 1000 днів великої війни росії проти України. Напередодні цієї дати ми звернулися до житомирських журналісток, що найчастіше впродовж цього часу коментували реалії, в яких працюють медійники. Ми попросили їх прочитати коментарі лютого-березня 2022 року і поділитися своїми нинішніми відчуттями та новинами.

"Від початку повномасштабного російського вторгнення наша команда суттєво змінилася: кількість працівників скоротилася на третину, дві журналістки виїхали за кордон, двоє операторів мобілізувалися до ЗСУ. Кадровий голод не надто відчувається, людей на вакантні посади знаходимо, але іноді виникає проблема з тим, що кандидат, якого ми хотіли б бачити в команді, прагне працювати лише дистанційно", – розповідає головна редакторка "Житомир.інфо" Тамара Коваль. За її словами, зараз вони мають генератор і старлінк, в офісі, де зараз працює редакція, проведено оптоволоконний інтернет, який може працювати за відсутності світла. Фінансове забезпечення стабільне, бо місцевий ринок реклами поступову відновлюється. "Дуже допомагають різноманітні гранти, зокрема зараз редакція має грант від ГО "Інститут масової інформації" в межах проєкту міжнародної організації Internews Network – розповідаємо про підтримку переселенців у Житомирській територіальній громаді. За майже три роки повномасштабного російського вторгнення правила роботи вже досить зрозумілі: не розголошувати інформацію, яка може допомагати ворогу чи нашкодити Силам оборони, ретельно перевіряти повідомлення навіть від неанонімних джерел, інформаційно допомагати людям вижити в цей складний час", – резюмує медійниця.

"Мені не подобається ця фраза, але вона дуже підходить: я звикла до роботи під час війни. Звикла, що отримати від влади коментар про наслідки влучань в об’єкти на Житомирщині – це як виграти в лотерею: треба спробувати, але наперед знаю, що без толку. Ми вже звикли до сухих відписок у соцмережах. Легше працювати не стало, бо новин, як завжди, купа, і не можеш спрогнозувати, яким буде завтрашній день. Дезінформація та фейки також нікуди не зникли, і ми багато часу витрачаємо на перевірку інформації. Щодня я переконуюся, що нам усім треба вчитися медіаграмотності щоденно", – рефлексує лінійна продюсерка "Суспільне Житомир" Ірина Кирилович. За її словами, вони з колегами створили громадську організацію "АЯК" і випускають ролики про медіаграмотність, проводять тренінги й відвідують тренінги в медіабазі. Це важливо.

Після 1000 днів повномасштабної війни

Ці тисяча днів широкомасштабної війни стали періодом серйозних трансформацій для житомирських журналістів. Їхня робота змінилася кардинально. Журналісти стали свідками історії, документуючи жахи війни, зруйновані долі й героїчні вчинки.

Одним з головних викликів стала дезінформація. Фейки та маніпуляції ускладнювали роботу навіть більше, ніж фізична небезпека на локаціях. Представники влади нерідко запізнювалися з коментарями або взагалі не оприлюднювали важливої інформації.

Водночас війна стала часом професійного зростання. Журналісти опановували нові навички: від домедичної допомоги до психології, від OSINT до роботи під час блекаутів. Вони навчалися працювати в екстремальних умовах, і допомога міжнародних організацій стала ключовою в підтримці їхньої діяльності.

Фінансові виклики залишаються однією з найбільших проблем. Попри часткове відновлення ринку реклами деякі медіа, зокрема газета "Житомирщина", не змогли подолати наслідки війни та припинили діяльність. Це демонструє, що традиційна модель медіа вимагає нових підходів.

Наприкінці цих 1000 днів журналісти Житомира розуміють, що війна – це марафон. Вони продовжують інформувати суспільство, працювати над медіаграмотністю та зберігати віру у свою місію.

Оксана Трокоз, представниця Інституту масової інформації в Житомирській області