Медіарух заявляє, що спроби переорієнтувати держканали “Дом” і “Рада” є відкатом демреформ

Фото – KaiNexus Blog

Медіарух виступає проти посилення й переорієнтації державних медіа (зокрема телеканалів “Дом” і “Рада”), які останнім часом відбуваються з волі президента, його команди і парламентської фракції “Слуга народу”. Ми наголошуємо, що спроби розбудувати низку контрольованих державою каналів для втурнішньоукраїнської аудиторії паралельно до системи Суспільного мовлення — це відкат демократичних реформ та суперечить міжнародним стандартам і зобов’язанням України.

Насамперед, як стало відомо з розкладу засідань, Верховна Рада планує 27 січня розглянути у другому читанні законопроект №4487 “Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб”. З урахуванням підтриманих комітетом у грудні поправок законопроект пропонує включити фактично російськомовний державний телеканал для мешканців окупованих територій “Дом” до Універсальної програмної послуги — переліку каналів, що обов’язково транслюються кабельними операторами всім їхнім абонентам по всій Україні (на додачу до наявних там зараз каналів Суспільного та “Ради”).

Нагадаємо, що в ході виборчої кампанії Володимир Зеленський обіцяв створити державний російськомовний телеканал для мешканців окупованих територій, де нині домінують російські телеканали. Такий канал “Дом” з’явився у 2020 році на базі державного підприємства “Міжнародна платформа іномовлення України”. Однак минулого року “Дом” запустив рекламну кампанію вартістю 30 мільйонів гривень, у межах якої рекламні щити мовника були розміщені в усіх куточках України, а президент Зеленський заявив, що хотів би розширення мовлення “Дома” для всіх переселенців — тобто на вільні території України.

Окрім перспективи поширення контенту державного пропагандистського каналу на всю територію України, цей законопроект несе за собою інші ризики: вплив на політичний дискурс із боку державного мовника в інтересах чинної влади, а не суспільства. Інформаційні потреби переселенців на вільних територіях зараз цілком задовольняються значним різноманіттям суспільних, комерційних та комунальних телеканалів, і немає підстав для створення прецеденту їхньої інформаційної сегрегації.

Не меншу тривогу викликає розпочата у грудні минулого року трансформація парламентського телеканалу “Рада” та наповнення його ефіру не лише трансляціями пленарних засідань, а й студійними проектами, виробленими сторонніми продакшнами, де політтехнологи зі скандальною репутацією суб’єктивно та незбалансовано “роз’яснюють” роботу парламенту, що можна розцінювати як вплив на політичний дискурс в інтересах влади.

Зауважимо, що держбюджет на 2022 рік передбачає виділення на потреби телеканалу “Рада” 378 мільйонів гривень, що є суттєвим збільшенням фінансування мовника — майже у сім разів. При цьому керівництво телеканалу не надає прямих відповідей на запити щодо розподілу коштів, що може свідчити про непрозоре використання бюджетних грошей. Фактично реформа роздержавлення медіа так і не торкнулася парламентського телеканалу, а нинішні кроки до посилення каналу лише погіршують ситуацію. Ми вважаємо неприпустимим виділення 378 мільйонів гривень із державного бюджету на фінансування телеканалу “Рада” у тому вигляді, в якому він функціонує після “оновлення”.

Нагадаємо, що відповідно до зобов’язань, узятих Україною під час вступу до Ради Європи після здобуття незалежності, які були неодноразово артикульовані у резолюціях Парламентської асамблеї Ради Європи, Україна має «перетворити державні телерадіокомпанії в канали суспільного мовлення згідно з відповідними стандартами Ради Європи» (Резолюція ПАРЄ 1466, 2005). У звіті Ради Європи, підготовленому місією Ганни Северинсен і Ренате Вольвенд 2005 року, йдеться: «Ми закликаємо владу продовжити процес ліквідації державної власності медіа, оскільки існування державних медіа суперечить європейським стандартам».

Реформи в медіасфері, розпочаті після Революції Гідності, були спрямовані на ліквідацію державного контролю над медіа — роздержавлення преси та перетворення державних телерадіокомпаній у Суспільне мовлення, в редакційну політику якого держава не може втручатися.

Саме тому, ми закликаємо президента Володимира Зеленського та фракцію “Слуга народу” відмовитися від планів включення державного каналу “Дом” до Універсальної програмної послуги задля поширення його мовлення на територію всієї країни, а також від використання телеканалу “Рада” у власних політтехнологічних цілях.

Ми також закликаємо міжнародних партнерів України пильно стежити за дотриманням чинною владою зобов’язань України щодо ліквідації державного контролю над медіа, а також забезпечення належних умов для розвитку Суспільного мовлення, включаючи його повноцінне фінансування.

Медіарух – спільнота, що об'єднала журналістів провідних українських медіа, журналістів-розслідувачів та експертів медійних громадських організацій.

5 лютого 2019 року було започатковано Медіарух «Медіа за усвідомлений вибір». Першими підписантами меморандуму Медіаруху стали «UA:Перший», «Українське радіо», «Громадське радіо», ІА «Укрінформ», ІА «Інтерфакс-Україна», Liga.net, «Дзеркало тижня. Україна», НВ, «Цензор.нет», 5 канал, «Український тиждень», Opinion, низка регіональних медіа, громадські організації Незалежна медійна рада, «Детектор медіа», Інститут масової інформації, «Інтерньюз Україна», Центр демократії та верховенства права, Фундація «Суспільність», Національна асоціація медіа, «Донецький інститут інформації», «Інститут демократії імені Пилипа Орлика», Центр прав людини Zmina, згодом доєднались «Букви», інші організації та окремі журналісти — загалом понад 70 учасників. 

16 листопада 2021 представники провідних медіа закликали журналістів об'єднуватися у професійну спільноту для протистояння політичному та комерційному тиску на свободу слова. Ініціаторами заяви виступили 29 журналістів та експертів, їхні імена доступні за посиланням.

Зараз відбувається об’єднавчий процес двох ініціатив. Повний список членів оновленої організації буде відкритим одразу після формалізації Медіаруху. Зараз ініціатори руху розробляють правила роботи організації, її оргструктуру та внутрішні положення.