Юрист ІМІ: Слова Медведєва "Україна – це Росія" містять геноцидальний мотив

Фото – Єлизавета Серватинська / Суспільне

Заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв заявив, що Україна – це Росія. Таку цитату Медведєва наводить російське пропагандистське медіа РИА Новости з його виступу 4 березня 2024 року на федеральному просвітницькому марафоні “Знання. Перші”.

“Усім нашим супротивникам необхідно твердо і назавжди зрозуміти просту істину: території на обох берегах Дніпра – невіддільна частина російських стратегічних історичних кордонів. Колись один з колишніх керівників України сказав, що Україна – це не Росія. Ця концепція має зникнути назавжди. Україна – це, безумовно, Росія”, – сказав Медведєв.

Юрист Інституту масової інформації Роман Головенко пояснює, що сама по собі така заява не підпадає під Конвенцію про запобігання й покарання за злочин геноциду.

“Але в контексті вбивств і переслідувань тих, хто вважає себе українцем, ця заява вказує на геноцидальний мотив таких дій”, – додав Роман Головенко.

Як повідомляв ІМІ, у вересні 2023 року Україна закликала представницю ОБСЄ з питань свободи медіа Терезу Рібейро зробити внесок у розслідування комісією ООН фактів підбурювання до геноциду українців у російських ЗМІ.

25 вересня Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні заявила, що деякі висловлювання, які лунають у російських державних та інших засобах масової інформації, можуть становити злочин підбурювання до геноциду.

4 та 16 березня 2023 року Незалежна міжнародна комісія ООН не встановила, що Росія вчиняє в Україні геноцид.

Що містить Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду

Відповідно до статті другої Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, геноцид – це низка злочинних дій, вчинених з наміром знищити повністю або частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. 

Зокрема, до таких дій зараховують: убивства та (або) заподіяння тяжких тілесних чи психічних ушкоджень членам групи; умисне створення для групи життєвих умов, розрахованих на її повне або часткове фізичне знищення; застосування заходів, спрямованих на запобігання народжуваності в групі; примусове передання дітей з однієї групи до іншої. Геноцидна риторика означає публічне підбурювання до таких дій.

Невіддільною частиною геноцидної риторики є мова ворожнечі як спосіб дегуманізації ворога та використання так званих маскувальних слів задля викривлення реальності. Під час військової агресії проти України російська пропаганда напрацювала цілий “новояз”, який допомагає виправдовувати злочинні дії РФ. Так, повномасштабна війна в очах середньостатистичного росіянина, який споживає контент державних інформресурсів, має вигляд локальної “спецоперації”, зумовленої нібито об’єктивними причинами, як-от “денацифікацією”. Вторгнення, що супроводжується вбивствами, катуваннями та зґвалтуваннями, називають “звільненням”, “порятунком” чи “очищенням” від “нацистів”, “нациків”, “фашистів”, “сатаністів”, “бандерівців”, “карателів” тощо. 

Як показало дослідження ІМІ, кремлівська пропаганда дедалі частіше намагається легітимізувати знищення цивільних українців та удари по об’єктах інфраструктури українських міст. У такий спосіб Росія вкотре намагається виставити винною у війні Україну. Зокрема, такі екстремістські заяви активно поширювали Володимир Соловйов і Антон Красовський. Відповідно до третьої статті Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, такі заклики підпадають під визначення “прямого та публічного підбурювання до вчинення геноциду”, що, як йдеться в правовому аналізі американського Інституту стратегії та політики New Lines, вважається окремим злочином незалежно від того, чи призвели заклики до геноциду.