Саморегулювання медіа є ключовим – це не примусовий закон, а свідомий і добровільний внутрішній корпоративний вибір медіаспільноти. Цей механізм мінімізує державне втручання і забезпечує критично важливе зростання довіри аудиторії до українських медіа.
На цьому наголосив національний радник International Media Support (IMS) в Україні та медіаексперт Роман Кіфлюк під час онлайн-тренінгу “Встановлення саморегулювання медіа: суть, структури та механізми”, організованого регіональним хабом Інституту масової інформації (ІМІ) “Медіабаза Слов’янськ”.
Унікальна експертиза Романа Кіфлюка ґрунтується на багаторічній роботі, зокрема участі в п’ятирічній програмі ITP (2019–2024), присвяченій становленню саморегулювання медіа, де він пройшов шлях від учасника до тематичного ментора та національного координатора.
Суть саморегулювання: від добровільності до системи
Роман Кіфлюк навів визначення ОБСЄ, згідно з яким саморегулювання – це “спільні зусилля професійної медіаспільноти щодо добровільного визначення принципів, які керують роботою редакції, та їхнього дотримання у відкритому процесі інформування суспільства”.
Учасники обговорили, що медіаоб’єднання зазвичай формуються під дією двох факторів: спільна загроза (що є особливо актуальним для України) або спільна вигода. “Сила саморегулювання не в ідеальності системи, а в силі ваших погоджень. Жодна з чинних систем у світі не є ідеальною, але вони тримаються на традиціях, домовленостях та усвідомленні того, що тимчасова вигода від порушення правил у довгостроковій перспективі призведе до краху системи, яка є сильнішою за будь-яке окреме видання чи журналіста”, – пояснив експерт.
Чому саморегулювання є необхідним для демократії
Під час тренінгу детально розглянули, чому медіа самостійно встановлюють стандарти професійної етики.
Ключові переваги для медіа та суспільства:
- Мінімізація державного втручання. Добровільне дотримання етики є альтернативою державному регулюванню, дозволяючи зберігати редакційну свободу та незалежність.
- Досудове врегулювання суперечок. Механізми саморегулювання, такі як пресради, дозволяють швидко та цивілізовано вирішувати конфлікти з аудиторією та героями публікацій без залучення судів. У країнах з такою системою кількість судових позовів є мінімальною.
- Зміцнення довіри та репутації. Експерт підкреслив, що довіра – це “ключовий інгредієнт” ефективної комунікації. Саморегулювання підвищує довіру, що прямо корелюється зі стійкістю медіа та їхньою здатністю до монетизації. “Бути етичним – це вигідно, а бути неетичним – дорого”, – підсумував він.
- Свідчення відповідальності. Це показує, що професійна спільнота готова відповідати за свою діяльність перед суспільством.
Історичні моделі та механізми
Роман Кіфлюк провів екскурс в історію саморегулювання медіа, порівнявши підходи різних країн.
На прикладі Швеції, де закон про свободу преси з’явився ще 1766 року, експерт показав, що на вироблення першого універсального Кодексу етичних норм (1916 р.) знадобилося понад 40 років. Це стало наочним підтвердженням тези, що становлення є еволюційним процесом, який не можна “перестрибнути”.
Втім, як зазначив експерт, хоча скандинавські країни мають схожі результати, їхні підходи до створення системи саморегулювання можуть бути кардинально різними. Зокрема, у Данії система закріплена законом, тоді як у Швеції вона тримається лише на добровільних домовленостях та традиціях.
Також Роман Кіфлюк розповів три основні механізми саморегулювання медіа, які практикують у світі:
- Етичний кодекс: набір універсальних норм (писати правду, дотримуватися фактів, поважати гідність, виправляти помилки).
- Рада преси (пресрада): колегіальний орган, що розглядає скарги від аудиторії та виносить висновки.
- Медіаомбудсмен: людина або структура в редакції, що виступає посередником між медіа та аудиторією.
Український контекст: виклики та нові можливості
Особливу увагу під час зустрічі приділили викликам для українських редакцій. Експерт зазначив, що наразі система саморегулювання в Україні ще перебуває в процесі формування, що корелює з поточним рівнем демократії.
Зокрема, учасники тренінгу обговорили проблему анонімних телеграм-каналів, які не підпадають ні під регулювання, ні під кодекси етики, але є значним джерелом інформації для українців. Роман Кіфлюк запропонував розвивати систему саморегулювання, щоб “переманювати аудиторію на світлу сторону” – до якісних, етичних медіа.
Експерт високо оцінив запровадження в Україні механізму співрегулювання відповідно до Закону “Про медіа”. Створення п’яти органів співрегулювання при Нацраді, які напрацьовують кодекси та правила, є, на думку Романа Кіфлюка, “досить великим нововведенням у Європі”, за яким уважно стежить міжнародна професійна спільнота.
Комунікаційна менеджерка Медіабази Слов’янськ Варвара Вербицька
