Медійники Запоріжжя стикаються не лише із загальною втомою від війни, а й зі специфічною “втомою від співчуття” – і часто сприймають це виснаження як нову норму.
Запорізький національний університет у партнерстві з регіональним хабом Інституту масової інформації “Медіабаза Запоріжжя” дослідив роботу 16 регіональних редакцій і представив результати на круглому столі 29 травня. Учасники обговорили дослідження про те, як регіональні медійники застосовують принципи журналістики рішень під час повномасштабної війни й чому це не завжди можливо.
П’ять головних думок запорізьких медійників про журналістику рішень
Журналістика рішень (конструктивна журналістика) займається ретельним висвітленням розв’язання соціальних проблем, надаючи розголосу історіям, які демонструють наявні й можливі способи їхнього розв’язання. На думку опитаних медійників, журналістика рішень допомагає протидіяти дезінформації та панічним настроям, зміцнює довіру до медіа, роз’яснює складні процеси та явища, підтримує громадянську активність, формує бачення майбутнього через матеріали про відновлення країни після війни, реформи, досвід інших країн.
Матеріали журналістики рішень – цінні. Всі опитані журналісти вважають, що такі матеріали, з фокусом на роз’яснення проблеми, мають бути в медіа, бо через велику кількість подій і новин люди губляться, не розуміють, як діяти. Це така сама велика місія, як і фіксація воєнних злочинів, вважають медійники. Втім, застосувати принципи журналістики рішень не завжди можна, зокрема, через спеціалізацію медіа. Наприклад, коли йдеться про антикорупційні розслідування, де є певний брак рішень, який можна запропонувати.
Конструктивна журналістика допомагає зберегти психологічну стійкість громадян. Журналісти не просто констатують, що, наприклад, у Запорізькому регіоні тисячі вимушених переселенців, які втратили майно та потребують допомоги держави, а звертають увагу на різноманітні можливості в області, щоб життя ВПО стало легшим.
“Історії успіху” не завжди доречні. На думку медійників, аудиторії потрібна конструктивна розмова про проблеми: чесна, без прикрас та захмарного успіху. Локальна журналістика має фокусуватися передусім на болях людей і міста, пояснювати, чому проблема існує, хто за неї відповідає, що вже робиться і що реально може змінити ситуацію. Навіть якщо рішення складні, повільні або неповні, важливо говорити про них відкрито. Власне, про різні підходи до історії успіху, мабуть, чи ненайбільше дискутували на круглому столі. Так, замість класичного “успіху” медійники запропонували фокусуватися на життєвих історіях з аналізом помилок або показувати ціну досягнутого результату.
Які альтернативи?
- Писати й про історії невдач, про те, що не вийшло і чому саме проєкт чи бізнес не вдався, щоб допомогти аудиторії реально оцінити ринок та власні сили.
- Давати статистику, а не просто розповідати про окремий успішний кейс, щоб показати, наскільки часто такий успіх трапляється насправді, та демонструвати реальну ціну досягнутого результату.
- Замість “успішного успіху” писати про звичайні життєві історії – так, щоб мотивувати людей жити та боротися далі, навіть якщо ці рішення складні чи неповні.
- Чесно розповідати про “болі”, фокусуючись на проблемах людей і міста, пояснювати їхні причини й шукати рішення.
- Збільшити кількість коротких відеоформатів, де життєві історії подаються стисло.
Аудиторія втомлена від тематики війни, виявило дослідження. Втома применшує бажання читати великі матеріали на досить складні теми: будівництво, екологія, фінанси. Людям бракує ресурсів для глибокого занурення в них. Водночас популярними темами пояснювальних матеріалів, за даними запорізьких медійників, є відбудова / відновлення / стійкість / безпека, роз’яснення щодо допомоги, інтерв’ю з військовими запорізького напрямку.
Найбільші виклики запорізьких редакцій: гроші, кадровий голод, безпека, вигорання. Через це редакції переформатовують графіки роботи, переходять до короткострокового планування, визначають пріоритетність матеріалів для підготовки, балансують на “фінансових гойдалках”, стежать за емоційним станом працівників. Важливо, що журналісти стикаються не лише із загальною втомою від війни, а й зі специфічною “втомою від співчуття” через постійну роботу з травмувальним контентом та людьми, які пережили травму.
Також через кадровий голод працівники стають мультизадачними, що призводить до екстремально високого навантаження, особливо в невеликих редакціях. Разом з цим медійники часто не говорять про виснаження відкрито, сприймаючи цей стан як нову норму. Не завжди враховується, що медійники відчувають ті самі емоції, тривогу та страх, що й інші громадяни, оскільки вони також чують вибухи, і першими виїжджають на місця обстрілів.
Як запорізькі редакції планують давати раду викликам
Учасники й учасниці зустрічі запропонували кілька висновків, як не просто виживати, а й розвивати регіональні медіа.
Трансформувати фінансові моделі. Оскільки рекламний ринок у Запоріжжі практично не працює, медійники вбачають майбутнє в поєднанні грантової підтримки та монетизації соціальних мереж. Важливим висновком стала необхідність переходу від простого інформування до розбудови спільнот патронів, де аудиторія фінансово підтримує медіа, якому довіряє.
Брати на допомогу ШІ. Брак ресурсів веде до зниження якості журналістики, а це штовхає людей до анонімних телеграм-каналів. Треба дотримуватися професійних стандартів, використовувати нові інструменти, зокрема ШІ для рутинної роботи, та створювати контент, який відповідає на реальні запити громади.
Розвивати особисті бренди журналістів. Незалежна журналістика дедалі більше зміщує фокус на конкретних осіб. Аудиторія більше довіряє знайомим журналістам, тому розвиток власних блогів підвищує не лише репутаційну відповідальність автора, а й допомагає залучати нових підписників та ресурси для редакції.
Формувати згуртовану медіаспільноту та дбати про психологічну безпеку як професійний стандарт. Психологічна підтримка та самодопомога має починатися всередині колективу, від редактора до журналіста, і лише потім транслюватися на аудиторію. Що робити? Запроваджувати ретрити та паузи, переходити до короткострокового планування, переглядати пріоритетність матеріалів, спільно підтримувати одне одного, створювати хаби та мережі підтримки, щоб допомагати давати раду з психологічним тиском.
Одним з найпозитивніших результатів війни медійники назвали остаточне формування медіаспільноти, яка тримається одне за одного. Наприклад, регіональний хаб Інституту масової інформації “Медіабаза Запоріжжя” дозволяє журналістам разом справлятися в складних ситуаціях, ділитися досвідом та надавати емоційну підтримку колегам.
Захід реалізовувався в межах проєкту EUROPEACE “Журналістика миру та рішень задля євроінтеграції України у воєнний та післявоєнний час” (номер проєкту 101127365 – EUROPEACE – ERASMUS-JMO-2023-HEI-TCH-RSCH) за підтримки програми Європейського Союзу Еразмус+ за напрямом Модулі Жана Моне.
