Комісія з журналістської етики зробила заяву щодо публікації фотографами Костянтином та Владою Ліберовими зображення жінки з Херсона, яка втратила сина під час російської атаки. Комісія закликає поважати гідність і приватність людини, уважно ставитися до її вразливого стану і не виправдовувати публікацію лише суспільним інтересом. Про це йдеться в заяві КЖЕ від 22 квітня.
Йдеться про фото, на якому жінка в стані сильного емоційного потрясіння, яка довгий час перебувала у власній квартирі поряд з тілом загиблого сина, очікуючи на спеціальні служби. Свідки стверджують, що вона не давала дозволу на фотографування. Також без згоди була знята інша жінка – працівниця КП “Парки Херсона” Ольга Чернишова, яка і повідомила про ситуацію публічно.
Водночас самі Ліберови заперечують звинувачення в порушенні приватності. Вони заявляють, що не чули заборони на знімання та вважають, що закон дозволяє фіксувати суспільно важливі події для захисту інтересів суспільства.
У комісії наголошують: знімання великим планом людей у стані шоку може бути надмірним. Навіть якщо людина формально погоджується на знімання, вона може не до кінця усвідомлювати свої дії, а такі зображення нерідко лише задовольняють емоційний інтерес аудиторії.
Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, КЖЕ підкреслює, що кожен має право контролювати використання свого зображення, зокрема – забороняти його публікацію. Журналісти повинні щоразу зважувати баланс між свободою вираження поглядів та правом людини на приватність і гідність. У випадках, коли йдеться про приватних осіб у вразливому психологічному стані, право на приватність часто має перевагу перед інтересом аудиторії.
Окремо КЖЕ наголошує, що інформування про воєнні злочини та їхнє документування – це різні процеси. Документування має відбуватися за спеціальними процедурами й не завжди передбачає публікацію матеріалів у медіа та соцмережах. Не всі фотографії, які позиціюються як “документування воєнних злочинів”, фактично відповідають цим стандартам.
Комісія також застерігає від аргументу, що міжнародні нагороди автоматично виправдовують приголомшливі фото. Етична оцінка фотографії залежить не лише від теми чи драматизму зафіксованої події, а й від способу знімання, дистанції, композиції, ступеня втручання в приватний і травматичний простір людини, наявності або відсутності згоди, а також від того, чи принижує зображення людську гідність.
Окрему увагу КЖЕ звертає на вплив сучасних технологій: зображення швидко поширюються, довго залишаються в мережі й можуть використовуватися поза контекстом, що посилює можливу шкоду для людей на фото.
КЖЕ також наводить результати досліджень, які показують: більшість фотожурналістів вважає принципово важливим отримувати чітку згоду на знімання і готова утримуватися від фотографування в ситуаціях гострого емоційного стресу. Баланс між правдивим показом страждань і повагою до гідності людини вони називають одним з найскладніших професійних викликів.
У підсумку комісія закликає керуватись “етикою турботи”: уважно ставитися до вразливого стану людей, які пережили травму, і не виправдовувати публікацію лише суспільним інтересом. Кожне фото слід оцінювати окремо – чи воно справді додає нову суспільно значущу інформацію, чи лише підсилює емоції ціною людської гідності.
