Саморегуляція як камінь спотикання українських медіа
Навіщо українським медіа саморегуляція, що це таке та як вона захистить від впливу держави.
Керівник відділу аналітики Інституту масової інформації Дмитро Баркар після поїздки до Швеції в межах навчальної програми із запровадження саморегулювання українських медіа від SIDA* розповів, яку роботу ведуть представники медіа, громадського сектору та держави в цьому напрямі. Надалі – пряма мова.
Навіщо українським медіа потрібна саморегуляція і що це таке
Ціль мого навчання, зустрічей і заходів як у Києві, так і у Швеції за програмою SIDA – сформулювати й втілити проєкт із саморегулювання медіа в Україні. Тобто сформулювати, яким може бути механізм для збалансування прав журналістів та їхньої відповідальності перед суспільством, а також захисту від впливу власників і держави, який, окрім усього, потрібен нам для інтеграції в Європейський Союз.
Наразі ми маємо попередню ідею, але поки не в остаточному вигляді. На цьому етапі вона полягає в тому, що має бути заснований, скажімо, комітет, тобто йдеться просто про ініціативну групу людей, що мала б вивчити та дослідити потреби медіа в саморегулюванні. З’ясувати, чого саме медіа хочуть від саморегулювання. Адже довгі роки українські медіа не можуть самоврегулюватися через розбіжності поглядів на потреби й мету саморегулювання, хто і як має цим займатись і заради чого.
Тому є ініціатива вивчити все це розмаїття поглядів і зайнятися промоцією ідеї саморегулювання. Після вивчення, збору та аналізу думок в українських медіа донести до них, які сенси і яку практичну користь вони можуть отримати від саморегулювання.
Саморегуляція медіа як захист від впливу держави
Ми з колегами, з якими працюємо над механізмом, хочемо донести до медіа ту ідею, яка в нас сформульована в проєкті, – “Саморегулюйтесь, інакше вас врегулюють”. Йдеться про те, що там, де суспільство не може врегулюватися саме, приходить регулювати держава. Це не єдине, але перше й основне послання нашої ініціативи – щодо зацікавленості медіа врегулюватися самим, перш ніж цю проблему розв’яже держава у своїх інтересах.
Уже існує ініціативна група, яка готова дослідити потреби й інтереси медіа в саморегуляції, а згодом зайнятися просуванням ідеї саморегуляції серед медіа, щоб роз’яснити її. Адже, коли ми говоримо про медіа, іноді забуваємо, що існують регіональні, районні медіа, яких сотні по країні, і думаємо про Київ із двома десятками редакцій. Багатьом є сенс розповісти, в чому практичний і прикладний зміст цієї саморегуляції, що ці медіа від того отримають.
Ця ініціативна група – це і є та група, яка слухала тренінгову програму. До неї входять представники громадських організацій, тобто громадянського суспільства, керівники та представники медіа, ну й, власне, представники державних органів – МКІП і Нацради. Нам треба зібратися, поговорити, встановити правила, регламенти роботи. Можливо, когось ще долучити, якихось медійників, ГО – це ще обговорюється.
Раніше Дмитро Баркар поділився спостереженнями про боротьбу Швеції з російською пропагандою та наративами, а також як шведський суспільний мовник висвітлює війну Росії проти України в інтерв’ю.
Раніше аналітикиня Інституту масової інформації Олена Голуб розповіла, що Інститут масової інформації впливає на покращення інформаційного простору та медіа через свої проєкти – список прозорих і відповідальних медіа та мапу рекомендованих медіа (спільно з “Детектором медіа”).
*Програма “Розвиток медіа та демократичне регулювання медіа у нову цифрову еру” – це професійна тренінгова програма, що фінансується Шведським агентством з питань міжнародної співпраці та розвитку (SIDA), яка забезпечує платформу для конструктивного, творчого діалогу між високопоставленими представниками медіа, уряду та громадянського суспільства про те, як покращити процеси регулювання, співрегулювання та саморегулювання медіа в контексті європейської інтеграції у Вірменії, Молдові та Україні.
Help us be even more cool!
