Як у медіа Швеції висвітлюють війну Росії проти України: інтерв’ю з аналітиком ІМІ Дмитром Баркаром

Дмитро Баркар, ілюстрація ІМІ

Днями інформаційний простір сколихнула новина про журналістку Елаф Алі, яка в етері розважального шоу на шведському суспільному мовнику STV невдало висловилася щодо українських жінок, що знайшли притулок у Швеції через повномасштабну війну. Вона назвала їх блакитноокими блондинками та натякнула на причетність до секс-роботи. 

Це спричинило шквал невдоволення серед українців, засудження від Посольства України у Швеції та посла зокрема. Адже такі вислови через високий рівень публічності можуть сприяти думці, ніби в медіа Швеції антиукраїнська риторика є поширеною практикою. Але як у Швеції справді говорять про українців, Україну та повномасштабну війну, розпочату Росією? Спойлер: зовсім не так, як видається після прочитання новин про прикру ситуацію з Елаф Алі. 

У лютому керівник відділу аналітики Інституту масової інформації Дмитро Баркар відвідав Швецію в межах навчальної програми запровадження саморегулювання українських медіа від SIDA* та поділився спостереженнями про місцевий медіаландшафт. 

Про боротьбу Швеції з російською пропагандою та наративами, а також як шведський суспільний мовник висвітлює війну Росії проти України – читайте в інтерв’ю медіааналітика ІМІ. 

Боротьба з російською пропагандою у Швеції 

Шведи цілком свідомі того, що відбувається, хоча я й не спілкувався із широкими колами. Принаймні ті люди, яких ми бачили як відвідувачів лекцій та організаторів події, на нашому боці. Шведи нас підтримують, вони свідомі небезпек, які походять з Росії. Знову ж таки, може бути різне в різних колах. Але ті, хто освіченіші, поінформованіші, налаштовані проукраїнськи. 

У цій програмі, яку нам читали, велику роль відігравала боротьба з дезінформацією. Формулювали вони її як “боротьбу з дезінформацією та російською пропагандою”, тобто боротьба з російською пропагандою для шведських медіа та медіаспільноти – це реальність, дійсність і актуальне завдання. Не можна сказати, що Швеція перемогла російську пропаганду на своїй території. Принаймні шведська медіаспільнота свідома того, що є таке явище і що це десь поряд з дезінформацією. І що це зло, з яким треба боротися. Навіть з цього можна зробити висновки, що вони усвідомлюють загрози.

Багато є проблем з тим, щоб боротися з російською пропагандою в соцмережах. У них ютуб, фейсбук і твіттер – основний головний біль. Боротьба з дезінформацією в соцмережах перебуває приблизно там, де й у нас: ми знаємо, що є проблема, а що з тим робити – ще не придумали. 

Чи поширені у Швеції російські наративи

Відсоток впливу російської пропаганди у Швеції точно не є критичним. Я думаю, що це також пов’язане з близькістю до Росії через Балтійське море, тому вони просто фізично відчувають загрозу. У мене немає доказової бази, але є враження. Є відчуття, що вони готуються про всяк випадок. 

Російських наративів у медіа Швеції не видно, принаймні немає їхнього засилля: щоб вони були якимись очевидними, яскравими, мали серйозні впливи. Тобто або ж росіяни не надто щільно працюють над цим напрямом, або шведи запобігли цьому і фільтрують інформацію. Тут важко сказати, але точно видно, що росіянам не вдалося загітувати шведів. 

Те, що росіяни намагалися “спустити” на скандинавські країни, – це традиційні наративи, які виправдовують агресію, створюють підґрунтя для війни проти України тощо. Те, що ми і так знаємо, – про “один народ”, оці вигадані історичні підстави, тобто те, що постійно Кремль транслює на Захід. Нічого оригінального чи таргетованого на Скандинавію вони не вигадали. 

Як суспільний мовник у Швеції висвітлює війну Росії проти України

У Швеції доволі сильний суспільний мовник. Судячи з якості картинки, він доволі забезпечений, має більш ніж один канал, відповідно – широку аудиторію. Там, до речі, сплачують податок на суспільне мовлення. І за тиждень я бачив сюжети у шведських новинах і токшоу на тему України трохи частіше, ніж на BBC. Ця тема присутня. 

У телевізорі шведський суспільний мовник згадує про Україну в позитивному для нас ключі. Показують жахи війни – бачив сюжети із синхронами військових на танках з лінії фронту. Доволі реалістичні, живі картинки. Вони дають синхрони з Путіним чи Лавровим, тобто сюжети формально збалансовані, але на тлі того, що показують двох наших на танку і кадри з Бучі, а потім іде синхрон із представником країни-агресора, це однозначно дає реалістичне розуміння дійсності. 

На рівні формулювань там ідеться про саме напад Росії на Україну, російську агресію, вторгнення, окупацію та руйнування. Там не йдеться про якийсь незрозумілий “конфлікт”. Там немає кадрів з Києва в сюжетах, усі – з лінії фронту. Добре видно, що таке війна: відео про Бахмут, результати прильотів. Доволі збалансовані в розумінні західних журналістських стандартів, але реалістичні, правдиві сюжети про російську агресію, саме напад Росії на Україну. І формулюється це в них як “російська війна в Україні” чи “війна Росії в Україні” – у такий спосіб. 

Тема України й несправедливого нападу Росії принаймні присутня на каналах суспільного мовника. Вона висвітлена, можливо, не ширше за їхні внутрішні проблеми, але точно присутня і помітна. Через брак часу я міг дивитися шведське телебачення лише годину за день, але встиг це помітити. І дискусії присутні, тобто були не тільки новинні сюжети, але й токшоу. Я не зрозумів про що, бо вони шведською мовою, але є якесь обговорення. Тобто це більше, ніж новинка, яка пролетіла, існує діалог суспільства з цього приводу. Шведи щось бачать, знають, усвідомлюють. 

*Програма “Розвиток медіа та демократичне регулювання медіа у нову цифрову еру” – це професійна тренінгова програма, що фінансується Шведським агентством з питань міжнародної співпраці та розвитку (SIDA), яка забезпечує платформу для конструктивного, творчого діалогу між високопоставленими представниками медіа, уряду та громадянського суспільства про те, як покращити процеси регулювання, співрегулювання та саморегулювання медіа в контексті європейської інтеграції у Вірменії, Молдові та Україні.