Рік роботи МедіаЧеку: найбільше скарг на недостовірність та джинсу

Ілюстрація ІМІ

За період із серпня 2023 до серпня 2024 року Ініціатива “МедіаЧек” зафіксувала суттєве зростання кількості скарг на матеріали регіональних та місцевих медіа в порівнянні зі скаргами на національні ресурси. Це свідчить про підвищену увагу до якості інформації на місцевому рівні. Найпоширенішими порушеннями залишаються недостовірність інформації та прихована реклама, що вказує на сталість проблематики в українських медіа. 

За даними ІМІ, загалом за цей період МедіаЧек отримав 48 скарг, 29 з яких було взято до розгляду, 19 – відхилено. Для порівняння: за 2022 рік до розгляду було взято 28 з 58 скарг, а за перші сім місяців 2023 року були прийняті 23 з 30 отриманих скарг. Тобто відсоток скарг до МедіаЧеку, що відповідають його Методології та є прийнятними, дещо варіюється в різні роки, але практика останніх з них показує, що скаржники почали краще розбиратися в Методології. 

Найчастіше за останній рік до Ініціативи скаржилися на недостовірність інформації – 18 разів. На жаль, скаржники не завжди відрізняють питання недостовірності інформації від подання оцінок під виглядом фактів і можуть намагатись оскаржувати оцінкові судження на предмет їхньої достовірності тощо. Проте якщо говорити чітко про достовірність (правдивість) викладу інформації, то тут можливості МедіаЧеку в аспекті перевірки дещо обмежені в порівнянні із судовим розглядом чи діями правоохоронних органів, які можуть проводити окремі розслідування. 

На другому місці за кількістю скарг – порушення, що стосуються джинси / прихованої реклами (10 випадків). 

Поширеним також було вказування на такі можливі порушення, як:

• упередженість викладу інформації (шість скарг); 
• її незбалансованість (п'ять скарг);
• замовність матеріалу й неповнота викладу інформації (по чотири скарги);
• втручання в приватне життя (три скарги). 

Решта порушених у скаргах тем становить собою поодинокі випадки. В одній скарзі могло бути вказано декілька різних порушень, а зазначені в скаргах порушення могли бути як підтверджені МедіаЧеком, так і ні. 

Цікаво, що в минулі роки незбалансоване подання інформації було на другому місці серед мотивації отриманих скарг, а зараз воно опинилося на четвертому. Кількість скарг на незбалансованість матеріалів удвічі менша, ніж кількість скарг на недостовірність. А джинса (прихована реклама), яка була аж на восьмій позиції, зараз друга за кількістю скарг. Упередженість посідає зараз, як і раніше, третє місце серед тематики скарг та традиційно становить за кількістю близько третини теми-лідера, тобто недостовірності. Згадування в скаргах про порушення повноти викладу інформації й надалі становить близько чверті кількості згадок про її недостовірність. 

Загалом Ініціатива надала за весь час своєї роботи 202 висновки (окремі з них могли стосуватися кількох медіа одразу), з них за минулий рік було надано 24 висновки. Цікаво, що серед тогорічних висновків суттєво змінилося співвідношення категорій медіа, яких вони стосуються: якщо в першому півріччі 2023 року співвідношення між групами загальнонаціональні й регіональні / місцеві медіа було 4 до 3, то за період серпня 2023 – серпня 2024 року воно змінилося на 1 до 2 (9 до 18) на бік матеріалів регіональних / місцевих редакцій. Це може вказувати на те, що аудиторія регіональних та місцевих медіа стала більш ознайомленою з діяльністю МедіаЧеку, що активізувало кількість звернень.

Скарги, які не були взяті до розгляду, можна поділити на дві категорії. Перша категорія скарг стосувалася матеріалів із сайтів ІМІ чи ДМ, і їхній розгляд Ініціативою становив би собою конфлікт інтересів. На такі матеріали варто скаржитися безпосередньо на редакційні контакти самих організацій. До другої категорії належать скарги, які доволі часто не були взяті до розгляду з тієї причини, що раніше вже хтось оскаржив кілька матеріалів того ж медіа. Це правило введено для уникнення перетворення МедіаЧеку на інструмент війни з певними редакціями медіа для особливо затятих скаржників.

На завершення надамо декілька рекомендацій редакціям медіа та потенційним скаржникам: 

• Редакціям варто враховувати, що з минулого року МедіаЧек надає їм можливість ознайомитися зі скаргою на їхній матеріал та прокоментувати її. У скарзі, оскільки більшість скаржників не є медіаекспертами, можуть бути вказані далеко не всі потенційні порушення з оскарженого матеріалу, проте вони, найімовірніше, таки будуть розкриті в нашому висновку щодо нього. 
• Скаржникам потрібно враховувати, що МедіаЧек обмежує їхню можливість подавати скарги по кілька разів та кількість скарг проти одного медіа. Річ тут як в обмеженості ресурсів Ініціативи, так і в її повноваженнях. Ми маємо за мету вказати на недоліки тим редакціям, що прагнуть удосконалюватися. Але швидко “перевиховати” неякісні медіа, що не дотримуються професійних стандартів, не маємо змоги ні ми, ні інші подібні структури з громадського сектору (Комісія з журналістської етики, Незалежна медійна рада), ні навіть Національна рада з питань телерадіомовлення. На противагу цьому варто пропагувати приклади якісних матеріалів та якісні медіа. 

У підсумку, попри деякі позитивні тенденції, як-от зростання обізнаності скаржників з Методологією, все ще спостерігаються обмеження в можливостях Ініціативи порівняно із судовими органами. Загалом робота МедіаЧеку демонструє важливість громадського контролю за медіа, хоча розв'язання ключових проблем залишається викликом для всієї медійної спільноти.

Ініціативу “МедіаЧек” спільно реалізують медіаексперти Інституту масової інформації та “Детектора медіа”. Вона оцінює дотримання етики та професійних стандартів, законодавства в журналістських матеріалах. Ми прагнемо покращити як якість журналістських матеріалів, так і медіаграмотність їхньої аудиторії. Рік тому ми публікували чергові підсумки роботи Ініціативи.

Довідково. “МедіаЧек” розглядає лише журналістські матеріали й, відповідно, не бере до розгляду скарги на контент, створений не журналістами або журналістами поза їхніми професійними обов’язками (наприклад, дописи журналістів на особистих сторінках у соцмережах). Також Ініціатива розглядає саме конкретні інформаційні матеріали, а не поведінку журналіста загалом чи редакційну політику медіа. Детальніше – в Методології.