“Репортери без кордонів” попереджають про неефективний та контрпродуктивний законопроєкт про дезінформацію

Фото – AFP / radiosvoboda.org

Міжнародна правозахисна організація “Репортери без кордонів” (RSF) вважає законопроєкт про дезінформацію (“Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації”) таким, що може “становити загрозу для свободи преси”.

Про це йдеться в заяві організації, оприлюдненій 28 січня на її сайті. 

“У своєму нинішньому вигляді законопроєкт може виявитися неефективним або навіть контрпродуктивним, потенційно серйозно зазіхати на свободу думки та висловлювання і становити загрозу для свободи преси”, – зазначає організація.

На думку “Репортерів без кордонів”, цим законопроєктом створюється небезпечний механізм, що ставить під загрозу свободу слова.

Далі ІМІ подає повний текст заяви:

Представники української медіасфери та громадянського суспільства взяли участь у відкритій дискусії щодо обговорення законопроєкту про дезінформацію. “Репортери без кордонів” (RSF) висловлюють свою стурбованість тим, що запропонований закон може завдати шкоди свободі інформації, і пропонують свої рекомендації для українського уряду та законодавців.

Законопроєкт про дезінформацію (“Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації”. – Ред. ІМІ)  презентував 17 січня Міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський. Декларується, що законопроєкт має на меті захистити інформаційну сферу в Україні, гарантувати доступ до точної і збалансованої інформації та підвищити медіаграмотність. Очікується, що він надійде до парламенту в березні. Із 20 січня, коли законопроєкт на 130 сторінках було вперше оприлюднено, він спричиняє шквал критики. У заяві, опублікованій Інститутом масової інформації, представники ЗМІ та НУО закликали відмовитися від “небезпечного” і “неприйнятного” законопроєкту та повернутися до стадії його розроблення. Підписанти заяви попереджають, що він містить заходи, які можуть надмірно контролювати медіапростір та обмін інформацією, а також ставити під загрозу робочий статус журналістів.

Проблема дезінформації впливає на якість інформації в Україні, тому “Репортери” усвідомлюють необхідність регулювання інформаційно-комунікаційного простору для забезпечення доступу кожного громадянина до незалежної та достовірної інформації.

Однак у своєму нинішньому вигляді законопроєкт може виявитися неефективним або навіть контрпродуктивним, потенційно серйозно зазіхати на свободу думки та висловлювання і становити загрозу для свободи преси.

Термінові рекомендації щодо:

Поширення інформації онлайн

Законопроєкт запроваджує кримінальну відповідальність за поширення дезінформації. “Репортери без кордонів” стурбовані використанням терміна “дезінформація”, який може спричиняти надмірний тиск на журналістів та порушувати їхнє право на свободу слова та інформацію.  

• “Репортери” рекомендують звузити сферу дії законопроєкту в такий спосіб, щоб юридична відповідальність могла застосовуватися лише в разі доведення в суді, що інформацію було умисно сфабриковано, що вона мала на меті ввести в оману або маніпулювати суспільною думкою і що її було масово поширено саме з цією метою.
• У будь-якому разі “Репортери” рекомендують видалити будь-які згадування про позбавлення волі за правопорушення, що стосуються дезінформації.

Законопроєкт зазначає також, що “поширювачам інформації” (користувачам соціальних мереж, які роблять публічні дописи) дозволено поширювати лише достовірну інформацію і що перед тим, як поширити інформацію, вони мають перевірити її достовірність. Таке зобов’язання дозволяє притягнути до суду та покарати будь-кого, хто просто ділиться контентом, який влада розцінює як дезінформацію. 

• Право на свободу висловлення не залежить від точності та правдивості того, що було сказано. Кожен має право вільно висловлювати свої думки. Зобов’язання поширювати достовірну інформацію та перевіряти правдивість інформації належать до деонтологічної відповідальності журналістів і не є юридичною відповідальністю громадян. Ніхто не може відповідати за законом через ненавмисне поширення фейку, неточної або неправдивої інформації. “Репортери” закликають українську владу видалити категорію “поширювач інформації”.

Створення нового органу з нечіткими повноваженнями

У проєкті закону передбачено створення нового органу (Уповноваженого з питань інформації. – Ред. ІМІ), який реагуватиме на повідомлення про поширення контенту з ознаками дезінформації та вживатиме заходів для видалення дезінформації. “Репортери без кордонів”  стурбовані відсутністю інформації щодо ролі та повноважень цього суб'єкта.

• “Репортери” рекомендують українській владі роз’яснити роль цього новоствореного органу. Державний орган не повинен бути відповідальним за відділення правди від неправди, точної інформації від неточної та не має ухвалювати рішень, які без судового нагляду можуть обмежити свободу слова. 

Цей орган матиме повноваження оцінювати правдивість контенту. У нинішньому вигляді законопроєкт надає владі надмірні повноваження, що здійснюються на власний розсуд.

• Цей орган повинен відповідати стандартам свободи слова та поглядів. Як такий він повинен видаляти контент лише відповідно до "трискладового тесту", зазначеного в статті 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

• “Репортери без кордонів” закликають українську владу запропонувати додаткові заходи, щоб унеможливити зазіхання на свободу слова та поглядів з боку цього органу.
• Лише суддя повинен мати можливість ухвалювати рішення, що обмежують право на свободу слова та інформацію.
• Користувачі повинні завжди мати можливість отримати доступ до інструментів правового захисту в разі, якщо було ухвалено рішення про видалення чи невидалення контенту. І хоча на початковій стадії інструменти такого правового захисту можуть бути лише внутрішніми, користувач повинен мати можливість звернутися до суду як крайній захід.

Алгоритмічні механізми

“Репортери без кордонів” хотіли б звернути увагу на той факт, що законопроєкт націлений не на причину дезінформації, а радше на її симптоми. “Репортери без кордонів” справді шкодують, що законопроєкт не має на меті посилити прозорість алгоритмічних механізмів, а саме механізмів накопичення, сортування та надання пріоритету тій чи іншій інформації онлайн, що дозволило б з більшою чіткістю ідентифікувати кампанії з дезінформації. Саме такі алгоритми роблять фейковий контент таким впливовим, завдяки вірусним механізмам, якими вони наділяють цей контент.

• Замість надавати одному особливому органу повноваження ухвалювати рішення щодо будь-якого контенту, законопроєкт повинен був би зобов’язати платформи активно боротися з контентом, що провокує ненависть, та з навмисно маніпулятивним контентом під наглядом цього органу. Законопроєкт повинен був би зобов’язати платформи протидіяти зловмисному контенту, захищати легітимні висловлювання, а також забезпечити прозорість їхніх алгоритмів поширення інформації.
• Завданням нового суб’єкта, що створюється згідно із законопроєктом, мало би бути забезпечення дотримання своїх зобов’язань з боку платформ. Йому варто було б мати повноваження накладати штраф на платформи, якщо вони зловмисно обмежують свободу слова або не дотримуються своїх зобов’язань  щодо прозорості.
• Зобов’язання щодо прозорості платформ у частині алгоритмів поширення інформації мають бути максимально детально розписані.

“Професійні журналісти”

Законопроєкт передбачає створення нового органу – Асоціації професійних журналістів України. Передбачається, що цей особливий суб’єкт, сформований державою, має бути незалежним та стане єдиним органом з повноваженням видавати прескарти. Лише журналісти, які є членами цієї асоціації, матимуть статус “професійних журналістів”, усі інші вважатимуться просто “журналістами”. Звичайні журналісти будуть позбавлені частини свого захисту, зокрема можливості отримати акредитацію на публічні заходи органів влади, в’їжджати до зони конфлікту та працювати там. Також, у разі кримінальних правопорушень щодо них, вони будуть позбавлені захисту за спеціальними статтями Кримінального кодексу, що захищають журналістів.

• Право на свободу слова та інформації є правом усіх громадян і не може зумовлюватися їхнім статусом. Цей законопроєкт запроваджує можливість обмеження права реалізувати свободу на інформування через введення дуже жорстких критеріїв отримання прескарти.
• “Репортери без кордонів” закликають українську владу переглянути це  положення та краще підтримувати механізми саморегуляції.

Індекс довіри до ЗМІ

І нарешті, “Репортери без кордонів” занепокоєні створенням індексу довіри, що присвоюватиметься ЗМІ згідно з критеріями, затвердженими державним Уповноваженим.

Згідно з інформацією, що отримали “Репортери”, цей індекс застосовуватиме класифікацію ЗМІ відповідно до того, як вони дотримуються журналістської етики та стандартів, щоб допомогти користувачам ідентифікувати достовірні джерела інформації. Хоча участь ЗМІ в цій програмі має бути виключно на добровільній основі, “Репортери” висловлюють стурбованість, що такий індекс може призвести до запровадження певної форми попереднього дозволу висловлювати свою думку або до певних форм цензури та свавільної дискримінації. Замість створювати класифікацію медіа, “Репортери” рекомендують українській владі просувати механізми саморегулювання, які сприяють дотриманню професійних норм та етики.

У цьому сенсі “Репортери без кордонів” у партнерстві з Європейською спілкою мовників (European Broadcasting Union), Всесвітньою мережею видавців (Global Editors Network) та Агентством Франс Пресс започаткували Ініціативу довіри в журналістиці. 

Україна посідає 102-ге місце зі 180 країн у Всесвітньому індексі свободи слова від “Репортерів без кордонів”.

Як повідомляв ІМІ, 27 січня представники медійної спільноти та громадських організацій рекомендували Міністерству культури, молоді та спорту утриматися від реєстрації законопроєкту “про дезінформацію” в парламенті.

27 січня Комісія з журналістської етики (КЖЕ) оприлюднила заяву з вимогою до уряду та Міністерства культури, молоді та спорту – зняти з розгляду так званий законопроєкт щодо дезінформації та розпочати процес підготовки законодавчих змін з нуля.