Огляд законодавчих ініціатив 2024 року в медіасфері

Ілюстрація ІМІ

Якщо 2023 рік у медіаправі пройшов під знаком адаптації до норм реформи – Закону України “Про медіа”, то у 2024 році цього ефекту вже не було. І на перший план виступили різноманітні законодавчі ініціативи. Можливо, в середньорічному розрізі їх було не так багато, як у середньостатистичний рік з когорти 2010-х, але вони були доволі різноманітні, хоча й привернули менше медійної уваги зі зрозумілих причин. Про основні з них Інститут масової інформації (ІМІ) писав упродовж 2024 року.

На початку минулого року було внесено зміни до наказу головнокомандувача ЗСУ № 73 (“Про організацію взаємодії між Збройними Силами України, іншими складовими сил оборони та представниками засобів масової інформації на час дії правового режиму воєнного стану”). Статтю ІМІ з розбором цих змін можна переглянути тут. Вони охоплювали, зокрема, відповідальність журналістів за власну безпеку в процесі роботи на військових об’єктах (територіях), чіткіше зонування прифронтових територій, введення акредитацій на строк до року, зміни до переліку інформації, яку заборонено поширювати (детальніше про це дивіться в окремій публікації ІМІ). Зміни були внесені під впливом медіаспільноти, тому сподіваємося й на подальше вдосконалення цього документа й практики його застосування з урахуванням думки медійників.

На початку минулого року ІМІ також аналізував свіжий (на той момент) законопроєкт №11031 “Про єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки”. Станом на початок 2025 року він не ухвалений Верховною Радою, тому зберігається можливість доопрацювання його положень, на які зверталась увага в нашій статті. 

Упродовж минулого року актуальною була тема рекламування азартних ігор у медіа, щодо чого ІМІ опублікував кілька матеріалів, зокрема приділивши увагу свіжим законодавчим змінам, а саме – постанові Кабінету Міністрів від квітня 2024 року. Сподіваємося, що надалі підзаконне регулювання медіа буде не настільки неочікуваним та радикальним.

За участю ІМІ було розроблено проєкт закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення деяких гарантій діяльності медіа, журналістів та громадян на доступ до інформації”. І, хоча запропонована нами норма щодо пересування журналістів у комендантську годину в тилу була вилучена з проєкту, сподіваємося, він у решті положень буде підтриманий. Адже він містить норми щодо покращення прозорості місцевих рад та комітетів Верховної Ради, що зараз особливо важливо на тлі воєнного стану, який триває.

Також ІМІ розбирав законопроєкт № 11115 щодо регулювання соцмереж в Україні (“Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності платформ спільного доступу до інформації, через які поширюється масова інформація”). Але реалізація будь-якого такого регулювання впирається в ту дилему, чи наважиться (і якщо так, то чи зможе технічно) наш уряд блокувати іноземні соцмережі в разі невиконання ними вимог українського законодавства. Поки що цей проєкт у парламенті не розглядався.

Окремий матеріал було присвячено запровадженню Положення про акредитацію медіа при Верховній Раді дев’ятого скликання на період дії воєнного стану та новому відбору журналістів для акредитації при ВР після фактичної перерви з початку повномасштабного вторгнення. Водночас окремі норми положення не відповідають закону, наразі загалом громадяни дізнаються про перебіг засідань парламенту, як видається, і надалі переважно завдяки прямим трансляціям окремих депутатів, а не через відновлення співпраці ВР з медіа.

Наприкінці року ІМІ також приділив увагу законопроєкту “Про захист персональних даних”, який має замінити чинний наразі закон у процесі євроінтеграції, але видається надто жорстким під час регулювання журналістики та ставить її в невигідне становище в порівнянні з поширенням інформації на широку аудиторію немедійними суб’єктами, зокрема т. зв. лідерами думок. Сподіваємося, що в цьому законопроєкті, врешті, вдасться збалансувати інтереси журналістів та суб’єктів персональних даних. Поки що проєкт ухвалений ВР у першому читанні.

Також наприкінці року викликав хвилювання проєкт закону №10242, який становить загрозу для журналістів та викривачів, про що ІМІ теж писав. Він передбачає зміни до Кримінального кодексу в частині відповідальності серед іншого за розголошення даних з публічних електронних реєстрів, зокрема для осіб, які не залучені до роботи з реєстрами, але яким передали таку інформацію і вони згодом її розголосили (тобто, зокрема, журналістів та громадських активістів). Ми пропонували вдосконалити проєкт уведенням у відповідну норму спеціального суб’єкта (особи, яка суто з огляду службові обов’язки має доступ до реєстру) чи примітки, яка б виключала відповідальність за розголошення інформації в суспільних інтересах. Наразі цей проєкт перебуває на стадії повторного другого читання. 

Як бачимо, минулий рік відзначився активізацією законотворчого процесу попри обмежені можливості громадськості та експертних організацій брати в ньому участь. У 2025 році сподіваємося на готовність владних інституцій, залучених до процесу законотворчості, до співпраці з громадянським суспільством та медіа.