Ненормативна лексика в українських медіа. Як лайка потрапляє в журналістські матеріали

Ілюстрація ІМІ

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в нашому суспільстві ніби “легалізувалася” ненормативна лексика. Вона стала значно частіше використовуватися в побуті й потрапляти в медіа. А деякі фрази, які містили відверте матюччя, стали символами української боротьби проти російських загарбників.

Журналістика, як невіддільна частина суспільства, теж відреагувала на цю зміну. Медіа наповнилися певними некоректними словами, а місцями й відвертою лайкою. Експерти Інституту масової інформації проаналізували, коли та за яких обставин ненормативна лексика потрапляє до журналістських матеріалів. Також спробуємо окреслити, як коректно та коли доцільно використовувати лайливі слова та фрази в журналістиці.

Найчастіше медіа використовують обсценну лексику під час цитування прямої мови політиків чи інших публічних осіб. Показовим прикладом стало інтерв'ю Володимира Зеленського Лексу Фрідману, під час якого президент кілька разів ужив ненормативну лексику протягом тригодинної розмови. Українські та світові медіа широко підхопили ці висловлювання, і чимало матеріалів вийшли із заголовками, що містили нецензурні фрази президента України.

Скриншот із сайту Цензор.Нет 

У цьому випадку сайт повністю процитував нецензурну лексику, взявши її в лапки як посилання на пряму мову.

Аналогічний підхід продемонстрував сайт “Бабель”, який розмістив матеріал із заголовком: “Це хуйня, вибач”. Американський подкастер Лекс Фрідман і Володимир Зеленський три години спілкувалися трьома мовами, іноді переходячи на матюки. Найкращі моменти”. Такий підхід підкреслює тенденцію медіа фокусуватися на емоційних чи резонансних моментах, навіть якщо це стосується нецензурних висловлювань публічних осіб.

Сайт “Гордон”, своєю чергою, також використовує нецензурну лексику, беручи її в лапки як посилання на пряму мову, проте частково приховує її, замінюючи деякі літери крапками. Наприклад: “Це х...йня. Вибачте”. Зеленський вилаявся в інтерв'ю, говорячи про допомогу Заходу Україні перед вторгненням РФ”. Сайт “Гордон” також виніс це висловлювання в заголовок, роблячи акцент на “міцному слові” президента.

Інші сайти натомість використовують різні способи заміни літер у нецензурних словах – зірочками, апострофами чи іншими символами. Наприклад, сайт ТСН обрав інший підхід: нецензурне слово, що пролунало з вуст Зеленського, не було взято в лапки. Через це виникає неоднозначність, чи це цитата з прямої мови президента, чи оцінка самого журналіста, що може впливати на сприйняття матеріалу аудиторією.

Такі підходи демонструють різний ступінь редакційної політики в роботі з прямою мовою, що містить ненормативну лексику, і створюють різний контекст сприйняття для читачів.

Скриншот із сайту ТСН

Проте не лише українські медіа підхопили “гострі” вислови президента України. Деякі іноземні видання також винесли нецензурну лексику Зеленського у свої заголовки. Наприклад, британське видання London Business News у своєму матеріалі зробило акцент саме на цьому аспекті.

Скриншот з London Business News

Водночас інші впливові іноземні видання, такі як The Telegraph і The Times, утрималися від використання нецензурних слів у заголовках, зосередивши увагу на інших посланнях Зеленського, які були більш значущими за змістом.

Останнім часом президент України дедалі частіше дозволяє собі “гострі” вислови не лише у своїх інтерв’ю, а й у соціальних мережах. Зокрема, нещодавно Зеленський у своєму дописі в мережі X нецензурно висловився на адресу правителя Росії Путіна у відповідь на його пропозицію провести “дуель” над Києвом із застосуванням балістичної ракети “Орешник”. Ця реакція Зеленського також широко цитувалася багатьма українськими виданнями, що винесли його слова в заголовки:

• “Люди гинуть, йому “цікаво”: Зеленський назвав Путіна довбо***ом за ідею вдарити “Орешником” по Києву”, – писав сайт “Еспресо”.
• “Зеленський назвав путіна “дов****ом” через погрозу вдарити по Києву “Орєшніком”, – цитував сайт “Слово і діло”.

Проте й іноземні медіа теж не оминули цей кейс.

Так, до прикладу, видання CNN писало: “Зеленський назвав Путіна “дов****ом” за виклик на балістичну “дуель”. Журналісти видання вживали слово “dumbass”, не цензуруючи його. У статті ж називають відповідь Зеленського “їдкою відповіддю” на слова Путіна, ведуча у відео починає з фрази “політкоректність полетіла у вікно”.

Видання Politico теж вживало слово “dumbass” без цензурування.

Сайт Guardian про твіти не згадує, але в заголовок вивів, що Зеленський назвав Путіна “фантазером” на саміті, і подав його цитату без коментарів.

Винесення лайливих слів у заголовки може бути пов'язане з більшою “клікабельністю” таких матеріалів. 

Керівниця відділу комунікації Інституту масової інформації Ганна Чабарай зазначає, що заголовки, які викликають емоцію, працюють краще. 

“Це знає кожна людина, яка працює з новинами. Медіа змагаються за увагу аудиторії з чимдалі більшим числом конкурентів. Понад те, класична журналістика вже не має монополії на повідомлення новин, бо це роблять усі, в кого є прямий доступ до споживачів контенту, – від самих ньюзмейкерів до блогів усіх форматів. Але журналісти, принаймні хороші, обмежені професійними стандартами, на відміну від решти творців контенту”, – зазначила Ганна.

На це також може мати вплив і представленість медіа в соціальних мережах.

“Крім того, медіа сьогодні тісно переплетені із соцмережами. Алгоритми цих платформ працюють так, що найбільшого поширення набувають публікації, які викликають найбільший відгук у читачів. Тому автори новин вдаються до хайпу, тим паче якщо такий хайп виправданий: політики публічно лаються, тож розповісти про це означає повідомити факт”, – коментує експертка.

Це підтверджують і самі медійники, опитані Інститутом масової інформації, які серед трендів 2024 року згадують емоційний контент як спосіб залучити аудиторію.

Залишається відкритим і питання, наскільки використання таких слів відповідає журналістським стандартам та професійній етиці.

У рішенні Комісії з журналістської етики від 28 квітня 2024 року на скаргу від Віктора Галети на матеріал інтернет-видання “Кореспондент” щодо використання в цитаті ненормативної лексики йдеться, що вживання в журналістських матеріалах ненормативної мови регламентується 15-м пунктом Кодексу журналістської етики:

“Хоча положення пункту 15 Кодексу переважно спрямовані на заборону розпалювання ворожнечі, його текст є ширшим та включає обмеження на використання ненормативної лексики у медіа”, – йдеться в рішенні. Проте далі в рішенні комісія зазначає і про виняток з цього правила: “Її вживання може бути виправданим у певних контекстах, коли інформаційний привід є несподіваним або ж емоційно важливим для значної кількості населення. Прикладом може бути використання фрази про російський воєнний корабель у перший тиждень повномасштабної агресії. Іноді використання лайки публічними особами під час публічних заходів може самостійно ставати новинним приводом, адже від них очікується більша стриманість – на них орієнтується та звертає увага молодь та ширші верстви населення. Втім, навіть у таких випадках завжди слід зважати на те, наскільки використання цієї цитати є виправданим для посилення ефекту матеріалу, а не використовується з метою клікбейту”.

Згідно з журналістськими стандартами, саме в межах стандарту точності переформатування цитат є небажаним, оскільки це може змінити тональність чи навіть змістове навантаження цитати.

На думку медіааналітика ІМІ Дмитра Баркара, нецензурну лексику в цитатах можна редагувати, якщо це не змінить її змісту:

“Редагувати граматику та стилістику прямої мови припустимо, якщо це не спотворює її змісту. Звідси випливає, що нецензурна лексика цілком може бути видалена з цитати, але не завжди. Коли такі слова вжито просто як емоційні вигуки, що не мають жодного фактичного навантаження, їх точно треба видалити. Якщо нецензурні вислови прив’язані до змісту висловлювання, наприклад виконують роль оцінки факту, або лайливим словом названо об'єкт висловлювання, то насамперед варто спробувати знайти літературний замінник. Утім, це не завжди можливо зробити так, щоб не спотворити змісту цитованого висловлювання, адже емоційна складова та рівень експресії можуть бути деталями, важливими для розуміння ситуації або характеру героя журналістського матеріалу. Як, наприклад, у випадку з останнім інтерв’ю президента Володимира Зеленського. Лише журналіст має точно розуміти, що це саме той випадок”, – вважає Дмитро Баркар.

Член Комісії з журналістської етики Дмитро Хоркін зазначає, що ненормативна лексика може вживатися в публіцистиці, але в новинних матеріалах її варто уникати. Про це йдеться в серії пояснювальних відео про журналістські стандарти на сайті КЖЕ.

Також Хоркін зазначає, що емоційно забарвлена лексика – це ніби крик і такі меседжі з великою ймовірністю будуть почуті. Саме тому, можливо, такі слова вживаються політиками й згодом потрапляють у медіа.

Своєю чергою Дмитро Баркар зазначає, що журналісти мають відповідально ставитися до ненормативної лексики й транслювати її лише в разі, коли це має змістове навантаження.

“Крім того, якщо нецензурних слів у цитованому висловлюванні більш ніж одне, слід оцінити, які саме з них мають основне змістове навантаження, решту можна видалити. Тобто, коли є сенс залишити в тексті нецензурну лексику, однаково з нею слід поводитися зважено, не зловживати, зайве все ж треба видалити. Зазвичай одного такого слова вистачає для змалювання емоцій героя, а декілька подібних лексем в одній цитаті перетворюють її на незрозумілий потік бруду”, – зазначає медіааналітик.

Дмитро Баркар радить журналістам за необхідності застосування обсценної мови певним чином її маскувати: 

“Коли журналіст усе ж вирішив залишити нецензурну лексику в прямій мові, то він може прикрити частину літер у цих словах. Скільки, яких і чим – це вже може вирішувати він сам, його редактор або й редакційна політика медіа.

Тож нецензурні вислови в прямій мові героїв журналістського матеріалу можуть бути використані, але лише в окремих випадках і дуже обережно. Тим більше в заголовки нецензурні цитати теоретично можуть потрапляти, але це має бути надзвичайно винятковий випадок, коли журналіст зможе швидко і точно пояснити причини такого прийому. Серед таких причин не може бути бажання зробити заголовок гучнішим та клікабельним. Такої аргументації точно замало для того, щоб виправдати нецензурну лексику в журналістському матеріалі”.

*****

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Коли, за яких умов і як використовувати ненормативну лексику в журналістських матеріалах

Згідно з Кодексом журналістської етики, а саме посилаючись на пункт 15, вживання ненормативної лексики журналістами у власних матеріалах має бути обмеженим. Проте ненормативна лексика найчастіше потрапляє в медіа через цитати політиків та посадових осіб, а перефразування прямої мови є небажаним. 

Інститут масової інформації пропонує такі рекомендації для використання ненормативної лексики в медіа:

1. Журналісти мають відповідально ставитися до трансляції ненормативної лексики, використовуючи її лише у випадках, коли вона має важливе змістове або контекстуальне навантаження, що є ключовим для розуміння цитати чи ситуації.
2. Якщо ненормативна лексика не є необхідною для розкриття суті матеріалу, її слід уникати. У таких випадках цитати, що містять нецензурну лексику, доцільно переформатовувати, зберігаючи зміст, але не передаючи прямої мови дослівно.
3. У разі наявності внутрішніх редакційних правил щодо вживання ненормативної лексики журналісти зобов’язані дотримуватися цих правил. Редакція має чітко прописати, як саме слід працювати з обсценною лексикою в різних форматах матеріалів.
4. Якщо редакція вирішила залишити ненормативну лексику в прямій мові, частина літер може бути замінена крапками, зірочками чи іншими символами. Вибір способу маскування визначається редактором, журналістом чи відповідно до редакційної політики.
5. Нецензурну лексику не слід виносити в заголовки. Натомість у заголовках варто акцентувати на інших ключових аспектах новини. Якщо використання ненормативної лексики в заголовку неминуче, слід замінити частину літер символами, зберігаючи водночас суть повідомлення.
6. У відеоматеріалах обсценну лексику бажано маскувати за допомогою звукових сигналів або накладання інших звуків, щоб уникнути прямого відтворення некоректних висловів.

Дотримання цих рекомендацій сприятиме балансу між дотриманням журналістських стандартів, етичних норм і правом аудиторії на доступ до повної та достовірної інформації.