Російська пропаганда постійна і концентрована. Буквально все, що відбувається в Україні щодня, викривлене і сплюндроване, може й абсолютно точно буде використано проти нас. Особливо це стосується регіонів України з тимчасово окупованою територією, як, власне, Харків. Основними наративами, з якими працює російська пропаганда, є дискредитація Сил оборони України, української влади, волонтерів і роботи територіальних центрів комплектування. Втім, це лише найбільші теми, рука дезінформації торкається всього: від військових до шкільної парти. Як харківські медійники працюють з фейками в харківському медіапросторі, дослідимо далі.
Медіа “Ґвара”: фактчек-бот і постійна робота з дезінформацією
Медіа “Ґвара”, крім постійної роботи з дезінформацією, має на сайті цілий розділ фактчекінгу. Ґвара Медіа активно використовує фактчек-бот Perevirka, щоб боротися з дезінформацією в Харкові та області. Через цей бот будь-хто може надіслати новину, фото, відео або посилання – і протягом доби аналітики фактчек-відділу Ґвари дають обґрунтований висновок, чи варто довіряти цьому джерелу. Цей інструмент допомагає швидко перевіряти “вкиди” або фейкові меседжі, які поширюються в месенджерах, і надає людям простий механізм самозахисту від шкідливої інформації. Крім того, команда Ґвари аналізує дані всіх запитів, щоб бачити тренди дезінформації: які наративи найпопулярніші, як вони змінюються, і потім випускає аналітичні огляди “Дезінформаційні хвилі”, щоб попереджати суспільство. Фактчек-відділ Ґвари сертифікований Міжнародною мережею фактчекерів IFCN, що підвищує довіру до результатів бот-перевірки.
Серед останніх фейків, які спростували в медіа, новина, що пройшла всіма російськими телеграм-каналами, про хабар Анджеліни Джолі, відео з 23-річним військовим, якого мобілізували в Часів Яр, фейкове ранчо Зеленського, черевики й навіть обкладинка Charlie Herbo.
Медіа “Накипіло”: навчання для журналістів і глибока аналітика
“Накипіло” не позиціює себе як суто фактчекінгове медіа, але невпинно дотримується перевірки всіх джерел. Діяльність “Накипіло” системна – воно не просто реагує на фейки, а має чітку стратегію: освітній напрям, де вчить журналістів і редакторів працювати з фейками й спростовувати їх, журналістські розбори, які допомагають читачам відрізняти зерна від мішури, і аналітичні глибокі пояснення.
Окремо варто відзначити “Накипіло. Освіта”, який має освітні курси з роботи з дезінформацією і маніпуляціями, і гайд для журналістів “Як журналісту перевіряти інформацію, щоб не публікувати фейки”.
Також медіа бере участь у проєкті Infocrime, де досліджує діяльність і брехню на території регіону. Протягом трьох місяців проєкт виявив 120 фейків і понад 100 випадків маніпуляцій у російських телеграм-каналах, які діють на тимчасово окупованих територіях регіону. Наприклад, “Накипіло” писало про фейкові відео з Куп’янська, фейки про екстренні відключення електроенергії та робило добірку з найпопулярніших фейків росіян.
Медіа “Люк”: повертають місту його обличчя й історію
Робота медіа “Люк” з дезінформацією глибша і спрямована на відновлення історичного портрета міста. Журналісти щоденно роблять внесок у протидію дезінформації, але шляхом, який відрізняється від класичних фактчек-медіа: вони працюють на рівні історії, культури, ідентичності та спільноти.
Проєкт “Харків, де твоє обличчя?” – дуже важлива частина цієї інформаційної стратегії. Проєкт розповідає, як Росія намагалася змінити образ Харкова, як стиралась або переписувалась українська ідентичність. Він повертає місту обличчя, яке російська пропаганда стирала протягом століть, і це допомагає повернути містянам свою національну ідентичність. У межах проєкту медійники створили матеріали про митців, які впливали на наш регіон, серію однойменних журналів, які пояснюють, звідки походять сенси, як формується міська культура, чому важливо називати речі своїми іменами. Таке “глибинне фактчекінгування” допомагає містянам краще розуміти своє коріння і стає потужним щитом проти маніпулятивних історичних і культурних наративів Росії.
Екскурсії містом – проєкт, де через путівник і аудіотур “Люк” показує Харків, який не завжди видно на туристичних мапах: старі архітектурні локації, фасади модерністських будівель, історичні куточки міста, які можуть бути просто “будинками” для багатьох мешканців, але мають велике історичне значення. Аудіоекскурсія не просто перелічує будівлі – “Люк” розповідає їхню історію: хто будував, як змінювалися стилі, чому саме цей фасад має значення. Наприклад, у статті “50 відтінків сірого фасаду” “Люк” глибоко аналізує модерністичні будівлі Харкова: це не просто “сірий Харків”, а місто з багатою архітектурною історією.
Робота інших медіа
Суспільне Харків — одне з ключових медіа регіону, яке, крім усього іншого, висвітлює ІПСО і фейки, пов’язані з Харківською областю. Аналітикині VoxCheck у співпраці із Суспільним пояснюють, що російська пропаганда часто підсилює панічні меседжі. Також на сайті Суспільного є окремі матеріали, присвячені “російським фейкам про Харківщину”: вони пояснюють, які наративи поширюються, чому пропаганда працює “на страх”, а також дають поради, як розрізняти брехню від правди.
Слобідський край — одне з найстаріших і водночас найстійкіших медіа Харківщини, яке помітно посилило свою роль у протидії дезінформації після початку повномасштабного вторгнення. Редакція систематично публікує матеріали, що пояснюють, як відрізняти правду від маніпуляцій, наприклад розбирає фейки про “примусову евакуацію” чи “масову мобілізацію пенсіонерів”, демонструючи механіку поширення панічних чуток. Окрема історія – випадок з появою російськомовного “клон-сайту” їхнього видання, створеного для введення людей в оману: команда оперативно публічно пояснила, що це фальсифікація, і наголосила на небезпеці таких підмін. Завдяки такій роботі “Слобідський край” став одним із ключових локальних маяків інформаційної безпеки Харківщини.
Харківські медіа не просто працюють на протидію російській пропаганді, вони формують власну, стійку та відповідальну інформаційну екосистему регіону. Кожне видання робить це по-своєму: Ґвара дає інструменти оперативної перевірки фактів і аналітичні зрізи дезінформаційних хвиль; “Накипіло” – через журналістику, освіту й інфокримінологію; “Люк” повертає місту історичну пам’ять і культурну тяглість, вибудовуючи щеплення від російських наративів; інші медіа – як-от Суспільне чи “Слобідський край” – забезпечують щоденну роботу з фейками та маніпуляціями в новинному потоці. Разом вони не тільки посилюють медіапростір регіону, а й послаблюють вплив фейків і дезінформації на містян, гостей і тих, хто шукає правди.
Юлія Напольська, регіональна представниця Інституту масової інформації в Харківській області
