Українськомовний гумор на YouTube перестав бути нішевим хобі й став регулярним медійним продуктом з великими аудиторіями, стабільними форматами та власною економікою. Показовий зріз цього явища – п’ять найпомітніших колективів: “Леви на джипі”, “Ветерани космічних військ”, Kolegi Studio!, “Жабагадюка” і “Підпільний стендап”. Їхня популярність вимірюється не лише підписниками, а й тим, що вони зайняли частину медіапростору, яку раніше заповнював або російський контент, або телевізійні формати зі слабшим відчуттям реальності війни.

Український YouTube за роки повномасштабної війни, після 2022 року, сформував значний сегмент регулярних комедійних проєктів, що зібрали великі, лояльні спільноти та навчилися працювати як медіавиробники. Станом на середину грудня 2025 року “Леви на джипі” мають близько 1,1 млн підписників, “Ветерани космічних військ” – понад 500 тис., Kolegi Studio! – близько 454 тис., “Жабагадюка” – близько 337 тис., “Підпільний стендап” – близько 263 тис. Крім того, добирають аудиторію “допоміжні канали” на окремі формати: “Підпільний.2” (лайви / подкасти) – близько 45,9 тис. – і “Лайв на джипі”, що позиціюється як майданчик для влогів та експериментів, – 152 тис. підписників.

Скриншот ІМІ з ютуб-каналу “Леви на джипі”

З медійного погляду питання не в тому, “смішно чи ні”, – це глядачі визначають для себе самі. Цікаве саме медіаявище: українські коміки організували виробництво та впливають на українськомовну аудиторію.

Коміки: хто вони й що виробляють

“Леви на джипі”. У команді: Андрій Лузан (приєднався до Сил оборони України 2024 року), Микола Зирянов, Валентин Міхієнко, Роман Щербан і Даша Кубік. На основному каналі в грудні 2025-го колектив презентує щотижня одне з трьох регулярних шоу – “ДЗК”, “Клуб дилетантів” чи “Підкати”. На лайв-каналі останнім часом виходить щотижневий стрім “Ранкавове шоу”. Ці відео мають різні формати, але їх поєднує здебільшого імпровізаційний гумор.

“Ветерани космічних військ”. Студія на трьох: Влад Куран, Олександр Венедчук та Артем Дамницький. Нині їхня модель – це “серіальність” форматів: щотижня на каналі виходить одне з ігрових шоу – “Вікторина”, “Еліас” чи “Музична передача”. Час від часу відбувається стрім “Вечірня передача”. Всі ці формати з погляду гумору імпровізаційні.

Скриншот ІМІ з ютуб-каналу “Ветерани космічних військ”

Kolegi Studio! Постійні учасники студії: Ніка Остратюк, Сергій Буян, Ілля Клим і Роман Гапачило. У 2025 році флагман каналу – скетчком “Наші без Раші”, також серед недавніх доробків – скетчком “Похорони путіна”. Відповідно до формату, цей продукт знято і зрежисовано за чітким сценарієм. Колектив позиціює себе як студію зі Львова, що існує з 2014 року та виросла зі сценічних подій.

“Жабагадюка”. В описі каналу його обличчями зазначено Володимира Шумка та Олега Свища. Мейнтсримним продуктом каналу у 2025 році є “Дуже серйозна розмова”. Це імпровізаційне шоу, де постійні актори разом із запрошеними гостями розігрують задану ситуацію.

“Підпільний стендап”. Це одночасно YouTube-канал і концертно-клубна інфраструктура, що виросла в масштабний проєкт із постійними подіями та гастролями. Як засновника називають Свята Загайкевича, а неповний перелік коміків, які виступають у межах “Підпільного”, – Антон Тимошенко, Василь Байдак, Сергій Ліпко (мобілізувався 2022-го), Настя Зухвала, Сергій Чирков (мобілізувався 2024 року), Лана Чубаха, Анна Кочегура, Юрій Коломієць, Сергій Степанисько, Олександр Качура, Світлана Немонєжина, Антон Сенін, Єгор Шатайло, Євген Коротков. На основному каналі виходять “Пасивно-агресивне шоу”, “Майже інтелектуальне шоу”, “Підпільні розгони”, “Підпільний кіноклуб” та “Загони”. На другому каналі щотижня – “Підпільний подкаст”. Різні формати поєднує саме імпровізаційний гумор.

Українська мова – норма 

Не всі ці канали стартували як українськомовні, лише українською говорив із 2014-го тільки Kolegi Studio!. Але після 24 лютого 2022 року – це вже базова умова існування для української аудиторії. До того ж це показує “живий” бік українізації: час від часу в ефірах трапляються невдалі словоформи або кальки. Але вони стають частиною гумору й видаються ознакою переходу й навчання “на ходу”. Для частини аудиторії це може працювати як вияв спільного досвіду: автори й глядачі перебувають у схожих обставинах і говорять про схожі реалії.

Скриншот з ютуб-каналу Kolegi Studio!

Крім того, свою позитивну роль у становленні українського сектору в YouTube відіграє регулярний графік виробництва, “серійність” – коли глядач приходить не на випадкове відео, а на епізод у знайомій лінійці. Це посилює ефект від присутності української мови в медіа і певним чином виходить за межі суто розваги.

Монетизація і репутація 

Спільний знаменник проєктів – економіка: YouTube-членство чи спонсори, рекламні інтеграції, квитки, мерч, додаткові канали й “залаштунковий” контент. Це видно і за структурою проєктів, і за тим, як канали оформлюють окремі рубрики чи плейлисти та стимулюють регулярну підтримку глядачів. 

Паралельно формується й культура репутаційних ризиків. Для лідерів серед комедійних каналів рекламний вибір став публічною позицією: на відміну від телеканалів вони не співпрацюють з бетінгом чи казино і публічно засуджують рекламу азартних ігор. Хоча ринок спокушає бюджетами.

Скриншот з ютуб-каналу “Жабагадюка”

Війна додає вимог до репутації. Канали регулярно поширюють у своїх випусках реквізити зборів та повідомляють про відрахування з концертів на потреби Сил оборони. Тобто вони популяризують культуру донатів, опікуються окремими заявками військових та беруть фінансову участь у системних проєктах, спрямованих на посилення оборони. У такий спосіб коміки тримають баланс між доходом та довірою й очікуваннями суспільства.

Помилки й публічна критика

Комедійні колективи періодично потрапляють під критику через жарти, які частина аудиторії сприймає як сексистські, мізогінні або ксенофобні. Але найпоказовіший тут не сам факт конфлікту (він для жанру майже неминучий), а реакція: публічні пояснення, вибачення, корекція підходів. 

Важливо і те, що гумор цих майданчиків майже не стає об’єктом критики через зневагу до української ідентичності. На відміну від частини старішого телевізійного гумору, як “Квартал 95”, вони не будують гумору на комплексах “молодшого брата”, не висміюють українців як “меншовартісних” і не конструюють карикатур на регіональні відмінності як “цивілізаційний розлом”. Навпаки, вони висміюють імерські звички, а якщо мову, то – російську.

Політика на обережній дистанції

Політичні теми в цих проєктах зазвичай існують у режимі обережної присутності. Коміки якщо і жартують із представників влади, то доволі м’яко. Вочевидь на це впливає самоцензура, спричинена обставинами війни, і водночас відсутність політичної активності в державі. 

Скриншот з ютуб-каналу “Підпільний стендап”

На найрезонансніші політичні та навколополітичні теми, як-от “Міндічгейт”, коміки все ж рефлексують, але також обережно. У такому разі вони не надто вдаються в деталі й послідовність подій. Тому іноді видають далекі від релевантних реакції. Але вони й не претендують на експертизу, і на їхньому боці завжди є виправдання, що йдеться про жарти, а не про факти. Найчастіше критичні жарти щодо чинної влади можна почути від “Підпільного” та Kolegi Studio!.

Що далі: відповідальність і випробування 

Цікаво, чи залишаться коміки такими самими політично незаангажованими, коли будуть призначені вибори й почнуть добре платити за політичну агітацію? Як вони відчуватимуть межі та розумітимуть свою відповідальність, коли зупиняться бойові дії? Як надалі розвиватиметься це медійне явище? Адже його творці вже вийшли за межі одного лише ютубу. Вони вже здатні популяризувати, до них на програми приходять і відомі артисти, і телезірки, і спортсмени. Їх самих запрошують до участі в кіно та телепроєктах. Якась частина з них має потенціал вийти за межі комедійного жанру і посилити свій вплив як на культурне середовище, так і на суспільство загалом.

Втім, поки цього не сталося, коміки нового покоління лишаються тими, ким вони є, – громадянами продуктивного віку, які беруть у свої руки свою частину медіапростору, де, як уміють, сприяють його українізації, не випускають війну з фокуса і впливають на формування сприйняття дійсності та поглядів своєї численної аудиторії.