ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІПодай скаргу

Професійні журналістські стандарти: нормативна довідка

27.02.2020, 14:04
Фото – ktpu.kpi.ua
Фото – ktpu.kpi.ua

БАЛАНС ДУМОК, ТОЧОК ЗОРУ. Цей стандарт забезпечує всебічність та безсторонність висвітлення події. Під час висвітлення конфлікту необхідно надати слово всім сторонам конфлікту та відобразити їхні позиції, водночас сам журналіст має бути максимально неупередженим та не маніпулювати експертною думкою на користь однієї зі сторін. Надайте можливість сторонам висловити їхні позиції (за чи проти чого вони) та аргументацію їхніх позицій (чому вони за / проти). Подавати думки сторін потрібно без будь-яких переваг. Якщо одна з них відмовилася надати коментар, це обов’язково потрібно повідомити аудиторії. Якщо згодом ця сторона висловить бажання прокоментувати, потрібно надати їй таку можливість.

Журналіст також має оцінити рівень легітимності людини, що представляє протилежну думку. Особливо це стосується колективних конфліктів, де важливо визначити, чи може ця людина представляти всю групу осіб. Крім того, рівень представництва різних сторін має бути приблизно однаковим.

На телебаченні та в друкованій пресі інша сторона конфлікту повинна бути представлена в тому ж матеріалі, або ж має бути зазначено, що інша сторона відмовилася подавати свою точку зору. Якщо ж ідеться про серію матеріалів, то баланс може досягатися рівною представленістю різних сторін не в кожній окремі передачі, а в серії програм загалом.

В інтернет-ЗМІ звернення до другої сторони конфлікту має бути ще до публікації новини на сайті. Після звернення можна публікувати новину і чекати на відповідь другої сторони конфлікту. Отже, в інтернет-ЗМІ припустимо подавати протилежний погляд не в цій самій новині, а в наступних. Причому такі новини мають містити відповідний бекграунд і гіперпосилання на першу новину.

Якщо протилежна сторона конфлікту відмовилася надати свій коментар, її потрібно обов’язково поінформувати, що ви про це окремо згадаєте у своєму матеріалі. Зверніть увагу, що ви повинні говорити про відмову тільки тими словами, якими вам про це повідомили, тобто це може бути: "відмовилась", "не захотіла", "не мала часу", "не бачить сенсу" тощо. Це убезпечить вас від можливих звинувачень у заангажованості.

Як уникнути фальшивого балансу?

  1. Консультуватися з професійними експертами з цього питання.
  2. Якщо у вас бракує фактажу, інформації, щоб розібратися в темі, – краще відмовитися від матеріалу та відкласти його на майбутнє, ніж просувати в суспільство погану журналістику під виглядом фальшивого балансу.
  3. Пам’ятати про рівень представленості сторін, який має бути умовно однаковим.
  4. Аналізувати інформацію, перевіряти фактаж, який подали сторони. Не легітимізувати брехні тільки заради балансу, або ж одразу давати пояснення і експертний погляд.

Балансу думок в інтернет-ЗМІ може бути досягнуто й ретельним бекграундом, у якому будуть гіперпосилання на інші матеріали щодо цієї теми.

Не всі новини потребують балансу, він є неактуальним у фактажних новинах.

ДОСТОВІРНІСТЬ. Кожен факт, що подається в матеріалі, повинен мати ідентифіковане та надійне джерело інформації. Ненадійними джерелами інформації є невідомі / новостворені / непідтверджені акаунти в соціальних мережах або ж джерела, які себе скомпрометували. Джерело може бути анонімним, лише якщо йдеться про суспільно важливу інформацію, а оприлюднення джерела може загрожувати його життю, здоров’ю чи професійній діяльності. Такі джерела варто позначати за місцем роботи, наприклад "джерело з МВС", "офіційне джерело".

Під час посилання на дослідження необхідно вказувати, хто, де та коли його  провів. Якщо це соціологічне опитування, то також необхідно вказати число вибірки та максимально припустиму похибку.

Публікувати новини з одного анонімного джерела можна лише у виняткових випадках, коли це достовірна інформація з надійного джерела з прямим знанням ситуації. Матеріали, які базуються на єдиному, ще й анонімному, джерелі, обов’язково вимагатимуть додаткової процедури перевірки.

Користуючись соцмережами як джерелами інформації, потрібно перевіряти, чи дійсно той, хто написав пост, є тим, за кого себе видає. Якщо ви берете інформацію із соцмережі, обов'язково додайте до новини скриншот такої інформації і поставте посилання на першоджерело.

Детальніше про роботу із соцмережами як джерелами можна почитати за посиланням

Якщо ж ви берете новину з іншого ЗМІ, то варто перейти на першоджерело й переконатися в його достовірності, а також упевнитися, що в новині нічого не змінено.

Перевірка джерел інформації є одним з першочергових завдань журналіста.

Захист конфіденційності джерел має першорядне значення. Ні журналіст, ні редакція не розкриватимуть своїх джерел.

ВІДОКРЕМЛЕННЯ ФАКТІВ ВІД КОМЕНТАРІВ. Усі коментарі й думки самого журналіста, експертів, учасників події мають бути чітко відокремленні від фактів. Журналіст-інформаційник узагалі повинен виступати як спостерігач, не висловлювати власних думок чи оцінних суджень про подію і не робити власних емоцій частиною матеріалу поготів. Обов’язково потрібно називати конкретного автора кожної висловленої думки.

У новинах також неприпустимі оцінні судження, підміна фактів емоціями, яскраво забарвлені епітети й порівняння. Наприклад, краще не вживати таких яскраво забарвлених слів, як "скандальний", "проблемний", "безпрецедентний" тощо, усі подібні визначення вже містять оцінювання події, яке журналіст не має висловлювати.

У більш вільних жанрах – авторських програмах чи публіцистичних статтях – автор-журналіст може висловлювати власну думку, але водночас він повинен її завжди чітко позначати ("особисто я вважаю", "на думку автора цієї статті" тощо). Такі матеріали може бути позначено окремим розділом або рубрикою ("Авторська колонка", "Думка автора", "Редакторська колонка" чи в інший спосіб). Для таких матеріалів може виділятися окрема сторінка. Аудиторія має чітко розуміти, що певна оцінка чи висновок не є "істиною в останній інстанції" – це лише суб’єктивна думка автора матеріалу.

Варто уникати узагальнень, коли опитується експерт, наприклад "експерти вважають", "на думку аналітиків". Узагальнення варто робити тільки тоді, коли є результат відповідного соціологічного дослідження або коли журналіст дійсно опитав певну референтну групу людей.

ТОЧНІСТЬ. Під цим стандартом розуміється, що будь-який повідомлений факт відповідає реальному, а будь-яка думка цитується точно й без відриву від контексту. 

ЗМІ мають поширювати лише правдиву інформацію. Ненадійність джерела може призвести до поширення неточної та маніпулятивної інформації, що може зашкодити аудиторії ЗМІ.

Особливу увагу варто приділяти іменам героїв, власним назвам, числам, цифрам, поняттям на кшталт "перший", "останній".

Якщо журналіст припустився помилки в тексті, він зобов’язаний спростувати неправдиву інформацію відразу, як про це стало відомо. Пропагандисти не спростовують оманливої інформації і не вибачаються, а журналісти і медіа, які турбуються за власну репутацію, зобов’язані це робити.

Цитати в жодному разі не можна змінювати. Єдиний виняток – якщо цитата не вміщується в матеріал за розміром. У такому разі припустимо урізати зайвий обсяг, але за умови, що видалення зайвих пунктів не змінює змісту цитати. Зверніть увагу, що вибіркове цитування може спотворювати зміст, тому переконайтеся, що текст, який ви використовуєте як цитату, повністю відбиває думку спікера.

ПОВНОТА. У новинах має бути відповідь на питання, що сталося, де сталося, коли сталося, як сталося. Для аналітики додаються – чому сталося і до чого це призведе, а також коментарі експертів. До новин на сайтах має бути дописано бекграунд, у якому зазначено передумову події, її контекст та пояснено складні терміни.

Під час вибору експерта варто переконатись у його незалежності та незаангажованості.

Будь-яка тема потребує максимально повного набору фактів і думок. Тому завдання журналіста – усе це знайти в компетентних джерелах.

ОПЕРАТИВНІСТЬ. Висвітлювати події слід максимально оперативно та якомога швидше, проте не в збиток іншим стандартам.

Стандарт оперативності вимагає від журналістів-інформаційників подавати будь-яку інформацію, не відкладаючи її "на потім". Водночас подавати її слід максимально повно і в найякіснішому (з досяжних) вигляді. Цей стандарт за визначенням "конфліктує" з деякими попередніми. Адже на пошук і перевірку всіх необхідних для вичерпності подання фактів і на пошук всіх необхідних для балансу думок може знадобитися набагато більше часу, ніж є в нас до ефіру або до здавання номера в друк. Цей "конфлікт" вирішується в надзвичайно простий спосіб. Оперативно подаючи інформацію, до якої ви ще не встигли знайти і перевірити всі факти чи дібрати всі необхідні думки, слід просто позначати те, чого на цей момент бракує. І повідомляти аудиторії про ваші подальші зусилля, спрямовані на пошук цих фактів та думок.

Отже, основним правилом застосування стандарту оперативності є узгодження зі стандартом точності. Тобто передавати в ефір, повідомляти можна тільки ті факти, які вже перевірено.

Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!