Методологія моніторингу онлайн-медіа з урахуванням воєнного часу
Дотримання професійного стандарту достовірності в умовах війни
Кожен факт, що подається у матеріалі, повинен бути достовірним, і мати чітко ідентифіковане та надійне джерело інформації.
Анонімним джерело може бути в разі, якщо це суспільно важливий факт, а оприлюднення джерела може загрожувати його життю, здоров’ю чи професійній діяльності - але краще таким не зловживати.
Слід уникати опори на єдине джерело, особливо якщо йдеться про допис у соцмережі. Якщо все ж доводиться спиратися на єдине джерело, то воно має бути відкритим і чітко ідентифікованим.
Під час посилання на дослідження необхідно вказувати, хто, де та коли його провів. Якщо це соціологічне опитування, то також необхідно вказати число вибірки та максимально припустиму похибку.
Якщо джерелом є новина з іншого ЗМІ, варто перейти на першоджерело й переконатися в його достовірності, а також упевнитись, що в новині нічого не змінено.
Ми розцінюємо як достовірні і точні повідомлення від офіційних державних структур (Офісу Президента, Міністерства оборони, Генерального штабу ЗСУ, ДСНС тощо).
З особливою уважністю слід ставитися до соціальних мереж в якості джерел інформації. Допустимим є використання верифікованих акаунтів у соцмережах (представництв державних органів тощо) або публічних осіб як джерел інформації за умови надання лінку та/або скріншоту матеріалу, та переконавшись у справжності аккаунта. Детальніше про роботу із соцмережами як джерелами можна прочитати за посиланням.
Інформацію, яка містить персональні дані загиблих та поранених, потрібно передавати публічно тільки після того, як ви переконаєтесь що рідні та близькі вже про це поінформовані офіційними структурами. Краще брати таку інформацію з офіційних джерел, в такому випадку вона буде вважатися верифікованою.
Стежте, щоб відео та фото, які ілюструють матеріал про військову агресію, відповідали дійсності, а не стосувалися подій, які відбулися раніше. Не використовуйте відео або фото, які можуть спотворити уявлення про ситуацію.
Приклади порушень:
- Джерело інформації не вказане.
- Джерело інформації не раз себе компрометувало наданням неправдивої інформації, розповсюдженням фейків, маніпуляціями.
- Джерелом інформації є неверифікована сторінка в соціальній мережі, анонімний паблік або канал. Цитування без перевірки інформації з груп в соцмережах, з телеграм-каналів тощо.
- Згадка про соцмережі в якості джерела без посилання або скріншоту (про це повідомив Кличко в своєму телеграм-каналі”, “у фейсбуці пишуть”).
- Узагальнене джерело, а також посилання на невказаних експертів, журналістів, вживання в якості джерела висловів «в Кабміні говорять», ”британські вчені вважають”, “користувачі фейсбуку” тощо.
- При посиланні на дослідження не вказано хто, де та коли його провів, а в соціологічному опитуванні не вказано аудиторію, вибірку, похибку тощо.
- Фото, відео без вказання джерела.
- Цитування інформації без перевірки з маловідомих джерел.
- Цитування російських пропагандистських джерел щодо інформації, яка не є суспільно важливою або яку можна найти в українських джерелах.
- Також порушенням вважається цитування заяв ворога без достатнього дотримання стандарту повноти та спростувань.
Дотримання професійного стандарту відділення фактів від коментарів в умовах війни
Усі коментарі власне журналіста мають бути чітко відокремленні від фактів та коментарів експертів. У новині є неприпустимими оціночні судження. Кожна висловлена думка повинна мати конкретного автора.
УВАГА! У зв’язку з військовою агресією проти України, ми не вважатимемо порушенням вживання емоційно забарвлених лексем щодо ворога (“окупанти”, “загарбники” тощо). Однак порушенням будуть вважатися евфемізми та метафори (“орки”, “мордор”). Нагадуємо, що лексика не повинна у жодному разі впливати на точність та достовірність інформації.
В заголовках неприпустимо подавати оціночні судження без вказання автора думки\цитати. Заголовок повинен відповідати змісту тексту.
У більш вільних жанрах – авторських програмах чи публіцистичних статтях – автор-журналіст може висловлювати власну думку, але водночас він повинен її завжди чітко позначати ("особисто я вважаю", "на думку автора цієї статті" тощо). Такі матеріали може бути позначено окремим розділом або рубрикою ("Авторська колонка", "Думка автора", "Редакторська колонка" чи в інший спосіб). Для таких матеріалів може виділятися окрема сторінка. Аудиторія має чітко розуміти, що певна оцінка чи висновок не є "істиною в останній інстанції" – це лише суб’єктивна думка автора матеріалу.
Приклади порушень:
- Думка журналіста чи експерта не відділяється від тексту новини і подається як факт.
- В новині присутні оціночні судження журналіста або редакції.
- Вживання в новині яскраво забарвлених слів, епітетів, мемів, які не є цитатою, і покликані справити емоційний вплив на аудиторію.
- Заголовок містить оціночне судження редакції або не відповідає суті новини.
Дотримання професійного стандарту балансу в умовах війни
Під час висвітлення конфлікту необхідно надати слово та відобразити позиції всіх сторін конфлікту. Водночас сам журналіст має бути максимально неупередженим та не маніпулювати експертною думкою на користь однієї зі сторін.
УВАГА! В умовах війни ми не беремо балансу у сторони ворога, оскільки їхня точка зору в жодному разі не є альтернативною думкою, а має на меті пропаганду захоплення України, порушення її територіальної цілісності, заперечення існування української ідентичності тощо. Сторона РФ також не може виступати в якості “другої думки”, оскільки системно поширює геноцидну риторику, використовуючи прийоми дезінформації та пропаганди. Потрібно скрупульозно уникати висловів чи зображень, які могли б романтизувати дії злочинців.
Якщо у вас є сумніви, чи є заява агресорів суспільно важливою і вартою поширення, пройдіть трискладовий тест.
- Наскільки публічною є особа, яка зробила заяву (якщо особа не має впливу, то й суспільний інтерес до її слів невеликий).
- Чи містить заява важливу інформацію? Чи втрачається суть матеріалу без цієї заяви? У чому саме новина?
- Чи є група населення, якій може загрожувати небезпека або яка може постраждати через поширення поглядів агресорів? (Наприклад, якщо це заклики до агресії, нападів, прямі образи, мова ворожнечі.)
Особливість дотримання балансу в онлайн-медіа: протилежний погляд допускається подавати не в тій же новині, а протягом 12 годин після оприлюднення новини з точкою зору однієї зі сторін конфлікту, але ця новина має містити достатньо ґрунтовний бекграунд з гіперпосиланням на першу новину. Також баланс в онлайн-ЗМІ має бути не лише в кожному окремому матеріалі, але й у рівній представленості різних сторін на стрічці новин загалом.
Новину про конфлікт допустимо оприлюднювати відразу після того, як журналіст звернувся за коментарем до іншої сторони конфлікту. Про це необхідно зазначити в бекграунді новини. Якщо інша сторона відмовилася коментувати, або поки не вдалося з нею зв'язатися, про це також потрібно зазначити в новині. Якщо коментаря своєчасно не отримано, є небезпека отримати звинувачення з боку іншої сторони в упередженому ставленні ЗМІ.
Журналіст також має оцінити рівень легітимності людини, що представляє протилежну точку зору. Особливо це стосується колективних конфліктів, де важливо визначити, чи може ця людина представляти всю групу осіб. Крім того, рівень представництва різних сторін має бути приблизно однаковим.
Приклади порушень:
- Не представлені одна або кілька сторін конфлікту.
- Різні сторони конфлікту представлені непропорційно як у смисловому, так і в кількісному показниках.
- Представлені всі сторони конфлікту, проте одна зі сторін маргіналізується, цитати вириваються з контексту або не стосуються суті конфлікту.
- Експертна оцінка є заангажованою, експерт пов'язаний зі стороною конфлікту, всі опитані експерти просувають одну точку зору.
- Різний рівень представництва сторін (наприклад, з одного боку — експерти з медицини, з іншого — перехожі з вулиці, яких просто опитали «для балансу»).
Дотримання професійного стандарту повноти в умовах війни
У новинах має бути відповідь на питання, що сталося, де сталося, коли сталося, як сталося. Для аналітики додаються – чому сталося і до чого це призведе, а також коментарі експертів. Будь-яка тема потребує максимально повного набору фактів і думок. Тому завдання журналіста – усе це знайти в компетентних джерелах.
Нагадуємо, що правила роботи журналістів та журналісток під час воєнного стану затверджені 3 березня 2022 року Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним в Наказі №73. Він визначає перелік інформації, яку не можна розголошувати у зв’язку з воєнною таємницею, та щоб не поставити під загрозу життя людей. До переліку інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника та негативно вплинути на виконання завдань належить:
- Найменування військових частин та інших військових об’єктів в районах виконання бойових завдань, географічні координати місць їх розташування.
- Чисельність особового складу військових частин і підрозділів.
- Кількість озброєння та бойової техніки, матеріально-технічних засобів, їхній стан та місця зберігання.
- Описи, зображення та умовні позначки, які ідентифікують або можуть ідентифікувати військові об’єкти.
- Інформація щодо бойових дій чи операцій, які проводяться або плануються.
- Інформація щодо системи охорони та оборони військових об’єктів та засобів захисту особового складу, озброєння та військової техніки, які використовуються (крім тих, які видимі або очевидно виражені).
- Порядок залучення сил та засобів до виконання бойових завдань.
- Інформація про збір розвідувальних даних (способи, методи, сили та засоби, що залучаються).
- Інформація про переміщення та розгортання своїх військ (найменування, кількість, місця, райони, маршрути руху).
- Інформація про військові частини, методику або тактику їхніх дій.
- Інформація про проведення унікальних операцій із зазначенням прийомів та способів, що використовувались.
- Інформація про ефективність сил і засобів радіоелектронної боротьби противника. 13. Інформація про відкладені або скасовані операції.
- Інформація про зниклий або збитий літак або зникле судно та пошуково-рятувальні операції, які плануються або проводяться.
- Інформація про планування та проведення заходів забезпечення безпеки застосування військ (дезінформація, імітація, демонстративні дії, маскування, протидія технічним розвідкам та захист інформації).
- Фото- і відеозйомок та іншої наочної інформації з представниками незаконних збройних формувань.
До новин на сайтах має бути дописано бекграунд, у якому зазначено передумову події, її контекст та пояснено складні терміни.
Під час вибору експерта варто переконатись у його незалежності та незаангажованості. Ми рекомендуємо регулярно перевіряти й оновлювати базу експертів: їхні досвід, повноваження, достовірність їхньої експертизи. Шукайте експертів, які мають безпосередній досвід роботи, пов'язаний із ситуацією, яку ви висвітлюєте. Остерігайтеся “диванних експертів” та популістів, які готові поспішати з висновками й не є компетентними в ситуації. НЕ ВАРТО залучати політиків як експертів з військової агресії: це може викликати підозру у вашій заангажованості.
Пам’ятайте про гендерний баланс і залучайте більше жінок до коментарів.
Дотримання професійного стандарту точності в умовах війни
Під час висвітлення військової агресії медійники повинні ретельніше перевіряти інформацію і поширювати лише точні дані. Неприпустимо оприлюднювати матеріали, що засновані на чутках або ж на постах у соціальних мережах.
Контент, що містить шокуючі зображення або деталізований опис злочинів чи трагедій, має бути відповідно маркований (18+).
Точність інформації забезпечується:
- перевіркою достовірності джерел інформації;
- віддаванням переваги першоджерелам;
- перевіркою інформації в кількох джерелах;
- перевіркою документів чи документальних свідчень, на які ви посилаєтесь;
- підтвердженням подій безпосередньо очевидцями за можливості;
- вичиткою для усунення можливих помилок у назвах, іменах, датах, місцях тощо.
Окремі етичні аспекти журналістської роботи в умовах війни
Полонені та заручники
Якщо робите матеріал про українських полонених, заручників і загиблих, утримайтеся від прогнозів, песимістичних та оптимістичних сценаріїв тощо. Пам'яйте, що в них є близькі, які хвилюються. Не варто також розшукувати родичів, щоб узяти в них коментар: це може бути травмувальним досвідом для людей, які перебувають у стресі.
- Не варто публікувати імен заручників, якщо це не дає нічого для їхнього захисту. Стаття 296 ЦКУ прямо забороняє використовувати ім'я потерпілого від злочину, крім випадків, коли розголошення цього імені сприяє суспільній безпеці.
- Для того щоб написати про заручника / заручницю, використовуйте першу літеру прізвища: відповідно до Цивільного кодексу України, це не буде порушенням. Частина 5 статті 296 ЦКУ: “Ім'я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване лише за його згодою”. Частина 7 цієї ж статті: “Використання початкової літери прізвища фізичної особи в засобах масової інформації, літературних творах не є порушенням її права”. Те саме стосується інших способів розголошення особи заручника в медіа, зокрема публікації його фото.
- Краще не оприлюднювати відео / фото заручників чи полонених з місця події. Якщо критично необхідно проілюструвати матеріал їхніми фотографіями (відео), не забудьте заблюрити обличчя.
Російські полонені
У статті 13 Женевської конвенції, яка була ратифікована Україною, зазначається: “Так само військовополонені завжди повинні бути захищеними, зокрема від актів насилля чи залякування, а також від образ та цікавості публіки”. Таким чином, публікація фото та відео з російськими полоненими має серйозні особливості, дотримання яких є обов'язковим для представників влади та для медіа. Рекомендуємо ознайомитися з консультацією ЦЕДЕМ щодо того, як коректно публікувати інформацію, фото та відео російських полонених.
Матеріали з ознаками замовлення
Матеріали, які не є суспільно важливими, містять порушення стандартів балансу, повноти, просувають певні товари, компанії, законопроєкти, політиків, та не марковані жодним чином вважаються матеріалами з ознаками замовності. Матеріали, марковані рубриками (Актуально, Новини Компаній тощо) вважаються матеріалами з неналежним маркуванням.
Словник коректної термінології для висвітлення російсько-української війни
Особливості інтерв’ювання героїв, що пережили травматичні події
Як безпечно писати про людей, що опинилися на окупованих територіях
Сексизм
Відповідно до статті 14 Європейської Конвенції з прав людини, «користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою — статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою».
Сексизм - це будь-який прояв поведінки (у вигляді дії, слова, зображення чи жесту), який ґрунтується на думці про те, що деякі люди, здебільшого жінки, є неповноцінними через свою стать.
Сексизм в новинах і грубим порушенням журналістської етики, і проявляється переважно в наступних різновидах:
- Об’єктивація і сексуалізація. Проявляється в перетворенні (переважно) жіночого тіла на предмет, використання жіночих оголених образів в новинах. Такі повідомлення підтверджують стереотип про те, що жінка народжена лише щоб бути сексуальною, зваблювати, приваблювати.
- Просування жорстких стереотипних ролей, наприклад, жінка - матір, берегиня, красуня. “Тільки матір винна якщо щось трапляється з дитиною”. Присоромлення осіб за невідповідність жорстким ролям статей, вимоги відповідати цим ролям.
- Знецінення досягнень на підставі приналежності до жіночої статі. Називання жінок за чоловічим родом її професії, “невидимість жінок”, відсутність фемінітивів.
- Потурання насильству щодо жінок, перекладання вини на жертв.
- Використання фото і відео переважно чоловіків для обкладинок, ілюстрації того чи іншого явища.
Презумпція невинуватості
Згідно з частиною першою статті 6 Європейської конвенції з прав людини, «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».
Згідно зі статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою в скоєнні злочину і не може бути кримінально покарана, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у скоєнні злочину.
Журналісти під час висвітлення розслідувань та судових процесів обов'язково повинні дотримуватися наступних правил:
- звертати увагу на те, як називають підозрюваних, і стежити щоб не проголосити їх злочинцями до винесення вироку.
- ретельно ставитися до використання термінів, особливо юридичного характеру. Наприклад, чи був підозрюваний справді "арештований", чи все-таки "затриманий".
- не називати людину злочинцем до відповідного рішення суду, навіть якщо так кажуть правоохоронці.
- не розголошувати інформацію, яка може призвести до ідентифікації особи, якщо така особа є непублічною або неповнолітньою. Таке розголошення може негативно вплинути надалі на життя цієї особи.
Help us be even more cool!
