Коли у вашій новині качка плаче, а ворона бреше – це не дуже схоже на професійну журналістику чи науку. Бо це суб’єктивне сприйняття. Українські медіа регулярно антропоморфізують тварин, а поруч із цим клікбейтять “найпотворнішими” акулами й “найстрашнішими у світі” павуками. ІМІ проаналізував, як 10 українських загальнонаціональних онлайн-медіа висвітлюють тварин.
Дика природа є темою, що домінує у висвітленні тваринного світу в українських загальнонаціональних медіа. За результатами моніторингу ГО “Інститут масової інформації”*, 44% згадок про тварин присвячено саме дикій природі. Ще 36% публікацій стосуються домашніх і безпритульних тварин, тоді як теми, пов’язані з агросектором, становлять 4% контенту.
Водночас тема тварин у контексті війни представлена значно менше – лише 3% матеріалів попри її актуальність у нинішніх умовах.
Як показало дослідження ІМІ, загалом українські медіа висвітлюють тему тварин переважно нейтрально або позитивно. Негативну тональність зафіксовано лише у 8% матеріалів.
Основними джерелами інформації в новинах про тварин є науковці – зокрема, зоологи, палеонтологи та екологи, – а також ветеринари й кінологи. На ці категорії джерел припадає близько 60% усіх матеріалів.
Такими є результати дослідження Інституту масової інформації, що було проведено у два етапи: перший період – 1–10 лютого 2026 року, другий період – 1–10 березня 2026 року.
Дика природа. Екологія і хайп
Згідно з дослідженням, матеріали про дику природу становлять 44% всіх згадок про тварин у загальнонаціональних медіа. Сюди входять матеріали про дельфіна, що ходить на хвості, лося, що усміхнувся на камеру, “найпотворнішу акулу”, тварину, що “п’є алкоголь, але не п’яніє”, подружню вірність тарганів, “птаха, що вміє брехати”, дощ з ігуан, омелюху-рокера тощо. Спільне в цих матеріалах – емоція або сенсація, без жодного практичного чи екологічного висновку.
Більшість матеріалів у цій категорії – факти заради фактів, така собі вікіпедія у форматі новин. Чому в дятла не болить голова? Як зозулі підкидають яйця? Як білка “відключає мозок”? Що в ДНК кіз Ірландії? Що там з метаболізмом акул? Яким був ніс у трицератопса? Це не шкідливий контент, але й не суспільно важливий.
Найбільше про дику природу пишуть сайти NV та УНІАН. Якщо в NV це переважно якісні науково-популярні матеріали, то матеріали УНІАН – здебільшого курйози, цікавинки, однак є і ґрунтовні матеріали про українську екологію. Редакція активно висвітлює Чорнобиль і Чорноморський регіон, що є дуже цінним.
Окремі матеріали в моніторинговій вибірці містять потенційно проблемні елементи. Наприклад, у публікації на сайті 24 каналу про зростання популяції вовків як загрозу для фермерів автори посилаються на неідентифікованих експертів, що є порушенням стандарту достовірності.
Приблизно кожен п’ятий матеріал у цій темі спирається на коментарі науковців і стосується екології. Зокрема, показовим є інтерв’ю з орнітологинею Наталією Атамась на сайті “РБК-Україна”, яке стало джерелом для подальших передруків в інших медіа.
Цей матеріал розібрали на новини, і ці новини поставили й інші сайти, що свідчить про потребу в такому контенті. Важливими ньюзмейкерами в цій темі є українські наукові інституції, зокрема Національний природний парк “Тузловські лимани”, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник та українські полярники. Такі матеріали сприяють популяризації науки та формують увагу до біорізноманіття.
До прикладу, науковці Національного природного парку “Тузловські лимани” повідомляли про повернення на Одещину рожевих фламінго, про інвазивний вид членистоногих блакитних крабів у Чорному морі та про чапель, які шукають їжу на території парку під ворожими “шахедами”.
Такі матеріали популяризують українську науку та стимулюють відповідальне ставлення до природи та її біорізноманіття.
Окремо варто зазначити, що публікації УНІАН про Чорнобильський заповідник формують альтернативний образ території – не лише як зони катастрофи, а і як простору відновлення природи.
Втім, українські медіа часто додають до наукових матеріалів оціночні судження та емоційну лексику. Часто зустрічаються такі поєднання, як “найсмертоносніша тварина” чи “найпотворніша акула у світі”. На думку медіааналітикині ІМІ Яни Машкової, це передусім пов’язано з клікбейтом.
“Українські редакції часто вдаються до емоційної лексики й оціночних суджень у новинах, зокрема в матеріалах про науку, лише тому, що так буде працювати клікбейт. Редакції активно використовують тригерні слова та несподівані поєднання, які в реальному житті майже не вживають разом, але в заголовках вони привертають увагу й змушують читача зупинитися на матеріалі. Водночас важливо, щоб медіа не перегравали з такою подачею. Якщо серйозні теми постійно подавати через гіперболізацію або через сенсації чи контент, що шокує, з часом читачі можуть почати сприймати такі тексти як перебільшення і втратять до них довіру”, – вважає Яна Машкова.
Ще однією тенденцією є антропоморфізація тварин, а саме приписування їм людських якостей. Наприклад, окремі медіа описують поведінку тварин через поняття “обману” чи “скорботи”, що не завжди відповідає науковим підходам і може спотворювати сприйняття.
До прикладу, сайт УНІАН приписав птаху вилохвостому дронго здатність “брехати”, а сайт “Кореспондент” склав список тварин, які нібито оплакують своїх близьких. Це не є коректним, оскільки здібність вводити в оману в птахів – це не підступність чи підлість, а лише стратегія виживання. А що відчувають тварини насправді – навіть науковці не можуть точно сказати.
Окремо висвітлений українськими медіа аспект у цій темі – неналежне утримання диких тварин у незаконних звіринцях.
Наприклад, “Кореспондент” та УП повідомляли про вирок власнику звіринця, з якого втекла левиця.
З матеріалів про дику природу лише кожен четвертий-п’ятий заголовок стосується довкілля. Решта – це або вау-факти про незвичайних тварин, або курйози з антропоморфізацією, які імітують науковість через слово “вчені” в заголовку. Але насправді просто не подають актуальної інформації про стан екосистем чи біорізноманіття.
Домашні тварини. Сервіс і суб’єктивні оцінки
Матеріали про домашніх тварин становлять 36% усіх згадок про тварин у загальноукраїнських онлайн-медіа. Майже третина таких матеріалів – це “що означає поза буханця вашої киці”, “що кіт намагається сказати вам”, “як коти демонструють повагу”, “чому кіт дивиться на вас уночі” тощо. Таке враження, що домашні тварини (переважно коти) тільки те й роблять, що кодують послання господарям, а медіа їх тлумачать.
Найбільше матеріалів про домашніх тварин було зафіксовано на сайті 24 каналу, який має окрему рубрику Новини Pets, і на сайті УНІАН. Переважно це були SEO-матеріали, орієнтовані на практичну користь для аудиторії.
Цікаво, що аж 10,5% матеріалів у цій категорії мають негативну тональність, і стосувалися вони собак. Здебільшого це були публікації про “проблемні” породи песиків. Водночас така стигматизація базувалася на суб’єктивних оцінках окремих експертів (кінологів або тренерів), а не на дослідженнях чи опитуваннях, також не аналізувався вплив власників на поведінку тварин.
- “Кінолог розкрив три породи собак із найгіршою поведінкою”, – йшлося на сайті 24 каналу.
- “Тренер назвав три популярні породи собак з найгіршою поведінкою”, – пише сайт “РБК-Україна”.
Такі узагальнення можуть формувати спрощене або упереджене уявлення про тварин. Також у моніторинговій вибірці траплялися матеріали, де тварини взагалі зображувалися як побутова проблема для їхніх господарів.
Згадки про безпритульних тварин у вибірці були лише випадкові, зокрема пов’язані з наслідками обстрілів.
У цій же категорії траплялися науково-популярні матеріали (здебільшого їх публікував NV) – про гормональні біомаркери для оцінювання темпераменту собак, причини ниркової недостатності в котів чи анатомію котячого хребта. Але таких матеріалів було катастрофічно мало на тлі вічнозелених “чи справді собаки усміхаються”.
Також до цієї категорії тихо просочилася містика, а з нею й стигматизація. “Як кіт відчуває біду в домі”, “як назвати чорного кота, щоб приносив удачу” – такі вкраплення дуже складно назвати журналістикою чи навіть лайфстайл-контентом, це відверті забобони.
Палеонтологія, еволюція і наукпоп
На науково-розважальну тематику припало 11% усіх матеріалів про тварин у моніторинговій вибірці ІМІ. У цій категорії не зафіксовано матеріалів з негативною тональністю, переважна більшість мала нейтральну тональність.
Основними джерелами таких матеріалів є науковці та репости із західних медіа. Ці новини є науково-популярними й стосуються генетичних досліджень, класифікації видів, палеонтології та еволюції.
Найбільшу кількість таких публікацій зафіксовано на сайті NV, який активно розвиває сегмент якісного науково-популярного контенту.
- “Як динозаври вчилися літати. Вчені побачити приховані структури у черепі археоптерикса”, – публікує сайт NV.
- “Метаболізм як у птахів. Вчені ідентифікували одного з найменших динозаврів у світі”, – пише NV.
- “Генетичні двійники. Вчені виявили тисячі прихованих видів тварин, яких неможливо відрізнити на перший погляд”, – повідомляє NV.
Тварини в цьому тематичному блоці постають не як об’єкти емоційної мобілізації чи клікбейтної драматизації, а як привід для популяризації науки, знань про біорізноманіття та еволюційні процеси. До речі, концентрація таких публікацій лише в кількох медіа свідчить про те, що в цієї тематики є потенціал подальшого розвитку.
Агросектор? Пташиний грип і курйози
Матеріали, пов’язані з агросектором, становлять 4% контенту. Йдеться передусім про епізоотичні загрози й продовольчі ризики та історії про свійських тварин і відверто курйозний контент, що межує з розважальним. Частина публікацій безпосередньо стосується економіки та безпеки агровиробництва, як-от повідомлення про пташиний грип чи ціни на м’ясо птиці, однак поруч із ними стоять історії про свиню на дроні, ламу, якій знайшли подругу, або золото в шлунку качки.
Це свідчить, що в медійному полі агросектор часто подається не як системна галузь економіки, а як широка рамка для будь-яких новин про “корисних” або “фермерських” тварин.
Цікаво, що за тональністю цей масив є переважно негативним і нейтральним. Негатив формують передусім матеріали про хвороби тварин, загрози, аварійні ситуації та цінові питання. Тобто агросектор постає як щось вразливе, непевне, ризиковане, щось, що потребує витрат, – навіть у нейтральних матеріалах.
Позитивні матеріали трапляються значно рідше й здебільшого пов’язані з емоційними історіями про тварин. Це переважно зворушливі сюжети, де тварин “олюднюють”, або ж матеріали, де пишуть про “неймовірну користь” свійських тварин.
Значна частина новин, які можна пов’язати з агросектором, походить з інших медіа і циркулює в режимі републікації. У підсумку цей блок демонструє, що медіа конструюють образ агросектору через суміш ризику, побутової практичності, сенсаційності й курйозу, через що реальний вимір теми розмивається.
Тварини і війна
Матеріали про тварин у контексті війни становлять незначну частку контенту українських медіа – близько 3%. Переважно це нейтральні матеріали, в яких тварини згадуються в описах наслідків війни.
Зокрема, до моніторингової вибірки потрапили матеріали, в яких ідеться про зміни поведінки собак у прифронтових зонах, адаптацію птахів до змінених умов середовища або евакуацію диких тварин.
Важливо, що тварин у таких матеріалах показано не просто як зворушливих жертв війни. Вони зображуються як індикатори глибших екологічних наслідків для країни. Зокрема, про це писав сайт “УП. Життя”.
Джерелами в цій вибірці є переважно екологічні експерти й інші медіа (тобто репости). У цьому блоці було зафіксовано дуже мало матеріалів. Отже, тема впливу війни на тварин і природні екосистеми залишається для українських онлайн-медіа периферійною. Навіть попри масштабність екологічних наслідків війни, медіа лише епізодично звертають увагу на те, як бойові дії, руйнування інфраструктури, мінування територій, забруднення та переміщення людей впливають на диких, свійських і евакуйованих тварин.
***
Українські медіа вміють писати про тварин. Але переважно тоді, коли це красиво, зворушливо або дивно. Увага редакцій концентрується на екзотиці, палеонтології, милих котиках і породах собак. Водночас системні теми, такі як вплив війни на екосистеми, доля безпритульних тварин, стан агросектору, залишаються на периферії або подаються через емоцію замість аналізу (обстріли, ризики). Це не злий намір, це логіка трафіку, яка в підсумку формує в читача спрощений і вибірковий образ тваринного світу.
*Дослідження охопило два періоди – 1–10 лютого і 1–10 березня 2026 року. До вибірки ввійшли всі матеріали про тварин, що публікувались у вказаний період на сайтах УНІАН, “24 канал”, ТСН, Oboz.ua, NV, “Новини Live”, “РБК-Україна”, “Українська правда”, “Цензор”, “Кореспондент”.
