Через культурні щілини просочується зросійщення Молдови. Інтерв’ю медіаекспертки Катерини Дячук

Фото – фейсбук-сторінка Офісу Ради Європи в Україні

Чому простір Молдови зросійщений та які культурні прогалини використовує Росія для впливу на молдовське населення? Катерина Дячук, керівниця відділу моніторингу свободи слова Інституту масової інформації, побувала в Молдові на регіональному форумі від Ради Європи* щодо свободи слова. Вона поділилась особистими враженнями про життя в Молдові й тамтешній інформаційний простір. 

У всіх спільна проблема – російська пропаганда

Я поїхала на регіональний форум, щоб послухати, з якими проблемами в контексті порушень свободи слова, захисту прав журналістів стикаються в Азербайджані, Вірменії, Грузії та Молдові. Якими соцмережами, месенджерами там користуються люди, які є проблеми в медіасекторі. Я була в Ризі в жовтні й уже знала, з чим стикаються, наприклад, країни Балтії. 

Мій досвід відвідування таких конференцій показує, що у всіх нас майже однакові проблеми – мова ненависті й російська пропаганда. Звичайно, є свої нюанси. Візьмемо, наприклад, Азербайджан: він межує з Росією та Іраном – там спостерігають російську та іранську пропаганду. Однак їхні наративи, за словами представників Азербайджану, схожі.

Русифікований простір Молдови

Коли ми приїхали до Кишинева, я вмовила колегу піти зі мною з вокзалу до готелю пішки. Хотіла встигнути трохи роздивитися місто, щоб скласти якусь думку про нього. За ті 40 хвилин, поки ми йшли, враження склалося, на жаль, гнітюче. Відчувається, що країна колись була під радянською окупацією. 

Кишинів, готель “Національ” розфарбували в кольори прапора України. Фото надане Катериною Дячук

Поруч постійно було чути російськомовне населення. Можливо, через те, що ми рухалися до центру міста, і, як зазвичай буває, в центрі більше русифікованого населення. Коли ми заходили в ресторанчики обідати й намагалися звернутись англійською, нас не розуміли й переходили відразу на російську мову. Як вони визначали, що до нас можна звернутися російською? Я не знаю. Можливо, до них приїжджає мало іноземців з англомовних країн, а може, вони суто інтуїтивно переходять на російську, якщо відвідувачі не розуміють румунської.

Кишинів, будівля парламенту Молдови. Фото надане Катериною Дячук

Водночас у магазинах нас здебільшого обслуговували румунською. Не знаю, чи мають вони такий закон, який до цього зобов’язує, як в Україні. У мене склалося враження, що місцеве населення майже не розуміє англійської. Навіть ті ж представники влади на нашому форумі переважно виступали румунською із синхронним перекладом. 

Також відчувалась економічна залежність, бо на ринку та в магазинах було справді багато російських та білоруських товарів. Здебільшого та ж молочка, косметика, солодощі.

Зросійщення інформаційного простору Молдови через музику і художні фільми

У нашому готелі було понад 100 різних телеканалів. Поміж іноземних англомовних та мережі їхніх румунськомовних національних каналів були розважальні російські канали. Відверто пропагандистські канали в Молдові заблокували, але залишилися музичні й розважальні, наприклад мережі каналів, які транслюють художні фільми різних жанрів  російською. Виходить так, що Молдова однаково постійно перебуває в цьому інформаційному російському полі. 

Ще одна відмінність – в Україні також є мережі каналів, які ретранслюються з-за кордону. Але вся реклама в нас – українською, а в Молдові транслюється російська реклама. Тобто Молдова дозволяє росіянам заробляти на своїх громадянах. Совкова тематика російської реклами мене просто вбивала. Наприклад, в одному сюжеті використали алегорію щодо героїні радянського фільму “Гостя з майбутнього” Аліси Селезньової. Дібрали схожу дівчинку і кажуть: “Хочете добре жити? Користуйтеся!”, там про якесь страхування йшлося.

І хоча пропагандистських новинних каналів – зі Скабєєвою чи Соловйовим – у Молдові не побачиш, просочування російського впливу, культури, через ті ж музичні канали, відчувається. Глибше, ніж у Латвії, де я також нещодавно була, адже там досить жорстка політика щодо росіян. До прикладу, Латвія заблокувала такий контент. Молдова також почала, як і ЄС, блокувати пропагандистські канали після початку повномасштабної агресії Росії проти України, але є культурні щілини, через які відбувається вплив на населення. 

Представники молдовського медіарегулятора розповіли на конференції, що, згідно з дослідженням, у них 30% російськомовного населення, тому і є російські канали. Уявіть: невеличка країна, розміром трохи більша за Одеську область, і в неї такий відсоток російськомовного населення.

Водночас Молдова показує й українські канали. Я бачила, що транслюють “Інтер”, 1+1, “Квартал ТВ”, також телемарафон “Єдині новини”, “Фрідом”, мережу каналів із програмами про природу тощо. 

Російська дезінформація в Молдові: виклики, популярні соцмережі

Під час однієї з панелей на форумі я запитала в представника Молдови, який у них найпопулярніший месенджер. Бо, наприклад, в Україні є проблеми з анонімними телеграм-каналами, чим користується Росія – вона створює нібито українські канали, мімікруючи під них, і поширює шкідливі наративи чи дезінформацію.

Він сказав, що в них досі мають попит однокласники. У нас відвисли щелепи. Водночас позаду мене сиділа представниця молдовського регулятора, після закінчення панелі вона почала заперечувати й казати, що це неправда. От він – представник незалежного медіа, а вона – представниця влади. Спробуй розберися.

Також на форумі розповіли, що в Азербайджані, Вірменії, Грузії та Молдові телеграм непопулярний, здебільшого там користуються фейсбуком та інстаграмом. 

В усіх цих країнах проблема з російською пропагандою, а саме – з агресивною дезінформацією. Там так само, як і в нас, створюють фейкові сторінки. Проблеми ідентичні, тільки зі своїми нюансами. Ті ж країни Балтії масово скаржаться на мову ненависті, погрози, кіберпогрози, кібератаки, російську пропаганду в соцмережах – тут те саме. 

Що говорили про Україну в Молдові?

Учасники форуму звертали увагу на те, що Україна, попри повномасштабну війну, ухвалила новий Закон “Про медіа”, що ми намагаємося дотримуватися демократичних балансів попри війну. Всі захоплювалися нашою стійкістю, тим, що Україні, всупереч складному періоду, багато чого вдається. 

Особливо звертали увагу на те, що необхідний баланс між національною безпекою держави й, наприклад, потребою дотримання свободи слова. 

Мені тут згадався 2014 рік, коли Росія розпочала анексію Криму. Тоді в Україні позакривали всі ці російські пропагандистські канали. Водночас міжнародні організації закидали Україні щодо “утисків свободи слова”, а російська пропаганда це розкручувала. Хоча ми намагались елементарно зберегти країну. Існує межа між захистом свободи слова і захистом національної безпеки держави.

*Дводенний Регіональний форум Ради Європи “Формування наративу: свобода слова під час війни” відбувся 6 та 7 грудня 2023 року в м. Кишиневі, Республіка Молдова, об’єднав близько 100 представників медіаспільноти, державних органів та громадянського суспільства з Азербайджану, Вірменії, Грузії, Республіки Молдова та України.