Не знаю, чи часто вулиці Страсбурга чують кричалку “Путін – х*йло”, але днями ці старовинні вулички мали таку розкіш. Це гукали ми з журналістом та експолоненим РФ Дмитром Хилюком, щойно чули яскраво виражений московський акцент. Якась літня пара іноземців навіть почала за нами повторювати.
Вважаймо це елементом публічної дипломатії від української делегації в перервах між зустрічами й офіційними подіями Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ).
Тоді ж, у перші дні жовтня, новинна стрічка рясніла ПАРЄ. По-перше, ПАРЄ ухвалила резолюцію із закликом посилити політичний, економічний і дипломатичний тиск на Росію для звільнення незаконно утримуваних українських журналістів. Це вперше в історії окрему резолюцію присвятили саме українським полоненим медійникам. По-друге, в кулуарах ПАРЄ відкрилася виставка Press in Detention з історіями про полонених і звільнених медійників. І звісно, про вбиту в російському полоні Вікторію Рощину.
Але найважливіше – до Страсбурга змогли приїхати звільнені з російського ув’язнення Дмитро Хилюк і Владислав Єсипенко. Щоб стати голосом тих, хто досі там залишається.
В основі резолюції, яку ухвалили в ПАРЄ, – список зі щонайменше 26 журналістів у російському полоні, який веде Інститут масової інформації. За цими іменами й історіями – дні й ночі пошуків, перевірок, уточнення інформації в родичів і колег. Щоб ці люди повернулися додому, насамперед слід назвати їх на імена. На якомога вищому рівні.
Така сама робота стоїть за Моніторингом російських злочинів проти журналістів і медіа. Там уже понад 800 випадків, які Інститут масової інформації зафіксував від 24 лютого 2022 року. Ці дані унікальні: кожна новина перевіряється та сортується за типом злочину, роком, місяцем та регіоном у відповідні рубрики – вбиті, поранені журналісти, захоплення та викрадення журналістів, напади на редакції, кіберзлочини тощо. Тому моніторинг також є в основі резолюції, авторкою якої є народна депутатка Євгенія Кравчук.
Робота над виставкою Press in Detention кипіла кілька місяців. Щойно ми все підготували, довелося вносити правки. Але це найкращі правки, які можна уявити. Адже 24 серпня, на День Незалежності України, повернувся з полону Дмитро Хилюк. Росіяни тримали його в нелюдських умовах та інформаційному вакуумі з березня 2022 року. Тому з легким серцем я перемістила Дмитра зі стенда про медійників у полоні до стенда про журналістів, які його пережили. А потім ми разом поїхали в Страсбург розповідати його історію.
Перед відкриттям виставки ми помітили, як поважний пан підійшов до екрана з нашим відео про Вікторію Рощину і щось записав. Коли він вийшов на трибуну ПАРЄ, виявилося, що то депутат з Великої Британії. Свої нотатки про Вікторію він озвучив на всю аудиторію під час дебатів щодо резолюції. Дякуємо йому за цей жест!
Дорогою до Ради Європи Владислав Єсипенко сказав, що, може, треба було знайти якусь робу з російської тюрми. Але, мовляв, зберігання таких речей вважається поганим знаком. І люди, які пережили російський полон, якнайскоріше хочуть позбутися атрибутів неволі.
Проте силу реальних людських історій складно переоцінити. Тому Владислав привіз на виставку свої зламані окуляри. В ув’язненні в нього дуже погіршився зір. Влад не раз просив російських тюремників замінити ці окуляри. Звісно, вони відмовили.
Дмитрові в ув’язненні настільки хотілося солодкого, що він їв зубну пасту. А мило ввижалося йому морозивом. Водночас після візиту представників Міжнародного комітету Червоного Хреста до Дмитра почали ставитися навіть гірше, та й поговорити з ними без нагляду росіян не вдалося. Очевидно, що це лише мікроскопічна ілюстрація всього того, що люди переживають у російському полоні.
Наша мета – домогтися якнайскорішого повернення журналістів, які лишаються в російській неволі. Складно сказати, що може спрацювати або не спрацювати в такій делікатній темі. Адже ні за яким міжнародним законодавством Росія не має права затримувати цивільних загалом і журналістів зокрема. Тому механізму їхнього повернення просто не існує. Цивільних звільняють на основі точкових домовленостей. Єдиний інструмент громадянського суспільства – розголос. І ми його пустили в дію.
Все робиться людьми для людей, тому хочеться передати special thanks Аліні Татаренко та Олені Демченко з Ради Європи, які зробили реальним відрядження до ПАРЄ та виставку, народній депутатці Євгенії Кравчук за роботу над резолюцією, Людмилі Протасенко з представництва України при РЄ за невтомний супровід, а також правозахисниці Катерині Єсипенко за супровід та підтримку свого чоловіка Владислава впродовж стількох складних років. Звісно, достукатися до політиків було б набагато складніше без тяжких, але таких важливих історій журналістів Дмитра Хилюка та Владислава Єсипенка.
Відрядження до ПАРЄ представниць ІМІ та виготовлення виставки Press in Detention відбулися завдяки підтримці Ради Європи в межах проєкту “Захист свободи слова та свободи медіа в Україні – ІІ Фаза” (SFEM-UA).
Організатори виставки Press in Detention: ІМІ, Постійна делегація Верховної Ради України в ПАРЄ та Рада Європи в межах проєкту “Захист свободи слова та свободи медіа в Україні – ІІ Фаза” (SFEM-UA).
