Виборчі гроші та непокарані злочини проти свободи слова: підсумки медіароку на Чернігівщині

Однією з найнегативніших тенденцій для ЗМІ Чернігівщини стала відсутність покарання за порушення проти свободи слова. Цей рік не став  виключенням: було зафіксовано п’ять випадків перешкоджання журналістській діяльності, але винні за ці та попередні випадки так і не були притягнуті до відповідальності.   

При цьому, більшість ЗМІ області все ще  належать або перебувають під впливом влади, партій та бізнесу. Однак є приклади  появи нових незалежних цікавих проектів за межами обласного центру.  

В місцевих медіа спостерігалася самоцензура керівників та журналістів, особливо під час виборчих кампаній, яких в 2019 році було одразу дві, не рахуючи перших місцевих виборів в ОТГ.

Замовні матеріали (“джинсу”) під час виборів більшість ЗМІ розміщували  без будь-яких застережень, оскільки виборчий період знову розглядався як можливість заробити додаткові кошти. Також були зафіксовані випадки ігнорування/замовчування резонансних подій під час виборів.

Такими є підсумки медіароку в Чернігівській області.

 Вибори як випробування для стандартів професії 

Цього року Україна мала  одразу дві загальноукраїнські виборчі кампанії. І це завждивипробування на дотримання професійних та  етичних стандартів для редакцій.

Будні редакторів ЗМІ під час виборчої кампанії часто складають ось з таких усних або письмових пропозицій:

 В кожної редакції своя межа компромісів. Одні видання  помічають політичну рекламу певними назвами рубрик, які не завжди можна ідентифікувати як рекламу, замість того, щоб чесно написати «політична реклама» чи «агітація» на початку статті чи сюжету.  Інші редакції взагалі «джинсують» по повній і зовсім не маркують частину агітації, видаючи це за редакторський матеріал. За таку подачу із замовниками можна домовитися про більшу винагороду.

Згідно дослідження ІМІ в Чернігівській області протягом парламентської кампанії було двоє  "лідерів"-замовників “джинси” - політична партія "Слуга народу" (13% від загальної кількості матеріалів з ознаками замовності), та "Опозиційної платформи - За життя" (12%).

Часто під час виборів можна спостерігати і приклади самоцензурування.    Одним з «лакмусових папірців» таких процесів стала ситуація із «зашкваром», на той момент ще нардепом  по 206 виборчому округу на Чернігівщині, київським забудовником Максимом Микитасем, який знову намагався обратися по цьому ж  округу. Під час перебування в селищі Любеч народний депутат публічно нецензурно облаяв, розбив телефон та намагався побити голову селища Сергія  Пінчука через те, що той не сприяв проведенню Микитасем виборчої кампанії. Конфлікт потрапив на відео та швидко розійшовся соціальними мережами.

За наслідками події  лише кілька чернігівських сайтів опублікували інформацію про резонансну подію, інші - проігнорували. Редактори сайтів  ПіК та UA Суспільне Чернігів вказували,  що їх з різних сторін просили  прибрати матеріал, де є відео з Микитасем. При цьому новину про конфлікт в Любечіпоширили більшість всеукраїнських  відомих сайтів та агентств.  

Інший приклад залежності ЗМІ від власників виплив через зміну політики фейсбук щодо оприлюднення замовників політичної реклами.   Так, чернігівський телеканал «Дитинець»оплатив рекламу у Фейсбуці кандидата у народні депутати по 205 округу  Валерію Кулічу.   

Порушення прав журналістів – тенденція стала і невтішна

Протягом року в Чернігівській області моніторингом ІМІ булозафіксовано  п’ять випадків порушення свободи слова. Три з них були пов’язані з передвиборчими баталіями в області.

Так, під час парламентських виборів у Прилуках Чернігівської області 13 червня заступник голови виборчого штабу кандидата в народні депутати Олександр Чалийпобив двох журналістів проекту “Стоп корупції” Марію Гураль та Володимира Циганова. Журналісти намагалися потрапити на публічний захід, де один з кандидатів у депутати зустрічався з громадськістю. Знімальна група хотіла перевірити наявну у них інформацію щодо підкупу виборців на даному заході. Це єдина справа проти журналістів  по якій поліція виявила підозрюваного, застосувала до Олександра Чалого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту а справу передали до суду. 

 В тих самих Прилуках  у липні блогер Ігор Стах, який активно в своїх матеріалах   критикував одного з кандидатів в депутати, оприлюднив відеозвернення, в якомустверджував, що отримує погрози про фізичну розправу.  А вже в серпні невідоміпобили  Ігоря Стахане неподалік його будинку в Чернігові. У коментарі ІМІ Ігор Стах повідомив, що пов’язує напад із написанням матеріалів щодо одного з кандидатів в депутати.   

Ще кілька  епізодів з   порушенням прав журналістів були, коли журналістку-фрілансерку Любов Потапенко 19 квітняне пускали на засідання конкурсної комісії з призначення директора регіонального ландшафтного парку “Ялівщина”, яке відбувалося в Чернігівській обласній державній адміністрації, та 27 жовтня невідомий чоловікпогрожував журналістці UA:Чернігів Ользі Двойнос розбити телефон і забороняв знімати на місці ДТП за участі авто міського голови Чернігова Владислава Атрошенка.

В той же час, за інформацією наданою в прес-службі обласного управління поліції Чернігівської області,  з зафіксованих кримінальних проваджень вчинених стосовно працівників ЗМІ за 2018 - 2019 роки більшість закриті з формулюванням “відсутність в діянні складу кримінального правопорушення” (п.2 ч.1  ст. 284 КПК України)

Якщо офіційними цифрами, то за останні два роки відкрито було 14 проваджень, з них закрито 9,  лише по одному справа передана до суду, по решті чотирьом ще ведеться слідство, але звинувачення нікому не висунуто. 

Відсутність публічної професійної дискусії

Серед спеціальних подій, присвячених обговоренню медіа в Чернігові, можна згадати хіба  зустріч місцевих журналістів з головою Комісії з журналістської етики, головою правління ПГО ТРК «Громадське радіо» Андрієм Куликовим. Під час дискусіїобговорювались питання актуальні, як для регіону, так і загальноукраїнські виклики.  Якою є роль журналіста на прикордонні з країною-агресором? Яким є стан інформаційної безпеки на Чернігівщині і що регіональні журналісти можуть зробити для її зміцнення? Чи можливо гідно виконувати свою місію і не скотитися у пропаганду?  Роль громадської журналістики у воєнних умовах. 

В той же час дискусії в професійній спільноті  про стандарти професії, етичні норми в місцевих ЗМІ не ведуться навіть на рівні соціальних мереж.

 Медійний експеримент двох ОТГ

Серед нових медійних проектів 2019 року слід виділити сайт  Сусіди.City . Це проект двох   редакцій газет з об’єднаних територіальних громад корюківського «Маяка» і менського «Нашого слова». Ресурс вигідно вирізняється  з-поміж інших локальних сайтів як сучасним дизайном, так і якісним контентом, що дотримується стандартів професії.

Сусіди.City – багато в чому експериментальний сайт. Адже до цього подібні ресурси створювалися лише у великих і малих містах України. А ось ведення спільного для  територій сайту – ідея нова і поки досконало не освоєна.

Колектив об’єднаної редакції прагне, щоб Сусіди.City допомагали кожному розбиратися в непростих проблемах і життєвих ситуаціях і ухвалювати правильні рішення, для цього, наприклад є рубрика«Пояснюємо на пальцях». Журналісти намагаються  довкола ресурсу згуртувати  активних жителів громад, щоб сайт став для них майданчиком для обговорення і впровадження ідей жителів.   

Павло Пущенко, регіональний представник Інституту масової інформації в Чернігівській області

Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО «Інститут масової інформації» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.