Престуристи окупованих територій – портрет іноземного пропагандиста

За фактом це пособники Кремля, учасники російського пропагандистського проєкту “Іноземні журналісти за Росію”. Активізують цю мережу пропагандистів під час важливих, з погляду окупантів, подій у захоплених українських містах. На окуповані території Донецької та Запорізької областей, Приазов’я та Криму незаконно їдуть так звані спостерігачі та експерти з виборів, політики та “знавці” засад свободи слова, журналісти – майже з усього світу. Про одного з них, фінсько-російського журналіста-пропагандиста Кості Хейсканена, ми розповімо детально.

Іноземні гості в окупації – хто вони?

На ТОТ приїздять і особи з ім’ям, як-от спостерігач на незаконних виборах, француз, пращури якого – французький письменник і філософ Монтеск’є та рід королівських мушкетерів д’Артаньян. Емері Франсіс Андре Філіп де Монтеск'є д'Артаньян – політик, що побував в окупованому Маріуполі цього року на незаконних виборах президента РФ. Він колишній мер, депутат Європарламенту та член Сенату Франції, втім це не завадило йому незаконно перетнути кордон та потрапити до окупованого Приазов’я. 

Бувають у таких поїздках і ноунейми, як під час чергової “екскурсії” на територію окупованої ЗАЕС у Запорізькій області. Туди серед інших приїхав “проінспектувати” роботу станції просто “журналіст зі США”, без імені та назви ЗМІ. З ним були такі самі ноунейми або особи з російськими зв'язками з Уганди та Гани. 

Є серед “медіатуристів” на тимчасово окуповані території і реальні журналісти. Наприклад, Патрік Генінгсен зі США частий спікер у російських пропагандистів. У США він відомий як радіоведучий порталу 21st Century Wire. Він прокремлівський аналітик та постійний експерт для RT.

Журналіст Патрік Генінгсен на виборах у Маріуполі, весна 2024 року. Скриншот: телеграм-канал пропагандистського медіа “Мариуполь-24”

Фінський журналіст vs російський пропагандист

Зазвичай такі гастролери приїздять на окуповану Донеччину та Приазов’я разово, тимчасово. Але є і часті, навіть постійні гості. Один з них – систематичний незаконний відвідувач ТОТ, громадянин Фінляндії Кості Хейсканен.

Хейсканен на місці зруйнованого заводу “Азовсталь” в окупованому Маріуполі. Фото: The Insider

Прізвище Хейсканен дісталося пропагандисту від дружини. Він уродженець російського Санкт-Петербурга, а його пращури з Фінляндії (начебто предки-сталіністи, як стверджує “Інсайдер”, перебралися до CРСР у 1930-х роках). Народився Костянтин Лебедєв (Хейсканен) у радянському Ленінграді в 1978 році, цитує “Інсайдер” фінською мовою сайт iltalehti.fi. Із 2022 року в новинах фінських медіа Кості Хейсканен згадується як “рупор російської пропаганди”. 

Так, незалежна щоденна фінська газета-таблоїд, третя за величиною газета у Фінляндії (сайт Iltalehti.fi), у червні 2024 року розповіла в матеріалі “Фінський журналіст” виявився російським пропагандистом” фінському читачу про кремлівську інформаційну мережу. В розслідуванні фігурує і Хейсканен (Лебедєв).

Фінські журналісти з Iltalehti.fi доводять до аудиторії історію кар'єри Лебедєва. Вона, зі слів журналістів-розслідувачів, почалась у 2004 році, коли Лебедєв заснував журнал “Фокус” і зосередився на публікації статей про нібито проблеми росіян, які проживають у Фінляндії. Лебедєв стверджує, що протягом своєї кар'єри працював у найбільшому фінському ЗМІ. Але насправді він працював з декількома фінськомовними ЗМІ, які мають тісні зв’язки з прокремлівськими журналістом Янусом Путконеном, що був головною сполучною ланкою між “Л/ДНР” та міжнародною пресою. Ще 2016 року Путконен був керівником пресцентру та інформаційного агентства в окупованому російськими військами Донецьку. 

Журналісти-розслідувачі стверджують, що не так давно Хейсканен мав конфлікт із Путконеном. Власне, про Путконена у своєму останньому дописі у фейсбуці Хейсканен згадує із сарказмом та в негативному ключі. Ймовірно, два пропагандисти не поділили “сферу впливу”.

Хейсканен та Путконен. Фото: The Insider

Відповідь пропагандиста фінським ЗМІ – допис перший

У відповідь на резонансну інформацію про зв’язки з Кремлем у фінському медіа пропагандист Хейсканен почав доводити, що він журналіст та європеєць. Так, після появи розслідувань він опублікував у фейсбуці два дописи. 

У першому йдеться про докази належності до медіа Європи, адже бути частиною машини агресивної російської пропаганди на умовах “іноземного журналіста” – це неабиякий плюс. Хейсканен доводить, що він європейський журналіст, і у відео для пропагандистського телеграм-каналу “Редакция Шмель” влітку цього року. У ньому Хейсканен називає Західну Європу “смердючою брудною свинею”.

Також як доказ своєї журналістської діяльності Хейсканен наводить фото двох посвідчень: одне належить професійній спільноті Міжнародної федерації журналістів, інше – SJL Suomen Journalistiitto (Finland Journalist Association) від 2007 року. 

У відповідь на розслідування “Інсайдера” та публікації фінських ЗМІ в російському пропагандистському виданні “Україна.ру” 3 липня 2024 року з'явилося велике інтерв’ю Кості Хейсканена (або Костянтина Лебедєва) під гучним заголовком: “Фашизм з України просочує не лише мою Фінляндію, а й інші країни Європи”.

Інтерв'ю пропагандиста 3 липня 2024 року. Скриншот: пропагандистський сайт Ukraina.ru

В інтерв'ю Хейсканен стверджує, що в пошуках своєї правди він звернувся до голови спілки журналістів Фінляндії Ханне Ахо. “Я їй сказав, Ханне, я ж пам'ятаю, як ти була в Москві у 2004 році, пила там горілку, один фінський журналіст намагався пронести дві пляшки горілки до Кремля, а інший настільки напився, що послизнувся в кремлівській їдальні. Ви можете говорити, що я кремлівський, що я путінський пудель”, з цим пропагандист погоджується, “але навіщо ж ви брешете, що я не був у спілці журналістів Фінляндії?” – цитує його пропагандистське видання.

Інтерв’ю Хейсканена, 3 липня 2024 року. Скриншот: пропагандистський Ukraina.ru

Ми звернулися з питанням, чи досі Кості Хейсканен є членом Спілки журналістів Фінляндії та чи справді такий інцидент був, до голови Спілки журналістів Фінляндії Ханне Ахо.

“Я не можу коментувати чиєсь членство, оскільки, відповідно до фінських законів, це конфіденційна особиста інформація. Однак люди, які не працюють журналістами або які не дотримуються журналістської етики та журналістських принципів, не можуть бути нашими членами.

Якщо говорити про нашу поїздку до Москви двадцятирічної давності, то там не було жодної з тих подій, які він описує. Тож жодних інцидентів, пов’язаних із Кремлем, не було” – так прокоментувала закид пропагандиста Кості Хейсканена Ханне Ахо, президентка Спілки журналістів Фінляндії, у відповіді Юлії Гаркуші, представниці ІМІ в Донецькій області.

Фінське коріння кремлівського пропагандиста – допис другий

У другому дописі пропагандист Хейсканен відстоює ще одну важливу деталь – його фінське коріння як доказ його європейськості. Свій другий допис, де Кості лежить на руках у тата в пелюшках, пропагандист починає словами: “Доброго ранку з Донецька! Хтось опублікував статтю про те, що я “фальшивий фін”.

У дописі у фейсбуці Хейсканен викладає метрики, родинні фото та історію своєї фінсько-руської або фінсько-радянської родини. Ім’я та прізвище він змінював тричі, про це він також розповідає в цьому дописі. Так, до 1996 року він був Костянтином Михайловичем Лебедєвим. У 1996 він змінив ім’я на Кості Мікаеля Лебедєва, а у 2004 році взяв прізвище дружини й став Кості Хейсканеном.

“Усиновлені мною діти попросили, щоб я взяв прізвище Хейсканен, тому що їх ображали в Лаппеенранте (місто на Сході Фінляндії. – Авт.) через те, що ми маємо різні прізвища. Говорили, що вони народились у Виборзі, а отже “рашисти” і їх треба бити. І це, на хвилинку, був 2003 рік”, – скаржиться на рівень русофобії в інтерв’ю московським пропагандистам фінський пропагандист Кості Хейсканен.

Костянтин Михайлович Лебедєв з татом. Фото: фейсбук-сторінка Лебедєва

Водночас підписники російського походження критикують допис Хейсканена. Один з них – від “руської фінки” Галини Кисельової. “Не розумію, а чому ти соромишся бути російським фіном, і, в принципі, ти справді не чистий фін. Тобі випала велика честь народитися в Росії, і пишайся цим. Мені щось не зрозумілі твої ці дописи. Багато галасу, незрозуміло тільки навіщо”, – обурюється вона в коментарях. У таких, як вона, на особистих сторінках прапори Росії, георгіївські стрічки, подяки “діду за перемогу” та інші атрибути прихильників та прихильниць “руського миру”.

Підписниця пропагандиста. Скриншот: фейсбук-сторінка Кисельової

Хейсканен упевнений, що “переслідування” з боку фінських та європейських журналістів – це “брудна” відповідь на його “роботу та поїздки на нові території Росії”. Інші закиди, співпрацю з Росією, незаконні поїздки на окуповані території тощо, Хейсканен не спростовує.

Пропагандист та море

Кості Хейсканен не зірка журналістики, але й не ноунейм. Він, дійсно, був фінським журналістом, але писав до 2022 року здебільшого про туризм. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Хейсканен як медіатурист, а ще публіцист, репортажист і документаліст будує кар’єру на темі війни, незаконно відвідуючи окуповані території України. Кремлівські ЗМІ, які розповідають про ці поїздки, називають Хейсканена “фінським журналістом”, який “постійно працює в нових регіонах”. Він буває на окупованих російськими військами територіях Донецької, Запорізької областей і Криму частіше, ніж у себе вдома. Влітку 2024 року пропагандист побував в Енергодарі та Мелітополі, у Бердянську, Маріуполі, Авдіївці, Донецьку та в прибережних селищах Приазов’я. Наприклад, наприкінці вересня цього року пропагандист Хейсканен вихвалявся у фейсбуці своїм напівоголеним торсом у водах Азовського моря в окупованій Кирилівці.

Хейсканен у Криму, вулиці Херсонеса, вересень 2024 року. Скриншот: фейсбук-сторінка пропагандиста

Кості Хейсканен на пляжі Азова, Кирилівка, 29 вересня 2024 року. Фото: фейсбук-сторінка пропагандиста

Кості – борець чи гидота?

Хейсканен спотворює реальність, заявляє, що в Приазов’ї “йде туристичний бум”, розмірковує про “величезний туристичний потенціал” Приазов’я у своїх інтерв’ю для колег-пропагандистів. “Тут тепло, фрукти, чудові ресторани, все дешевше, ніж у Москві. Можна напитися, наїстися, купатися і навіть сходити до фінської сауни. Я вже, до речі, сходив. Тут усе дуже спокійно, дружньо, люди дуже добрі”, – розповідає Хейсканен в інтерв’ю Ukraina.ru, яке вийшло влітку цього року. 

Власне, його пропагандистську діяльність на користь російських окупантів можна підсумувати так. 

Охоче роздає інтерв’ю. Після поїздок окупованими територіями Донеччини Хейсканен охоче роздає інтерв’ю, які нашпиговані класичними тезами російської пропаганди. “Вони приїхали на Донбас за покликом серця!” – каже анонс документальної стрічки Хейсканена від російських пропагандистів.

Транслює брехню. Хейсканен, як і інші пропагандисти, транслює брехню про те, що “Україна заливає кров’ю Донецьку Народну Республіку постійно та протягом уже 10 років”. Пропагандист Кості Хейсканен розповідає, що бачив “моторошний момент, як натовськими снарядами вбивали мирне населення Донбасу. І навіть православний храм хотіли знищити”.

Видає вигадані історії за реальні. Пропагандист збирає історії в людей, які опинилися в окупації, перекручує їх, видає за реальність. Часто це історії про “найманців з Європи”.

Колеги-пропагандисти пафосно відгукуються про Хейсканена: “Він втратив житло і країну за підтримку Донбасу!”, а той з їхньою допомогою у відповідних російських телеграм-каналах анонсує свої псевдострічки про 10 років терору Донбасу, про пекло, яке влаштувала Україна в Авдіївці, про батальйон "Еспаньйола", про квітуче життя в Запорізькій області.

До речі, у липні ІМІ писав про те, що кремлівський пропагандист Кості Хейсканен, закінчив знімання чергового псевдодокументального фільму. Він говорить про себе, що “хоче ввійти до історії як борець, а не як гидота”. Втім, здебільшого виходить другий варіант.

Юлія Гаркуша, регіональна представниця Інституту масової інформації в Донецькій області