Новини без сексизму і людей. Гендерне дослідження топових ЗМІ Кіровоградщини

Новинні матеріали топових кропивницьких онлайн-ЗМІ не містять сексизму та ейджизму. Водночас у текстах кількісно переважають експертки. А героїв майже вп’ятеро більше, ніж героїнь. 

Такі результати гендерного моніторингу, проведеного в лютому. Починаючи з 5 лютого в кожного з п’яти популярних видань, “Гречка”, “Точка доступу”, “Без купюр”, CBN та “Перша електронна газета”, було проаналізовано по 50 новин, усього 250 новин. У кожній новині ми фіксували наявність героїв / героїнь, експертів / експерток, а також розподіляли їх за тематиками. Одразу зауважимо, до уваги бралися саме новини, без аналітики, розслідувань, інтерв’ю та публіцистики. 

Втрачена людиноцентричність 

Моніторити новини завжди цікаво, адже це показовий зріз того, як на події в суспільстві реагують медійники. Подієва журналістика. Тут і зараз про головне. Так принаймні було раніше, однак наразі новини як жанр стали радше сухими замітками та опрацьованими, а інколи й не дуже опрацьованими пресрелізами різноманітних пресслужб – прокуратури, поліції, СБУ, міської та облради. І на це є свої причини. 

Нішу новин активно освоюють телеграм-канали, які засипають ефір короткими повідомленнями про те, що відбувається в місті, області, країні, світі. Ці повідомлення частенько не перевірені, без адекватного бекграунду або й просто фейкові. Однак у часи тотальної інформатизації та війни, яка привчила нас – що більше інформації, то краще, конкурувати з такою навалою повідомлень-новин стає дедалі важче. 

Це призводить до того, що новини втрачають героїв і стають подієвими, а не людиноцентричними текстами. Показова статистика: з 250 матеріалів, які були опрацьовані під час моніторингу, у 173 не було жодного конкретизованого героя чи героїні. 

Найменше героїв / героїнь виявилось у новинах видання “Точка доступу” – 18 та 1 відповідно. Ми поцікавились у редакторки Ольги Зими про причини таких показників. 

“Звичайно, це не є стратегією нашого видання. Минулого року ми  працювали над політикою гендерної чутливості, яку не лише сформували в окремий документ, а й опублікували на сайті разом з редакційною політикою. 

Якщо йдеться про великі тексти, над якими працюють журналістки, то, звичайно, тут ми дотримуємося принципів гендерної рівності, подаємо матеріали з дотриманням гендерного балансу, де це можливо; звертаємося по коментарі як до чоловіків, так і до жінок з різних тематик. 

Коли ж ми говоримо про новини, то це можуть бути або заходи, які відвідують наші кореспондентки, або відповіді на запити, або коментарі різних пресслужб чи голів громад. Ми не можемо впливати на вибір спікера/-ки для брифінгу чи пресконференції. Так само по новини з громад ми насамперед ідемо до голів, а це здебільшого чоловіки. 

Тобто в новинах ми не завжди можемо впливати на гендерний баланс. Тому намагаємося це компенсувати своїми авторськими статтями й такими проєктами, зокрема, як “Жінки в ЗСУ”, “Жінки, які наближають перемогу”, і вже в березні в нас стартує великий проєкт із гендерної чутливості, де ми також обов’язково будемо говорити на ці важливі теми”.

Зі свого боку зауважимо, що несправедливим перебільшенням було б сказати, що новини сайту втрачають свою інформативність через малу кількість спікерів/-ок. Зовсім ні. Інформації тут якраз досить, а от людей дійсно трохи бракує.

Колеги з видання “Перша електронна газета” також більше уваги приділяють великим текстам. Та й узагалі мають свою специфічну манеру ведення інформаційного порталу – більше “газетну”, ніж традиційно “сайтову”. 

“Хоча більшість контенту на сайті – це новини, але ми намагаємося не витрачати на них багато часу і робимо ставку саме на факти, які не завжди потребують акценту на конкретній постаті. Тому, готуючи саме новини, зрідка звертаємося до експертів та інших коментаторів. Лише тоді, коли без них ніяк”, – зауважує редакторка “Першої електронної” Світлана Листюк. 

До речі, у новинних текстах згаданого видання це помітно. З 50 проаналізованих матеріалів ми лише в одному зафіксували наявність експерта та ще в одному експертки.

Зміщений баланс

Звісно, не можемо ми оминути й питання гендерного балансу. Загальний показник щодо всіх п’яти ЗМІ – 17,5% героїнь та 82,5% героїв відповідно. І це суттєвий перекіс. Уже згадана Світлана Листюк обґрунтовує ці показники так: 

“Якщо говорити про гендерний баланс, то, зізнаюся, ми не дивимося на стать людини. Нам однаково, чи це чоловік, чи жінка, чи особа, яка не визначилася. Головне, щоб вона була компетентною, мудрою, цікавою, талановитою, тобто могла б стати “фішкою” журналістського матеріалу. Якщо намагатися дотримуватися стовідсотково балансу, можна втратити багато цікавих тем і героїв”.

Що ж до іншого важливого аспекту – експертів і експерток у новинах, тут з балансом усе значно краще. Загалом у новинних матеріалах топових медіа ми зафіксували 55,3% експерток та 44,7% експертів. Водночас саме експертки частіше коментували різноманітні події про правопорушення та медицину, а от експерти були більш представлені в текстах про війну та економіку. Для України це радше виняток, ніж норма, оскільки в жодному іншому обласному центрі кількість експерток не перевищувала 50%.

Цікаво й те, що торік у топових ЗМІ Кіровоградщини співвідношення експерток та експертів було прямо протилежним – 44 до 56%.  До речі, Кіровоградщина стала єдиним регіоном, у якому експертки у відсотковому значенні були більш представлені в новинах, ніж експерти. І, хоча наш моніторинг – це не змагання та показники загалом у всіх доволі непогані, проте все ж у ньому є умовні переможці. Найкращий баланс, 50 на 50 за показником представлення експертів / експерток, – у “Точки доступу”. А от загальні цифри все ж кращі в “Гречки”. Жінки-експертки тут присутні в 43% випадків, а героїні фігурують у 24,5% новин, де люди взагалі присутні та ідентифіковані. 

Анастасія Дзюбак, редакторка “Гречки”, поділилася “рецептом успіху” власного видання.

“Ми уважно стежимо за вживанням фемінітивів, а також часто висвітлюємо гендерно чутливі теми, адже для нас як неформальних учасниць організації “Жінки в медіа”, журналісток, що регулярно працюють над гендерною тематикою за підтримки Волинського пресклубу, це важливо, – розповіла вона. – Щодо добору експертів, ми намагаємося дотримуватися паритету, проте все ж орієнтуємося не на стать експерта, а на його фаховість, адже часом для регіональної журналістики експертів загалом знайти складно. Також ми маємо узгоджений Етичний кодекс редакції щодо гендерно чутливої політики в межах співпраці з донорами й висвітлення тем, що стосуються війни”.

Наостанок про сексизм

Тут мав бути розділ із присутнім у новинах сексизмом, ейджизмом і подібним, однак, і це чудово, у досліджених матеріалах ми такого не виявили. Не відкидаю, що така лексика могла бути присутньою в інтерв’ю чи репортажах, однак у новинах топові видання Кіровоградщини продемонстрували прекрасні показники. 

Тож, підсумовуючи, скажемо – війна дещо змістила акцент новин, суттєво прибравши з них людей. Та це реалії, до яких необхідно пристосуватись і адаптуватись. Місцеві видання з цим завданням дають раду досить успішно. 

Павло Лісниченко, регіональний представник ІМІ в Кіровоградській області