Медійний рік Кіровоградщини: пошук кадрів, знань та стабільності

Для медійників Кіровоградщини, як, власне, і для колег з усієї країни, 2023 рік не назвеш простим. Традиційна президентська новорічна фраза "Дорогі українці, це був важкий рік" була б як ніколи доречною. Та все ж, попри чимало труднощів, небезпек та перепон, більшість видань вистояла та продовжує працювати над базовою місією будь-якого медіа – інформування суспільства. Ба більше, чимало медійників продовжило працювати над розвитком власних ЗМІ.

Редакторська думка 

Ми поспілкувалися з редакторами топових видань регіону, розпитавши про складнощі, втрати та здобутки року, що минає. І ось, що почули.

Ольга Зима, головна редакторка видання "Точка доступу":

2023 рік був не менш складним, ніж минулий – 2022-й. Фінансова нестабільність, емоційне вигорання, фізична загроза життю внаслідок запуску росіянами ракет та дронів мали вплив на кожного працівника редакції. Та попри складнощі ми вистояли й продовжуємо масштабуватися, розвиватися й втілювати нові ідеї. Для цього збільшили кількість людей у команді.

Цьогоріч ми дуже пишаємося своєю роботою. Нам вдалося реалізувати два крутих і важливих проєкти: серія матеріалів про дружин загиблих військових та про жінок-військових. Це важливі соціальні теми, про які варто говорити, звертати увагу влади на проблеми та руйнувати стереотипи.

Також отримали позитивний досвід у реалізації фандрейзингової стратегії. Ми на шляху до повної фінансової автономії, тож іще є над чим працювати у 2024 році. Дуже пишаємося тим, що наше видання пройшло незалежну експертну оцінку та ввійшло до мапи якісних медіа України, а також було відібране Академією Deutsche Welle в Україні для підтримки. 

Дуже в роботі не вистачає нашого фотографа Олександра Козловського, який уже майже два роки перебуває в лавах ЗСУ. Фотоконтент займав значну частину на нашому сайті. Краще, ніж Сашко, цю роботу ніхто не може зробити. Тож ми чекаємо якнайшвидшого його повернення в редакцію. А також сумуємо за нашою колегою Анастасією Ковальовою, яка переїхала до Києва. 

Журналістка "Точки доступу" Анна Добрань пройшла навчання з основ розслідувальної журналістики, і вже нового року плануємо запускати нові продукти. Інші працівники видання продовжують отримувати нові знання завдяки співпраці з Media Development Foundation та Internews Ukraine.

Уже зараз думаємо про наступний рік. Ми провели кілька стратегічних сесій у редакції, підготували ґрунтовну стратегію та визначили цілі на 2024 рік. 

Редактор онлайн-медіа "Новий громадянин" Віктор Голобородько:

Найважливіший виклик року – оперативно перебудовувати систему комунікації з користувачами під потреби воєнного часу: організувати альтернативне електрозабезпечення, знайти ресурси для роботи, координуватися з творчими й технічними співробітниками. 

Був, звісно, і варіант просто припиняти роботу. Іноді такі думки, бо не все вдається, є багато помилок і сильна невизначеність, але наступний рік продовжуємо працювати – це 100%. Чималий виклик – стрімкий перехід користувачів на нові платформи, зокрема телеграм, до цього часу популярний фейсбук і навіть вайбер. Є потреба комунікувати через ці мережі. Але монетизація такої роботи видається для регіонального ЗМІ досить проблемною. Тому поки що лише експериментуємо. Ще один виклик – працюємо, щоб вийти на ритмічну роботу з випуску власного постійного відеоконтенту. 

Найбільшою перемогою є реєстрація в Національній раді з питань телебачення і радіомовлення. Ми стали першим в області онлайн-виданням, яке це зробило. До мікроперемог зарахуємо придбання комплекту радіомікрофонів-петличок, без яких складно працювати над створенням відеоконтенту, та іншого обладнання.

Не обійшлося без втрат. Інформаційне поле, навіть у такому місті, як Олександрія, з купою соціальних контактів, стало завузьким, стиснутим об’єктивними обставинами. Спостерігається зростання агресивності серед чималого кола контактів. Це, мабуть, емоційне вигорання чи якась інша тенденція, але агресивність до журналістів навіть місцевого рівня зростає. Це теж скорочує тематику і взаємодію. Є втрати в колективі, які замінити нема ким. Є вимушене самоцензурування. Це радше про втрати якісного контенту. Спілкуємося з бійцями на фронті та волонтерами, які розповідають історії, що є ближчими до репортажів чи текстів нарисів людських перемог і втрат. Але розуміємо, що більшість цієї інформації в подробицях, що і розкривають їхній зміст, стане відкритою і доступною вже після активної фази війни. 

Нам вдалося зберегти наш колектив, як і потенційні можливості для роботи. Продовжуємо працювати й віримо в нашу спільну перемогу.

Анастасія Дзюбак, редакторка видання "Гречка":

Цього року ми втілили кілька вагомих контентних проєктів, зокрема два подкасти та серію матеріалів про гендерні стереотипи. Ми пройшли складний процес переїзду сайту на нову технічну платформу. Це дало нам змогу маркувати рекламу в стрічці новин, а не в кінці тексту. У нас з’явилася кнопка, за якою можна залишити донат – "чайові" журналістам. 

Після більш як піврічних пошуків, здається, нам вдалося знайти ще одну людину в команду. Також пишаємось, що стали однією з редакцій, яка долучилася до довготривалого проєкту Fight for Facts від Львівського медіафоруму, n-ost та ІМІ. Це дає якусь надію на сталість. 

Були й втрати. Цього року після тяжкої хвороби пішов з життя Євген Савранський – наш друг і спортивний кореспондент, який був з нами з 2008 року. Також через майже два роки повномасштабного вторгнення ми відчуваємо, як знижується продуктивність у команді, як вичерпуються внутрішні ресурси.

Інна Тільнова, головна редакторка газети "Нова газета":

Основний виклик нашої "Нової газети" у 2023-му – це Укрпошта, наш головний партнер і монополіст у сфері доставлення преси по Україні. Цього року Укрпошта підняла тарифи на доставлення, і наша газета  здорожчала з 250 грн до близько 400 для передплатника. Ми вирішили відкрити передплату лише на пів року, оскільки не впевнені, що витягнемо фінансово весь 2024-й. У контексті війни й ситуації в країні це ніби й не трагедія, але в контексті того, що друковані ЗМІ для багатьох українців є чи не єдиним джерелом перевіреної інформації... 

Я брала участь у нарадах з керівництвом Укрпошти, і мені здалося, що гендиректору, пану Смілянському, глибоко по цимбалах ця ситуація. До речі, проблема з Укрпоштою стосується і недотримання підприємством своїх обов’язків з доставлення. 

Є і позитиви, перемоги. Зокрема, нам разом з колективом ГО "Баба Єлька", а це майже весь колектив "Нової газети", вдалося зібрати гроші й купити автомобіль для колеги Ігоря Крушеницького, який служить морпіхом-розвідником. Зараз нам без нього важко: над газетою працюю фактично я одна, над сайтом – двоє журналісток. Але це зовсім непорівнювано з тим, у якому середовищі й у якому контексті зараз Ігор. Дуже хочу, щоб 2024 року наш колектив возз’єднався.

А ще наприкінці року нам вдалось отримати підтримку від Лабораторії журналістики суспільного інтересу, тож ми змогли надрукувати календарі від газети й оголосити традиційний розіграш призів для наших передплатників. Плюс завдяки фінансовій підтримці змогли зʼїздити в експедицію в Долинський район із проєктом "Баба Єлька". Репортаж звідти вийде в передноворічному номері.

Мирослава Липа, редакторка видання CBN:

Нашій редакції довелося цього року частіше долати виклики, пов'язані з війною, ніж радіти досягненням. Для CBN однією з найбільших змін став перехід з ефіру цифрового мовлення телеканалу "Вітер" на онлайн-майданчики. Це зовсім інший підхід, який ставив вимоги перед колективом навчатися роботи в нових форматах "на ходу". 

Ми вже бачимо зростання кількості наших підписників у соцмережах в умовах, коли не можемо дозволити собі додаткові видатки на рекламу. Отже, читачів та глядачів цікавить наш інформаційний продукт. 

Радіємо, що попри все редакція працює, що Збройні Сили України та війська протиповітряної оборони бережуть нас від російської збройної агресії. Наша мрія – той день, коли слово "війна" зустрічатиметься в новинах лише в контексті минулого часу.

Варто згадати 

Звісно, це далеко не всі редакції, з якими ми б хотіли поспілкуватись і які заслуговують на увагу читачів. Зокрема, друковане обласне видання "Кіровоградська правда", яке продовжує тішити аудиторію унікальним поєднанням класичної газетярської журналістики, трендових постів і авторських мемів на власному телеграм-каналі. 

Цьогоріч співвласниця та головна редакторка газети Олена Сідорова створила ще один напівмедійний проєкт – відкрила кав’ярню "Кафе-редакція". Заклад слугує працівникам друкованого видання повноцінною редакцією, а заодно дає змогу насолодитися смачною кавою в самісінькому центрі міста. 

Крім того, кав’ярня та сама "Кіровоградська правда" активно йдуть у кооперацію з різноманітними волонтерськими та бізнесовими ініціативами. А це, як відомо, чудова можливість отримати хороший контент для читачів, а заодно й долучитися до корисної справи. 

Згадаємо і створення восени цього року медійного об’єднання "Медіаколо". Це продукт співпраці трьох кропивницьких видань – онлайн-медіа "Без купюр", "Пульс" і газети "Нова газета". Журналісти анонсували плідну співпрацю та нестандартне подання матеріалу, одразу в трьох формах – відео на ютубі, газетна публікація та стаття на інтернет-ресурсі. На думку медійників, такий підхід допоможе розкрити проблемні теми, за які вони планують братися, з усіх можливих сторін. Наразі журналісти продовжують "притиратись", однак уже створено кілька цікавих матеріалів на теми можливих блекаутів, наглядових рад при комунальних підприємствах, розв'язання земельних питань у міській раді та інші.

Згадати варто й про взаємодію з пресслужбами Кропивницької міської та Кіровоградської обласної рад. У міськраді торік мали проблеми з доступом медійників до сесій. Питання вдалося розв'язати. З облрадою все йшло гладкіше, однак зміни кадрового складу, перестановки в керівництві самої ради створили ситуацію певної недокомунікації. Вирішити її має новий очільник пресслужби Петро Мельник, який заодно є керівником обласної спілки НСЖУ. Поки що рік завершуємо на відносно позитивній ноті в цьому питанні. 

Досі актуальною залишається для Кіровоградщини проблема браку кадрів. Чимало колег переїхало з міста чи захищає наразі країну в лавах ЗСУ, а от нових людей на їхнє місце знайти виявилося проблемно. Причинами тому доволі посередня зарплатня медійників регіону, значна завантаженість і стресовість роботи. Вирішувати це завдання редактори планують, організувавши спільно з журналістським хабом ІМІ "Медіабаза" щось на кшталт школи-інтенсиву з журналістики. Наразі це питання перебуває на стадії обговорення концепції.

Павло Лісниченко, регіональний представник ІМІ в Кіровоградській області