"Листочки з бажаннями": суспільний інтерес чи булінг?

Фото – zib.com.ua

У правоохоронців останніми днями – золоті жнива. Проводяться обшуки, інші слідчі дії щодо топчиновництва з різних сфер: оборона, енергоресурси, законодавча, податкова. Коломойський, Аваков, Столар! Але що є найбільш обговорюване суспільством?

Листочки-захцянки однієї податковиці. 

Посадової особи, котра, за повідомленням ДБР, підозрюється в запровадженні серйозних  корупційних схем і оборудок.

В офіційному повідомленні спікеркою бюро наводиться перелік майна, що не відповідає офіційно заявленим доходам, акцентується на прикрасах, дорогому одязі, аксесуарах. На цьому можна б було зупинитися, бо суспільство отримало необхідну і дійсно важливу інформацію. 

Але – ні. Далі починається процес, котрий ми з однією шанованою мною колегою без попередньої змови назвали різновидом процесуального булінгу. 

До засобів масової інформації потрапляють світлини списків бажань посадовиці на кілька років. Бажання різні: кар'єрне зростання, мандрівки, медичні втручання, заробляння вельми значної суми грошей.

Ці листочки ні жодну провину прямо не вказують, хіба дууууже-предуже опосередковано за певних умов, про що спеціалістам, авжеж, відомо.

Але ці листочки ідеальні для іншого. Для висміювання героїні: жадібна, недалека крадійка, примітивно мислить, живе лише пузом під омріяною соболиною шубою. 

Хтось над цим реготатиме, когось жахливо обурюватиме ця жлобсько-егоїстична шкала бажань, коли країна перебуває в страшній війні, коли свіжозруйнований будинок у центрі Краматорська, а якась сволота загадує поїздку в Лондон з мужчиною.

Ніхто вже і не подивиться на те, до якого року виписано ці бажання. Та це й не суттєво. 

Дії людини, що підозрюється в скоєнні серйозних злочинів, корупції під час війни, не можуть викликати ні поваги, ні симпатій. Дії! Та й сама людина може видаватися огидною. 

Але висміюванням її приватного життя, розтягуванням цих забаганок, миттям кісточок, обсмоктуванням імені дитини порушується право на гідне ставлення будь-якої людини. Так, навіть тієї, що підозрюється в злочинах. 

Це не задоволення легітимного суспільного інтересу, а створена карикатура, опудалко для соціального биття, котре кинули під ноги розлюченого суспільства. Приємно ж когось пнути!

Трискладовий тест, що допомагає відстоювати пріоритетність суспільного інтересу над будь-яким втаємниченням, до котрого вдається держава, може працювати і в інший бік. Як оприлюднення особистих списків бажань людини, котрій навіть не оголошено підозру, слугуватиме суспільному інтересу?

Так, до приватного життя чиновництва європейські стандарти доступу до інформації відкривають у рази ширше вікна, ніж до звичайного громадянина чи громадянки. 

Але право на фіранки у ванній кімнаті мають усі.

Лариса Денисенко, правозахисниця, медіаекспертка