Херсонщина та свобода слова: страшні підсумки 2018 року

За останньою версією Служби безпеки України - напад на Гандзюк міг бути спровокований критикою. В прес-службі відомства це назвали так: «у зв'язку з її активною громадською позицією щодо незаконної вирубки лісу на території Херсонщини та викриття причетних до цієї злочинної схеми посадових та службових осіб органів влади та місцевого самоврядування Херсонської області».

Посадові особи, яких у кришуванні незаконної вирубки лісу звинувачувала Катя, продовжують займати свої посади. Ми ж очікуємо відповідь на питання: Хто її замовив?

На цьому можна було б і завершувати, але протягом 2018 року Інститут масової інформації зафіксував ще п'ять порушень свободи слова, які були занесені до барометру, тому я мушу їх згадати.

У лютому одразу у двох ВИШах Херсона - Херсонській державній морській академії та Херсонському державному університеті - проходили вибори ректора. 13 лютого члени виборчої комісії не пустили журналістів на засідання з виборів ректора Херсонської державної морської академії.

Недопуск представників ЗМІ голова комісії аргументував методичними рекомендаціями Міністерства освіти, затвердженими постановою Кабміну від 2014 року.

А вже 15 лютого виборча комісія Херсонського державного університету під час підрахунку голосів на виборах ректора проголосувала за видалення представників ЗМІ із заходу.

Один із помічників кандидата в ректори аргументував видалення витягом із Постанови Уряду №726 від 5 грудня 2014 р. ("Деякі питання реалізації статті 42 Закону України "Про вищу освіту"). Журналіст газети «День» Іван Антипенко, який змушений був залишити захід, написав у поліцію заяву за фактом перешкоджання журналістській діяльності. Проте Іван досі не знає, яка її доля.

«Написав тоді заяву, її прийняли і все. Нічого про ту справу я більше не чув», - розповів він.

Є прогрес у судовому розгляді справи про побиття нелегальними таксистами журналіста Генадія Осьмака у Генічеську. Через неявку до суду одного з трьох нападників, 18 грудня його оголосили у розшук.

На Генадія Осьмака, редактора місцевого інтернет-видання «Новий Візит» напали 22 березня цього року у Генічеську Херсонської області. Журналісту погрожували, ображали, намагалися вирвати і розбити телефон, а також порвали куртку.

«Йде судовий процес, вже було три засідання, але до розгляду по суті ще не перейшли, так як не з'являвся один з підозрюваних. На останньому засіданні прокурор направив клопотання про оголошення його в розшук. Суд задовольнив. По ньому справа припинена, а по двох інших обвинувачених розгляд продовжено. Наступне засідання відбудеться 11 січня. Як я зрозумів, сторона захисту буде доводити, що я, нібито, не журналіст», - розповів Генадій.

Окрім цього, у зв'язку із погрозами, вже під час судового розгляду суд надав Генадію державну персональну охорону. У дні засідань журналіста охороняють четверо автоматників.

«Мені надано особисту охорону співробітниками поліції перед початком (30 хв), під час і після судового засідання (протягом 30 хв)», - розповів журналіст.

18 червня зранку в Херсоні двоє невідомих побили мене, Сергія Нікітенка. Писати про цю справу особливо нема чого, окрім того, що після нападу на Катю Гандзюк цю справу нарешті почали розслідувати, побоюючись резонансу. Як завжди, найскладнішим було довести поліції, що нападали саме на журналіста. Формалізація цього питання в Україні вже не раз обговорювалася у експертному середовищі.

Розголошувати матеріали справи я не маю права, але вже відомо, що до нападу може бути причетний радник одного з високопосадовців Херсонщини.

У липні 2018 року у будівлі Херсонської міськради дружина депутата Дніпровської районної ради Херсона Олександра Власова Лілія побилася з активісткою Євгенією Вірлич, про що писали місцеві ЗМІ. Ця справа внесена до ЄРДР за статтями 125 та 171, і саме за ними суд у січні має розглядати її. На відео, яке опубліковано у місцевих ЗМІ видно, що конфлікт стався на ґрунті сварок у соціальних мережах. Вірлич буцім-то ображала Лілію та членів її родини.

Оцінювати цю подію об'єктивно складно, адже вона вкрай заполітизована. Наприклад, на партійному сайті Євгенію Вірліч назвали активісткою «Самопомічі», а у 2017 і 2018 роках вона отримувала кошти з рахунку партії як розповсюджувачка партійних газет, а не як журналістка. Хоча, членський квиток НСЖУ у Євгенії є.

Обидві учасниці конфлікту стоять на своєму: Вірлич у соцмережах пише, що її били за критику, а дружина депутата каже про побутову причину.

Що це - особистісний конфлікт, політична боротьба, чи спроба придушити свободу слова - сторони будуть з'ясовувати в суді.

Очевидно, що кожна окрема справа щодо порушення прав журналістів та утисків свободи слова зараз на контролі у громадськості. Кожен новий випадок не сприймається як щось очікуване, і стає відразу предметом вивчення численних громадських організацій та активістів, але поки що існує чіткий маркер для всіх подібних справ. Знайдено 0 замовників у резонансних справах, а значить існує негласний сигнал про безкарність і можливість «порішати».

Сергій Нікітенко, регіональний представник ІМІ у Херсонській області

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House