Цей текст міг бути переліком найкращих грибних місць України, ну бо якраз сезон. Але це типовий клікбейт. Цей прийом підгледіла під час моніторингу різних маніпуляцій, дези та відвертих фейків. Заголовок один, а тіло матеріалу чи суть відео – інші.
Якби я назвала цей текст “Поговорімо про фейки чи про маніпуляції” або ж “Видаліть цей клятий телеграм”, вангую, переглядів та кліків було б значно менше. Клікбейт працює, і про це знають також редактори стрічок новин, редактори ютуб-каналів, а редакторів телеграм-каналів навмисно вчать так писати пости. Бо як інакше змагатися з десятком конкурентів з мільйонною аудиторією?
Якщо говорити про українців та їхнє вміння розпізнати дезу, то, за свіжими даними Інтерньюз-Україна, “про існування дезінформації знають 84% опитаних, серед них 75% впевнені, що можуть її розпізнати”. Втім, виявилося, що лише 6% українців, які обізнані про фейки, змогли правильно оцінити достовірність усіх трьох запропонованих новин. Водночас соціологи групи “Рейтинг” фіксують, що 59% українців вразливі до дезінформації і зазвичай більше покладаються на власну інтуїцію, ніж на перевірку джерел інформації, коли потрібно визначитися в достовірності. Це правда швидко та зручно, але результати та методи лякають.
Таке глибоке переконання українців, що вони чудово розпізнають усі ці фейки, маніпуляції, змушує задуматись: хто всі ці люди, які споживають низькоякісний контент і приносять гроші підприємливим українцям?
Нещодавно аналітики ІМІ з’ясовували, як українські медіабренди позиціюють себе на ютубі, і взагалі, що вони пропонують аудиторії. Якщо одним терміном, це сироїжка блювотна. Якщо детальніше, то бачимо контент про нескінченний апокаліпсис, срачку двійника Путіна, Путіна в холодильнику або в морозильнику та нескінченне вангування закінчення війни. До речі, коментувати все це можуть ті самі експерти: ворожки, мольфари, син маминої подруги та інші езотеричні герої. Щоразу називаючи інші дати, різні умови, і найголовніше – ніколи не вгадуючи. Та без цих самих експертів ми часто бачимо, що редактори ютуб-каналів підсовують нам “актуальне”. Так, мені принесло на ютуб контент про смерть російського пропагандиста Кеосаяна, який причетний до геноцидних закликів щодо українців.
Скриншот ІМІ з відео про смерть пропагандиста Кеосаяна
Найбільше шокувала кількість переглядів. На хвилинку, за день медіа зібрали по більш ніж 100 тис. переглядів. Я розумію, чому редакції таке генерують: у контенту є аудиторія. Боюся уявити, чи це та сама аудиторія, яка говорила, що розуміється на маніпуляціях та медіаграмотності. Втім, показники переглядів указують, що на такий контент є свої глядачі. І найголовніше – своєю увагою вони приносять гроші редакціям. Якщо тут клікнути, то можна побачити, що на рік клікбейтний контент може приносити кілька млн доларів монетизації. Хочу мемом сказати: “Поздровляю, канєшно, але не від чистого серця”, бо, з одного боку, успішний бізнес-план, а з іншого – “а де тут місце для журстандартів?”.
Що буде, коли нами почнуть маніпулювати не підприємливі медіа (з реальними редакціями), а справжні шахраї? І вони вже так роблять. Потрапити на таку грибну поляну дуже легко. Так, у пошуках контенту для дослідження мені вдалося виявити, що більшість релігійного контенту на ютубі створено з метою ввести в оману українських вірян або тих, хто потребує молитов. В одному з досліджень виявила, що українець Костянтин К., мімікруючи під священника, створював релігійний контент за допомогою ШІ. І традиційно просив гроші на монобанку начебто на молитви. Насправді міг би чесно зізнатися, що гроші потрібні для платної версії інструментів ШІ, але так би ніхто не писав би “амінь” і не кидав донати для “отця”.
Інша релігійна подорож молитви на ютубі привела мене до справжньої секти, де я цілий місяць ходила на онлайн-проповіді, листувалася з “вірянами”, зідзвонювалася з пастором і нескінченно архівувала “контент”. Про архівування ніхто не мав підозри, адже це був включений експеримент, де від молитви на ютубі до секти в мене було лише чотири кліки.
Тож, перш ніж вирушати по гриби на невідому поляну, памʼятаймо, що клікбейт – це як отруйна сироїжка, яка виблискує яскраво, заманює запахом. Але, з’ївши її, можна стати героєм одного з каверів на ютубі. Уявіть: поряд Гордон про мертвого Путіна, а інший кавер з вами з не дуже гарною фотографією – повірте, редактори оберуть найгіршу. Воно вам треба?
