ГАРЯЧА ЛІНІЯ---------------
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

[email protected]

---------------

Подай скаргу

Обстріл телевежі, "полювання на відьом" і DDoS-атаки: з якими проблемами зіткнулися рівненські ЗМІ в умовах війни

15.04.2022, 15:27
Анна Калаур
Фото – ВВС
Фото – ВВС

Окупанти намагалися знищити рівненську телевежу. З території росії та деяких інших держав постійно вчинялись атаки онлайн-ЗМІ. Журналістів почали підозрювати в роботі на ворога, а інформацію про оборону області отримати непросто. З такими проблемами стикаються журналісти Рівненських медіа в умовах воєнного часу.

Водночас на Рівненщині не зафіксовано випадків припинення роботи медіа через війну і її наслідки. Окремі ЗМІ, попри атаки, нарощують аудиторію, щоправда події в країні вплинули на їхні фінансові спроможності.

У цьому блозі опишемо головні проблеми, з якими зіткнулися рівненські медійники в умовах воєнного стану, а також випадки перешкоджання свободі слова.

Обстріл телевежі

Вранці 14 березня російські окупанти завдали авіаційного удару по рівненській телевежі. Загинула 21 людина, пошкоджено адміністративне приміщення та саму вежу. З-під завалів вдалось евакуювати кількох людей.

Через руйнування телевежі на Рівненщині частково не працювало теле- та радіомовлення.

“Зрозуміло, що ворог хотів відрізати людей від правдивої інформації. Але ми не бачимо великої проблеми в цій ситуації, бо багато людей вже дивляться онлайн, через додатки слухають радіо. Сподіваємося, що найближчим часом ми відновимо радіо і телебачення через вишку”, – тоді коментував голова Рівненської ОВА Віталій Коваль Суспільному. Через деякий час мовлення знову стало доступним.

 Атаки на ЗМІ і збільшення аудиторії

Постійних атак з початку повномасштабного вторгнення зазнають найпопулярніші онлайн-ЗМІ Рівненщини “Радіо Трек” та “Рівне вечірнє”. По одній атаці також було вчинено на сайт телеканалу “Рівне 1” та сайт “Горинь інфо”.

Так, сайт “Радіо Трек” деякий час не працював через DDoS-атаки. Частіше редакція стикалася з тим, що не могла опублікувати матеріали. За словами головного редактора ЗМІ Миколи Кульчинського, потужні атаки вчинялися на сервер, який розташований у Львові. Від цього страждає чимало сайтів. “Це перешкоджання журналістській діяльності, тому що ми не можемо нормально працювати”, – розповів головний редактор “Радіо Трек”  Микола Кульчинський.

Сайт “Рівне вечірнє” з 24 лютого зазнав 249 кібератак. Більшість із них відбувалася з території Китаю та росії.

За словами головного редактора сайту “Рівне вечірнє” Богдана Слонця, 95% атак було відбито, але зловмисникам на короткий термін вдалося зробити сайт недоступним за допомогою прямих DOS- та DDoS-атак. Отже, загальний час, коли сайт перебував офлайн, становив 24 хвилини.

Найбільше атак, за спостереженнями головного редактора, відбувалося після оприлюднення матеріалів про загрозу збройного наступу з території Білорусі, з якою межує Рівненщина.

“158 атак типу DDoS-атак на сайт переважно з Китаю – 37%, з росії – 34%, мережа TOR – 16%, Україна – 6%, Німеччина – 4% та менш ніж 3% – з інших країн”, – розповів Богдан Слонець.

“В перший тиждень була помічена одна DDos-атака на сайт, однак сайт не поклали”, – розповідає журналістка “Горинь.інфо” Інна Собко. Вона каже, що з початку повномасштабного вторгнення цей ЗМІ навпаки посилив роботу і частково перейшов у телеграм.

“Наш сайт зазнав DDos-атаки й був недоступним один день”, – розповів головний редактор телеканалу “Рівне 1” Олександр Туз. За його словами, роботу сайту вдалося відновити впродовж дня. ЗМІ планує посилити кіберзахист.

Зауважимо, що аудиторія “Радіо Трек”, “Рівне вечірнє” та “Рівне 1” за останній місяць значно зросла. Наприклад, за даними Similarweb, відвідування сайту “Радіо Трек” зросло до 2,5 мільйона в березні.  Сайт “Рівне вечірнє” в березні мав понад 2 мільйони відвідувань. Редактор “Рівне 1” також повідомляє, що з 24 лютого значно зріс запит аудиторії на інформацію.

“Полювання на відьом”

З початком повномасштабної війни для журналістів з’явилося багато нових викликів. Зокрема, їх часто звинувачують у поширенні інформації, яку може використати ворог, їх вважають за диверсантів, на них викликають патрулі.

У Рівному жертвою цькувань стала журналістка “Четвертої влади” Оксана Гавриш, яка під час роботи над матеріалом, заховалась у сховищі одного з будинків, адже лунала повітряна тривога. Мешканці будинку понад годину тримали журналістку в підвалі. Оксана Гавриш пригадує, що їх не переконала наявність журналістського посвідчення, а найбільше присутніх обурювало відеознімання, яке вони вимагали припинити негайно. Крім того, за словами журналістки, люди поводились агресивно.

“Під час цієї перевірки старша жінка, мати тієї, що зачинила мене разом зі своєю дитиною, продовжувала обурюватися, чого я знімаю. Обізвала мене сукою, потім шпурнула в мене пластиковим совком, щоб я припинила. На застереження не зважила. Мої слова перервала вигуком: “Закрийся, суко!” – написала Оксана Гавриш у публікації “Четвертої влади”.

Зрештою на виклик мешканців будинку приїхала поліція, яка перевірила документи журналістки й відпустила її.

Заступниця головного редактора “Четвертої влади” Антоніна Торбіч каже, що іншій журналістці не дозволили фотографувати всередині одне з приміщень, яке облаштовували як сховище для рівнян. “Хоча вивченням стану сховищ ми займались і раніше, і таких перешкод спочатку не було”, – розповідає Антоніна Торбіч.

Продюсер рівненської філії Суспільного Сергій Татаренко каже, що, щоб не нашкодити й не допомагати ворогу, журналістам доводиться йти на поступки. Суспільне дотримується рекомендацій військових та військової адміністрації. Однак у перші дні війни журналісти філії зіткнулися з непорозуміннями. “На вулицях з’явилося багато озброєних людей, а пильність населення зашкалювала. Так, після влучання в телевежу один мій колега отримав завдання від редакторів марафону на Суспільному зробити ввімкнення. Це був ранок, журналіст вирішив робити ввімкнення власним телефоном з вулиці Київської. Так от, поки він це зробив, до нього підійшли представники трьох різних силових структур, зокрема патрульні, до яких зателефонували мешканці сусіднього будинку”, – розповідає продюсер філії.

Також Сергій Татаренко повідомляє про інший випадок, коли знімальну групу, яка працювала на вулиці, зупинили силовики, після чого телефонували в офіс Суспільного і питали, чи справді такі люди там працюють. “До цих випадків ми теж ставимося з розумінням, адже всі на нервах, і міцність нервів людей зі зброєю краще не перевіряти”, – коментує Сергій Татаренко.

Доступ до інформації та цькування в соцмережах

У воєнний час новим викликом для журналістів стала зміна звичного порядку отримання інформації та комунікації з владою. Більшість журналістів не вдається до критичних оцінок, адже ставляться до обмежень з розумінням. Однак зазначають, що отримати інформацію про роботу тероборони вкрай складно. Крім того, виникають труднощі з отриманням відповідей на запити від органів влади з областей, які не окуповані й на території яких немає постійних воєнних дій.

“Проблемою є ненадання фактично будь-якої інформації про діяльність місцевої тероборони та добровольчих формувань територіальних громад, а також щодо мобілізації”, – розповідає заступниця редактора “Четвертої влади” Антоніна Торбіч.

На її думку, це наслідок невміння комунікувати зі ЗМІ й бажання все засекретити.  “Мовляв, хай краще гуляють чутки якісь, аніж ми взагалі щось говоритимемо. Це при тому, що на передовій, як ми бачимо з інших ЗМІ, військові більш відкриті до спілкування зі ЗМІ”, – коментує Антоніна Торбіч.

З її слів, редакція отримує відповіді на запити, однак їхній розгляд продовжують до  20 днів.

Редактор сайту “Рівне вечірнє” Богдан Слонець також говорить про цю проблему. “ЗСУ та територіальна оборона. Неможливо було отримати якусь інформацію щодо ситуації кордоні. Хоча це є доволі актуально і постійно порушується на державному рівні. Щодо тероборони, то тут теж суцільні проблеми. Не можна зрозуміти, хто й за що відповідає. Вони майже нічого не коментують. Умови воєнного часу – таке пояснення. Якби не керівники органів місцевого самоврядування, то суспільству про оборону краю взагалі не було б нічого відомо”, – розповідає Богдан Слонець.

“Ми вважаємо сумнівним фактом те, що на рівні області офіційним джерелом комунікації влади, ЗМІ та суспільства став особистий телеграм-канал голови ОВА”, – відзначає журналістка  “Горинь.інфо” Інна Собко.

Продюсер філії Суспільного Сергій Татаренко каже, що редакція ставиться з розумінням до того, що, наприклад, не варто стрімголов їхати до розбомбленої нафтобази чи телевежі й робити звідти ввімкнення. “Втім, є інші приклади, до яких з розумінням поставитися складно. Так, після розголосу навколо премій рівненських посадовців мої колеги розіслали низку запитів. Від декого цифри вдалось отримати. Натомість Львівська та Луцька міськради відписали, що через обставини непереборної сили не можуть надати таку інформацію. Я ще розумію, якби таке відписали з Чернігова чи Миколаєва, але ж не зі Львова та Луцька. Як на мене, ці посадовці просто прикриваються війною, щоб не надавати інформації журналістам. Принаймні я та мої колеги саме так сприйняли цю ситуацію”, – коментує продюсер філії.

Журналісти та керівники ЗМІ також зазначають, що зараз доводиться приділяти більше часу перевірці інформації, адже з’являється багато фейків. Подекуди медіа вдаються й до самоцензури, адже правила роботи ЗМІ у воєнний час є вкрай розмитими.

“Часом користувачі агресивно відповідали на публікацію деякої інформації, бо не завжди було зрозуміло, чи дозволено її публікувати. Наприклад, коли офіційні джерела, представники влади поширювали ту ж інформацію про блокпости, а потім просили такого не публікувати”, – розповідає головний редактор каналу “Рівне 1” Олександр Туз.

Редактор сайту “Рівне Онлайн” Андрій Логащук каже, що обмеження, встановлені на період війни, не сприяють роботі, але загалом усю необхідну і дозволену інформацію ЗМІ отримує. “Були випадки, коли ми, володіючи якоюсь інформацією, не публікували її свідомо, очікуючи офіційного оприлюднення: певна самоцензура працює”, – розповідає Андрій Логащук.

Також Андрій Логащук повідомляє про випадки критики в соцмережах. Зокрема, користувачі нарікали, що ЗМІ поширив інформацію про руйнування після обстрілів, або ж критикували публікацію про премії посадовців міської ради (публікація вийшла після того, як інформацію почали активно обговорювати в соцмережах. – Ред.), адже вважали, що писати про внутрішні проблеми зараз не потрібно.

У підсумку можна сказати, що більшість проблем медіа виникають саме через відсутність чіткіших правил роботи й налагодження механізмів комунікації. У зв’язку з цим медійники закликали президента та Міноборони оприлюднити прозорі умови роботи для представників ЗМІ. Щоб краще розуміти, як працювати в умовах воєнного часу, можна ознайомитись із порадами ІМІ щодо особливостей комунікації з військовими.

Ганна Калаур, регіональна представниця Інституту масової інформації в Рівненській області

Liked the article?
Help us be even more cool!