Як висвітлювати Глобальний кліматичний саміт COP26

Фото – coveringclimatenow.org

У листопаді цього року відбудеться одна з найважливіших дипломатичних зустрічей в історії. Журналісти мають правильно розуміти цю подію та вміти пояснити аудиторії, про що йдеться.

Цю пам’ятку створила ініціатива "Висвітлення клімату зараз" (Covering Climate Now) для того, щоб допомогти журналістам продумати висвітлення листопадового глобального саміту з питань клімату COP26. Саміт, який заплановано провести з 31 жовтня до 12 листопада включно в Глазго, Шотландія, є однією з найважливіших дипломатичних зустрічей в історії. У всьому світі наростає кліматичний хаос, а світові лідери стикаються з тим, що Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш назвав "червоним кодом для людства": світ повинен негайно скоротити викиди парникових газів, якщо людство хоче запобігти найгіршим наслідкам, які становить зміна клімату, і зберегти цивілізацію, якою ми її знаємо.

Незалежно від того, чи ви висвітлюєте COP26 на місці подій у Глазго, чи писатимете про цей захід дистанційно, ці поради допоможуть вашій аудиторії зрозуміти, що поставлено на карту і чому цей саміт має виняткове значення для кожного з нас. 

Чому COP26 – це більше, ніж просто чергова міжнародна зустріч?

COP26 (26-та Конференція ООН зі зміни клімату) є продовженням Паризької конференції зі зміни клімату 2015 року (COP21), на якій підписано Паризьку кліматичну угоду. 196 учасників конференції домовилися не допустити підвищення середньої температури на планеті до 2100 року більш ніж на 2 градуси за Цельсієм (а ще краще – 1,5 градуса) у порівнянні з доіндустріальною епохою. Вчені вважають, що більш значне зростання температури може призвести до незворотних наслідків для екології.

Напередодні КС26 країни представили Організації Об’єднаних Націй перші національно визначені внески, які є планами країн щодо досягнення мети в 1,5 °C та інших цілей Паризької угоди. Сторони Паризької угоди повинні готувати такі плани кожні п'ять років. Виявилося, що плани країн, опубліковані 17 вересня, серйозно не відповідали тому, що наука вважає необхідним. За словами Гуттеріша, замість того, щоб викиди впали на 45% до 2030 року, в порівнянні з рівнями 2010 року, вони зростають на 16% і ставлять планету на шлях до катастрофічного підвищення температури на 2,7 градуса.

Людство має вжити масштабних і амбітних глобальних дій уже зараз, щоб обмежити майбутнє підвищення температури. Міжурядова група експертів зі зміни клімату (IPCC) неодноразово заявляла про це – і зробила це знову, коли оприлюднила свої останні висновки, зокрема шостий звіт у серпні 2021 року. Скоротити викиди вдвічі протягом 10 років і повністю ліквідувати протягом 30 років – це кроки, які потребують амбітних і швидких змін майже в кожному секторі суспільства.

COP26 є також кінцевим терміном для пакета бюджетного примирення президента США Джо Байдена. Байден наполягав, щоб конгрес ухвалив законопроєкт про бюджет, що охоплює низку заходів: від податкових кредитів на купівлю електромобілів до стимулювання комунальних підприємств відмовитися від вугілля та газу на користь вітру та сонячної енергії – які є основоположними для цілі президента скоротити загальні викиди в США вдвічі до 2030 року, як того вимагає наука. Неухвалення цього законопроєкту зашкодить авторитету Сполучених Штатів як кліматичного лідера та покаже здатність Байдена тиснути на інші країни щодо рішучих дій у Глазго.

Як журналістам варто розповідати про саміт COP26?

Немає єдиного способу розповісти таку велику історію, і кожна редакція обирає свій підхід. Деякі ЗМІ матимуть журналістів у Глазго; деякі висвітлюватимуть здалеку за допомогою перегляду відеопосилання на конференцію.

Багато невеликих та місцевих медіа могли б не висвітлювати цього саміту і лишити його висвітлення великим національним редакціям. Але це було б упущеною можливістю для події такого загального значення. Поміркуйте над тим, що саме невеликі та місцеві медіа забезпечують цінний внесок у висвітлення виборів. Редакції, незалежно від їхнього рівня, можуть розповісти своїй аудиторії, наскільки рішення, ухвалені на КС26, важливі. Опитайте місцевих учених, активістів, пошукайте інших експертів, які можуть пояснити, як кліматичні дії – і бездіяльність – вплинуть на вашу громаду. Ось кілька порад щодо планування.

• Публікуйте якомога більше історій і приділіть їм окрему увагу. Такі історії можна ставити в окрему рубрику, наприклад у верхній частині онлайн-сторінки вашого медіа. Можна окремо згадувати про СОP26 на початку випусків новин, писати в соціальних мережах. Пам’ятайте: цей саміт про майбутнє життя на землі – важко уявити важливішу історію.
• Незважаючи на те що COP26 є глобальним самітом, свої кліматичні впливи є в кожній місцевості, що робить цю історію особливою для кожної редакції на землі. Кліматичні саміти об’єднують питання науки, політики, економіки та правосуддя. Найкраща журналістика гуманізує та локалізує ці проблеми, використовуючи історії, орієнтовані на людину, які висвітлюють місцеві активні соціальні сили.
• Не чекайте останніх днів саміту, щоб почати висвітлювати COP26; це все одно що не висвітлювати президентських виборів до самого дня виборів. Така визначна подія вимагає широкого попереднього висвітлення. Починайте вже зараз і продовжуйте до кінця саміту.

Які основні сюжетні лінії на COP26?

Ініціатива "Висвітлення клімату зараз" пропонує, щоб редакції дали відповідь на важливе питання: "Що на кону?" Ось три теми, в яких можна пошукати відповідь:

• 1,5 градуса Цельсія є найважливішою цифрою на COP26.
• Кліматична справедливість є як зовнішнім імперативом, так і внутрішнім зобов'язанням.
• Рішень багато, але так само багато й політичних бар’єрів.

Нижче наведено дослідження до кожної з цих трьох тем, які можуть допомогти створити ідеї історії або згенерувати ліди.

1,5 °C є найважливішим числом на COP26

• Паризька угода 2015 року поставила перед собою мету обмежити зростання глобальної температури до рівня "значно нижче", ніж  2 °C, в порівнянні з рівнями доіндустріальної ери, а краще до 1,5 °C. Необхідність максимально наблизитися до 1,5 °C стала чітко зрозумілою в серпні 2021 року, коли було опубліковано шостий звіт IPCC.
• Зараз ми вже досягли зростання температури на 1,1 °C, і екстремальні погодні явища стали траплятися набагато частіше. Наприклад, екстремальні хвилі спеки, подібні до тих, які охопили північноамериканський захід у 2021 році, зараз відбуваються вп’ятеро частіше, ніж історично, з’ясувало IPCC. Якщо глобальне підвищення температури досягне 2 °C, такі хвилі спеки відбуватимуться в 14 разів частіше.
• Потепління вже почалося. Оскільки людство не може припинити викиди за одну ніч, деяке додаткове потепління вже неминуче.
• Обмежити потепління рівнем у 1,5 °C все ще можливо. Все ще можна досить швидко зупинити викиди вуглекислого газу, метану та інших газів, що утримують тепло. Однак для цього знадобляться "безпрецедентні трансформаційні зміни", сказав Ко Барретт, віцеголова IPCC. Щоб мати хоча б 50-відсотковий шанс, 90% світових запасів вугілля і 60% запасів нафти й газу повинні бути залишені під землею і не мають згоріти, повідомляє The Guardian.

Кліматична справедливість

Конфлікт між багатими та бідними заважав прогресу на кожній нараді ООН з питань клімату відтоді, як зміни клімату вперше посіли центральне місце на саміті Землі в 1992 році. Багаті країни загалом відмовились обмежувати споживання викопного палива або виплачувати компенсацію за заподіяну шкоду, тоді як бідні країни наполягали на своєму праві викидати стільки парникових газів, скільки необхідно, щоб вивести свій народ з бідності.

• Першими й найбільше страждають бідні. У країнах і громадах у всьому світі наслідки зміни клімату, включно з хвилями спеки, посухою та підвищенням рівня моря, насамперед вражають бідних. Навіть якщо вони викидають невелику частину парникових газів, які спричиняють цей вплив.
• Поточні викиди багатих країн на душу населення експоненціально перевищують викиди бідних країн. Спалювання викопного палива протягом багатьох років допомагало багатим країнам ставати багатшими.
• Річні викиди вуглекислого газу середнім американцем перевищують викиди людей у ​​країнах, що розвиваються. Вони еквівалентні викидам 35 осіб у Бангладеш, 51 людині в Мозамбіку або 581 людині в Бурунді.
• Країнам, що розвиваються, може знадобитися більше часу, щоб досягти піку та скоротити викиди, ніж заможнішим країнам. Це розуміння вбудовано в Паризьку угоду та NDC, перший раунд яких буде представлений у Глазго.
• Сполучені Штати є лідером з кумулятивних викидів парникових газів з часів промислової революції. Китай нещодавно обігнав США за найвищим річним рівнем викидів, але саме кумулятивні викиди мають найбільше значення для атмосфери. Тому бідні країни справедливо стверджують, що США та інші розвинені й індустріалізовані країни повинні найбільше робити для боротьби зі зміною клімату.
• Уряди третіх країн вимагатимуть компенсації "втрат і збитків". Цей заклик до компенсації за кліматичні впливи, які непропорційно впливають на бідних, ймовірно, стане спірним питанням на COP26.
• Кліматична справедливість локальна. Кліматична справедливість – це не лише питання глобальних перемовин; це також проблема всередині країн і місцевих громад.

Справедливість щодо клімату – в інтересах багатих країн. Якщо бідним країнам не вистачає фінансових засобів, щоб вибрати зелене майбутнє, а не коричневу енергію, то немає жодної надії обмежити підвищення температури до 1,5 °C. ​​Якщо це станеться, багаті також постраждають, що яскраво продемонстрували цьогорічні хвилі спеки, лісові пожежі та шторми.

Рішень багато. Як і політичних бар’єрів 

Учені використовують термін "надзвичайна кліматична ситуація", тому що перегрівання планети може покласти край цивілізації, якою ми її знаємо. А також тому, що необхідних кроків потрібно вживати дуже швидко. Незважаючи на велику кількість кліматичних рішень, країни та корпорації, які інвестують у підтримку статус-кво, часто створюють політичні бар’єри, які затримують або перешкоджають реалізації наявних кліматичних рішень.

• Конгрес США десятиліттями перешкоджав амбітним кліматичним заходам, зокрема республіканці не сприймали фундаментальної науки. Перед Глазго велике питання полягає в тому, чи проведе Байден законопроєкт про узгодження бюджету, включно з його кліматичними положеннями. Якщо законопроєкт не буде ухвалений, йому буде важко показати США як кліматичного лідера на COP26 або тиснути на інші країни, щоб вони зробили більше щодо своїх великих викидів.
• Вуглецеві держави сильно підтримували попередні саміти. Рішення на самітах ООН ухвалюються на основі консенсусу, що дає змогу деяким з найбагатших країн світу та фактичним вуглецевим державам (наприклад, США, Китаю, Австралії, Росії, Канаді та Саудівській Аравії) перешкодити прогресу, просто відмовляючись погодитися.
• Компанії, що займаються викопним паливом, є основою існування вуглецевих держав. Багатство і могутність таких компаній, як Exxon і Aramco, були, мабуть, найбільшою причиною того, чому десятиліття переговорів ООН щодо клімату досягли так мало. (Мало, але не нічого: наприклад, Паризька угода все ж поставила 1,5 °C в глобальний порядок денний.)
• Багаті країни, які неодноразово не виконували своїх обіцянок, можуть стати основною проблемою на COP26. Аналіз групи боротьби з бідністю Oxfam показав, що багаті країни надали кліматичної допомоги на суму лише від 19,5 до 22 мільярдів доларів 2018 року, і це останній рік щодо якого існують достовірні дані. У 2015 році розвинені країни пообіцяли, що до 2020 року вони надаватимуть 100 мільярдів доларів щорічної допомоги.
• Відновлення довіри є важливим для забезпечення успішного саміту. Генеральний секретар ООН Гутерріш попередив, що надання щорічної кліматичної допомоги в розмірі 100 мільярдів доларів має важливе значення для відновлення довіри між країнами, що розвиваються, без чого саміт може провалитися. Джон Керрі, міжнародний представник президента США Байдена з питань клімату, також закликав багаті країни виконувати свої обіцянки.
• Виробництво вуглецевого палива глибоко вкорінене в національних економіках. Зараз паливо на основі вуглецю забезпечує приблизно 80% світової енергії; протягом наступних 30 років цей відсоток повинен знизитися практично до нуля.
• Податкова, субсидійна та регуляторна політика в цих вуглецевих державах однобоко віддає перевагу викопному паливу. Десятиліття такого фаворитизму породили місцеві виборчі округи – від вугільних регіонів Китаю до громад нафтових ділянок Техасу, – які тиснуть на політиків, щоб вони зберігали їхній статус-кво.

Якісна і підзвітна журналістика в редакціях будь-якого розміру, від місцевих до міжнародних, відіграватиме важливу роль, щоб допомогти аудиторії зрозуміти бар’єри, які заважають великим і амбітним кліматичним угодам.

Як зробити COP26 важливим для вашої аудиторії

COP26 визначить умови, в яких кожен читач, глядач чи слухач та їхні близькі проведуть залишок свого життя. Важко уявити історію, яка має більше значення. Нижче наведено підказки, які допоможуть розпалити цікавість до цієї теми.

Інформуйте аудиторію про те, як урядові посадовці та корпорації у вашій місцевості ставляться до кліматичної кризи. Приймають вони наукові прогнози щодо клімату чи заперечують їх? Чи підтримують вони своїми голосуваннями або в інший спосіб вжиття заходів щодо клімату, які відповідають масштабам кризи, чи вони, навпаки, сповільнюють рішення та відмовляються від неприємних кроків? Не забувайте, що зміна клімату є як глобальною, так і локальною проблемою і що місцеві органи влади зазвичай краще протистоять цьому виклику.

Поясніть, що означатиме успіх чи невдача на COP26 для повсякденного життя людей. Успішний саміт сприятиме екологічній енергетиці, екологічно чистому сільському господарству та подібним реформам, навіть якщо він затьмарює перспективи викопного палива, промислового сільського господарства та схожих видів діяльності. Що означатимуть такі зміни для вашої місцевої економіки? Які нові робочі місця стануть доступними, а які можуть зникнути? Які громадські, бізнесові та політичні лідери використовують ці нові можливості? Чи хтось гарантує, що працівникам паливно-енергетичного сектору та їхнім громадам, які трансформуються в результаті переходу на чисту енергію, буде забезпечений "справедливий перехід" до чистої економіки майбутнього?

Встановіть зв’язок між потужними поганими гравцями та гаманцями вашої аудиторії. Частково завдяки тому, що компанії, які займаються викопним паливом, брехали про зміну клімату протягом 40 років, масове усвідомлення кліматичної кризи з’являється повільно. А це означає, що більшість урядів ще не стикалася з тиском громадськості, необхідним для подолання вкорінених інтересів. Численні розслідування задокументували, що компанії, які займаються викопним паливом, ще в 1970-х роках усвідомлювали, що спалювання дедалі більшої кількості викопного палива призведе до катастрофічного перегріву Землі; їхні власні вчені сказали їм це. Наразі платники податків у всьому світі опинилися на гачку через шкоду, завдану клімату, і витрачаються сотні мільярдів їхніх доларів на підвищення захисту від повеней, на охорону здоров’я тощо – і все це спричинено діями компаній, що займаються викопним паливом. Було подано десятки позовів з вимогами, щоб компанії сплатили збитки, пов’язані з кліматом. Це аргумент, який цілком може з’явитися на COP26.

Висновок

Ця пам’ятка коротко описує основи, але це лише поверхня того, що журналісти повинні знати про COP26. Якщо ви все ще шукаєте, під яким кутом подати історію, подумайте про роль центральних і приватних банків ("стежте за грошима" завжди є хорошим правилом для журналістів); про харчування та лісове господарство; про так звані плани викидів з нульовою чистотою (і як відрізнити справжні від фальшивих); про роль Китаю, Індії, Бразилії та інших країн, що розвиваються і мають високі викиди; і не в останню чергу про роль громадянського суспільства й особливо молодих кліматичних активістів у спонуканні урядів, корпорацій і ЗМІ робити більше для збереження планети, придатної для життя.

*Для отримання додаткової інформації відвідайте www.coveringclimatenow.org/.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у межах проєкту "Мобілізація зусиль для вирішення викликів у медіасфері України". Матеріал відбиває позицію авторів і необов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження".