Журналістські стандарти

Посібник для журналістів «Як писати про місцеву владу»

РОЗДІЛ VI. Журналістські стандарти

"Якби світ і люди в ньому були досконалі, то журналісти при роботі могли б керуватися лише власною думкою", – так починаються редакційні настанови Бі-Бі-Сі, якими керуються журналісти компанії при написанні матеріалів.

Але світ недосконалий, відповідно, щоб правильно його висвітлювати варто керуватися журналістськими стандартами.

Декларація принципів професійної поведінки журналістів, прийнята на II Всесвітньому конгресі Міжнародної федерації журналістів (Бордо, 25–28 квітня 1954 р.) зі змінами на XVIII Всесвітньому конгресі МФЖ (Хельсингьор, 2–6 червня 1986 р.), наголошує: "Повага до істини та права громадськості на правду – перший обов’язок журналіста, що передбачає передусім служіння інтересам суспільства.

Журналіст зобов’язаний – гарантувати людям отримання правдивої та достовірної інформації за допомогою чесного відображення об’єктивної реальності".

І це стосується всіх жанрів журналістики, зокрема й таких як інтерв’ю чи репортаж.

Колишній редактор Today Кевін Марш зазначає: "Журналіст не повинен дозволяти своєму співбесіднику нехтувати інтересами аудиторії".

Більшість українських медійних ГО (Інститут масової інформації, Телекритика, Інститут демократії Пилипа Орлика, Інтерньюз-Україна, Комісія з журналістської етики) визначили шість основних професійних стандартів новинної та аналітичної журналістики, вони перегукуються зі стандартами, що визначили для себе такі світові та українські мовники як Бі-Бі-Сі, Громадське, НТН та ін.

Баланс думок, точок зору – забезпечує всебічність та безсторонність висвітлення події. При висвітленні конфлікту необхідно надати слово та відобразити позиції всіх сторін конфлікту. При цьому сам журналіст має бути максимально неупередженим та не маніпулювати експертною думкою на користь однієї зі сторін.

Оперативність – максимально оперативно та актуально висвітлювати події, проте не в збиток іншим стандартам.

Достовірність – кожен факт, що подається у матеріалі, повинен мати ідентифіковане та надійне джерело інформації; ненадійними джерелами інформації є неверифіковані акаунти в соціальних мережах, або ж джерела, які себе скомпрометували; джерело може бути анонімне, якщо це суспільно важливий факт, а оприлюднення джерела може загрожувати його життю, здоров’ю чи професійній діяльності.

При посиланні на дослідження необхідно вказувати «хто», «де» та «коли» його  провів. Якщо це соціологічне опитування, то також необхідно вказати число вибірки та максимально допустиму похибку.

Перевірка джерел інформації є одним із першочергових завдань журналіста.

Відокремлення фактів від коментарів – і знову журналіст має бути максимально незаангажований. Усі коментарі власне журналіста мають бути чітко відокремлені від фактів та коментарів експертів.

Точність – ЗМІ мають поширювати лише правдиву інформацію. Ненадійність джерела інформації може призвести до поширення неточної та маніпулятивної інформації, що може зашкодити аудиторії ЗМІ.

Особливу увагу варто приділяти іменам героїв, власним назвам, числам.

Помилки трапляються в усіх, але якщо журналіст і ЗМІ турбуються за власну репутацію, вони зобов’язані спростувати неправдиву інформацію, відразу як про це стало відомо. Пропагандисти не спростовують оманливу інформацію і не вибачаються, журналісти – зобов’язані це робити.

Повнота – у новинах має бути відповідь на питання: що сталося, де сталося, коли сталося; до аналітики додається – чому сталося і до чого це призведе, а також коментарі експертів; до новин на сайтах також має бути дописаний бекграунд, у якому має бути зазначена передумова події, контекст події та пояснені складні терміни.

Ще одним із дуже важливих жанрів журналістики є інтерв’ю.

Одне із перших правил інтерв’ю – це всестороння підготовка журналіста до бесіди. Журналіст має бути обізнаним у сфері обговорення, а краще – спеціалізуватися на темі гостя, це вкрай важливо, оскільки необізнаність журналіста може дати  можливість інтерв’юеру маніпулювати аудиторією. Це може розцінюватись як свідоме викривлення дійсності, що суперечить принципам журналістики, або ж бути ознакою замовлення цього матеріалу.

У правилах ведення інтерв’ю від телеведучого  Бі-Бі-Сі Робіна Дея йдеться: "У журналіста завжди є право – і навіть обов’язок – ставити незручні запитання від імені аудиторії. Телеведучий, який бере інтерв’ю, зобов’язаний, передусім, виконувати обов’язки журналіста: ставити питання, дізнаватись про факти та думки. Не можна обманювати аудиторію, навмисно уникаючи незручних для співбесідника тем і ставлячи надто прості запитання".