Вінницькі блогери: підозри, бесіди, втечі

На відміну від журналіста, медійника поняття "блогер" занадто широке. Під цю категорію підпадає велика кількість людей, які щось транслюють на власну аудиторію. Вінниччина теж має своїх блогерів – як суто локальних, так і більш відомих на загальноукраїнському, ніж місцевому рівні. З початком повномасштабного вторгнення до Вінниці перебралися блогери з Києва, Харкова та інших міст. Є і ті вінничани-блогери, які підтримали агресора і почимчикували з міста. Хто ці люди й чи мають вони стосунок до підтримки свободи слова, розбиралися нижче.

Давно (не)забута вата: блогер Роджерс

Олександр Роджерс – уродженець Вінниці, який свого часу здобув популярність як блогер та публіцист. У травні 2014 року він вирушив на схід України, де "надавав економічні консультації" самопроголошеним "ДНР" та "ЛНР". Згодом Роджерс разом з родиною переїхав жити під Москву і продовжив діяльність як "журналіст, політичний оглядач та публіцист". Він активно вів блог у колись популярному Живому Журналі, де публікував матеріали проросійського спрямування.

Вінницькі медіа наводять деякі цитати "блогера": "..Во временно оккупированных Харькове, Одессе и даже Днепропетровске есть множество наших братьев, а русские своих не бросают. Поэтому даже признания независимости ДНР и ЛНР (окуповані РФ території України. – Авт.) не достаточно…", "...А когда русский человек хочет справедливости, нет такой силы, которая могла бы его остановить. Вы думаете, что местные хотят мира и готовы принять его от Порошенко в качестве подачки (и, тем более, что-то за него отдавать)? Нет уж, я за месяц общения с местными наслушался, чего они на самом деле хотят. ...Русские Новороссии планируют освобождение Харькова, Николаева и Одессы, думают о том, как наши танки войдут в Киев и прикидывают, как будут ловить правосеков и сволотовцев в Виннице и Хмельницком (а многие и во Львов с визитом собираются)" тощо.

Лише в березні 2024 року, через 10 років після втечі Роджерса з України, управління СБУ у Вінницькій області Роджерсу висунуло підозру в публічних закликах до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, розповсюдженні матеріалів із закликами до вчинення таких дій, зазіханні на територіальну цілісність і недоторканність України, виправдовуванні, визнанні правомірною, запереченні збройної агресії російської федерації проти України й виправдовуванні війни. Звичайно, Роджерс на засідання суду не з’явився.

Любитель Путіна Сенько

У 2016 році відеоблогер з Вінниці Артур Сенько, який у своїх роликах симпатизував політиці путіна та критикував владу в Україні, виїхав з міста. Про це він повідомив у соцмережах. Російські ЗМІ поширюють інформацію, що він покинув країну "через тиск". Артур Сенько відомий тим, що їздив до "ДНР" та знімав там свої сюжети, не визнавав окупації Криму та переконував у своїх роликах, що в Україні триває громадянська війна.

Зараз "блогер" активно просуває на проросійських і інколи навіть українськомовних ресурсах порядок денний кремля та всіляко коментує політичній події в Україні. Його підписують  "медиаэксперт, независимый журналист", який живе в США. Наприклад, такі "ресурси", як golos.eu. 

Скриншот ІМІ

Чи висунуто йому бодай підозру – невідомо. У публічній площині таких повідомлень не траплялось.

Загадкові зникнення блогерів

Артем Терез – підприємець та волонтер з Вінниці, подекуди позначався як блогер. Місцеві медіа називали його людиною, "відомою своєю активною громадською діяльністю та успішними бізнес-проєктами". У 23 роки він став власником мережі кав'ярень та заснував фотостудію. Терез також брав участь у кількох телевізійних шоу, що підвищило його популярність. У своїх інтерв'ю він підкреслював важливість щоденної праці, наполегливості та креативності на шляху до успіху. Якщо коротко, позитивний такий герой. 

З початку повномасштабного вторгнення до лав ЗСУ не приєднався, проте активно волонтерив. Аж раптом у березні 2024 року в місцевому пабліку з'явився допис, що "відомий Вінницький волонтер Artem Terez збирає кабаки в Дубай та роз'їжджає на "ламбі".

І, власне, відтоді про блогера Тереза у Вінниці стало нечутно. Ані про його волонтерську діяльність, ані про фізичну присутність у місті.

Схоже загадкове зникнення з Вінниці спіткало і Віталія Цаля, відомого під псевдонімами Папіч або Arthas. Він здобув популярність як стример та блогер, відомий своїми трансляціями відеоігор, зокрема Dota 2, а також емоційними реакціями та унікальним стилем спілкування. До початку повномасштабного вторгнення, на початку 2022 року, переважно в "рунеті" почали з’являтися повідомлення про закиди щодо Цаля в стосунках з неповнолітніми. Проте в кримінальні провадження це не вилилось.

Влітку 2024 році, спочатку на "дотівських" форумах, з'явилися повідомлення про те, що Цаль покинув Україну. Деталі щодо обставин його виїзду та поточного місця перебування залишаються невідомими. Варто зазначити, що в липні 2023 року Папіч провів благодійний стрім зібравши 5 тисяч доларів США для допомоги постраждалим від терористичного акту російських агресорів у Вінниці. Цей вчинок свідчить про його підтримку рідного міста й небайдужість до долі співвітчизників. 

Але влітку 2024 року на порталах, присвячених геймерам, з’явилося повідомлення, що Цаль "переїхав у Дубай і оселився в елітному готелі на Пальма Джумейра" та почав працювати на росіян. За його словами, номер, у якому він живе, коштує 10 тисяч доларів на тиждень. Стрімер повідомив, що тепер він працюватиме на російського букмекера 1win, знімаючи влоги, в яких йому треба буде витратити 100 тисяч доларів на місяць зі спеціальної іменної картки від його російських спонсорів. 

Треш і лакшері

Хоча блогерка Настя Умка веде свій блог українською, це не врятувало її від відвертої розмови з СБУ. 

У 2023 році сім'я Умки перемогла в шоу "Моя суперродина", де виграла 25 тисяч гривень. Тоді вона вже мала блог на пів мільйона фоловерів, де розповідала переважно про спорт. Згодом тематика стала різноманітнішою. Дописи не відрізнялися глибиною суті, здебільшого були короткими, а в сторіс показувалося її життя і тому подібне. Втім, у липні 2024  блогерку Настю Умку (Анастасію Туркот) внесли до бази "Миротворець" – за поширення російської пропаганди. Після російського удару 8 липня 2024 по "Охматдиту" в Києві вона записала відео, закликавши припинити війну за будь-яку ціну. Зокрема, сказала, що "нікому не потрібні кордони 1991 року. Уже всі люди хочуть миру, спокою і просто жити. […] Ніяких дій влади я не бачу. Не бачу взагалі позитивного розвитку цих всіх подій". 

Після цього відео Умку викликали до СБУ. Це була ціла серія відосіків, яка закінчилася "профілактичною бесідою". Відтоді блогерка не озвучує свої думки на загал.

До "Миротворця" ж блогерку внесли за участь в актах гуманітарної агресії проти України, поширення російської пропаганди, участь в інформаційно-психологічній спецоперації Росії (країна-агресор та терорист) проти України, замах на суверенітет та територіальну цілісність України.

Просто неможливо оминути стороною феномен вінницького блогінгу – Діану (Поліщук Діана Андріївна). Себе вона позиціює так: "Я Діана Андріївна 💖 блогер який живе в селі 💖 відкрила ФОП 😍 щоб бути справжнім блогером". Або – "Діана блогер💖 я проста дівчина з села". Але найбільшу популярність блогерка здобула в TikTok.

Блогерка відома стрімами, на яких збирає великі суми донатів – по 100–200 тисяч гривень – для "здійснення мрій". Телеканал "Київ24" навіть присвятив окремий репортаж "Гроші з повітря чи талант: блогерка Діана Поліщук у стрімах в TikTok збирає тисячі гривень", де розповів про те, як Діана під час своїх стрімів у TikTok збирає значні суми грошей від глядачів. 

Такі збори на особисте під час війни викликали, м’яко кажучи, неоднозначну реакцію, зокрема й серед військових та волонтерів:

Блогер і медійник: де межа

Блогери стали важливими гравцями, які часто формують громадську думку і впливають на суспільно-політичні процеси. Загалом блогери – це особи, які створюють і поширюють контент у цифровому середовищі, зазвичай через соцмережі, відеоплатформи, персональні блоги або канали в месенджерах. Їхні матеріали можуть охоплювати широкий спектр тем: від політики й соціальних питань до кулінарії чи гумору.

Особливість блогерів полягає в суб'єктивності їхнього контенту. Вони не завжди або "завжди не" дотримуються журналістських стандартів, таких як збалансованість, достовірність та перевірка фактів. Для них характерне авторське подання, що базується на особистих переконаннях, стилі та манері комунікації. Блогери часто не є офіційно зареєстрованими суб’єктами медіа і не мають тих зобов’язань, які покладаються на журналістів або медіаорганізації. Це дає їм більшу свободу, але водночас викликає занепокоєння щодо відповідальності за поширену інформацію.

На відміну від блогерів діяльність медійників спрямована на систематичне висвітлення подій з метою інформування суспільства, а не просто створення контенту для власної аудиторії.

Закон України "Про медіа", який набрав чинності 2023 року, розмежовує поняття офіційних медіа та інших суб’єктів, які поширюють інформацію. Медіа визначаються як зареєстровані суб’єкти, які ведуть журналістську діяльність. Вони підпадають під дію норм закону, що стосуються прав, обов’язків і відповідальності. Блогери за законом не вважаються медіа, якщо їхня діяльність не оформлена юридично або не відповідає встановленим критеріям.

Однак у разі, якщо блогерський контент має значний вплив на суспільну думку або кількість підписників перевищує певний поріг, такі блогери можуть розглядатися як суб’єкти у сфері медіа і, відповідно, підпадати під певні обмеження та обов’язки.

Розмежування між блогерами та медійниками важливе для розуміння відповідальності за публікації. Якщо журналіст у медіа порушує етичні норми чи поширює недостовірну інформацію, він чи його редакція можуть бути притягнуті до відповідальності за законом. Блогери ж часто залишаються поза регуляцією, адже їхня діяльність має індивідуальний характер і зазвичай не підпадає під контроль відповідних органів. Це викликає ризик поширення фейків, маніпуляцій чи дезінформації.

Потужна популярність блогерів, зокрема на регіональному рівні, як у Вінниці чи інших містах, свідчить про зміну інформаційних уподобань українців. Однак завдання суспільства – навчитися критично оцінювати будь-яку інформацію, незалежно від її джерела, і підтримувати ті платформи, які дотримуються стандартів правдивості та етики. Тим паче під час повномасштабної війни.

Антон Булгаков, регіональний представник Інституту масової інформації у Вінницькій області