ZMINA: Законодавство про колабораціонізм переслідує українців, які намагаються вижити в окупації

Українське законодавство про відповідальність за колабораціонізм не враховує норм міжнародного гуманітарного права і переслідує українців, які виконують життєво необхідні функції в окупації, як-от ЖКГ чи медичну роботу. У законодавстві досі чітко не прописано, за яку діяльність в окупації держава може переслідувати громадян. 

Про це повідомили представники Центру прав людини ZMINA під час пресконференції 30 липня, де представили звіт “Виживання чи злочин: як Україна карає за колабораціонізм”.

Правозахисники розповіли, що станом на 15 червня 2024 року, за даними Служби безпеки України, зареєстровано 9179 кримінальних проваджень за статтею 111-1 КК України (“Колабораційна діяльність”). У Єдиному державному реєстрі судових рішень є 1442 вироків у справах за статтею 111-1 КК України, а найбільше вироків з них (484) за першою частиною статті 111-1 – про публічне заперечення російської агресії. 

Аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк зазначила, що третина вироків стосується публічного заперечення російської агресії і 90% з них – про лайки та пости в однокласниках.

“Кількість вироків за тяжчими статтями зростає, як-от покарання за добровільне зайняття посад в адміністраціях окупантів чи судових та правоохоронних органах, але найбільше вироків все ще виносяться за частиною 1 статті 111-1 ККУ, і це свідчить про збереження фокуса на найпростіших для розслідування справах”, – зазначила Синюк.

Крім того, у реєстрі є 11 справ щодо працівників ДСНС та 18 справ щодо працівників комунальних закладів. 

За словами Синюк, українське законодавство про колабораційну діяльність не відповідає міжнародному праву, адже переслідує тих, хто допомагає підтримувати базові умови для життя в окупації.

“Саме тому законотворці мають передбачити чітке розмежування між діями, які підтримують життя на окупованій території, та діями, які загрожують національній безпеці”, – додала вона.

Експертка зазначила, що правоохоронці та судді майже не вивчають, чи був у підозрюваної людини умисел зашкодити національній безпеці, та не враховують атмосфери примусу і залякування на окупованій території. 

Також правозахисниця звернула увагу: якщо обвинувачений присутній на судовому процесі, то ймовірність м’якшого покарання більша. Водночас Синюк зазначає, що наразі майже немає виправдувальних вироків – таких було лише два від 2022 року. 

Скільки в парламенті зареєстровано законопроєктів, які стосуються колабораціонізму

Наразі у Верховній Раді зареєстровано щонайменше 16 законопроєктів, які стосуються колабораціонізму, проте більшість із них не розв'язують проблем, про які зазначають правозахисники. Ба більше, дев’ять законопроєктів пропонують посилення кримінальної відповідальності за співпрацю з ворогом. 

“Проте жоден з цих законопроєктів не ухвалений досі. Це пов’язано, зокрема, з відсутністю політичної волі чи думкою, що ці рішення не на часі. Але поки держава не вирішує проблеми у законодавстві, населення України в окупації все більше віддаляється від нас через усвідомлення, що законодавство може вважати їх колаборантами”, – зазначила наукова співробітниця науково-дослідної лабораторії Львівського державного університету внутрішніх справ Інна Вишневська.

Також, на думку представників ZMINA, державна політика покарання за колабораціонізм має враховувати думки громад, які перебували під окупацією або досі окуповані.

Як повідомляв ІМІ, раніше директорка Інституту масової інформації та членкиня Комісії з журналістської етики Оксана Романюк заявила, що якість оброблення пресрелізів правоохоронних органів у справах колаборантів серед медійників залишається на низькому рівні.