Релоковані медіа Луганщини: нові стратегії фінансування через донати й розвиток спільнот

Фото – politico.eu / iStock

Поки майбутнє Агентства з міжнародного розвитку США (USAID) видається туманним, низка українських медіа, які фінансувалися за його програмами, шукають нові способи сталості своїх редакцій. Зокрема, колективи звернулися до своїх аудиторій по підтримку і пропонують різні активності за донати. Те саме роблять і релоковані з Луганської області медіа. Щоправда, їхня аудиторія в кращому разі теж релокована, а здебільшого – евакуйована із зони бойових дій. Тож переважно підтримати їх може добрим словом та компліментами.

Розвиток спільнот українських видань

Розвивають спільноту свого видання “Сєвєродонецьк онлайн”, “Точка Сходу”, “Фарватер.Схід”, “Вільне радіо” (Бахмут, Донецька область). Про це керівники цих медіа розповіли представниці Інституту масової інформації Валентині Троян.
У лютому “Вільне радіо” відкрило вакансію менеджерки / менеджера спільноти. Робота віддалена, п’ятиденний робочий тиждень. Як зазначили в редакції, перевагу віддаватимуть мешканцям Донеччини або вимушеним переселенцям з Донеччини. Проте це не є умовою – розглядатимуть кандидаток та кандидатів з усіх регіонів.
“Менеджер / менеджерка вибудовуватиме зв’язок між читачами та редакцією, об’єднає навколо медіа людей, що цінують його роботу і розуміють її важливість”, – зазначили в редакції.

Приклади з “Фарватер.Схід”

Видання “Фарватер.Схід” зараз перебуває на початку цього шляху, говорить головний редактор видання Олександр Білокобильський.
“У широкому сенсі “спільнота читачів” означає передусім аудиторію, яка постійно або час від часу читає публікації видання. Це ті, хто взагалі знає назву видання і має якесь уявлення, про що воно пише та чи можна йому довіряти. У нас така аудиторія є. Про це свідчить відвідуваність сайту – близько 120 тисяч переглядів на місяць. Ми також набираємо аудиторію в соцмережах, зокрема у Facebook та Instagram”, – ділиться головред.

Він каже, що останні кілька років термін “спільнота читачів” набув конкретнішого сенсу: це формалізована спільнота, готова підтримувати видання пожертвами. “Фарватер.Схід” лише починає працювати в цьому напрямі, адже значна частина грантової підтримки медіа зупинилася через зміни в США.

Дослідження аудиторії “Реальної газети”

Релоковане з Луганська видання “Реальна газета” нещодавно дослідило свою аудиторію, щоб якісніше вибудовувати з нею комунікацію.
“Ми спочатку запустили анкетування: попросили наших читачів розповісти, що вони читають у газеті, що хотіли б бачити, які матеріали їх цікавлять. Люди відповідали, заповнювали анкети, а потім наші партнери провели низку глибинних інтерв’ю. З аудиту ми розподілили нашу аудиторію на такі групи: одна – ті, що перебувають в Україні, а друга – ті, що перебувають за кордоном, зокрема люди з окупованих територій, з новоокупованих територій. Тобто, як регіональне медіа про Донбас, звісно, у цих темах у нас більше аудиторії”, – розповіла Яна Осадча.
Результати показали, що аудиторію цікавлять різні матеріали й “Реальна газета” цінується за різні публікації.

“Є дуже цікавий момент. Наприклад, мене зацікавило, що багато людей читають газету, але водночас кажуть, що не звертатимуться до нас, тому що, скажімо, не вірять: їхні внески завжди були мінімальними. Вони вважають, що має бути фінансування від великого донора чи спонсора, а внески по 10–20 гривень не допоможуть, наприклад, у підтримці армії”, – зазначає Яна Осадча.

Контент і тематика “Реальної газети”

Зараз “Реальна газета” пише про окуповані території, проблеми переселенців і не лише розповідає, як працює російська пропаганда, а й охоплює загальні українські теми, що стосуються Донбасу.
“Наша мета – щоб Донбас продовжував перебувати в інформаційному полі українців попри все, що зараз відбувається, попри те що деокупація, скажімо, відкладається на невідомий термін. Зараз про це мріяти важко, але ми хочемо, щоб тема Донбасу звучала і щоб було зрозуміло, ми все ще віримо і думаємо, що ситуація зміниться”, – підкреслила заступниця головного редактора.
Це дослідження не можна назвати ідеально точним, адже воно стосується лише тих, хто взяв у ньому участь, і, можливо, не охоплює всіх. Втім, загалом редакція отримала цінний зворотний зв’язок. “Хотілося б, щоб наші читачі більше висловлювали свої побажання щодо тем, брали участь у формуванні контенту газети”, – підсумовує медійниця.

Ініціативи Громадського радіо

Звернулася по допомогу до своєї аудиторії і редакція Громадського радіо. Це медіа з 2015 року активно розбудовувало мережу передавачів на Луганщині та Донеччині, щоб забезпечувати якісною журналістикою жителів прифронтових та окупованих територій. З листопада 2024 року Громадське радіо стало доступним на тимчасово окупованих територіях в Android-браузері Ceno, який не потребує VPN-під'єднання.

У коментарі представниці ІМІ в Луганській області головна редакторка Громадського радіо Вікторія Єрмолаєва зазначає, що група “Друзі Громадського радіо” була створена давно. Тепер команда вибудовує нову стратегію з новими силами. Через брак грошей Громадське радіо не може найняти окремого менеджера для ведення каналу та роботи з патронами. Головна редакторка каже, що зараз усе організовано власними силами за участю редакції, продюсерки, ведучих і членів правління.
Щоб покращити комунікацію, команда перейшла з Telegram до закритої групи у WhatsApp, де патрони можуть спілкуватися, давати поради та ставити питання, на які оперативно відповідають. Як приклад Вікторія наводить рубрику “Запитання від патрона”, яку запустили в тижневику спільно з ведучим Андрієм Куликовим. Там ставиться питання: “Що ви хотіли б запитати в цьому тижневику?” 

До того ж для підписників на сайті “Патреон” готуються ексклюзивні матеріали – колонки головної редакторки чи ведучої Анастасії Багаліки, де вона ділиться своїми роздумами.
Говорячи про аудиторію в зоні бойових дій та окупації, Вікторія згадує, що, хоча радіостанції не вдалося вибороти частоту в Запоріжжі чи відновити повний зв’язок, редакція прагне бути “голосом заспокоєння, а не заколисування” і надавати інформацію про ситуацію на окупованих територіях, передовій, у питаннях евакуації.
Редакторка наголосила, що основною ціллю залишається мовлення для прифронтових і окупованих територій. 

“Ми не виграли один з конкурсів, але будемо подаватися на інші”, – сказала вона, підкреслюючи, що мета – донести до людей “незаангажовану, чесну інформацію, представлену без істерики та надмірного оптимізму”.

Громадське радіо надає можливість підтримувати проєкт різними сумами – від 3 до 200 доларів на місяць. Вона зазначила, що є неймовірний слухач, який підтримує їх сумою 200 доларів, проте кожна, навіть мінімальна підтримка є надзвичайно цінною.
Залежно від розміру донату для патронів передбачено різні унікальні можливості. За мінімальної суми це подяка в прямому ефірі та доступ до чату з командою, у разі трохи вищих внесків – запрошення на записи в студії, а в разі найбільших пакетів – можливість відвідати знімання відеопроєктів та поспілкуватися з топспікерами Громадського радіо, які відповідають на запитання патронів.
Поряд з підтримкою спільноти Громадське радіо запустило проєкт “На зв'язку”. Перший випуск уже доступний на YouTube, а програма виходитиме й на радіо у вигляді аудіоверсії.
Програму створили, щоб обговорювати проблеми людей з окупованих територій і тих, хто відрізаний від основного інформаційного потоку. До бесід залучають експертів з українського правового та інформаційного полів, слухачі можуть отримувати коментарі та ставити запитання. Також, незважаючи на можливі ризики відкритості, редакція бере на себе зобов’язання не розкривати анонімність слухачів і закликала надсилати свої відгуки та пропозиції приватними повідомленнями.

Підсумок

Українські медіа, що раніше фінансувалися USAID, активно шукають альтернативні шляхи фінансової стабільності, залучаючи аудиторію та розвиток спільнот. Завдяки впровадженню інноваційних стратегій взаємодії – від закритих чатів до ексклюзивних форматів контенту – такі редакції, як “Фарватер.Схід”, “Реальна газета” та Громадське радіо, намагаються підвищити довіру читачів і залучити донати. Це дозволяє підтримувати зв’язок з аудиторією і зміцнювати позиції незалежних медіа в кризових ситуаціях. Загалом впровадження нових комунікаційних форматів є критично важливим для збереження редакційної незалежності та стійкості медіа.

Валентина Троян, представниця Інституту масової інформації в Луганській області