Вісім українських медіа вранці 17 липня одночасно оприлюднили розслідування про 143 об’єкти нерухомості, які, за даними журналістів, належать брату директора Державного бюро розслідувань. Про це повідомляється на сайті “Слідства.Інфо”.
Матеріал підготували журналісти “Слідства.Інфо” та Центру протидії корупції (ЦПК), однак його публікацію заборонив Печерський районний суд Києва.
На знак солідарності колег низка медіа обʼєдналася в “Ініціативу 143” (за кількістю обʼєктів нерухомості бізнесмена, про які йдеться в розслідуванні. – Прим.). Журналісти називають рішення суду відвертим проявом цензури.
До “Ініціативи 143” долучились “Українська правда”, Суспільне, “Схеми” (Радіо Свобода), hromadske, “Дзеркало тижня”, NV, Bihus.Info та “Телебачення Торонто”. Усі вони одночасно опублікували текст розслідування про майно брата директора ДБР.
Розслідування спільно готували журналісти “Слідства.Інфо” та ЦПК. Проте 6 липня Печерський районний суд Києва заборонив “Слідству.Інфо”, ЦПК та журналістці Аліні Стрижак поширювати низку відомостей про майно брата директора ДБР ще до виходу матеріалу. Ця заборона викликала суспільний резонанс та заяви українських і міжнародних організацій.
“Цей текст публікується у межах “Ініціативи 143” – акту солідарності українських медійників, які вирішили підтримати колег зі “Слідства.Інфо” та ЦПК. Оскільки така заборона виглядає відвертим проявом цензури, ми разом з іншими учасниками ініціативи вважаємо за необхідне оприлюднити розслідування”, – йдеться в описі до публікацій.
Редакторка-засновниця “Слідства.Інфо” Анна Бабінець вважає такий крок безпрецедентною цеховою підтримкою.
“Колеги ризикують, публікуючи заборонене розслідування, адже якщо представники влади пішли на такий крок із придушення свободи слова відносно нашої редакції та ЦПК, що зупинить їх від тиску на інших? Я щиро вдячна колегам за такий прояв солідарності. Це демонстрація того, що ми всі гуртуємося навколо однакових цінностей – правди, свободи слова, якісної журналістики”, – зазначила Бабінець.
Виконавча директорка ЦПК Дар’я Каленюк підкреслила: “Це розслідування – ще один доказ: Україні треба реформа ДБР із незалежним відбором керівника бюро. У тому вигляді, як цього вимагає ЄС”.
Що передувало
Як повідомляв ІМІ, 6 липня Печерський районний суд міста Києва задовольнив заяву про забезпечення позову та тимчасово заборонив “Слідству.Інфо”, Центру протидії корупції та журналістці Аліні Стрижак оприлюднювати й поширювати розслідування щодо майна брата директора ДБР Олексія Сухачова. У позові компанія “Парковий-2” стверджує, що заборона на поширення інформації не є цензурою, оскільки закон допускає такі обмеження в окремих випадках.
В обох організаціях заявили, що розцінюють це як тиск на журналістів і наступ на свободу слова. Журналісти оскаржуватимуть ухвалу суду та домагатимуться публікації розслідування.
Юрист ІМІ Володимир Зеленчук заявив, що судова заборона оприлюднювати ще не опубліковане журналістське розслідування про активи брата директора Державного бюро розслідувань (ДБР) Олексія Сухачова має ознаки SLAPP-позову.
7 липня Медіарух, а також медійні та громадські організації висловили стурбованість ознаками системного тиску на розслідувальну журналістику з боку державних правоохоронних структур.
У Печерському районному суді Києва заявили, що заборона на публікацію розслідування має тимчасовий характер.
13 липня ТОВ “Парковий-2” подало позов проти “Слідства.Інфо”, ЦПК та журналістки Аліни Стрижак після того, як редакції надіслали запит щодо підготовки розслідування про майно брата директора Державного бюро розслідувань Олександра Сухачова.
У позові компанія стверджує, що журналісти незаконно збирають персональні дані та комерційну інформацію. Забудовник просить суд заборонити публікацію відомостей про інвестиційні договори, суми вкладень і нерухомість, яка стала предметом журналістського розслідування.
Також позивач стверджує, що інформація про нерухомість та укладені угоди є частиною приватного життя фізичної особи та містить комерційну таємницю забудовника. Крім того, позивач заявляє, що звернувся до суду ще до виходу розслідування, оскільки сама підготовка матеріалу нібито створює ризик розголошення конфіденційної інформації.
