Український журналіст виграв перший суд в ізраїльського доктора

Іменем України

РІШЕННЯ СУДУ

...Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Юзькової О.Л., при секретарі Іовенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу № 2-3395/11 за позовомПетруніна Димітрія Георгійовича до Притули Олени Юріївни, Мазура Олексія Миколайовича про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 лютого 2010 р. на сайті «Народної правди» в розділі «Здоров’я, спорт» розміщено статтю автора Мазура Олексія Миколайовича «Сахарный диабет побежден!!!»… Доктором Пєтруніним?».

Стаття доступна невизначеній та необмеженій кількості осіб, доступ до сайту вільний. На думку позивача, дана стаття носить персональний та образливий характер, а особистість лікаря Петруніна Д.Г. постає у підкреслено негативному світлі. При цьому, як зазначає позивач, автор статті вживає слова «брехливий» та «чудо-лікар», чим відкрито ображає лікаря з багатим досвідом лікування хворих діабетом.

Також автор, як пише позивач, оперуючи тільки загальними фразами без будь-якої медичної освіти та посилання на будь-які офіційні джерела дозволяє собі настільки вільно судити про дипломованого лікаря з більш ніж 20-річним стажем,  а саме: «…протистояти другому типу діабета можна без ін’єкцій інсуліну абсолютно незалежно від винаходів Петруніна. Так було до нього, є нині і буде після. Отже, пов’язування можливості лікування діабету ІІ типу з іменем та клінікою Петруніна й унікальністю його методів лікування абсолютно некоректне. «Унікальність» доктора полягає в тому, що він «ничтоже сумняшеся» вирішив пов’язати звичну і давно існуючу медичну практику з собою.».

Даний вислів, з позиції позивача, безпідставно піддає сумніву метод лікування та вказує на надання лікарем неякісних медичних послуг. «…Хіба не є спекуляцією на хворобі і чи не підпадає данна реклама під визнання недобросовісної, не кажучи вже про її моральний аспект?...».

Позивач вважає, що виражаючи власні суб’єктивні думки в грубій та некультурній формі, порівнює дії лікаря з таким негативним явищем, як спекуляція, що не може не ображати будь-яку людину.

За таких обставин позивач просить суд зобов’язати власника сайту Притулу О.Ю. вилучити (заборонити поширення) статтю «Сахарный диабет побежден!!!»… Доктором Пєтруніним?», розміщену 26 лютого 2010 р. на сайті «Народної правди», зобов’язати Притулу О.Ю. розмістити спростування шляхом опублікування регулятивної частини рішення суду на сайті протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили та на строк не менше строку публікації статті, зобов’язати Притули О.Ю. розмістити на сайті відповідь Петруніна Д.Г. на статтю протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили та на строк не менше строку публікації статті.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали в повному обсязі, просили задовольнити з підстав, викладених в позові.

ВІДПОВІДАЧ ПРИТУЛА О.Ю. В СУДОВЕ ЗАСІДАННЯ НЕ З’ЯВИЛАСЯ. ПРО ЧАС СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ПОВІДОМЛЯЛАСЬ НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ. ПРИЧИНИ НЕЯВКИ В СУДОВЕ ЗАСІДАННЯ НЕ ПОВІДОМИЛА. ЗАЯВ ТА КЛОПОТАНЬ ВІД НЕЇ НА АДРЕСУ СУДУ НЕ НАДХОДИЛО.

Відповідач Мазур. О.М. надіслав на адресу суду заперечення на позов та просив розглядати справу за його відсутності.

В запереченнях зазначив наступне: написана ним стаття є реакцією на рекламу, фото якої з текстом статті долучив до позову сам позивач. Жодного слова з реклами відповідачем не було перекручено.

Він її навів такою, якою вона була розміщена в Інтернет-виданні «Українська правда». В татті написано: «Будь-який діабетик, не кажучи вже про медика-фахівця, побачивши таку рекламу, відразу зрозуміє її брехливість, адже діабет – хвороба невиліковна». Отже, не пан Петрунін названий брехливим, а реклама. Крім того, в статті наведені думки, судження її автора щодо реклами методу лікування діабету доктором Петруніним. Просить суд врахувати заперечення на позов, який відповідач не визнає в повному обсязі.

…Вислухавши пояснення представників позивачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

…Як встановлено в судовому засіданні… у тексті статті «Сахарный диабет побежден!!!»… Доктором Пєтруніним?» викладено наступне: «При перегляді «Української правди», на одній із сторінок електронного видання побачив рекламу, що сповіщає про – не більше не менше – перемогу (!) над цукровим діабетом. «Сахарный диабет побежден» - стверджує банер. При цьому напис, що миготить, проголошує: «Здоровье вместо уколов инсулина! Уникальный метод лечения!».

У такий спосіб рекламується клініка доктора Петруніна Д.Г. та його досягнення в сфері лікування вказаного недугу.

Будь-який діабетик, не кажучи вже про медика-фахівця, побачивши таку рекламу, відразу зрозуміє її брехливість. Адже діабет – хвороба невиліковна. Інша річ, що з нею можна боротися, прагнучи добитися певного рівня компенсації, тобто мінімізувати руйнівні для організму наслідки. Вочевидь, Петрунін як раз це і мав на увазі. Але і в такому випадку діабет залишається у людини назавжди.».

«Перший тип – інсулінозалежний, без цього препарату пацієнту просто не жити. А протистояти другому типу можна і без ін’єкцій інсуліну абсолютно без винаходів Петруніна. Так було і до нього, є нині, і буде після. Отже, пов’язування можливості лікування діабету другого типу з іменем та клінікою Петруніна й унікальністю його методів лікування – абсолютно некоректне.

«Унікальність» доктора полягає в тому, що він «ничтоже сумнящеся» вирішив пов’язати звичну і давно існуючу практику з собою.».

«Хіба це не є спекуляцією на хворобі? І чи не підпадає дана реклама під визначення недобросовісної, не кажучи вже про моральний аспект? Юридично за недостовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Чи слід розуміти так, що це звільняє від найменшої відповідальності редакцію за те, що вона розміщує на сторінках свого видання?».

Позивач вважає цю інформацію недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

…Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до положень ч. 1,2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутим до відповідальності до оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири.

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведення їх правдивості.

Згідно із роз’ясненнями постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику» у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, а саме п. 19, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового розгляду оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і погляді ввідповідача не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Як вбачається з позову, позивач вважає, що автор статті безпідставно піддає сумніву методи його лікування і, виражаючи власні думки в грубій та некультурній формі, порівнюючи лікаря з таким негативним явищем, як спекуляція, що не може не ображати будь-яку людину.

Проте слід зазначити, що позивачем допущено цитування статті не в повному контексті. Як вбачається з тексту статті, мова йде про недобросовісність рекламодавця, по перше, а по-друге, викладені саме оціночні судження відповідача, що не заперечується позивачем.

Оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що викладені в засобі масової інформації, а саме на сайті «Народної правди» вислови – суб’єктивна думка, оціночне судження відповідача Мазура О.М. стосовно реклами, розповсюдженої в мережі Інтернет щодо методів лікування діабету, що не може розцінюватись як викладення фактів, а тому не потребує спростування.

…Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 3,10, 30, 57, 60, 88, 212-1218 ЦПК України, ст. 27 Конституції України, Законом України «Про інформацію», ст.ст. 15, 94, 270, 277 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Громадянин Ізраїлю, доктор Димітрій Петрунін (на фото нижче) з цим рішенням не погодився і скориставшись своїм правом на апеляцію, подав відповідну скаргу до Апеляційного суду м. Києва. Засідання призначене на 10 серпня 2011 року. 

Політико.com.ua