Українські архіви поступово обмежують доступ до інформації

86,2 % дослідників зіштовхувалися з випадками обмеження в доступі до інформації в архівах.

 

Про це повідомив голова вченої ради Центру досліджень Визвольного руху Володимир В’ятрович. Опитування проводилося в рамках моніторингу відкритості архівів в Україні.

Центром  було скеровано паралельно 33 запити до архівів. Моніторингом було виявлено, що ціна копіювання документа коливається від 5,43 грн до 43,92 грн, тобто відрізняється у 8 разів. Втім, архіви на цьому не зупиняються і впроваджують додаткову ціну за надання документів для копіювання, тобто за «дозвіл» скопіювати в деяких архівах дослідник повинен доплати від 10,86 до 92,36 грн за кожен документ.

Хоча «Закон про Національний архівний фонд» зазначає, що користувачі мають право за допомогою технічних засобів робити копії, на початку ХХI століття в багатьох архівів право скористатися ноутбуком або цифровим фотоапаратом додатково регулюється (рекордсмен у цьому питанні — держархів Київської області, який за те, що дослідник сам копіює, стягує плату 81,67 грн за кожен документ). Деякі архіви забороняють підключати технічні засоби до електромережі.

Найбільш закритим архівом виявився Архів Служби зовнішньої розвідки, який зберігає, зокрема, документи про спецоперації КГБ проти діаспори — жоден з експертів Центру не зміг попрацювати в цьому архіві.

Володимир В’ятрович також наголосив: «Архівні установи довільно тлумачать поняття «конфіденційна інформація», невиправдано розширюючи його зміст, відтак вони мають інструмент, який дає змогу повністю закрити будь-які документи».