Колишній заручник Росії, журналіст Дмитро Хилюк заявив, що публічний розголос про незаконно утримуваних медійників впливає на умови їхнього перебування та може стримувати жорстоке поводження. Він закликав медіа й міжнародну спільноту не зменшувати уваги до теми незаконно утримуваних журналістів.
Про це Дмитро Хилюк сказав під час круглого столу в Офісі омбудсмена України, повідомляє “Вечірній Київ”.
За його словами, публічність має реальний вплив на ситуацію в місцях утримання.
“Розголос про полонених доходить до місць утримання. Логіка така в них: раз про людину ніде не згадують, значить вона нікому не потрібна, її можна бити, мучити. Якщо ж до них доходить якась інформація, що про людину знають, пам’ятають та чекають, то в них починає виникати сумнів. Це застереження виникає на рівні виконавців: мовляв, краще цю людину сильно не пресувати, раптом прилетить від керівництва”, – зазначив Дмитро Хилюк.
Журналіст зазначив, що навіть незначні зміни в умовах утримання можуть бути пов’язані з підвищеною увагою до конкретних людей. Він навів власний досвід після звільнення з російського полону у 2025 році.
“Одразу ж після звільнення ми з ексмером Херсона Володимиром Миколаєнком почали розповідати про полон, умови та ставлення там. І от нещодавно додому також повернувся нацгвардієць, ми з ним перебували майже пів року в одній камері. Він розповів, що, як тільки ми з Володимиром поїхали додому, умови утримання змінилися. Там важко завжди, але зміни були”, – розповів Дмитро.
Журналіст пов’язує це саме з публічним розголосом: “Військовий розповів, що людей перестали мучити фізичними вправами зранку по 40 хвилин, додавати якусь олію в ту “бурду”, яку вони подають їсти. Перестали вмикати гучно музику, бо в камері або коридорі стоїть колонка, а о 6:00 ранку був підйом під радянські пісні на повну гучність. Можна було просто з глузду з’їхати, бо, щоб розмовляти з сусідом, треба інколи кричати на вухо, щоб щось почути”.
Читайте також: “Найбільше дошкуляло катування голодом і холодом”: історія полону Дмитра Хилюка
Він підкреслив, що для багатьох ув’язнених будь-яке полегшення умов є критично важливим.
“Коли є навіть найменші зміни – це має значення. Це питання виживання. І якщо публічність може хоча б трохи вплинути, то це потрібно використовувати”, – наголосив він.
Окремо Дмитро Хилюк підкреслив, що нині десятки українських журналістів залишаються в полоні без можливості говорити про себе.
“Я можу стати голосом тих 26 журналістів, які досі перебувають у російських тюрмах. Вони не мають можливості бути почутими, саме тому ми повинні говорити про них”, – сказав Дмитро.
Нагадаємо, за даними Інституту масової інформації, у російському полоні станом на 26 березня 2026 року перебувають щонайменше 26 цивільних українських медійників і один журналіст, який долучився до Сил оборони.
Історія Дмитра Хилюка
Як повідомляв ІМІ, Дмитро Хилюк з березня 2022 року перебував у російському полоні як цивільний заручник. Російські військові викрали його 3 березня в Козаровичах на подвір’ї власного будинку. Спочатку його утримували на території окупованого Димера, згодом вивезли до СІЗО в Росію.
Міністерство РФ прямо не заявляло, що утримувало Дмитра як військовополоненого, але у відповіді на запит його батька зрештою послалося на Третю Женевську конвенцію, яка стосується саме поводження з військовополоненими.
Повернули Дмитра з російського полону 24 серпня 2025 року.