Більшість опитаних українських медійників має суттєві прогалини в підготовці до надзвичайних ситуацій. Зокрема, 57% опитаних медійників не мають вогнегасника, а 90,2% не знають повного алгоритму дій під завалами. Водночас лише 16,5% тих, хто дав змістовну відповідь про використання додаткових коштів для підвищення власної стійкості, назвали серед них фізичну безпеку.
Про це свідчать результати дослідження стійкості журналістів регіональних медіа напередодні зими 2026–2027 років, проведеного Інститутом масової інформації. Опитування охопило 265 медійників із 23 областей України та Києва і тривало з 21 вересня до 7 жовтня 2026 року.
Один з найтривожніших висновків дослідження – лише п’ятеро з 265 опитаних (1,9%) мають усі базові складники комплексної готовності до небезпек. А саме, для оцінювання готовності аналітики враховували наявність автономного джерела живлення, щонайменше двох ознак медичної підготовки, вогнегасника та вміння ним користуватися, а також знання дій під завалами. Натомість 60,4% респондентів мають не більш як один з них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
- Стійкість тримається на людях, а не на системах. До чого готові українські медіа перед зимою 2026–2027 років – дослідження ІМІ
- Лише 48,3% журналістів мають обладнання для енергетичної автономності – дослідження ІМІ
Турнікети є, але не всі вміють ними користуватися
Результати опитування засвідчили суттєві прогалини як у забезпеченні журналістів засобами першої допомоги, так і в практичних навичках їхнього використання.
Зокрема:
- 38,9% респондентів мають із собою щонайменше один турнікет;
- 30,9% вміють накладати турнікет;
- 36,6% мають аптечку та знають, як нею користуватися;
- 37,7% проходили практичний тренінг із першої допомоги протягом останніх 12 місяців;
- 23,8% ніколи не проходили такого тренінгу.
Водночас 15,1% опитаних ІМІ медійників мають турнікет, але не вміють його накладати. Ще 34,7% не мають ані аптечки, ані турнікета.
Загалом 32,8% респондентів не мають жодної з чотирьох ознак медичної готовності, які оцінювалися в дослідженні: аптечки з навичками використання, турнікета із собою, вміння його накладати або проходження практичного тренінгу за останній рік.
Натомість усі чотири ознаки мають лише 12,8% опитаних.
Отже, проблема полягає не тільки в нестачі медичного спорядження, а й у недостатній практичній підготовці. Наявність турнікета сама собою не гарантує здатності надати допомогу в критичній ситуації.
Ситуація з пожежною безпекою
За результатами дослідження ІМІ, 57% опитаних медійників не мають вогнегасника; і ще 24,5% мають його, але не впевнені, що зможуть правильно використати.
Лише 18,1% опитаних медійників мають вогнегасник і вміють ним користуватися.
Кожен четвертий журналіст продовжує працювати під час обстрілів і не йде в укриття
Дослідження ІМІ також показало, як медійники поводяться під час російських атак.
Найпоширеніші відповіді:
- 39,2% опитаних медійників дотримуються правила двох стін;
- 26% продовжують працювати без змін;
- 20% відходять від вікон;
- лише 7,9% повідомили, що йдуть в укриття.
Показово, що частка тих, хто продовжує працювати під час обстрілів, статистично не відрізняється між прифронтовими та іншими регіонами: 22,7% проти 28,8% відповідно.
Це свідчить про те, що продовження роботи під час атак не є лише прифронтовою практикою.
Водночас результати опитування не дозволяють однозначно визначити причини такої поведінки. Вона може бути пов’язана зі звиканням до постійної небезпеки, необхідністю підтримувати роботу редакції, браком доступних укриттів або іншими обставинами.
У відкритих відповідях журналісти, зокрема, повідомляли про проблеми з доступністю укриттів:
- “До найближчого укриття метрів 500, не менше”.
- “Йду в підвал, але його не можна вважати повноцінним укриттям”.
- “У разі раптового обстрілу часто немає часу дістатися до укриття”.
У Києві та Київській області 61,8% респондентів обрали правило двох стін. Водночас жоден з опитаних із цього регіону не зазначив перехід до укриття як свою типову дію під час обстрілу.
Ці результати порушують питання не лише особистих безпекових навичок журналістів, а й доступності укриттів та можливості припиняти роботу під час небезпеки.
Понад 90% не знають повного алгоритму дій під завалами
Ще одна суттєва прогалина – готовність діяти в разі руйнування будівлі внаслідок обстрілу. Лише 9,8% опитаних зазначили, що добре знають алгоритм дій під завалами.
Ще 18,1% повідомили, що знають, як привернути увагу рятувальників.
Натомість 54% мають лише загальне уявлення про необхідні дії, без деталей, а 18,1% взагалі не знають, як поводитися в такій ситуації.
Отже, 90,2% опитаних не знають повного алгоритму дій під завалами.
Це особливо небезпечна прогалина в умовах регулярних російських ракетних і дронових атак, які створюють загрозу не лише для журналістів, що працюють поблизу фронту, а й для медійників у тилових містах.
Західні області виявилися найменш підготовленими за низкою медичних показників
Одним з неочікуваних результатів дослідження стали регіональні відмінності в рівні медичної підготовки. Серед респондентів із західних областей 53,1% не мають жодної з чотирьох базових ознак медичної готовності*, тоді як серед журналістів решти регіонів таких 28,2%.
Практичні тренінги з першої допомоги протягом останнього року проходили лише 18,4% опитаних на заході проти 42,1% в інших регіонах.
Крім того, 40,8% респондентів із західних областей повідомили, що продовжують працювати під час обстрілів, проти 22,7% в інших регіонах (ця відмінність попередня). Результати дослідження ІМІ свідчать, що програми безпекової підготовки мають охоплювати всі регіони України, зокрема й ті, які традиційно сприймаються як відносно безпечні.
Телебачення найкраще підготовлене, преса – найслабше
Помітні відмінності виявилися й між типами медіа. Представники телебачення найкраще з усіх опитаних готові до надзвичайних ситуацій: 73,9% з них проходили практичний тренінг із першої допомоги протягом останнього року (в інших медіа – 34,3%), 47,8% мають вогнегасник і вміють ним користуватися (15,3%), а 21,7% йдуть в укриття під час обстрілів (6,6%).
Натомість представники друкованих медіа найрідше мають базові навички безпеки: лише 16,1% носять із собою турнікет (в інших медіа – 41,9%), 19,4% проходили тренінг із першої допомоги за останній рік (40,2%), а майже половина – 48,4% – не мають жодної ознаки медичної готовності (30,8%).
Фізична безпека залишається недооціненим пріоритетом
Попри виявлені прогалини журналісти значно частіше називають потребу в енергетичному обладнанні, ніж у засобах фізичної безпеки.
На запитання про те, на що вони витратили б додаткові 3–5 тисяч євро для підвищення власної стійкості, аптечки, турнікети, засоби пожежогасіння, укриття та інші потреби фізичної безпеки згадали лише 16,5% тих, хто дав змістовну відповідь.
Енергетика фігурує в таких відповідях майже вчетверо частіше за фізичну безпеку.
Навіть серед респондентів, які не мають жодної з чотирьох ознак медичної підготовки, потреби у фізичній безпеці назвали лише 21,3% тих, хто дав змістовні відповіді про використання додаткових коштів.
Отже, наявність об’єктивних прогалин у безпековій підготовці не обов’язково перетворюється на усвідомлений запит на допомогу.
Відключення електроенергії безпосередньо впливають на повсякденну роботу журналістів, тому енергетична автономність стає очевидним пріоритетом. Натомість ризики пожежі, тяжких поранень або потрапляння під завали можуть сприйматися як менш нагальні, попри потенційно критичні наслідки.
Результати дослідження ІМІ вказують на необхідність поєднувати матеріальну підтримку медіа з практичними безпековими тренінгами та формуванням культури особистої й редакційної безпеки.
Зокрема, навчання з домедичної допомоги, практичне відпрацювання використання турнікетів і вогнегасників, підготовка до дій під час обстрілів та під завалами мають бути важливими складниками програм підтримки українських медіа.
Адже стійкість журналістів – це не лише здатність продовжувати роботу під час війни, а й здатність захистити власне життя та життя колег.
Довідка. Дослідження базується на анонімному адресному опитуванні 265 медійників із 23 областей України й Києва. Опитування проводилося з 21 вересня до 7 жовтня 2026 року. Для всієї вибірки максимальна похибка становить ±5,6 відсоткового пункту. Анкета не вимірювала фактичної кількості годин автономної роботи обладнання.
