Українські медійники пов’язують стійкість насамперед з особистою витримкою, взаємопідтримкою та здатністю забезпечити собі базові умови для життя і роботи. Натомість системна підготовка редакцій і команд до криз значно рідше з’являється в їхніх відповідях.
Про це свідчать результати дослідження стійкості журналістів регіональних медіа напередодні зими 2026–2027 років, проведеного Інститутом масової інформації з 21 вересня до 7 жовтня 2026 року. В опитуванні взяли участь 265 медійників із 23 областей України та Києва.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
- Стійкість тримається на людях, а не на системах. До чого готові українські медіа перед зимою 2026–2027 років – дослідження ІМІ
- Лише 48,3% журналістів мають обладнання для енергетичної автономності – дослідження ІМІ
Особиста витримка замість системної підготовки редакцій
На відкрите запитання про те, що журналісти порадили б колегам для збереження стійкості під час війни, 44,3% змістовних порад містили заклики триматися, не здаватися та вірити в перемогу. Турботу про себе згадували 31,8% порад, взаємопідтримку в команді – лише 19,3%.
Натомість конкретні організаційні рішення рекомендували лише 10,2%, а питання фізичної безпеки та енергетичної підготовки згадували по 6,8%.
Серед практичних рекомендацій траплялися поради завчасно забезпечити резервне живлення та зв’язок, автоматизувати звітність, планувати відпочинок і використовувати регіональні хаби для роботи під час криз.
Ці відповіді демонструють переважання підходу до стійкості як до здатності окремої людини витримувати труднощі, а не як до результату системної підготовки організації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
- 90% журналістів не знають повного алгоритму дій під завалами – дослідження ІМІ
- Понад половина медійників помічає ознаки вигорання у редакціях – дослідження ІМІ
Енергія, психологічна допомога і відпочинок – головні потреби
Подібна тенденція простежується й у відповідях на запитання, на що журналісти витратили б додаткові 3–5 тисяч євро для підвищення власної стійкості.
Серед відповідей найчастіше згадували:
- 63,9% – енергетичне обладнання, зв’язок і тепло;
- 24,3% – психологічну допомогу;
- 20,4% – відпочинок і відновлення;
- 18,7% – робочу техніку та цифрові інструменти;
- 16,5% – фізичну безпеку, аптечки, турнікети, укриття та засоби захисту.
Разом з тим лише 23% респондентів спрямували б хоча б частину додаткових коштів на потреби своєї редакції або команди.
Водночас окремі відповіді свідчать про гострі фінансові проблеми редакцій. Зокрема, журналісти згадували необхідність оплачувати зарплати, щоб медіа могли продовжувати роботу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
- 44% медійників називають високу вартість перешкодою для звернення до психолога – дослідження ІМІ
- Майже третина медійників Києва та області розглядає переїзд на зиму – дослідження ІМІ
Від особистої витримки – до інституційної стійкості
Результати дослідження ІМІ вказують на важливу проблему українського медіасектору. А саме, стійкість досі значною мірою сприймається як особиста відповідальність журналіста – його здатність працювати попри втому, стрес, обстріли та нестачу ресурсів.
Водночас довгострокова стійкість медіа потребує не лише особистої відданості працівників, а й організаційної спроможності редакцій: стабільного фінансування, кадрових резервів, чітких алгоритмів дій у кризових ситуаціях, безпекових протоколів та можливостей для відновлення.
Головний висновок дослідження – українському медіасектору необхідно переходити від стійкості, яка тримається переважно на особистій витривалості журналістів, до системної підготовки редакцій. Відповідно, міжнародні програми підтримки мають інвестувати не лише в допомогу окремим медійникам чи виробництво контенту, а й у розвиток інституційної спроможності медіа.
Адже справжня стійкість – це не здатність журналістів нескінченно працювати на межі виснаження, а здатність редакцій продовжувати роботу без постійної залежності від особистого героїзму працівників.
Довідка. Дослідження базується на анонімному адресному опитуванні 265 медійників із 23 областей України й Києва. Опитування проводилося з 21 вересня до 7 жовтня 2026 року. Для всієї вибірки максимальна похибка становить ±5,6 відсоткового пункту. Анкета не вимірювала фактичної кількості годин автономної роботи обладнання.
