Як в Україні "тимчасово" блокуються інтернет-ресурси та чи є загроза для онлайн-медіа

Фото - колаж ІМІ

Національний центр оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій може зобов’язати провайдерів обмежити доступ користувачів до будь-якого сайту до закінчення воєнного стану без рішення суду, без дотримання вимог "трискладового тесту", без пояснення причини та навіть без обов’язкового публічного оприлюднення свого розпорядження. Чи є в цьому загроза для свободи слова?

В цілому право на розміщення, одержання та передачу інформації з сайтів відноситься до базового права на свободу вираження поглядів (свободу слова). Саме тому держава може обмежувати користувачів у доступі до будь-якого вебсайту лише за умови дотримання критеріїв правомірності обмеження свободи слова. Ці критерії детально розроблені у практиці Європейського суду з прав людини, а засіб перевірки їх дотримання йменується “трискладовим тестом”. Одна з важливих складових тесту: законність, передбачає наявність чіткого, несуперечливого, передбачуваного за своїми наслідками національного законодавства, яким встановлюються підстави та умови застосування відповідних обмежень. 

У лютому 2021 року медіапростір активно обговорював питання законності санкцій, що застосовувались до проросійських медіа та які включали в себе блокування їх вебресурсів. Однак далекоглядна частина суспільства наголошувала на винятковій важливості двох інших критеріїв для застосування обмежень: наявності підстав та співмірності обмежень із ризиками від проросійських медіа.

Крім санкційного механізму, в Україні наразі існує багато інших процедур та підстав для блокування вебсайтів медіа: від заборони поширення медіа Національною радою з питань телебачення і радіомовлення до заходів припинення порушення авторського права. 

Однак два роки тому запрацював новий механізм: тимчасове блокування сайтів за розпорядженнями Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій. Таке блокування є швидким, обов'язковим та не потребує тривалого встановлення критеріїв для застосування обмежень.  

У 2019 році Кабінет Міністрів утворив Національний центр оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій (далі - Національний центр) у структурі Держспецзв’язку. З моменту введення воєнного стану в країні цей орган почав здійснювати свої повноваження оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами. Інакше кажучи, Національний центр став своєрідним регулювальником, зокрема, у сфері надання послуг Інтернет-зв’язку. 

Від 24.02.2024 року Національний центр виніс десятки, якщо не сотні, розпоряджень, в яких зобов’язує постачальників електронних комунікаційних послуг (інтернет - провайдерів) заблокувати доступ до певних доменних імен, тобто унеможливити доступ користувачів до деяких сайтів.

Такі розпорядження діють до припинення або скасування воєнного стану в Україні, тобто блокування є тимчасовим.

Законодавство чітко не визначає повноваження Національного центру щодо блокування доступу до сайтів. Однак кожне розпорядження містить відсилання до пункту 14 постанови Кабінету Міністрів від 29.06.2004 року № 812, де вказано, що “Національний  центр  та  центри  управління  мережами  за погодженням   з   Адміністрацією   Держспецзв'язку  відповідно  до законодавства  можуть  допускати  деяке зниження якості послуг та встановлювати  тимчасові  обмеження  щодо їх надання до ліквідації надзвичайних ситуацій, скасування надзвичайного та воєнного стану”. 

Як не дивно, Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі від 03.06.2024 року № 160/8176/24 також прирівнює тимчасове блокування до погіршення якості послуг. Щодо обов’язку погодження зниження якості послуг Адміністрацією Держспецзв’язку, то суд зауважує, що законодавством не визначено спосіб такого погодження, а тому воно може бути і усним. 

Досить цікаві висновки суду стосуються обґрунтованості розпоряджень щодо блокування. 

Більшість розпоряджень Національного центру виноситься у зв’язку зі зверненням державних органів як правоохоронної так і регуляторної спрямованості, наприклад Бюро економічної безпеки, органи прокуратури, Служба безпеки, Міністерство цифрової трансформації, Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей тощо.

Звичайно, такі звернення не оприлюднюються разом із самим розпорядженням, а тому про їх зміст можна лише здогадуватися. Водночас Національний центр в межах справи № 160/8176/24 надав суду такий документ для ознайомлення. 

Відмітимо, що незважаючи на відсутність оскарження змісту листа з боку особи, чий сайт було заблоковано, суд надав власну оцінку обставинам, що зазначені у документі. Зі змісту судового рішення бачимо, що в листі містяться “доводи щодо причетності позивача до нанесення шкоди економічній безпеці держави на сайтах приховано відомості про суб`єктів господарювання, що унеможливлює їх ідентифікацію, не надано інформації про дотримання законодавчих вимог до діяльності (наявність ліцензій), наявність аномально низьких (відносно ринкових) цін на товари”. 

 Також в рішенні є фраза: “Такі дії шкодять конкуренції, недоотримання податків, є тіньовим сектором економіки”. З контексту не зрозуміло, чи є це продовженням цитування документу правоохоронного органу, чи це суд сам дійшов подібного висновку. Але в будь-якому разі правоохоронний орган не надав ні вироку, ні принаймні доказів щодо причетності власника сайту до вищеописаної діяльності. Суд, однак, підтвердив достатність листа як обґрунтування розпорядження Національного центру. 

Як вбачається зі змісту рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 року у справі № 320/48156/23, схожий лист правоохоронного органу взагалі вказує лише на “виявлення ризиків нанесення шкоди економічній безпеці держави”. 

Обидва рішення прийнятті на користь Національного центру.

Подібний підхід нагадує ще донедавна живу практику накладення арешту на доменні ім’я або майнові права інтелектуальної власності. Принаймні, такі арешти накладаються лише судом, шляхом винесення ухвали у межах кримінального провадження, а тому органу досудового розслідування або прокурору потрібно ще довести, що кожен окремий ресурс містить протиправну інформацію або є знаряддям злочину.

Відсутність у вільному доступі підстав для винесення розпоряджень про блокування - не єдина особливість механізму. Національний центр взагалі може не оприлюднювати певні розпорядження. посилаючись на пункт 33 постанови Кабінету Міністрів № 812. Так у справі № 320/23848/23 позивач просив оприлюднити усі видані Національним центром нормативно-правові акти та акти індивідуальної дії (розпорядження), крім внутрішньоорганізаційних. Київський окружний адміністративний суд відхилив такі позовні вимоги, у зв’язку з тим, що “узагальнена інформація стосовно системи оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами є інформацією з обмеженим доступом”. Апеляція залишила рішення в силі. 

Фактично суд підтвердив законність пункту 33 постанови та право Національного центру не оприлюднювати акти з інформацією з обмеженим доступом, навіть якщо це є нормативно-правовим актом або актом індивідуальної дії (розпорядженням). 

Що в результаті маємо? Національний центр може зобов’язати провайдерів обмежити доступ користувачів до будь-якого сайту до закінчення воєнного стану без рішення суду, без дотримання вимог “трискладового тесту”, без пояснення причини та навіть без обов’язкового публічного оприлюднення свого розпорядження.

На щастя, такий механізм поки не викликає суспільного резонансу, оскільки основна цільова аудиторія блокування - вебресурси з сумнівною репутацією, цілями або змістом. 

Водночас за два роки функціонування Національний центр блокував і Linktree, і реєстраторів торгових марок , і навіть деякі медіа, сайти яких наразі працюють. 

Таким чином, інтернет-магазини фальсифікату, нелегальні онлайн-казино, російські інформаційні помийки та шахрайські ресурси - основні цілі, що активно блокуються державою в українському інтернет-просторі. Оскільки за своєю суттю ці ресурси несуть вагомі загрози для економічної, інформаційної та соціальної безпеки країни, то вони слугують єдиною вагомою причиною для існування механізму блокування інтернет-ресурсів Національним центром в його теперішньому вигляді.