Війна загострює всі інстинкти, і один із найсильніших з них – бажання батьків захистити своїх дітей. Робота журналістів у школах під час війни опинилася на перетині двох законних інтересів – права суспільства отримувати інформацію та обов’язку закладу освіти гарантувати безпеку дітей.
Це особливо помітно під час знімання шкільних укриттів чи організації навчання під час повітряних тривог. Наприклад, Інститут масової інформації (ІМІ) фіксував конфлікт на Житомирщині, де батьки школярів викликали поліцію через фільмування журналістами укриття. Юрист ІМІ Володимир Зеленчук тоді звертав увагу, що батьки можуть заперечувати проти знімання своїх дітей, однак дозвіл на роботу журналістів у приміщенні школи належить до компетенції адміністрації закладу.
Після набрання чинності у квітні 2026 року нових Типових правил доступу до закладів загальної середньої освіти відповідь на частину таких питань стала чіткішою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Як журналісту правильно оформити доступ до школи й чи потрібен дозвіл на всю групу
Наказ МОН № 243 від 11 лютого 2026 року встановлює Типові правила доступу і перебування в закладах загальної середньої освіти. На їхній основі кожна школа має розробити власні правила. Їх схвалюють загальні збори колективу, погоджує засновник, затверджує керівник закладу, після чого правила мають бути оприлюднені. Журналіст, оператор чи інший член знімальної групи для цілей цих правил є особою, яка не є учасником освітнього процесу. Тому доступ і перебування в школі журналістів здійснюються з дозволу керівника закладу або уповноваженої ним особи.
Крім того, Типові правила передбачають показування документа, що посвідчує особу, для тих, хто не є учасником освітнього процесу. Тобто журналістське посвідчення підтверджує професійний статус, але саме по собі не скасовує пропускного режиму школи.
Для редакції з цього випливає проста практична процедура – заздалегідь повідомити адміністрацію про мету візиту, погодити час і склад знімальної групи та мати документи, що посвідчують особу і журналістський статус.
Водночас локальні правила школи не можуть суперечити законодавству. Якщо адміністрація посилається на спеціальні умови доступу, журналіст може попросити надати або показати затверджені правила закладу. За Типовими правилами вони мають бути оприлюднені та розміщені перед пунктом пропуску в доступному для відвідувачів місці.
Школа має законне право контролювати доступ сторонніх, але умови цього доступу мають ґрунтуватися на законі й належно затверджених правилах, а не виникати ситуативно після появи знімальної групи.
Чи можуть від медіа вимагати додаткову акредитацію
З погляду закріплених на законодавчому рівні норм такі вимоги позбавлені сенсу, адже механізм акредитації, згідно із Законом України “Про інформацію”, можуть запроваджувати лише суб’єкти владних повноважень, якими школи не є. До того ж встановлення спеціальних бар’єрів виключно для журналістів порушує пункт 10 згаданих Типових правил Міносвіти, який прямо забороняє дискримінацію за будь-якою ознакою (зокрема, професійною). Водночас цей аспект не звільняє медіа від відповідальності. Відповіддю на цілком зрозумілі батьківські страхи перед обстрілами має бути не лише цитування законів директору, а й зміна редакційних підходів до знімання. Розумний компроміс може полягати у відмові від згадок номерів шкіл та їхніх адрес, проведенні знімання виключно у внутрішніх приміщеннях чи укриттях без фіксації фасадів, табличок та краєвидів з вікон.
Яких правил поведінки та обмежень має дотримуватися журналіст у закладі освіти
Отримавши дозвіл на знімання, варто пам’ятати, що школа залишається простором з особливим безпековим режимом. Журналіст, як і будь-який інший відвідувач, зобов’язаний поважати внутрішній розпорядок і не може поводитися так, ніби статус медійника скасовує базові внутрішні правила. Зокрема, під час воєнного стану діють також спеціальні заходи безпеки. Наказ МВС № 28 передбачає, зокрема, використання металодетекторів. Персонал охорони має право перевіряти документи, вимагати дотримання правил доступу та проводити огляд осіб і їхніх речей з використанням металодетектора для виявлення заборонених предметів.
Це цілком логічна вимога, спрямована на те, щоб не допустити пронесення до школи зброї, вибухонебезпечних, легкозаймистих речовин чи алкоголю.
Крім того, без відповідного дозволу адміністрації стороннім особам заборонено самовільно перебувати на території закладу або пересуватися нею. Іншими словами, робота знімальної групи має бути організованою, ви не можете вільно блукати коридорами під час уроків, заглядати в кабінети чи ігнорувати вказівки охорони щодо безпеки. Закон “Про інформацію” гарантує журналісту право здійснювати фото-, аудіо- та відеозапис під час професійної діяльності, але прямо передбачає винятки, встановлені законом. На практиці це означає, що професійний статус захищає право журналіста збирати інформацію, але не скасовує законного режиму безпеки об’єкта, в якому він працює.
Чи може журналіст потрапити до шкільного укриття
Для укриттів закладів освіти діє окреме правило. Постанова Кабінету Міністрів №138 встановлює загальний принцип безперешкодного цілодобового доступу населення до об’єктів фонду захисних споруд під час сигналів про небезпеку. Але для закладів освіти є спеціальний виняток – під час очного освітнього процесу їхні укриття доступні тільки для учасників освітнього процесу.
Журналіст таким учасником лише через свій професійний статус не стає.
Інакше кажучи, під час уроків шкільне укриття юридично перестає бути громадським простором і перетворюється на закритий бункер виключно для учнів та персоналу. Це зроблено не для того, щоб щось приховати від журналістів, а щоб унеможливити проникнення під час паніки сторонніх осіб (включно з потенційними диверсантами чи просто неадекватними людьми) у замкнений простір, де перебувають сотні дітей. Журналістське посвідчення тут не є магічною перепусткою.
Можна виділити три типові ситуації, з якими можуть зіткнутися журналісти.
Ситуація 1. Журналіст перевіряє стан укриття, тривоги немає
Під час очного навчання самовільно заходити до шкільного укриття не можна. Доступ варто погодити з адміністрацією і за можливості планувати на позаурочний час. Водночас редакція може окремо запитувати документи про ремонт, фінансування та стан укриття.
Ситуація 2. Під час тривоги журналіст намагається зайти до найближчої школи
Якщо в школі триває очний освітній процес, її укриття призначене для учасників освітнього процесу. Журналістський статус не дає автоматичного права доступу, тому слід шукати інше доступне укриття.
Ситуація 3. Журналіст уже перебуває в школі, коли починається тривога
Цю ситуацію краще заздалегідь узгодити з адміністрацією, адже чинні норми не дають підстав стверджувати, що журналіст автоматично отримує право користуватися шкільним укриттям. Окремо слід пам’ятати про правила знімання дітей і не публікувати зображення, за якими їх можна ідентифікувати, без належної правової підстави.
У підсумку під час очного навчання доступ сторонніх до шкільного укриття обмежений. Тому перевірку його стану краще планувати окремо від навчального процесу, а фізичний доступ не змішувати з правом отримувати документи та суспільно важливу інформацію. Журналістські розслідування щодо якості ремонтів чи наявності вентиляції мають проводитися виключно в час, коли це не перетинається з фізичною безпекою та психологічним спокоєм учнів.
Щодо знімання дітей та подальшої публікації матеріалів
Коли ми розібралися з тим, як журналісту законно потрапити до школи, на сцену виходить найделікатніше питання, а саме фіксація самих учнів. Школа може скільки завгодно відкривати двері перед пресою, але дитина в об’єктиві камери – це зовсім інша ситуація, правила в якій диктує Цивільний кодекс України, а не директор чи міськрада.
Дозвіл адміністрації працювати в школі не означає автоматичного дозволу знімати конкретних дітей.
За статтею 307 Цивільного кодексу України, фізична особа за загальним правилом може бути знята на фото чи відео за її згодою. Презумпція згоди передбачена для відкритого знімання на вулиці, зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Звичайний урок у класі не варто автоматично прирівнювати до такого заходу.
Коли йдеться про неповнолітніх, то набуває чинності дія законного представництва, яка не обмежується тільки судовим процесом. Ні сама дитина, ні її однокласники не можуть дати вам юридично значущого дозволу. Право на зображення дитини належить лише її законним представникам: батькам, усиновлювачам або опікунам / піклувальникам. Це їхня абсолютна монополія, яку не може порушити жоден інтерес редакції.
Адміністрація закладу освіти може організаційно зібрати письмові згоди батьків на знімання дітей заздалегідь, і це цілком робоча практика. Але згода батьків не скасовує необхідності враховувати позицію самої дитини. Якщо вона не хоче зніматися, примушувати її не варто.
Що ж робити, якщо згоди батьків немає або зібрати її неможливо через брак часу? На допомогу приходить “блюр”. Закон захищає не сам факт знімання силуету, а право особи на її зображення, тобто можливість бути ідентифікованою. Якщо в готовому матеріалі ви заблюрите обличчя дітей до стану повної неможливості їх розпізнати (а за потреби ще й приховаєте специфічні деталі на кшталт бейджиків з іменами, якщо вони є), об’єкт правового захисту зникає. Немає ідентифікації, тож немає і порушення статті 307 ЦКУ. Такий підхід є абсолютно легальним рятувальним колом для сюжетів, де фокус спрямований на сам процес (наприклад, як саме проходить урок “Захист України” чи як облаштоване укриття), а не на персоналії конкретних школярів.
Щодо форми самої згоди, то Цивільний кодекс залишає певний простір для маневру: вона може бути усною, письмовою або вираженою мовчазною згодою (наприклад, на відкритих публічних заходах, хоча закритий урок у школі таким заходом не є). Однак з позиції дієвішого захисту варто закріпити для себе те, що усна згода – це примара. Адже батьки можуть легко змінити свою думку після виходу сюжету, що потім довести буває вкрай важко.
Золотий стандарт безпеки журналіста – це письмовий дозвіл від батьків, який адміністрація школи може централізовано зібрати перед візитом преси. Якщо ж ситуація динамічна, цілком згодиться електронне підтвердження. Наприклад, скриншот з батьківського шкільного чату у Viber чи Telegram, де чітко видно повідомлення від мами чи тата: “Я, [ПІБ], не заперечую проти відео-, фотознімання моєї дитини, [ПІБ], медіа Х та публікації цього фото / відео”. Це не нотаріально завірений документ, але це цілком вагомий доказ вашої добросовісності та наявності дозволу, який у 99% випадків відіб’є будь-які претензії ще на стадії досудового конфлікту.
Що варто зробити редакції перед зніманням у школі
ПЕРЕД ПОЇЗДКОЮ
- Перевірити правила доступу конкретної школи.
- Погодити візит і склад групи з адміністрацією.
- Взяти документи, що посвідчують особу та журналістський статус.
- Домовитися про маршрут роботи всередині школи й алгоритм дій під час повітряної тривоги.
ЯКЩО В КАДРІ МОЖУТЬ ОПИНИТИСЯ ДІТИ
- Редакція має окремо розв’язати з адміністрацією школи питання згоди батьків та ідентифікації дітей, які не бажають зніматись.
ЯКЩО ПРЕДМЕТ МАТЕРІАЛУ – ШКІЛЬНЕ УКРИТТЯ
- Слід враховувати спеціальне обмеження доступу під час очного освітнього процесу.
- Не змішувати фізичний доступ до приміщення з правом отримувати суспільно важливу інформацію про його стан, ремонт чи фінансування.
Право журналіста збирати інформацію в школі не є абсолютним. Але й безпековий режим школи не дає адміністрації чи місцевій владі права довільно встановлювати будь-які обмеження. Межа проходить там, де починаються конкретні вимоги закону, належно затверджені правила доступу та права дітей.
Петро Стойнов, юрист Інституту масової інформації
