У 2026 році Кремль витратить на свою пропаганду 146,3 млрд руб, що в доларовому еквіваленті дорівнює близько 1,6 млрд доларів. На ці гроші можна було б відкрити в середньому 50 лікарень або понад 100 сучасних шкіл, або цих грошей вистачило, щоб побудувати соціальне житло для тих, хто потребує. Звичайно, що ці кошти не змінили б особливо життя всієї Росії, але точно покращили б якість життя кількох регіонів.
Щорічне збільшення фінансування пропагандистських медіа свідчить, що Росія не планує завершувати війну та продовжує розкачувати наративи ненависті до всіх, хто не входить в концепцію “русского мира”.
Особлива риса російської пропаганди – вони ненавидять усіх, хто не з ними: від українців до громадянин будь-якої країни. Крім того пропагандисти поширюють ворожі наративи і щодо власних громадян, якщо вони не вписуються обличчям в концепцію “слов’янських росіян”. Так Інститут масової інформації (ІМІ) зафіксував, що пропаганда обов’язково назве етнічність нацменшини, якщо він був учасником кримінальної хроніки, а коли представник нацменшини отримує похвалу чи нагороду – він завжди буде “росіянином”.
Інститут масової інформації дослідив наративи 10 найпопулярніших онлайн-медіа* щодо поширення мови ворожнечі. Крім того ІМІ зафіксував, що переважна більшість ресурсів, які увійшли в моніторинг, має зв’язок із російською владою: отримує фінансування з держбюджету, має зв’язки з оточенням Путіна або є учасниками державної пропаганди.
“Нацисти”, “вбивці” та інші прийоми дегуманізації українців
У російських новинних стрічках особливе місце займають матеріали з мовою ворожнечі щодо українців. Пропагандисти системно розкачують локальну аудиторію та формують стійку асоціацію, що українці “нацисти” та в цілому дегуманізують українців як націю. Всі наративи, які запускає Росія в своїх медіа щодо України та українців, мають ознаки геноцидної риторики. Російська пропаганда особливу увагу приділяє формуванню негативного, сатаністичнго образу ЗСУ та Володимира Зеленського.
Однією з тем, яка не покидає російські стрічки, – звинувачення українців в нацизмі. Щоправда, російська пропаганда досі не може визначитися, що краще приписати українцям: нацизм, неонацизм чи сатанізм.
Російська пропаганда звинувачує українців абсолютно в усіх гріхах та не забуває згадати дітей як жертв, “мирних жителів”, вразливі групи, усіх чим тільки можна зачепити цільову аудиторію. Постійне повторення таких наративів формує стійкі уявлення про ворожу Україну, а відтак знаходяться ще причину, чому можна виправдати війну.
Окрім геноцидної риторики, російська пропаганда додає голосу проросійському політику Віктору Медведчукові, який начебто від української опозиції комунікує, що Україні для виживання потрібно залишити ідею бути з Європою.
У меседжах Медведчука йшлося про те, що “колективний Захід штовхає українських громадян на війну, не пропонуючи жодної альтернативи безглуздому кровопролиттю та жертвам”, не зазначаючи, що війну саме розпочала Росія. Медведчука активно використовують у цитуванні тем пов’язаних з Україною, адже таким чином начебто подають альтернативну, незалежну думку “опозиціонера” Медведчука, яка одноголосно співпадає з російською пропагандою.
“Аморальний колективний Захід”
Російська пропаганда також активно поширювала мову ворожнечі щодо іноземців, які вступили до лав ЗСУ. Достатньо лише подивитися на заголовки російських медіа, щоб зрозуміти як працює державна пропаганда РФ. Так, редактори міксують ненависть, страх, дегуманізацію та фейкові уявлення про війну.
Російські ресурси у своїх заголовках використовують дегуманізовані лексеми, де пишучи про іноземців в лавах ЗСУ, обов’язково позбавляють людей людських якостей та створюють образ ворога, таким чином виправдовуючи війну та насилля над людьми.
Росіяни акцентують увагу на географічному різноманітті “ворогів” у заголовках. Саме таким чином живить антизахідні для внутрішньої аудиторії, посилюючи наратив, що “колективний Захід проти Росії”. Водночас Росії важливо наголошувати, що Україна в цій війні не є самостійною, а залучає “найманців”. Для російської аудиторії такі матеріали з акцентиними заголовками працюють як емоційний тригер, водночас вони звикають до дегуманізації, а відтак знижується чутливість до насильства.
Якщо раніше російські медіа писали, що нацизм притаманний Україні, то наразі від ноунеймів до офіційних осіб РФ йде комунікація, що Європа переписує історію та відбувається нормалізація нацизму.
Щодо країн Балтії, росіяни теж не оминають їх в своїх новинних стрічках. Цим країнам приписують наративи про рубософбські настрої з нацистськими настроями.
Не обійшлося без псевдоекспертів. Росія час від часу залучає Віктора Медведчука, який роками в Україні розкачував та менеджерив “русский мир”. Оскільки він залишається жити в Росії, то його називають “опозиційним лідером України”, меседжі якого співзвучні з російською пропагандою.
Так, в одному із матеріалів Медведчук порівнює Фрідріха Мерца з Адольфом Гітлером, щоб демонізувати образ політика.
Через гіперболізацію Медведчук асоціює, що Німеччина активно готується до війни і відтак Європа є загрозою для росіян. Крім того закріплюється асоціативний ряд, що німецькі політики обожнюють війну, проводячи паралель з нацистською Німеччиною.
Росія яку люблять. Як пропаганда використовує образ “прихильних” іноземців
Поряд з агресивною риторикою та наративами про ворожий світ російські пропагандисти запускали серії компліментарних матеріалів про те, як іноземці захоплюються Росією та росіянами. В таких матеріалах пропагандисти наголошують, що іноземці відкривають для себе нову Росію, яку вони не очікували побачити і що начебто їх попередні стереотипне уявлення були хибними. Найчастіше російські медіа публікують компліментарні матеріали, які стосувалися американців та їх захопленням від того, як весь світ помилявся, що в Росії може бути погано. Для поширення таких наративів, пропагандисти використовували асортимент різних цитувань: від відомих людей до вигаданих історій за якими неможливо було ідентифікувати героїв публікацій.
У частині матеріалів використовується “особистий досвід”, який нібито спростовує негативні уявлення про Росію, яку були закладені раніше. Так яскравий прихильник Росії, батько Ілона Маска заявив, що начебто на власні очі переконався як добре в Росії, а всі негативні уявлення були пов’язані йому тим самим “загниваючим Заходом”.
Варто зазначити, що при кожному візиті Ерррола Маска до Росії, пропагандисти виготовляють серії новин про те, як він захоплюється чистотою вулиць, красою міст, місцевих жінок, рекомендує частіше приїжджати до Росії та наголошує як він засуджує санкції.
- Отец Илона Маска рассказал, что его впечатлило в России / РИА Новости
- Отец Маска восхитился красотой россиянок / РИА Новости
- Отец Илона Маска посоветует своим сыновьям чаще приезжать в Россию / РИА Новости
Показовим також є спосіб ідентифікації героя таких публікацій, замість імені Еррол російські медіа його титрують як “батька Маска”, таким чином підсилюючи його значущість, адже є ймовірність, що переважна більшість росіян не чули його ім’я.
Також російські медіа готують матеріали, де намагаються штучно підвищити значимість героїв матеріалів, маркуючи їх “американський незалежний журналіст” або “авторитетний режисер”. Здебільшого згадані персонажі таких текстів – звичайні маргінали або ноунейми, втім припис їм регалій створюють образ авторитетності та незаангажованості. Втім це все, що потрібно внутрішній аудиторії – впевненість та приклади, що їх підтримують люди, які теж борються з їх спільним ворогом – “колективним заходом”.
В матеріалах, де використовувалися вигадані герої публікацій, повторюється пропагандистська модель, де “іноземці” дивуються, яка виявилась для них комфортна Росія та як вони отримали позитивний досвід.
Такі матеріали мають ознаки фейкових історій, адже не мають фото, повних даних згаданих історій, а всі історії, включно із заголовками побудовані по однаковій схемі визнання, що Росія має переваги над Заходом.
Паралельно з антисемітськими настроями до євреїв серед населення Росії, в медіа трапляються поодинокі матеріали про життя євреїв в Росії. Один з таких опублікований зі слів головного равина РФ, який зустрівся з Путіним та прокоментував, що євреї наразі почуваються комфортно на території Росії серед різних культур в Росії.
Водночас варто зазначити, що в Росії існує антисемітизм, і ця риторика проти євреїв є не випадковою. Раніше ІМІ зафіксував, що російські релігійні лідери закликали вірян до війни з українцями, називаючи це місією та духовним обовʼязком. Єдині від кого не звучали відверті антиукраїнських наративів в моніторинговий період – від російських равинів.
*Моніторинг проводився у 10 популярних російських онлайн-медіа за даними рейтингу Liveinternet: “Комсомольская правда”, РБК, РИА Новости, Lenta.ru, Газета.ru, “Известия”, “Аргументы и Факты”, MK.ru, URA.ru, “Российская Газета”.
