У 2025 році українські журналісти перебували в режимі тривалого функціонального виснаження, проте вже більше адаптувалися до війни й були стійкішими, ніж у попередні роки.
Такими є результати анонімного кількісного онлайн-опитування журналістів методом анкетування, проведеного Інститутом масової інформації з 8 грудня 2025 до 5 січня 2026 року. В опитуванні взяли участь 193 журналісти з усіх регіонів України*.
Результати опитувань Інституту масової інформації за 2022–2025 роки свідчать про глибоку трансформацію психоемоційного стану українських журналістів упродовж повномасштабної війни. Початкові емоції мобілізації та надії поступово змінилися станом тривалого виснаження та вимушеної адаптації до затяжної кризи. Дані ІМІ фіксують поступову зміну настроїв серед медійників. Частка тих, хто тримається на надії та вірі в перемогу, впала із 72,4% у 2022 році до 14,5% у 2025-му. Оптимізм, який у 2022-му працював як паливо, у 2025-му змінився на режим адаптації – без ілюзій, але й без капітуляції. Це добре видно у відповіді більшості, 61% опитаних каже: “Не будую ілюзій, але й не впадаю в розпач – адаптуюсь”. Фактично це нова норма: не казати собі, що “все буде добре”, а казати – “я витримаю сьогодні й виконаю свою роботу”. На думку експертів ІМІ, це важливий елемент стійкості, коли сенси будуються не на емоціях, а на відповідальності й усвідомленому виборі.
Домінівною емоцією 2025 року була постійна втома – про це згадала половина опитаних журналістів (50%). Цей показник також знизився, як порівняти з 2024 роком (58,3%), але він залишається критично високим і вказує на накопичене виснаження.
Водночас 2025 року зросла частка респондентів, які описують свій стан як напружений, мобілізований і зосереджений: до 34% проти 21,7% у 2024 році. Це може свідчити про перехід від емоційної реакції на кризу до більш раціонального, робочого режиму виживання та пристосування.
Разом із цим опитування ІМІ фіксує зменшення гострих симптомів стресу. Зокрема, частка журналістів із проблемами зі сном знизилася з 50,8% у 2024 році до 36% у 2025-му. Депресивні стани та відчуття безнадії скоротилися з 35% у 2023 році до 19% у 2025-му. Флешбеки та нічні жахи у 2025 році задекларували лише 9% опитаних.
Водночас зберігається помітна група ризику. Так, 38% опитаних зазначили про проблеми з концентрацією, 22% фіксують зростання фізичного болю. Окремої уваги потребує показник у 2,5% респондентів, які повідомили про думки щодо самопошкодження або власної зайвості.
У межах опитування журналістів також попросили оцінити, наскільки вони почуваються щасливими, працюючи в медіасфері в Україні, за шкалою від 0 (зовсім не щасливий/а) до 10 (дуже щасливий/а).
Домінує середній рівень професійного щастя. Найбільша концентрація відповідей припадає на оцінки від 5 до 8 балів. Зокрема, 19,7% респондентів обрали 7 балів, 18,7% — 8 балів, ще 15,6% — 5 балів. Це означає, що більшість журналістів не відчуває ані крайнього задоволення, ані повного розчарування професією.
Низький рівень щастя, 0–2 бали, задекларували 5,7% опитаних. Водночас лише кожен десятий журналіст (9–10 балів – 11,4% медійників) почувається по-справжньому задоволеним роботою попри війну та кризу галузі.
Оцінюючи власний рівень енергії за шкалою від 0 (повне виснаження) до 10 (максимальна енергія), журналісти найчастіше обирали значення в нижній і середній частині шкали. Найпоширенішими відповідями стали 3 бали (21,8%), 5 балів (20,7%) та 4 бали (13%).
Загалом понад половину опитаних оцінюють свій енергетичний стан як нижчий за середній або середній. Критично низький рівень енергії (0–2 бали) мають 16,6% журналістів, тобто кожен шостий. Високий рівень енергії (8–10 балів) задекларували лише 8,8% респондентів, причому максимальний показник у 10 балів обрали тільки 0,5%.
На думку експертів ІМІ, ці дані свідчать про системне виснаження медійників. Навіть за умов відносної професійної задоволеності багато журналістів не мають достатнього внутрішнього ресурсу, що вказує на накопичену втому, хронічне навантаження та високі ризики професійного вигорання.
Щоб триматися психологічно, у 2025 році журналісти найчастіше спиралися на близьке коло та повсякденну підтримку, а не на професійну психологічну допомогу чи системні практики відновлення.
Найпоширенішою відповіддю (53%), як і в попередні роки, залишається підтримка родини, дітей і домашніх тварин. Цей показник є стабільно високим із 2022 року.
Водночас частка тих, хто використовує хобі як спосіб психологічної підтримки, скоротилася до 29% у 2025 році проти 40% у 2024-му. Частка журналістів, які намагаються втриматися завдяки інтенсивнішій роботі або навчанню, становить 28% і знизилася порівняно з 2023 роком (34,2%).
Спілкування з друзями та колегами як ресурс зазначили 26% опитаних, і цей показник також поступово зменшується. Намагання більше відпочивати задекларували лише 23% респондентів, що суттєво менше, ніж 2024 року (33%).
Опитування фіксує й тривожні маркери. Так, 6% журналістів зазначили, що нічого не роблять для психологічної підтримки, що є зростанням порівняно з попереднім роком. Алкоголь і куріння як спосіб триматися зазначили 13% опитаних, тоді як 2024-го ця цифра становила 11%.
Кількість респондентів, які звертаються до психотерапії, знизилася до 12%, як порівняти з 21% у 2024 році. Це може свідчити не про зменшення потреби, а про фінансові або часові обмеження і, зокрема, про закриття відповідних грантових програм. Водночас 12% журналістів повідомили про вживання антидепресантів, що значно зросло порівняно з 2022 роком (2,1%). Лікування в психіатра зазначили 4% респондентів.
*Дослідження проводилося методом кількісного анонімного онлайн-опитування за простою випадковою вибіркою серед потенційних респондентів – журналістів і редакторів. Усього отримано 193 відповіді від медійників з усіх регіонів України. З них 74,6% жінок, 25,4% чоловіків. Максимальна похибка становить 5%. Дослідження проводилося протягом 8 грудня 2025 – 5 січня 2026 року.
**Сума відповідей не дорівнює 100%, адже респонденти могли обрати кілька з них.
